Конвенція
про полегшення міжнародного морського
судноплавства 1965 р.
(укр/рос)
( Рекомендацію до Конвенції див. у документі
( 896_006 ) від 03.05.1990 )
( Конвенцію прийнято Постановою КМ
N 775 ( 775-93-п ) від 21.09.93 )
Дата приєднання України: 21.09.1993
Набуття чинності для України: 24.12.1993
Договірні уряди,
бажаючи полегшити морське судноплавство шляхом спрощення і
зниження до мінімуму формальностей, необхідної документації та
процедур прибуття, перебування і відбуття суден, що беруть участь
у міжнародному судноплавстві,
домовились про таке:
Стаття 1
Договірні уряди зобов'язуються вжити, відповідно до положень
цієї Конвенції та її Додатка, всіх необхідних заходів для
полегшення міжнародного морського судноплавства та запобігання
неоправданим затримкам суден, осіб і власності на борту.
Стаття 2
1. Договірні уряди зобов'язуються співробітничати, відповідно
до положень цієї Конвенції, в формулюванні й застосуванні заходів
для полегшення прибуття, перебування і відбуття суден. Такі заходи
мають бути, наскільки це практично можливо, не менш сприятливими
ніж заходи, що застосовуються щодо інших засобів міжнародного
транспорту; проте такі заходи можуть відрізнятися відповідно до
особливих вимог.
2. Заходи для полегшення міжнародного морського
судноплавства, передбачені цією Конвенцією та її Додатком,
застосовуються рівною мірою до суден прибережних і неприбережних
Держав, Уряди яких є сторонами цієї Конвенції.
3. Положення цієї Конвенції не застосовуються до воєнних
кораблів та прогулянкових яхт.
Стаття 3
Договірні уряди зобов'язуються співробітничати, щоб
забезпечити максимально можливу уніфікацію формальностей,
необхідної документанції та процедур з усіх питань, щодо яких така
уніфікація полегшить і поліпшить міжнародне судноплавство та
звести до мінімуму будь-які зміни у формальностях, необхідній
документації та процедурах, необхідних для задоволення вимог
внутрішнього характеру.
Стаття 4
З метою досягнення цілей, визначених у попередніх статтях
цієї Конвенції, Договірні уряди зобов'язуються співробітничати
один з одним або через Міжурядову морську консультативну
організацію (далі "Організація") у питаннях, що стосуються
формальностей, необхідної документації та процедур, а також їх
застосування до міжнародного морського судноплавства.
Стаття 5
1. Ніщо в цій Конвенції або в її Додатку не може тлумачитися
як перешкода для застосування будь-яких ширших полегшень, які
Договірні уряди надають або можуть надавати в майбутньому щодо
міжнародного морського судноплавства згідно з національним
законодавством або положеннями інших міжнародних угод.
2. Ніщо в цій Конвенції або в її Додатку не може тлумачитися
як перешкода для Договірного уряду застосовувати тимчасові заходи,
які розглядаються Урядом як необхідні, щоб підтримувати мораль,
громадський порядок і безпеку або запобігти появі чи поширенню
хвороб або паразитів, що впливають на здоров'я населення, тварин
або рослин.
3. Всі питання, які чітко не передбачені у цій Конвенції,
залишаються об'єктом законодавства Договірних урядів.
Стаття 6
Для цілей цієї Конвенції та її Додатка:
a) "Стандарти" - це ті заходи, уніфіковане застосування яких
Договірними урядами відповідно до Конвенції є необхідним і
можливим для полегшення міжнародного морського судноплавства.
b) "Рекомендована практика" - це ті заходи, застосування яких
Договірними урядами є бажаними, щоб полегшити міжнародне морське
судноплавство.
Стаття 7
1. До Додатка до цієї Конвенції можуть бути внесені зміни
Договірними урядами або за пропозицією одного з них, або
конференцією, скликаною з цією метою.
2. Будь-який Договірний уряд може запропонувати зміну до
Додатка, направивши проект зміни Генеральному секретарю
Організації (далі "Генеральний секретар"):
a) на чітко висловлене прохання будь-якого Договірного уряду
Генеральний секретар передає будь-яку таку пропозицію
безпосередньо всім Договірним урядам для розгляду і прийняття.
Якщо він не одержав такого чітко висловленого прохання,
Генеральний секретар може вдатися до таких консультацій, які він
вважає необхідними, перед тим, як направити пропозицію Договірним
урядам;
b) Кожний Договірний уряд повідомляє Генерального секретаря
протягом одного року після отримання будь-якого такого
повідомлення, незалежно від того, приймає чи не приймає він таку
пропозицію;
c) Будь-яке таке повідомлення робиться письмово Генеральному
секретарю, який інформує всі Договірні уряди про його отримання;
d) Будь-яка зміна до Додатка згідно з цим пунктом набуває
чинності через шість місяців після дати, на яку зміна прийнята
більшістю Договірних урядів;
e) Генеральний секретар інформує всі Договірні уряди про
будь-яку зміну, що набуває чинності згідно з цим пунктом,
одночасно з датою, на яку така зміна набула чинності.
3. Конференція Договірних урядів для розгляду зміни до
Додатка, скликається Генеральним секретарем на прохання принаймні
однієї третини таких Договірних урядів. Кожна зміна, прийнята
такою конференцією більшістю у дві третини Договірних урядів, що
присутні і голосують, набуває чинності через шість місяців після
дати, на яку Генеральний секретар повідомить Договірні уряди про
прийняття зміни.
4. Генеральний секретар негайно повідомляє всі Уряди, що
підписали, про прийняття і набуття чинності будь-якою зміною
відповідно до цієї статті.
Стаття 8
1. Будь-який Договірний уряд, який встановить, що для нього
буде неможливо привести повною мірою свої власні формальності,
необхідну документацію та процедури у відповідність з будь-яким
Стандартом, або який вважає за необхідне з певних спеціальних
причин прийняти формальності, необхідну документацію або
процедури, відмінні від такого стандарту, інформує Генерального
секретаря і надсилає йому повідомлення про розбіжності між своєю
власною практикою і таким Стандартом. Таке повідомлення буде
зроблено протягом якомога короткого строку після набуття чинності
цією Конвенцією для відповідного Уряду або після прийняття таких
відмінних формальностей, необхідної документації або процедур.
2. Повідомлення Договірного уряду про будь-які такі
відмінності у випадку внесення зміни до Стандарту або нового
прийняття Стандарту надсилається Генеральному секретарю якомога
швидше після набуття чинності такою зміною або знову прийнятим
Стандартом, або після прийняття таких відмінних формальностей,
необхідної документації або процедур, та може вказати на дії,
запропоновані для приведення повною мірою формальностей,
необхідної документації або процедур у відповідність з змінами або
знову прийнятим Стандартом.
3. Договірні уряди мають привести свої формальності,
необхідну документацію та процедури у відповідність з
рекомендованою практикою якомога швидше. Як тільки будь-який
Договірний уряд узгодив свої власні формальності, необхідну
документацію та процедури у відповідності з будь-якою
рекомендованою практикою, він повідомляє про це Генерального
секретаря.
4. Генеральний секретар інформує Договірні уряди про будь-які
повідомлення, надіслані йому у відповідності з попереднім пунктом
цієї статті.
Стаття 9
Генеральний секретар скликає конференцію Договірних урядів
для перегляду або внесення змін до цієї Конвенції на прохання не
менш ніж однієї третини Договірних урядів. Будь-який перегляд або
внесення змін приймається більшістю у дві третини голосів
Конференції, а потім завірені копії надсилаються Генеральним
секретарем усім Договірним урядам для прийняття. Через один після
прийняття рік виправлення або зміни двома третинами Договірних
урядів кожне виправлення або зміна набуває чинності для всіх
Договірних урядів, крім тих, які до набуття чинності зробили заяву
про неприйняття виправлення або зміни.
Конференція може двома третинами голосів визначити під час
прийняття, що виправлення або зміна мають такий характер, що
будь-який Договірний уряд, який зробив таку заяву і який не
погодився з виправленням або зміною протягом одного року після
того, як вони набули чинності, після закінчення такого періоду
перестає бути стороною Конвенції.
Стаття 10
1. Ця Конвенція відкрита для підписання протягом шести
місяців з дати затвердження, а також відкрита для приєднання.
2. Держави-члени Організації Об'єднаних Націй або будь-якої
спеціалізованої установи, або Міжнародного агентства по атомній
енергії, або сторони Статуту Міжнародного Суду ( 995_010 ) можуть
стати стороною цієї Конвенції шляхом:
a) підписання без застереження про прийняття;
b) підписання із застереженням про прийняття; або
c) приєднання.
Прийняття або приєднання набувають сили після вручення
документів Генеральному секретарю.
3. Уряд будь-якої держави, що не має права стати стороною
цієї Конвенції згідно з пунктом 2 цієї статті, може звернутися до
Генерального секретаря, щоб стати стороною, і допускається як
сторона згідно з пунктом 2, за умови, що таке звернення буде
схвалено двома третинами членів Організації, крім асоційованих
членів.
Стаття 11
Ця Конвенція набуває чинності через шістдесят днів після
дати, на яку принаймні десять держав підписали її без застереження
про прийняття або вручили документи про прийняття або приєднання.
Вона набуває чинності для уряду, який відповідно прийняв її чи
приєднався до неї через шістдесят днів після здачі документа про
прийняття або приєднання.
Стаття 12
Через три роки після набуття чинності цією Конвенцією щодо
Договірного уряду такий Уряд може денонсувати її шляхом письмового
повідомлення, адресованого Генеральному секретарю, який інформує
всі Договірні уряди про зміст і дату отримання будь-якого такого
повідомлення. Така денонсація набуває чинності через один рік або
довший період, що може бути зазначений у повідомленні, після його
отримання Генеральним секретарем.
Стаття 13
1. a) Організація Об'єднаних Націй, коли вона управляє
територією, або будь-який Договірний уряд, що несе
відповідальність за міжнародні зносини території, консультуються
якомога швидше з такою територією для того, щоб поширити дію цієї
Конвенції на цю територію, і можуть у будь-який час шляхом
направлення письмового повідомлення Генеральному секретарю заявити
про поширення Конвенції на таку територію.
b) Ця Конвенція з дати отримання повідомлення або такої іншої
дати, що може бути зазначена в повідомленні, поширюється на таку
територію.
c) Положення статті 8 цієї Конвенції застосовуються до
будь-якої території, на яку поширюється Конвенція згідно з цією
статтею; з цією метою вислів "її власні формальності, необхідна
документація або процедури" включає і ті, які є чинними на такі
території.
d) Дія цієї Конвенції щодо будь-якої території припиняється
через один рік після отримання Генеральним секретарем повідомлення
про це або на таку іншу дату, що може бути спеціально визначена.
2. Генеральний секретар інформує всі Договірні уряди про
поширення дії цієї Конвенції на будь-які території, відповідно до
пункту 1 цієї статті, повідомляючи у кожному випадку дату, з якої
починає діяти Конвенція.
Стаття 14
Генеральний секретар інформує всі уряди, що підписали
Конвенцію, всі Договірні уряди та всіх Членів Організації про:
a) підписання цієї Конвенції;
b) здачу на зберігання документів про прийняття і приєднання
та їхньої здачі;
c) дату, на яку Конвенція набуває чинності відповідно до
статті 11;
d) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до статей 12 і
13 та відповідні дати;
e) скликання будь-якої конференції відповідно до статей 7 або
9.
Стаття 15
Ця Конвенція та її Додаток здається на зберігання
Генеральному секретарю, який передає їх завірені копії Урядам, які
підписали або які приєднуються до Конвенції. Як тільки ця
Конвенція набуде чинності, вона буде зареєстрована Генеральним
секретарем згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ).
Стаття 16
Ця Конвенція та її Додаток укладаються англійською і
французькою мовами, обидва тексти якої є однаково автентичними.
Офіційний переклад буде підготовлено російською і іспанською
мовами і вручено з підписаними оригіналами.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені їх Урядами, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в Лондоні 9 квітня 1965 року
(підписи)
Додаток
Розділ 1. Визначення і загальні положення
A. Визначення
В цьому Додатку нижченаведені терміни означають:
Вантаж: Будь-які товари і будь-якого роду предмети, що
перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів,
судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і
багажу, що слідує з пасажирами.
Особисті речі команди судна: Одежа, предмети повсякденного
користування і будь-які інші речі, що належать членам команди
судна і перевозяться на судні, включаючи валюту.
Член команди судна: Будь-яка особа, що дійсно зайнята під час
рейсу на борту виконанням обов'язків, пов'язаних з експлуатацією
судна або обслуговуванням на ньому, і включена в суднову роль.
Судна, призначені для круїзів: Судно для міжнародних
подорожей при перевезеннях пасажирів, учасників колективної
програми і розміщених на борту з метою запланованих туристичних
відвідувань одного або більше різних портів, і на яких при
плаванні здебільшого не відбувається:
a) посадка або висадка яких-небудь інших пасажирів;
b) вивантаження або завантаження суден.
Пошта: Поштові відправлення та інші предмети, що здаються на
судно поштовими службами і призначені для доставки поштовим
службам.
Транзитний пасажир: Пасажир, що перебуває на судні з
іноземної держави з метою продовження своєї подорожі на судні або
на якому-небудь іншому транспортному засобі в іноземну державу.
Багаж, що рухається з пасажирами: Майно, включаючи валюту, що
перевозиться пасажирами на тому ж судні, що й сам пасажир,
незалежно від того, знаходиться воно в його особистій власності чи
ні, але за умови, що воно не перевозиться за договором про
перевезення або іншою схожою угодою.
Державна влада: Органи чи посадові особи держави,
відповідальні за застосування і виконання законів і правил цієї
держави, які відносяться до всіх аспектів Стандартів і
Рекомендованих практик цього Додатка.
Судновласник: Особа, що володіє або оперує судном, незалежно
від того, є вона приватною особою, корпорацією або іншою юридичною
особою, і будь-яка особа, що діє від імені власника або особи, що
оперує судном.
Суднове спорядження: Предмети, за виключенням суднових
запасних частин, що знаходяться і призначені для використання на
судні, які є рухомими, але не мають споживчого характеру,
включаючи такі приладдя судна як рятівні шлюпки, рятівні засоби,
меблі та інші предмети суднового спорядження і обстановки.
Суднові запасні частини: Предмети, що призначені для ремонту
або заміни частин обладнання судна, на якому вони перевозяться.
Суднові припаси: Товари, призначені для споживання на судні,
включаючи продовольчі товари, товари, що підлягають продажу
пасажирам і членам екіпажу судна, пальне і мастильні матеріали.
Сюди не входять предмети суднового спорядження і суднові запасні
частини.
Звільнення на берег: Дозвіл, що надається члену команди для
перебування на березі під час стоянки судна в порту в таких
територіальних межах і з такими обмеженнями у часі, якщо вони є,
які встановлені державною владою.
Час прибуття: Час постановки судна, яке прибуло в порт на
якірну стоянку або біля причалу.
B. Загальні положення
Враховуючи пункт 2 статті V Конвенції, положення цього
Додатка не забороняють державним властям приймати такі належні
заходи (витребування додаткових відомостей), які можуть бути
необхідними у випадку підозри обману або для вирішення особливих
проблем, що представляють серйозну небезпеку для суспільного
порядку (ordre public), державної безпеки або охорони здоров'я,
або для попередження завезення або поширення хвороб або пошесті
серед тварин і рослин.
1.1. Стандарт. Державна влада вимагає в усіх випадках надання
тільки необхідної інформації і зводить до мінімуму кількість її
питань.
Там, де в Додатку наведений конкретний перелік даних,
державна влада не вимагає надання тих із них, які вона не вважає
необхідними.
1.2. Рекомендована практика. Незважаючи на те, що
пред'явлення окремих документів для деяких цілей може бути
запропоновано та вимагатися в цьому Додатку, державній владі,
маючи на увазі інтереси тих осіб, від яких вимагається заповнення
документів, так само, як і цілі, для яких вони будуть використані,
слід передбачити узагальнення будь-яких двох або більшого числа їх
в один документ у всіх випадках, коли це доцільно, і як наслідок
може бути досягнуте значне спрощення формальностей.
Розділ 2. Прибуття, стоянка і відправлення судна
Цей розділ містить положення, що стосуються формальностей,
виконання яких державна влада вимагає від судновласників після
прибуття, під час стоянки і при відправленні судна, і не повинен
бути витлумачений як такий, що виключає вимогу щодо пред'явлення
для перевірки відповідними властями сертифікатів і інших
документів, що знаходяться на судні і стосуються його реєстрації,
обміру, безпеки, команди та інших відповідних питань.
A. Загальна частина
2.1. Стандарт. Державна влада не вимагає для залишення у себе
при прибутті або відправленні суден, до яких ця Конвенція
відноситься, яких-небудь інших документів крім тих, які вказані в
цьому розділі.
Цими документами є:
- Загальна декларація
- Декларація про вантаж
- Декларація про суднові припаси
- Декларація про особисті речі команди судна
- Суднова роль
- Список пасажирів
- Документ, що запропонований Всесвітньою поштовою конвенцією
( 995_297 )
- Морська санітарна декларація
B. Зміст і призначення документів
2.2. Стандарт. Загальна декларація служить основним
документом, що містить відомості про судно, які вимагає державна
влада при його прибутті і відправленні.
2.2.1. Рекомендована практика. Для прибуття і відбуття судна
слід приймати однакову форму Загальної декларації.
2.2.2. Рекомендована практика. Державній владі не слід
вимагати включення в Загальну декларацію відомостей, інших ніж
такі:
- Назва і опис судна
- Національна приналежність судна
- Дані про реєстрацію
- Дані про тоннаж
- Фамілія капітана
- Фамілія і адреса суднового агента
- Короткий опис вантажу
- Кількість членів команди судна
- Кількість пасажирів
- Короткі відомості про рейс
- Дата і час прибуття або дата відправлення
- Порт прибуття або відправлення
- Місце стоянки судна в порту
2.2.3. Стандарт. Державна влада приймає Загальну декларацію,
датовану і підписану капітаном, судновим агентом або якою-небудь
іншою особою, яка належним чином уповноважена на це капітаном.
2.3. Стандарт. Декларація про вантаж служить основним
документом, що містить відомості про вантаж судна, що вимагаються
державною владою при його прибутті і відправленні. Але окремо може
виникнути потреба у наданні відомостей про будь-які небезпечні
вантажі.
2.3.1. Рекомендована практика: Державній владі не слід
вимагати включення в Декларацію про вантаж відомостей, інших ніж
такі:
a) при прибутті
- Назва і національна приналежність судна
- Фамілія капітана
- Порт відправлення
- Порт складання Декларації
- Марка і серійний номер; кількість і тип упаковки
- Кількість і опис вантажів
- Номери коносаментів на вантаж, що підлягає вивантаженню
в даному порту
- Порти вивантаження вантажу, що залишається на борту
- Першочергові порти відправлення вантажів, що
перевозяться по коносаментах;
b) при відправленні
- Назва і національна приналежність судна
- Фамілія капітана
- Порт призначення
У відношенні вантажу, що взятий в даному порту: марка і
серійний номер; кількість і тип упаковки; кількість і опис
вантажів.
Номери коносаментів на вантаж, взятий в даному порту.
2.3.2. Стандарт. У відношенні вантажу, що залишається на
борту, державна влада вимагає надання мінімально необхідної
кількості відомостей.
2.3.3. Стандарт. Державна влада приймає Декларацію про
вантаж, датовану і підписану капітаном, судновим агентом або
якою-небудь іншою особою, яка належним чином уповноважена на це
капітаном.
2.3.4. Рекомендована практика.
Державній владі слід приймати замість Декларації про вантаж
примірник суднового маніфесту за умови, що він містить всі
відомості, що вимагаються у відповідності до Рекомендованої
практики 2.3.1. і 2.3.2., датований і підписаний у відповідності
до Стандарту 2.3.3.
У якості альтернативи державна влада може приймати примірник
коносамента, підписаний у відповідності до Стандарту 2.3.3, або
його завірену копію, якщо це доцільно з точки зору характеру і
кількості вантажу, і за умови, що будь-які відомості, необхідні у
відповідності до Рекомендованих практик 2.3.1 і 2.3.2, які не
містяться в таких документах, надаються в іншій формі і належним
чином завіряються.
2.3.5. Рекомендована практика.
Державній владі слід дозволяти не вказувати в Декларації про
вантаж не внесені в маніфест речі, що належать капітану, за умови,
що відомості про ці речі будуть надані окремо.
2.4. Стандарт. Основним документом про суднові припаси, який
містить відомості, що вимагаються державною владою при прибутті і
відбутті судна, є Декларація про суднові припаси.
2.4.1. Стандарт. Державна влада приймає Декларацію про
суднові припаси, датовану і підписану капітаном або якою-небудь
особою суднового командного складу, належним чином уповноваженою
на це капітаном і особисто поінформованою про суднові припаси.
2.5. Стандарт. Основним документом про особисті речі команди,
що містить відомості, що вимагаються державною владою, є
Декларація про особисті речі команди. Вона не вимагається при
відправленні.
2.5.1. Стандарт. Державна влада приймає Декларацію про
особисті речі команди, датовану і підписану капітаном або
якою-небудь особою командного складу судна, належним чином
уповноваженою на це капітаном.
Державна влада може також вимагати від кожного члена команди
судна його підпис або, якщо він цього зробити не може, його
відмітки проти відомостей про його особисті речі.
2.5.2. Рекомендована практика. Як правило, державній владі
слід вимагати відомості лише про такі особисті речі екіпажу, які
підлягають накладенню мита, забороні або обмеженням.
2.6. Стандарт. Суднова роль служить основним документом, що
містить відомості про кількість і склад команди при прибутті і
відправленні судна, які вимагаються державною владою.
2.6.1. Рекомендована практика. Державній владі не слід
вимагати включення в суднову роль відомостей, інших ніж такі:
- Назва і національна приналежність судна
- Фамілія
- Імена
- Національність
- Звання або посада
- Дата і місце народження
- Вид і номер документа, що посвідчує особу
- Порт і дата прибуття
- Звідки прибув.
2.6.2. Стандарт. Державна влада приймає Суднову роль,
датовану і підписану капітаном або якою-небудь особою суднового
командного складу, належним чином уповноваженою на це капітаном.
2.7. Стандарт. Список пасажирів служить основним документом,
що містить відомості про пасажирів при прибутті і відправленні
судна, які вимагаються державною владою.
2.7.1. Рекомендована практика. Державній владі не слід
вимагати пред'явлення Списків пасажирів при коротких морських
рейсах або змішаному залізнично-морському сполученні між сусідніми
країнами.
2.7.2. Рекомендована практика. Державній владі не слід
вимагати посадочних або висадочних карток на додаток до Списків
пасажирів у відношенні тих пасажирів, чиї фамілії значаться в цих
Списках. Однак у тих випадках, коли перед державною владою стоять
особливі проблеми, що являють серйозну небезпеку для здоров'я
населення, від особи, що завершує закордонну поїздку, після
прибуття може бути запитана в письмовій формі адреса місця
призначення.
2.7.3. Рекомендована практика. Державній владі не слід
вимагати включення в Список пасажирів відомостей, інших ніж такі:
- Назва і національна приналежність судна
- Фамілія
- Імена
- Національність
- Дата народження
- Місце народження
- Порт посадки
- Порт висадки
- Порт і дата прибуття судна.
2.7.4. Рекомендована практика. Замість Списку пасажирів слід
приймати список, складений пароплавством для своїх потреб, за
умови, що він містить, принаймні, ті відомості, які вимагаються
згідно Стандарту 2.7.5.
2.7.5.Стандарт. Державна влада приймає Список пасажирів,
датований і підписаний капітаном, судновим агентом або якою-небудь
іншою особою, яка належним чином уповноважена на це капітаном.
2.7.6. Стандарт. Державна влада слідкує за тим, щоб
судновласники повідомили її при прибутті судна про кожного
виявленого на борту безбілетного пасажира.
2.8. Державна влада не вимагає при прибутті або відправленні
судна яких-небудь письмових декларацій у відношенні пошти, крім
тих, які рекомендовані Всесвітньою поштовою конвенцією
( 995_297 ).
2.9. Стандарт. Морська санітарна декларація служить основним
документом, що містить відомості про благополуччя на борту під час
рейсу і після прибуття судна в порт, які вимагаються портовою
санітарною владою.
C. Кількість примірників документів,
що вимагаються при прибутті судна
2.10. Стандарт. При прибутті судна в порт державна влада
вимагає не більше, ніж:
- 5 примірників Загальної декларації;
- 4 примірники Декларації про вантаж;
- 4 примірники Декларації про суднові припаси;
- 2 примірники Декларації про особисті речі команди;
- 4 примірники Суднової ролі;
- 4 примірники Списку пасажирів;
- 1 примірник Морської санітарної декларації.
D. Кількість примірників документів,
що вимагаються при відправленні судна
2.11. Стандарт. При відправленні судна з порту державна влада
вимагає не більше, ніж:
- 5 примірників Загальної декларації;
- 4 примірники Декларації про вантаж;
- 3 примірники Декларації про суднові припаси;
- 2 примірники Суднової ролі;
- 2 примірники Списку пасажирів.
2.11.1. Стандарт. При відправленні з порту не слід вимагати
нової Декларації про вантаж у відношенні вантажу, який уже
зазначений в декларації при прибутті в цей порт і залишається на
борту.
2.11.2. Рекомендована практика. При відправленні судна не
слід вимагати окремої Декларації про суднові припаси, які вже
вказані в декларації при прибутті, або у відношенні припасів,
прийнятих на борт в порту і включених в інший митний документ,
представлений в тому ж порту.
2.11.3. Стандарт. Там, де державна влада вимагає надання
відомостей про команду судна при його відправленні, достатньо
пред'явити примірник Суднової ролі, представлений при прибутті,
якщо він знову підписаний і виправлений з урахуванням яких-небудь
змін в кількості або складі команди або якщо в ній вказується, що
такі зміни не відбулися.
E. Заходи щодо полегшення процедури очищення вантажу,
пасажирів, команди і багажу
2.12. Рекомендована практика. Державній владі слід спільно з
судновласниками і портовою адміністрацією вживати належних заходів
з метою скорочення до мінімуму часу стоянки судна в порту, для
чого забезпечувати задовільну організацію роботи порту; слід часто
переглядати усі процедури, пов'язані з прибуттям і відправленням
суден, включаючи організацію посадки і висадки пасажирів,
завантаження і вивантаження вантажів, обслуговування і тому
подібне.
Їй також слід вживати заходів для того, щоб вантажні судна і
їхні вантажі могли бути прийняті і випущені, в міру можливого, в
районі обробки суден.
2.12.1. Рекомендована практика.
Державній владі слід спільно з судновласниками і портовою
адміністрацією вживати належних заходів з метою забезпечення
задовільної організації роботи порту з тим, щоб процедура обробки
і очищення вантажу проходила без затримки. Ці заходи повинні
охоплювати всі етапи з моменту постановки судна для розвантаження
і митного очищення і, у випадку необхідності, для складування і
перевідправки вантажу. Між вантажним складом і митною зоною, які
повинні знаходитися поблизу району розвантаження, повинне бути
забезпечене зручне і безпечне сполучення і, де це можливо, повинні
бути механізовані транспортні засоби.
2.12.2. Рекомендована практика.
Державній владі слід сприяти власникам і операторам вантажних
доків і складів в забезпеченні спеціальними приміщеннями для
зберігання вантажу, який піддається небезпеці викрадення, і в
охороні приміщень, призначених для тимчасового або довготривалого
зберігання вантажу, до наступного транспортування або місцевої
доставки, щоб попередити доступ до вантажу сторонніх осіб.
2.12.3. Стандарт. За умови дотримання своїх відповідних
правил державна влада повинна дозволяти тимчасове ввезення
контейнерів і піддонів без виплати митного збору або інших
податків і зборів і полегшувати їх використання в морських
перевезеннях.
2.12.4. Рекомендована практика. Державній владі в своїх
правилах, що згадані в пункті 2.12.3 - Стандарт, слід передбачити
прийняття простої декларації з тим, щоб тимчасово ввезені
контейнери і піддони були знову вивезені у строк, встановлений
зацікавленою державою.
2.12.5. Рекомендована практика. Державній владі слід
дозволяти, щоб контейнери і піддони, що ввозяться на територію
держави згідно положень 2.12.3 - Стандарт, вивозилися за межі
порту прибуття для митного очищення вантажу, що ввозиться і/або
завантаження вантажу, що вивозиться згідно спрощеним процедурам
контролю при наявності мінімуму документації.
F. Послідовні запливи в два або більше портів
однієї і тієї ж держави
2.13. Рекомендована практика. Беручи до уваги процедури, що
виконуються при прибутті судна в перший порт запливу на території
держави, державній владі слід зводити до мінімуму вимоги, що
пред'являються їм у відношенні формальностей і документів в
якому-небудь наступному порту запливу в тій же країні, який
відвідується без проміжного запливу в порт іншої країни.
G. Заповнення документів
2.14. Рекомендована практика. Державній владі слід, в міру
можливого, приймати документи, передбачені в цьому Додатку, за
винятком документів, згаданих в стандарті 3.7, незалежно від мови,
на якій в них викладені відомості, що вимагаються, за умови, що
вони можуть вимагати, коли вважатимуть за необхідне, письмового
або усного перекладу на одну з офіційних мов своєї країни або
Організації.
2.15. Стандарт. Не вимагається заповнення документів,
передбачених в цьому розділі, на друкарській машині. Приймаються
записи від руки чорнилами або хімічним олівцем, якщо вони написані
розбірливо. Приймаються документи в розбірливому і зрозумілому
вигляді, видані з допомогою електронної або іншої автоматичної
апаратури для обробки даних.
2.16. Стандарт. Державна влада країни порту припливу,
вивантаження або транзиту не вимагає легалізації, вивірення,
завірення або попереднього розгляду своїми закордонними
представниками документів, що відносяться до судна, його вантажу,
припасів, пасажирів і команди. Однак це не заважає їй вимагати
пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу
пасажира або члена команди судна, для перевірки візи або з
подібною метою.
H. Спеціальні заходи по спрощенню формальностей,
пов'язаних із запливами суден в порти з метою висадки
на берег хворих або членів команди, які отримали травму,
пасажирів та інших осіб для надання невідкладної
медичної допомоги
2.17. Стандарт. Державна влада добивається співробітництва
судновласників у забезпеченні того, щоб капітани суден, які мають
намір зайти в порт лише по причині висадки на берег хворих або
членів команди, які отримали травму, пасажирів та інших осіб для
надання невідкладної медичної допомоги, якщо можливо, завчасно
повідомляли державній владі про такий намір, причому з повним
описом хвороби і травми осіб, їхні дані і статус.
2.18. Стандарт. Державна влада до прибуття судна інформує
капітана по радіо, коли це можливо, але у будь-якому випадку
найбільш швидким доступним шляхом, про необхідну документацію і
процедури для швидкої висадки на берег хворих або осіб, які
отримали травму, для своєчасної митної очистки судна.
2.19. Стандарт. У відношенні суден, що запливають в порти з
цією метою і мають намір відправлятися негайно, державна влада
віддає перевагу постановці до причалу, якщо стан хворого або стан
моря не дозволяє безпечну висадку на рейді або на підходах до
порту.
2.20. Стандарт. У відношенні суден, що запливають в порти з
цією метою і мають намір відправлятися негайно, державна влада
здебільшого не вимагає документів, згаданих в пункті 2.1. -
Стандарт, за винятком Морської санітарної декларації і, у випадку
необхідності, Загальної декларації.
2.21. Стандарт. Там, де державна влада вимагає Загальну
декларацію, цей документ не повинен містити інформації більше, ніж
вказано в пункті 2.2.2 - Рекомендована практика, і менше - там, де
це можливо.
2.22. Стандарт. Там, де державна влада вживає заходів
контролю, пов'язаних з прибуттям судна, до висадки на берег хворих
або осіб, які отримали травму, цим заходам контролю передує
надання невідкладної медичної допомоги і вживання заходів охорони
здоров'я.
2.23. Стандарт. Там, де вимагаються гарантії або зобов'язання
відносно вартості лікування або можливого переміщення, або
повернення на батьківщину вищезгаданих осіб, невідкладна медична
допомога не повинна затримуватися і відкладатися в період
отримання цих гарантій або зобов'язань.
2.24. Стандарт. Невідкладна медична допомога і заходи з
охорони здоров'я повинні передувати заходам контролю, які державна
влада застосовує відносно висадки на берег хворих або осіб, що
отримали травму.
Розділ 3. Прибуття і відправлення осіб
Цей розділ містить положення, що стосуються формальностей,
виконання яких членами команди судна і пасажирами вимагається
державною владою при прибутті і відправленні судна.
A. Вимоги і процедури при прибутті і відправленні
3.1. Стандарт. Основним документом, що представляє державній
владі індивідуальні відомості про пасажирів при прибутті і
відправленні судна, служить дійсний паспорт.
3.1.1. Рекомендована практика. Урядам, що домовляються, слід,
наскільки це можливо, укладати двосторонні або багатосторонні
угоди про визнання офіційного документа, що посвідчує особу,
замість паспорта.
3.2. Рекомендована практика. Державній владі слід провести
заходи, в силу яких паспорти пасажирів судна або офіційні
документи, що посвідчують особу, що приймаються замість них,
підлягають перевірці еміграційною владою тільки один раз при
прибутті і один раз при відправленні судна. На додаток до цього
пред'явлення паспортів або офіційних документів, що посвідчують
особу цих пасажирів, може вимагатися для перевірки або
ідентифікації особи у зв'язку з митними або іншими формальностями
при прибутті або відправленні судна.
3.3. Рекомендована практика. Після індивідуального
пред'явлення паспортів або офіційних документів, що приймаються
замість них, які посвідчують особу цих пасажирів, державній владі
слід повертати пасажирам ці документи негайно після перевірки, а
не затримувати їх для додаткового контролю, якщо нема яких-небудь
перешкод для допуску пасажира на територію даної країни.
3.4. Рекомендована практика. При посадці і висадці державній
владі не слід вимагати від пасажирів або від судновласників жодних
інших відомостей в письмовій формі, які доповнюють або повторюють
відомості, що вже містяться в паспортах або офіційних документах,
що посвідчують особу пасажирів, за винятком тих, які необхідні для
заповнення документів, передбачених цим Додатком.
3.5. Рекомендована практика. Державній владі, яка вимагає від
пасажирів при посадці або висадці повідомлення в письмовій формі
відомостей, окрім необхідних для заповнення документів,
передбачених цим Додатком, слід обмежувати свої вимоги у
відношенні подальшого встановлення особи пасажирів тими питаннями,
які наведені в рекомендованій практиці 3.6. (посадочно-висадочна
картка).
Державній владі слід приймати посадочно-висадочну картку
після її заповнення пасажиром і не слід вимагати заповнення або
перевірки її судновласником. Заповнення картки розбірливим
почерком повинно бути прийнятним, за виключенням тих випадків,
коли на бланку картки вказано, що вона повинна бути заповнена від
руки печатними буквами. Від кожного пасажира не слід вимагати
більше посадочно-висадочної картки, яка може мати одну або
декілька копій, що заповнюються одночасно з допомогою
копіювального паперу.
3.6. Рекомендована практика. Державній владі не слід вимагати
включення в посадочно-висадочну картку відомостей, інших ніж такі:
- Прізвище
- Імена
- Національність
- Номер паспорта або іншого офіційного посвідчення особи
- Дата народження
- Місце народження
- Рід занять
- Порт посадки/висадки
- Стать
- Адреса місця призначення
- Підпис.
3.7. Стандарт. У тих випадках, коли від осіб, що знаходяться
на борту, вимагається пред'явлення доказів щеплення від холери,
жовтої лихоманки або віспи, державна влада приймає Міжнародне
свідоцтво про вакцинацію або ревакцинацію по формі, яка
передбачена Міжнародними санітарними правилами.
3.8. Рекомендована практика. Медичний огляд осіб, що
знаходяться на судні або висаджуються із судна, слід здебільшого
обмежувати оглядом тільки тих осіб, які прибувають з території,
інфікованої однією з карантинних хвороб, протягом інкубаційного
періоду відповідної хвороби (як вказано в Міжнародних санітарних
правилах). Однак може знадобитися додатковий медичний огляд згідно
Міжнародних санітарних правил.
3.9. Рекомендована практика. Державній владі слід зазвичай
проводити митний огляд багажу, що прибуває з пасажирами на
вибірковій основі. Якщо можливо, не слід вимагати письмової
декларації у відношенні багажу, що слідує з пасажирами.
3.9.1. Рекомендована практика. Державній владі слід повсюди,
де це можливо, не проводити догляд багажу, що слідує з пасажирами,
які відбувають.
3.9.2. Рекомендована практика. Де зовсім не можна не робити
догляд багажу пасажирів, що відбувають, такий догляд слід
здебільшого проводити на вибірковій основі.
3.10. Стандарт. Головним документом, що представляє державній
владі відомості про окремого члена команди судна при прибутті і
відправленні судна, служить дійсне посвідчення або паспорт моряка.
3.10.1. Стандарт. Державна влада не вимагає включення в
посвідчення особи моряка відомостей, інших ніж такі:
- Фамілія
- Імена
- Дата і місце народження
- Національність
- Ознаки
- Фотографія (завірена)
- Підпис
- Дата припинення строку дії (якщо строк дії обмежений)
- Влада, що видала посвідчення.
3.10.2. Стандарт. Коли моряку, як пасажиру, необхідний в'їзд
в країну або виїзд з неї будь-яким видом транспорту для:
a) повернення на своє або переведення на інше судно;
b) транзитного проїзду на своє судно, що знаходиться в іншій
країні, в свою країну або з іншою метою з дозволу влади його
країни, державна влада приймає від моряка замість паспорта діюче
посвідчення особи моряка, якщо цей документ гарантує його власнику
зворотний в'їзд в країну, в якій він був виданий.
3.10.3. Рекомендована практика. Державній владі не слід, як
правило, вимагати від членів команди судна надання індивідуальних
документів, що посвідчують особу, або відомостей, що доповнюють
посвідчення особи моряка, крім тих, які даються в судновій ролі.
B. Заходи з полегшення процедури очистки вантажу,
пасажирів, команди і багажу
3.11. Рекомендована практика. Державній владі слід спільно з
судновласниками і портовою адміністрацією вживати належних
заходів, які забезпечують роботу порту з таким розрахунком, щоб
здійснення формальностей у відношенні пасажирів, команди і багажу
робилося швидко; їй слід також передбачити для цієї мети
необхідний персонал і належне обладнання, приділяючи, в тому
числі, увагу питанням завантаження, вивантаження і транспортування
багажу (в тому числі питанню використання механізованих засобів),
а також тим пунктам, де часто відбуваються затримки з перевіркою
пасажирів. Коли це необхідно, слід забезпечити критий прохід між
судном і пунктом, де здійснюється перевірка пасажирів і команди.
3.11.1. Рекомендована практика.
Державній владі слід:
a) спільно з судновласниками і портовою адміністрацією вжити
відповідних заходів, як то:
i) індивідуальний і безперервний метод очищення пасажирів
і багажу;
ii) процедура, яка дозволяла б пасажирам швидко
розпізнавати і отримувати свій перевірений багаж негайно після
прибуття його в те місце, в якому він повинен бути отриманий;
b) забезпечити прийняття портовою адміністрацією всіх
необхідних заходів з тим, щоб:
i) пасажири і їхній багаж мали легкий і швидкий доступ до
місцевого транспорту і від нього;
ii) приміщення, куди можуть бути запрошені команди суден
для різних видів контролю, були б легкодоступні і знаходились би
як можна ближче один від одного.
3.12. Стандарт. Державній владі слід вимагати від
судновласників забезпечення прийняття судновим персоналом всіх
належних заходів, які будуть сприяти прискоренню процедур після
прибуття пасажирів і команди судна. До таких заходів можуть
відноситися:
a) надання відповідній державній владі завчасного
повідомлення з вказівкою найбільш точно визначеного часу прибуття
з наступним повідомленням про які-небудь зміни часу і вказівкою
маршруту рейсу у тих випадках, коли це може відобразитися у
вимогах у відношенні контрольних формальностей;
b) підготовка суднових документів для негайного перегляду;
c) під час підходу судна до причалу або до місця якірної
стоянки приведення у готовність трапів та інших засобів для
підйому на борт;
d) забезпечення швидкого і організованого збору і
представлення для перевірки осіб, що знаходяться на борту з
необхідними документами, маючи при цьому на увазі звільнення
членів команди від їхніх обов'язків в машинному та інших
відділеннях.
3.13. Рекомендована практика. При внесенні фамілії в
документи, що відносяться до пасажирів і команди судна, слід
ставити спочатку фамілію або фамілії. Якщо хто-небудь носить
фамілії одночасно батька і матері, то першою вказується фамілія
батька. Якщо заміжня жінка носить фамілії батьків чоловіка і своїх
батьків, першою вказується фамілія батьків чоловіка.
3.14. Стандарт. Державна влада розпочинає без необгрунтованої
затримки перевірку пасажирів і команди на предмет їхнього допуску
в межі держави, якщо така перевірка необхідна.
3.15. Стандарт. Державна влада не буде накладати якого-небудь
штрафу на судновласників у тому випадку, якщо який-небудь
підконтрольний документ пасажира буде визнаний державною владою як
такий, що не відповідає вимогам або якщо з цієї причини пасажир не
може бути допущений на територію держави.
3.15.1. Стандарт. Державній владі слід запропонувати
судновласникам передбачати всі необхідні заходи з тим, щоб
пасажири мали підконтрольні документи, які вимагають Договірні
уряди.
3.15.2. Рекомендована практика. Для застосування на морських
терміналах і борту суден з метою полегшення і прискорення
міжнародних морських перевезень, державна влада повинна
застосовувати або рекомендувати застосовувати відповідальним
організаціям і особам своєї країни, якщо питання виходить за рамки
їхньої юрисдикції, стандартизовані міжнародні знаки і символи,
розроблені і прийняті Організацією у співробітництві з
відповідними міжнародними організаціями, котрі, наскільки це
практично можливо, загальноприйняті для усіх видів транспорту.
C. Полегшення формальностей для вантажів,
призначених для круїзів, і їхніх пасажирів
3.16.1. Стандарт. Місцевій владі слід дозволяти судну,
призначеному для круїзів, вільну практику по радіо, якщо санітарна
влада ймовірного порту прибуття на підставі відомостей, отриманих
від нього до його прибуття, вирішить, що його прибуття не призведе
до завезення або поширення хвороби, що потребує карантину.
3.16.2. Стандарт. Для суден, призначених для круїзів,
Генеральна декларація, Список пасажирів і Список команди будуть
вимагатися тільки в першому порту запливу і в останньому порту
відбуття з будь-якої країни у випадках відсутності змін в умовах
рейсу.
3.16.3. Стандарт. Для суден, призначених для круїзів, Заява
про суднові запаси і Заява про майно команди вимагаються тільки в
першому порту запливу в країну.
3.16.4. Стандарт. Паспорти або інші офіційні документи, що
засвідчують особу, повинні весь час залишатися у круїзних
пасажирів.
3.16.5. Рекомендована практика. У випадках, коли стоянка
судна, призначеного для круїзів, не перевищує 72 години, пасажирам
не потрібні візи, за винятком особливих випадків, які визначає
зацікавлена місцева влада.
Примітка. Смисл цієї Рекомендованої практики полягає в тому,
що будь-яка Договірна Держава може видати для таких пасажирів при
прибутті опитувальний лист або прийняти їхній опитувальний лист,
який вказує на дозвіл зійти на дану територію.
3.16.6. Стандарт. Місцевій владі не слід затримувати круїзних
пасажирів при перевірці формальностей.
3.16.7. Стандарт. Як правило, виключаючи випадки, що
стосуються посвідчення особи, круїзні пасажири не повинні
піддаватися особистому огляду еміграційною владою.
3.16.8. Стандарт. У випадках запливів судна, призначеного для
круїзів, в декілька портів тієї ж країни, місцевій владі слід
перевіряти пасажирів, як правило, тільки в першому порту запливу і
останньому при відбутті.
3.16.9. Рекомендована практика. З метою полегшення висадки
без затримок внутрішній контроль пасажирів судна, призначеного для
круїзів, повинен здійснюватися, якщо можливо, на борту до прибуття
в порт висадки.
3.16.10. Рекомендована практика. Круїзні пасажири, у випадку
їхньої висадки в одному порту і посадки на те ж судно в тій же
країні в другому порту, повинні користуватися тими ж полегшеними
формальностями, як і пасажири, які висаджуються і повертаються на
теж судно в тому ж порту.
3.16.11. Рекомендована практика. Карантинна заява повинна
служити єдиною медичною перевіркою круїзних пасажирів.
3.16.12. Стандарт. Безмитний продаж товарів із суднових
запасів повинен здійснюватися для круїзних пасажирів в період
стоянки судна в порту.
3.16.13. Стандарт. Від круїзних пасажирів не слід вимагати
митної заяви в письмовій формі.
3.16.14. Рекомендована практика. Круїзні пасажири не повинні
піддаватися яким-небудь валютним обмеженням.
3.16.15. Стандарт. Посадочно-висадочні картки не повинні бути
необхідними для круїзних пасажирів.
3.16.16. Рекомендована практика. Виключаючи випадки, при яких
контроль пасажирів базується лише на Списку пасажирів, місцева
влада не повинна наполягати на заповненні таких деталей
пасажирського Списку:
- Національність (графа 6)
- Дата і місце народження (графа 7)
- Порт посадки (графа 8)
- Порт висадки (графа 9)
D. Спеціальні заходи по спрощенню формальностей,
пов'язаних з перевезенням транзитних пасажирів
3.17.1. Стандарт. Транзитний пасажир, який залишається на
борту судна, на якому він прибув, і відбуває на ньому ж, як
правило, не підлягає звичайному контролю з боку державної влади.
3.17.2. Рекомендована практика. Транзитному пасажиру слід
дозволяти мати при собі свій паспорт або інший документ, що
посвідчує особу.
3.17.3. Рекомендована практика. Від транзитного пасажира не
слід вимагати заповнення карток для висадки/посадки.
3.17.4. Рекомендована практика. Транзитному пасажиру, який
продовжує свою подорож з того ж самого порту на тому ж самому
судні, слід зазвичай давати тимчасовий дозвіл для виходу на берег
під час стоянки судна у порту, якщо він цього бажає.
3.17.5. Рекомендована практика. Транзитний пасажир, який
продовжує свою подорож з того ж самого порту на тому ж самому
судні, не зобов'язаний мати візу, крім особливих випадків,
встановлених зацікавленою державною владою.
3.17.6. Рекомендована практика. Транзитний пасажир, який
продовжує свою подорож з того ж самого порту на тому ж самому
судні, зазвичай не зобов'язаний надавати митну декларацію у
письмовому вигляді.
3.17.7. Рекомендована практика. Транзитний пасажир, який
покидає судно в одному порту і сідає на те ж саме судно в іншому
порту в тій же самій країні, користується тими ж пільгами, що і
пасажир, який прибуває в порт і відбуває з того ж порту на одному
і тому ж судні.
E. Заходи по спрощенню формальностей для суден,
зайнятих в проведенні науково-дослідних робіт
3.18. Рекомендована практика. Судно, зайняте проведенням
науково-дослідних робіт, має на борту персонал, що знаходиться на
судні з метою проведення наукової роботи під час рейсу. Персоналу,
якщо він має таке ж призначення, слід надавати, принаймні, такі ж
пільги, якими користуються члени команди цього судна.
F. Подальші заходи по спрощенню формальностей для іноземців,
що входять в склад команди суден, зайнятих в міжнародних
рейсах, у відношенні звільнення на берег
3.19. Стандарт. Іноземцям, членам команди державна влада
повинна дозволяти сходити на берег під час стоянки в порту судна,
на якому вони прибувають, якщо після прибуття судна необхідні
формальності виконані і державна влада не має підстав відмовляти
їм у дозволі зійти на берег з причин, пов'язаних із заходами
охорони здоров'я, безпеки або суспільного порядку.
3.19.1. Стандарт. Члени команди не зобов'язані мати візу для
звільнення на берег.
3.19.2. Рекомендована практика. Члени команди до або після
звільнення на берег зазвичай не повинні піддаватися особистому
огляду.
3.19.3. Стандарт. Члени команди не зобов'язані з метою
звільнення на берег мати спеціальний дозвіл, як, наприклад,
перепустка для звільнення на берег.
3.19.4. Рекомендована практика. Якщо від членів команди під
час звільнення на берег вимагається мати при собі документи, що
посвідчують особу, вони повинні бути такими, як зазначено в пункті
3.10 - Стандарт.
Розділ 4. Санітарний, ветеринарний і фітосанітарний контроль
4.1. Стандарт. Державній владі держави, яка не є учасником
Міжнародних правил охорони здоров'я, слід прагнути застосовувати
ті положення цих правил, які відносяться до міжнародного
судноплавства.
4.2. Рекомендована практика. Договірним урядам, що мають
деякі спільні інтереси, в силу їхніх медичних, географічних,
соціальних або економічних умов, слід укладати спеціальні угоди у
відповідності до статті 98 Міжнародних правил охорони здоров'я у
тих випадках, коли такі угоди будуть полегшувати застосування цих
Правил.
4.3. Рекомендована практика. У випадках, коли необхідні
санітарні свідоцтва або подібні документи для відправлення деяких
тварин, рослин або продуктів тваринного і рослинного походження,
такі свідоцтва і документи повинні бути простими і широковідомими
і Договірним урядам слід співпрацювати з метою стандартизації
таких вимог.
4.4. Рекомендована практика. Державній владі слід, коли це
можливо, дозволяти судну вільну практику по радіо, якщо санітарна
влада ймовірного порту запливу вирішить на підставі відомостей,
отриманих від нього до його прибуття, що його заплив не потягне за
собою завезення або поширення карантинної хвороби. Санітарній
владі слід, якщо можливо, дозволяти підніматися на борт до входу
судна в порт.
4.4.1. Державній владі слід заручитися сприянням
судновласників у справі забезпечення виконання яких-небудь вимог
про негайне сповіщення по радіо санітарної влади порту призначення
судна про випадки хвороби на борту для того, щоб була забезпечена
присутність спеціального медичного персоналу і обладнання,
необхідних для виконання санітарних формальностей після прибуття
судна.
4.5. Стандарт. Державна влада вживає заходів до того, щоб все
бюро подорожей та інші відповідні організації завчасно надавали
від'їжджаючим пасажирам переліки щеплень, що вимагаються державною
владою відповідних країн, а також бланків свідоцтв про щеплення,
передбачених Міжнародними правилами охорони здоров'я. Для
забезпечення одноманітності державна влада вживає всіх можливих
заходів для того, щоб персонал, що робить щеплення, видавав
міжнародні свідоцтва про вакцинацію і ревакцинацію.
4.6. Рекомендована практика. Державній владі слід
забезпечувати в якомога більшій кількості портів необхідне
обладнання і служби для виробництва вакцинації і ревакцинації, так
само як і для видачі відповідних міжнародних свідоцтв.
4.7. Стандарт. Державна влада забезпечує порядок, в силу
якого санітарні заходи і формальності здійснюються негайно,
реалізуються без затримки і застосовуються без дискримінації.
4.8. Рекомендована практика. Державній владі слід мати в
якомога більшій кількості портів належне обладнання і служби для
прийняття ефективних санітарних, фітосанітарних і ветеринарних
заходів.
4.9. Стандарт. Для надання негайної медичної допомоги членам
команди і пасажирам слід, на скільки це буде можливо, передбачити
легкодоступні медичні заходи в якомога більшій кількості портів
держави.
4.10. Стандарт. Виключаючи надзвичайні випадки, що являють
собою серйозну небезпеку для здоров'я населення, портова санітарна
влада не повинна через причину іншої епідемічної хвороби
позбавляти судно, яке не інфіковане або не підозрюється в тому, що
інфіковане якою-небудь карантинною хворобою, можливості
здійснювати вивантаження або завантаження вантажу, поповнюватися
припасами, пальним або питною водою.
4.11. Рекомендована практика. Відправки морем тварин,
сировини тваринного походження, напівфабрикатів тваринного
походження, продовольства тваринного походження і підкарантинних
продуктів рослинного походження слід дозволяти, якщо вони
супроводжуються карантинним свідоцтвом, форма якого затверджується
відповідними державами.
Розділ 5. Різні положення
A. Бонди та інші види гарантій
5.1. Рекомендована практика. Коли державна влада вимагає від
судновласників видачі бондів та інших видів гарантій на
забезпечення їх зобов'язань, що випливають з митних, еміграційних,
санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та інших законів і правил
держави, їм слід дозволяти там, де це можливо, надання одного
всеохоплюючого бонду або іншого виду гарантії.
B. Помилки в документації і штрафи за них
5.2. Стандарт. Державна влада дозволяє, без затримки судна,
виправлення помилок в документах, передбачених цим Додатком, коли
ці помилки є, на її думку, не умисними, не мають серйозного
значення, не являються наслідком постійної недбалості і допущені
без наміру порушити закони або правила, за умови, що ці помилки
були виявлені до закінчення перевірки документів і їх виправлення
може бути здійснене негайно.
5.3. Стандарт. У випадку виявлення помилок, у передбачених
цим Додатком документах, підписаних судновласником, капітаном або
від їхнього імені, жодні штрафи не повинні накладатися до тих пір,
поки не буде надана можливість переконати державну владу у тому,
що ці помилки є не умисними, не мають серйозного значення, не
являються наслідком постійної неуважності і допущені без наміру
порушити закони або правила.
C. Час роботи служб в портах
5.4. Рекомендована практика. Державній владі слід забезпечити
безкоштовну роботу її служб в порту протягом звичайного часу їх
роботи. Державній владі слід прагнути погоджувати звичайний час
роботи своїх служб в портах з періодами активації роботи портів.
5.4.1. Стандарт. Договірним урядам слід вживати всіх
необхідних заходів для організації звичайних служб державної влади
в портах таким чином, щоб уникнути необгрунтованої затримки суден
після їхнього прибуття або після їхньої готовності до відправлення
і до мінімуму скорочувати час, необхідний для здійснення
формальностей, за умови, що державна влада буде завчасно сповіщена
про ймовірний час прибуття або відправлення судна.
5.4.2. Стандарт. Санітарна влада не стягує плату за будь-який
санітарний контроль, рівно як і за будь-який додатковий
бактеріологічний або інший аналіз, що виконується в будь-який час
дня або ночі, якщо такий аналіз вимагається для з'ясування стану
здоров'я посвідченої особи. Вона також не стягує плату за догляд
судна з карантинною метою, за винятком догляду судна для видачі
йому свідоцтва про дератизацію або про звільнення від дератизації.
Плата не стягується за здійснення будь-якого щеплення особі, що
прибуває судном, або за видачу свідоцтва про вакцинацію. Однак у
тих випадках, коли вимагається прийняття інших заходів, крім
вищевказаних, у відношенні судна, його пасажирів або команди, і за
них санітарною владою стягується плата, така плата встановлюється
за єдиним тарифом, що діє на даній території для всіх осіб не
залежно від їхньої національності, доміцілію або місця проживання
або національності, прапора, місця реєстрації або власності судна.
5.4.3. Рекомендована практика. Коли служби державної влади
функціонують поза звичайний час їхньої роботи, згаданий в
Рекомендованій практиці 5.4, то вони виконують свої обов'язки на
умовах розумної плати, яка не перевищує фактичну вартість
виконаних робіт.
5.5. Стандарт. Там, де об'єм роботи в порту викликає
необхідність в цьому, державна влада забезпечує роботу своїх служб
з реалізації формальностей у відношенні вантажу і багажу,
незалежно від їхньої цінності і характеру.
5.6. Рекомендована практика. Договірним урядам слід вжити
заходів, в силу яких одна держава надасть іншій державі певні
можливості до початку і під час рейсу для перевірки суден,
пасажирів, членів команди, багажу, вантажу і документації для
митних, еміграційних, санітарних, фітосанітарних і ветеринарних
цілей коли такі заходи полегшують здійснення формальностей після
прибуття у порти іншої держави.
D. Вантаж, не вивантажений у ймовірному порту призначення
5.7. Стандарт. Коли який-небудь вантаж, згаданий в Декларації
про вантаж, не вивантажується у ймовірному порту призначення,
державна влада дозволяє виправлення Декларації про вантаж і не
накладає штрафів, якщо вона переконується в тому, що вантаж дійсно
не був повантажений на судно, або якщо він і був повантажений, то
його вивантажили в іншому порту.
5.8. Стандарт. Коли, помилково або з іншої поважної причини,
який-небудь вантаж був вивантажений в іншому порту замість
передбачуваного порту призначення, державна влада полегшує
перевідправку його в місце передбачуваного призначення. Це
положення не відноситься до небезпечних, заборонених або обмежених
у обігу вантажів.
E. Обмеження відповідальності судновласників
5.9. Стандарт. Державна влада не вимагає від судновласника
внесення в коносамент або його копію особливих відомостей для
використання цією владою, за винятком випадків, коли судновласник
є імпортером або експортером або діє від їхнього імені.
5.10. Стандарт. Державна влада не вважає судновласника
відповідальним за надання або правильність документів, що
вимагаються від імпортера або експортера у зв'язку з очищенням
вантажу, за винятком випадків, коли судновласник є імпортером або
експортером або діє від їхнього імені.
F. Робота з усунення наслідків стихійного лиха
5.11. Стандарт. Державна влада повинна спрощувати
формальності, пов'язані з прибуттям і відправленням суден,
зайнятих у роботі по усуненню наслідків стихійного лиха.
5.12. Стандарт. Державна влада повинна максимально
полегшувати формальності, пов'язані з в'їздом і митним очищенням
осіб та ввезенням і митним очищенням вантажів, що перебувають на
суднах, згаданих у пункті 5.11 - Стандарт.
Конвенция
по облегчению международного
морского судоходства 1965 года
Договаривающиеся правительства,
желая облегчить морское судоходство путем упрощения и
сокращения до минимума формальностей, требований в отношении
документов и процедур при приходе, стоянке и отходе судов
заграничного плавания,
согласились о нижеследующем:
Статья I
Договаривающиеся правительства обязуются в соответствии с
положениями настоящей Конвенции и ее Приложения принимать все
надлежащие меры для облегчения и ускорения международного
морского судоходства и предотвращения ненужных задержек судов и
находящихся на них лиц и имущества.
Статья II
1) Договаривающиеся правительства обязуются в соответствии с
положениями настоящей Конвенции сотрудничать в определении и
применении мер, направленных на облегчение прихода, стоянки и
отхода судов. Такие меры должны быть, насколько это практически
возможно, не менее благоприятными, чем меры, применяемые по
отношению к другим видам международного транспорта; хотя эти меры
могут быть различными в зависимости от специфики каждого из них.
2) Меры для облегчения международного морского судоходства,
предусмотренные настоящей Конвенцией и ее Приложением, в равной
степени распространяются как на суда прибрежных государств, так и
на суда государств, не имеющих выхода к морю, и правительства
которых являются участниками настоящей Конвенции.
3) Положения настоящей Конвенции не распространяются на
военные суда и прогулочные яхты.
Статья III
Договаривающиеся правительства обязуются сотрудничать в деле
обеспечения наиболее полного единообразия формальностей,
требований в отношении документов и процедур во всех областях, где
такое единообразие облегчит и улучшит международное морское
судоходство, и сводить до минимума всякие изменения формальностей,
требований в отношении документов и процедур, необходимые для
удовлетворения особых требований внутригосударственного
характера.
Статья IV
Имея в виду достижение целей, изложенных в предыдущих статьях
настоящей Конвенции, Договаривающиеся правительства обязуются
сотрудничать между собой или через Межправительственную морскую
консультативную организацию (ниже именуемую "Организацией") как в
вопросах формальностей, требований в отношении документов и
процедур, так и в вопросах их применения в международном морском
судоходстве.
Статья V
1) Ничто в настоящей Конвенции или в Приложении к ней не
должно истолковываться как препятствие применению любых более
широких мер содействия, которые Договаривающееся правительство
предоставляет или может предоставить в будущем в отношении
международного морского судоходства на основании своего
национального законодательства или положения какого-либо другого
международного соглашения.
2) Ничто в настоящей Конвенции или Приложении к ней не
должно истолковываться как помеха применению каким-либо
Договаривающимся правительством временных мер, которые считаются
этим правительством необходимыми для охраны общественной
нравственности, порядка и безопасности или для предупреждения
проникновения либо распространения болезней или эпидемий,
наносящих ущерб здоровью населения, животным или растениям.
3) Все вопросы, в отношении которых в настоящей Конвенции не
принято специальных положений, остаются предметом законодательства
Договаривающихся правительств.
Статья VI
В настоящей Конвенции и Приложении к ней:
a) "Стандарты" означают те меры, единообразное применение
которых Договаривающимися правительствами в соответствии с
настоящей Конвенцией является необходимым и практически возможным
в целях облегчения международного морского судоходства;
b) "Рекомендуемые практики" означают те меры, применение
которых Договаривающимися правительствами является желательным в
целях облегчения международного морского судоходства.
Статья VII
1) Приложение к настоящей Конвенции может быть изменено
Договаривающимися правительствами либо по предложению одного из
них, либо на конференции, созываемой для этой цели.
2) Любое Договаривающееся правительство может предложить
поправку к Приложению путем направления проекта поправки
Генеральному секретарю Организации (ниже именуемому "Генеральным
секретарем"):
a) в соответствии со специально выраженной просьбой
Договаривающегося правительства Генеральный секретарь направляет
любое такое предложение непосредственно всем Договаривающимся
правительствам для его рассмотрения и принятия. Если Генеральный
секретарь не получит такой просьбы, он может провести такие
консультации, какие он сочтет целесообразным прежде, чем направить
предложение Договаривающимся правительствам;
b) каждое Договаривающееся правительство в течение одного
года со дня получения любого такого предложения уведомляет
Генерального секретаря о том, принимает оно это предложение или
нет;
c) любое такое уведомление направляется в письменной форме
Генеральному секретарю, который сообщает о его получении всем
Договаривающимся правительствам;
d) любая поправка к Приложению, предложенная согласно этому
пункту, вступает в силу через шесть месяцев со дня принятия
поправки большинством Договаривающихся правительств;
e) Генеральный секретарь сообщает всем Договаривающимся
правительствам о любых поправках, вступающих в силу согласно этому
пункту, также как и о дате вступления таких поправок в силу.
3) Конференция Договаривающихся правительств для рассмотрения
поправок к Приложению созывается Генеральным секретарем по просьбе
не менее одной трети этих правительств. Каждая поправка, принятая
на такой конференции большинством в две трети присутствующих и
принимающих участие в голосовании Договаривающихся правительств,
вступает в силу через шесть месяцев со дня извещения Генеральным
секретарем Договаривающихся правительств о принятии поправки.
4) Генеральный секретарь незамедлительно сообщает всем
правительствам, подписавшим Конвенцию, о принятии и вступлении в
силу любой поправки, предложенной в соответствии с настоящей
статьей.
Статья VIII
1) Любое Договаривающееся правительство, которое сочтет
практически невозможным принятие любого Стандарта путем приведения
своих собственных формальностей, требований в отношении документов
или процедур в полное соответствие с этим Стандартом или которое
считает необходимым в силу особых причин принять формальности,
требования в отношении документов или процедур, отличные от этого
Стандарта, извещает об этом Генерального секретаря и сообщает ему
о расхождениях между своей практикой и таким Стандартом. Такое
извещение должно быть направлено как можно скорее после вступления
в силу настоящей Конвенции для этого правительства или после
принятия им таких, отличных от Стандарта, формальностей,
требований в отношении документов или процедур.
2) Извещение о любом таком расхождении, когда оно касается
поправки к Стандарту или вновь принятого Стандарта, направляется
Договаривающимся правительством Генеральному секретарю как можно
скорее после вступления в силу такого исправленного или вновь
принятого Стандарта либо после принятия таких, отличных от
Стандарта, формальностей, требований в отношении документов или
процедур, и может содержать сообщение о предполагаемых действиях
для приведения формальностей, требований в отношении документов
или процедур в полное соответствие с вновь принятым или
исправленным Стандартом.
3) Договаривающиеся правительства призываются к приведению
своих формальностей, требований в отношении документов и процедур
в соответствие с Рекомендованными практиками, насколько это
практически осуществимо. Как только Договаривающееся правительство
приведет свои формальности, требования в отношении документов и
процедур в соответствие с какой-либо Рекомендуемой практикой, оно
извещает об этом Генерального секретаря.
4) Генеральный секретарь извещает Договаривающиеся
правительства о любом уведомлении, направленном ему в соответствии
с предыдущими пунктами настоящей статьи.
Статья IX
Генеральный секретарь созывает конференцию Договаривающихся
правительств для пересмотра настоящей Конвенции или внесения
поправок к ней по просьбе не менее одной трети Договаривающихся
правительств. Любой пересмотренный текст или поправки принимаются
большинством в две трети голосов конференции, заверяются и
направляются Генеральным секретарем всем Договаривающимся
правительствам для принятия. По истечении одного года со дня
принятия пересмотренного текста или поправок двумя третями
Договаривающихся правительств каждый пересмотренный текст или
поправка вступят в силу для всех Договаривающихся правительств, за
исключением тех, которые до вступления их в силу сделают заявление
о том, что они не принимают пересмотренный текст или поправку.
Конференция может большинством в две трети голосов во время
принятия пересмотренного текста или поправки решить, что они имеют
такой характер, что любое Договаривающееся правительство, которое
сделало такое заявление и которое не примет пересмотренный текст
или поправку в течение одного года после вступления в силу
пересмотренного текста или поправки, перестанет по истечении этого
срока быть участником Конвенции.
Статья X
1) Настоящая Конвенция останется открытой для подписания в
течение шести месяцев, начиная с этого дня, и затем будет открыта
для присоединения.
2) Правительства государств-членов Организации Объединенных
Наций, любого из ее специализированных учреждений, Международного
агентства по атомной энергии или государств, подписавших Устав
Международного Суда ( 995_010 ), могут стать участниками настоящей
Конвенции путем:
a) подписания без оговорки о принятии;
b) подписания с оговоркой о принятии с последующим принятием;
или
c) присоединения.
Принятие или присоединение осуществляется путем сдачи
соответствующего документа на хранение Генеральному секретарю.
3) Правительство любого государства, не имеющее права стать
участником Конвенции согласно пункту 2 настоящей статьи, может
ходатайствовать через Генерального секретаря о предоставлении
права стать участником и будет допущено в качестве участника
согласно пункту 2 при условии принятия его заявления двумя третями
членов Организации, за исключением ассоциированных членов.
Статья XI
Настоящая Конвенция вступает в силу через шестьдесят дней
после того, как правительства не менее десяти государств либо
подпишут ее без оговорки о принятии, либо сдадут на хранение
документы о принятии или присоединении. Для правительства,
принявшего Конвенцию или присоединившегося к ней впоследствии, она
вступит в силу через шестьдесят дней после сдачи на хранение
документа о принятии или присоединении.
Статья XII
По истечении трех лет после вступления настоящей Конвенции в
силу в отношении Договаривающегося правительства, такое
правительство может денонсировать ее путем письменного извещения,
адресованного Генеральному секретарю, который сообщает всем
Договаривающимся правительствам содержание и дату получения такого
извещения. Такая денонсация вступает в силу по истечении одного
года после получения его Генеральным секретарем или более
продолжительного срока, указанного в извещении.
Статья XIII
1) a) Организация Объединенных Наций в случаях, когда она
является управляющей властью в отношении какой-либо территории,
или любое Договаривающееся правительство, отвечающее за
международные отношения какой-либо территории, должны как можно
быстрее проконсультироваться с представителями такой территории с
тем, чтобы распространить настоящую Конвенцию на эту территорию, и
могут в любое время путем письменного извещения, направленного
Генеральному секретарю, объявить, что настоящая Конвенция
распространяется на такую территорию.
b) Настоящая Конвенция со дня получения извещения или с
какого-либо другого дня, который может быть указан в извещении,
распространяется на указанную в нем территорию.
c) Положения статьи VIII настоящей Конвенции относятся к
любой территории, на которую Конвенция распространяется согласно
настоящей статье; для этой цели выражение "свои собственные
формальности, требования в отношении документов или процедур"
включает те из них, которые действуют на этой территории.
d) Настоящая Конвенция перестает распространяться на любую
территорию по истечении одного года после получения Генеральным
секретарем извещения об этом или по истечении более
продолжительного срока, который может быть указан в этом
извещении.
2) Генеральный секретарь сообщает всем Договаривающимся
правительствам о распространении настоящей Конвенции на какую-либо
территорию согласно пункту 1 настоящей статьи, указывая в каждом
случае дату, с которой Конвенция получает такое распространение.
Статья XIV
Генеральный секретарь сообщает всем правительствам,
подписавшим Конвенцию, всем Договаривающимся правительствам и всем
членам Организации:
a) о подписании Конвенции правительствами и датах такого
подписания;
b) о получении документов о принятии или присоединении и
датах их получения;
c) о дате вступления Конвенции в силу согласно статье XI;
d) об извещениях, полученных в соответствии со статьями XII и
XIII, и их датах;
e) о созыве любой конференции на основании статей VII или IX.
Статья XV
Настоящая Конвенция и Приложение к ней будут сданы на
хранение Генеральному секретарю, который разошлет их заверенные
копии правительствам, подписавшим Конвенцию, и правительствам,
которые присоединятся к настоящей Конвенции. Как только настоящая
Конвенция вступит в силу, она будет зарегистрирована Генеральным
секретарем в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ).
Статья XVI
Настоящая Конвенция и Приложение к ней составлены на
английском и французском языках, причем оба текста являются равно
аутентичными. Официальные переводы на русский и испанский языки
будут подготовлены и сданы на хранение вместе с подписанными
оригиналами.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, надлежащим образом
уполномоченные на то их соответствующими правительствами,
подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в г. Лондоне 9 апреля 1965 года.
(Подписи)
Приложение
Раздел 1. Определения и общие положения
A. Определения
В настоящем Приложении нижеприведенным терминам даны
следующие значения:
Груз. Любые товары и любого рода предметы, перевозимые на
судне, за исключением почты, судовых припасов, судовых запасных
частей и снаряжения, личных вещей экипажа и багажа, следующего с
пассажирами.
Личные вещи экипажа судна. Одежда, предметы повседневного
обихода и любые другие вещи, принадлежащие членам экипажа судна и
перевозимые на судне, включая валюту.
Член экипажа судна. Любое лицо, действительно занятое во
время рейса на борту выполнением обязанностей, связанных с
эксплуатацией судна или обслуживанием на нем, и включенное в
судовую роль.
Суда, предназначенные для круизов. Судно для международных
путешествий при перевозках пассажиров, участников групповой
программы и размещенных на борту с целью запланированных
туристических посещений одного или больше различных портов, и в
которых при плаваниях обычно не происходит:
a) посадки или высадки каких-либо других пассажиров;
b) выгрузки или погрузки грузов.
Почта. Почтовые отправления и прочие предметы, сдаваемые на
судно почтовыми службами и предназначенные для доставки почтовым
службам.
Транзитный пассажир. Пассажир, прибывающий на судне из
иностранного государства с целью продолжения своего путешествия на
судне или на каком-либо другом транспортном средстве в иностранное
государство.
Багаж, следующий с пассажирами. Имущество, включая валюту,
перевозимое пассажиром на том же судне, что и сам пассажир,
независимо от того, находится оно в его личной собственности или
нет, но при условии, что оно не перевозится по договору о
перевозке или другому подобному соглашению.
Государственные власти. Органы или должностные лица
государства, ответственные за применение и выполнение законов и
правил этого государства, относящихся ко всем аспектам Стандартов
и Рекомендуемых практик настоящего Приложения.
Судовладелец. Лицо, владеющее или оперирующее судном,
независимо от того, является ли оно частным лицом, корпорацией или
другим юридическим лицом, и любое лицо, действующее от имени
владельца или лица, оперирующего судном.
Судовое снаряжение. Предметы, за исключением судовых запасных
частей, находящиеся и предназначенные для использования на судне,
которые являются движимыми, но не имеют потребительского
характера, включая такие принадлежности судна как спасательные
шлюпки, спасательные средства, мебель и другие предметы судового
снаряжения и обстановки.
Судовые запасные части. Предметы, предназначенные для
ремонта или замены частей оборудования судна, на котором они
перевозятся.
Судовые припасы. Товары, предназначенные для потребления на
судне, включая продовольственные товары, товары, подлежащие
продаже пассажирам и членам экипажа судна, топливо и смазочные
материалы. Сюда не входят предметы судового снаряжения и судовые
запасные части.
Увольнение на берег. Разрешение, даваемое члену экипажа для
пребывания на берегу во время стоянки судна в порту в таких
территориальных пределах и с такими ограничениями во времени, если
они имеются, какие установлены государственными властями.
Час прихода. Час постановки прибывшего в порт судна на
якорную стоянку или у причала.
B. Общие положения
Учитывая пункт 2 статьи V Конвенции, положения настоящего
Приложения не запрещают государственным властям принимать такие
надлежащие меры (включая затребование дополнительных сведений),
какие могут быть необходимы в случае подозреваемого обмана или для
разрешения особых проблем, представляющих серьезную опасность для
общественного порядка (ordre public), государственной безопасности
или здравоохранения, либо для предупреждения завоза или
распространения болезней либо падежа среди животных и растений.
1.1. Стандарт. Государственные власти требуют во всех случаях
представления только необходимой информации и сводят к минимуму
количество ее вопросов.
Там, где в Приложении приведен конкретный перечень данных,
государственные власти не требуют представления тех из них,
которые они не считают необходимыми.
1.2. Рекомендуемая практика. Несмотря на то, что предъявление
отдельных документов для некоторых целей может быть предписано и
требоваться в настоящем Приложении, государственным властям, имея
в виду интересы тех лиц, от которых потребуется заполнение
документов, также как и цели, для которых они будут использованы,
следует предусматривать обобщение любых двух или большего числа их
в один документ во всех случаях, когда это целесообразно и в итоге
может быть достигнуто значительное упрощение формальностей.
Раздел 2. Приход, стоянка и отход судна
Этот раздел содержит положения, касающиеся формальностей,
выполнения которых государственные власти требуют от
судовладельцев по приходе, во время стоянки и при отходе судна, и
не должен быть истолкован как исключающий требование о
предъявлении для проверки надлежащими властями сертификатов и
других документов, находящихся на судне и касающихся его
регистрации, обмера, безопасности, экипажа и других
соответствующих вопросов.
A. Общая часть
2.1. Стандарт. Государственные власти не требуют для
оставления у себя при приходе или отходе судов, к которым
настоящая Конвенция относится, каких-либо других документов кроме
тех, которые указаны в настоящем разделе.
Этими документами являются:
- Общая декларация
- Декларация о грузе
- Декларация о судовых припасах
- Декларация о личных вещах экипажа судна
- Судовая роль
- Список пассажиров
- Документ, предписываемый Всемирной почтовой конвенцией
( 995_297 )
- Морская санитарная декларация.
B. Содержание и назначение документов
2.2. Стандарт. Общая декларация служит основным документом,
содержащим требуемые государственными властями сведения о судне
при его приходе и отходе.
2.2.1. Рекомендуемая практика. Для прихода и отхода судна
следует принимать одинаковую форму Общей декларации.
2.2.2. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать включения в Общую декларацию сведений, иных чем
следующие:
- Название и описание судна
- Национальная принадлежность судна
- Данные о регистрации
- Данные о тоннаже
- Фамилия капитана
- Фамилия и адрес судового агента
- Краткое описание груза
- Количество членов экипажа судна
- Количество пассажиров
- Краткие сведения о рейсе
- Дата и час прихода или дата отхода
- Порт прихода или отхода
- Место стоянки судна в порту.
2.2.3. Стандарт. Государственные власти принимают Общую
декларацию, датированную и подписанную капитаном, судовым агентом
или каким-либо другим лицом, надлежащим образом уполномоченным на
то капитаном.
2.3. Стандарт. Декларация о грузе служит основным документом,
содержащим требуемые государственными властями сведения о грузе
судна при его приходе и отходе. Однако отдельно может
потребоваться также представление сведений о любых опасных
грузах.
2.3.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать включения в Декларацию о грузе сведений, иных
чем следующие:
a) при прибытии
- Название и национальная принадлежность судна
- Фамилия капитана
- Порт отправления
- Порт составления Декларации
- Марка и серийный номер; количество и тип упаковки
- Количество и описание грузов
- Номера коносаментов на груз, подлежащий выгрузке в данном
порту
- Порты выгрузки остающегося на борту груза
- Первоначальные порты отправления грузов, перевозимых по
коносаментам;
b) при отходе
- Название и национальная принадлежность судна
- Фамилия капитана
- Порт назначения
- В отношении груза, взятого в данном порту: марка и серийный
номер; количество и тип упаковки; количество и описание грузов
- Номера коносаментов на груз, взятый в данном порту.
2.3.2. Стандарт. В отношении груза, остающегося на борту,
государственные власти требуют представления минимально
необходимого количества сведений.
2.3.3. Стандарт. Государственные власти принимают Декларацию
о грузе, датированную и подписанную капитаном, судовым агентом или
каким-либо другим лицом, надлежащим образом уполномоченным на то
капитаном.
2.3.4. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует принимать вместо Декларации о грузе экземпляр судового
манифеста при условии, что он содержит все сведения, требуемые в
соответствии с Рекомендуемой практикой 2.3.1 и 2.3.2, датирован и
подписан в соответствии со Стандартом 2.3.3.
В качестве альтернативы государственные власти могут
принимать экземпляр коносамента, подписанный в соответствии со
Стандартом 2.3.3, или его заверенную копию, если это целесообразно
с точки зрения характера и количества груза, и при условии, что
любые сведения, необходимые в соответствии с Рекомендуемыми
практиками 2.3.1 и 2.3.2, которые не содержатся в таких
документах, представляются в другой форме и надлежащим образом
заверяются.
2.3.5. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует позволять не указывать в Декларации о грузе не внесенные в
манифест вещи, принадлежащие капитану, при условии, что сведения
об этих вещах будут представлены отдельно.
2.4. Стандарт. Основным документом о судовых припасах,
содержащим сведения, требуемые государственными властями при
приходе и отходе судна, является Декларация о судовых припасах.
2.4.1. Стандарт. Государственные власти принимают Декларацию
о судовых припасах, датированную и подписанную капитаном или
каким-либо лицом судового командного состава, надлежащим образом
уполномоченным на то капитаном и лично осведомленным о судовых
припасах.
2.5. Стандарт. Основным документом о личных вещах экипажа,
содержащим сведения, требуемые государственными властями, является
Декларация о личных вещах экипажа. Она не требуется при отходе.
2.5.1. Стандарт. Государственные власти принимают Декларацию
о личных вещах экипажа, датированную и подписанную капитаном или
каким-либо другим лицом командного состава судна, надлежащим
образом уполномоченным на то капитаном. Государственные власти
могут также требовать от каждого члена экипажа судна его подписи
или, если он этого сделать не может, его отметки против сведений о
его личных вещах.
2.5.2. Рекомендуемая практика. Как правило, государственным
властям следует требовать сведения только о таких личных вещах
экипажа, которые подлежат обложению пошлиной, запрещениям или
ограничениям.
2.6. Стандарт. Судовая роль служит основным документом,
содержащим требуемые государственными властями сведения о
количестве и составе экипажа при приходе и отходе судна.
2.6.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать включения в судовую роль сведений, иных чем
следующие:
- Название и национальная принадлежность судна
- Фамилия
- Имена
- Национальность
- Звание или должность
- Дата и место рождения
- Род и номер документа, удостоверяющего личность
- Порт и дата прибытия
- Откуда прибыл.
2.6.2. Стандарт. Государственные власти принимают Судовую
роль, датированную и подписанную капитаном или каким-либо другим
лицом судового командного состава, надлежащим образом
уполномоченным на то капитаном.
2.7. Стандарт. Список пассажиров служит основным документом,
содержащим требуемые государственными властями сведения о
пассажирах при приходе и отходе судна.
2.7.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать предъявления Списков пассажиров при коротких
морских рейсах или смешанном железнодорожно-морском сообщении
между соседними странами.
2.7.2. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать посадочных или высадочных карточек в дополнение
к Спискам пассажиров в отношении тех пассажиров, чьи фамилии
значатся в этих Списках. Однако в тех случаях, когда перед
государственными властями стоят особые проблемы, представляющие
серьезную опасность здоровью населения, от лица, совершающего
заграничную поездку, по прибытии может быть запрошен в письменной
форме адрес места назначения.
2.7.3. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать включения в Список пассажиров сведений, иных чем
следующие:
- Название и национальная принадлежность судна
- Фамилия
- Имена
- Национальность
- Дата рождения
- Место рождения
- Порт посадки
- Порт высадки
- Порт и дата прихода судна.
2.7.4. Рекомендуемая практика. Вместо Списка пассажиров
следует принимать список, составленный пароходством для своих
нужд, при условии, что он содержит, по крайней мере, те сведения,
которые требуются согласно Рекомендуемой практике 2.7.3, и
датирован и подписан согласно Стандарту 2.7.5.
2.7.5. Стандарт. Государственные власти принимают Список
пассажиров, датированный и подписанный капитаном, судовым агентом
или каким-либо другим лицом, надлежащим образом уполномоченным на
то капитаном.
2.7.6. Стандарт. Государственные власти следят за тем, чтобы
судовладельцы уведомили их при приходе судна о каждом обнаруженном
на борту безбилетном пассажире.
2.8. Стандарт. Государственные власти не требуют при приходе
или отходе судна каких-либо письменных деклараций в отношении
почты, кроме тех, которые предписаны Всемирной почтовой
конвенцией ( 995_297 ).
2.9. Стандарт. Морская санитарная декларация служит основным
документом, содержащим требуемые портовыми санитарными властями
сведения о благополучии на борту во время рейса и по приходе судна
в порт.
C. Количество экземпляров документов, требуемых
при приходе судна
2.10. Стандарт. При приходе судна в порт государственные
власти требуют не больше, чем:
- 5 экземпляров Общей декларации;
- 4 экземпляра Декларации о грузе;
- 4 экземпляра Декларации о судовых припасах;
- 2 экземпляра Декларации о личных вещах экипажа;
- 4 экземпляра Судовой роли;
- 4 экземпляра Списка пассажиров;
- 1 экземпляр Морской санитарной декларации.
D. Количество экземпляров документов, требуемых
при отходе судна
2.11. Стандарт. При отходе судна из порта государственные
власти требуют не больше, чем:
- 5 экземпляров Общей декларации;
- 4 экземпляра Декларации о грузе;
- 3 экземпляра Декларации о судовых припасах;
- 2 экземпляра Судовой роли;
- 2 экземпляра Списка пассажиров.
2.11.1. Стандарт. При отходе из порта не следует требовать
новой Декларации о грузе в отношении груза, уже указанного в
декларации при приходе в этот порт и остающегося на борту.
2.11.2. Рекомендуемая практика. При отходе судна не следует
требовать отдельной Декларации о судовых припасах, уже указанных в
декларации при приходе, или в отношении припасов, принятых на борт
в порту и включенных в другой таможенный документ, представленный
в том же порту.
2.11.3. Стандарт. Там, где государственные власти требуют
представления сведений об экипаже судна при его отходе, достаточно
предъявить экземпляр Судовой роли, представленный при приходе,
если он вновь подписан и исправлен с учетом каких-либо изменений в
количестве или составе экипажа или если в ней указывается, что
таких изменений не произошло.
E. Меры по облегчению процедуры очистки груза,
пассажиров, экипажа и багажа
2.12. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
совместно с судовладельцами и портовой администрацией принимать
надлежащие меры с целью сокращения до минимума времени стоянки
судна в порту, для чего обеспечивать удовлетворительную
организацию работы порта; следует часто пересматривать все
процедуры, связанные с приходом и отходом судов, включая
организацию посадки и высадки пассажиров, погрузки и выгрузки
грузов, обслуживания и тому подобное. Им также следует принимать
меры к тому, чтобы грузовые суда и их грузы могли быть приняты и
выпущены, по мере возможности, в районе обработки судов.
2.12.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует совместно с судовладельцами и портовой администрацией
принимать надлежащие меры с целью обеспечения удовлетворительной
организации работы порта с тем, чтобы процедура обработки и
очистки груза проходила без задержки. Эти меры должны охватывать
все этапы с момента постановки судна для разгрузки и таможенной
очистки и, в случае необходимости, для складирования и
переотправки груза. Между грузовым складом и таможенной зоной,
которые должны находиться вблизи района разгрузки, должно быть
обеспечено удобное и прямое сообщение и, где это возможно, должны
иметься механизированные транспортные средства.
2.12.2. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует оказывать содействие владельцам и операторам грузовых
доков и складов в обеспечении специальными помещениями для
хранения груза, подверженного опасности хищения, и в охране
помещений, предназначенных для временного или долгосрочного
хранения груза, до последующей транспортировки или местной
доставки, чтобы предотвратить доступ к грузу посторонним лицам.
2.12.3. Стандарт. При условии соблюдения своих
соответствующих правил государственные власти должны разрешать
временный ввоз контейнеров и поддонов без уплаты таможенной
пошлины или других налогов и сборов и облегчать их использование в
морских перевозках.
2.12.4. Рекомендуемая практика. Государственным властям в
своих правилах, упомянутых в пункте 2.12.3 - Стандарт, следует
предусмотреть принятие простой декларации с тем, чтобы временно
ввезенные контейнеры и поддоны были вновь вывезены в срок,
установленный заинтересованным государством.
2.12.5. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует разрешать, чтобы контейнеры и поддоны, ввозимые на
территорию государства согласно положениям 2.12.3 - Стандарт,
вывозились за пределы порта прибытия для таможенной очистки
ввозимого груза и/или погрузки вывозимого груза согласно
упрощенным процедурам контроля при наличии минимума документации.
F. Последовательные заходы в два или более портов
одного и того же государства
2.13. Рекомендуемая практика. Принимая во внимание процедуры,
выполняемые при приходе судна в первый порт захода на территории
государства, государственным властям следует сводить до минимума
предъявляемые ими требования в отношении формальностей и
документов в каком-либо последующем порту захода в той же стране,
посещаемом без промежуточного захода в порт другой страны.
G. Заполнение документов
2.14. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует, по мере возможности, принимать документы, предусмотренные
в настоящем Приложении, за исключением документов, упомянутых в
Стандарте 3.7, независимо от языка, на котором излагаются в них
требуемые сведения, при условии, что они могут потребовать, когда
сочтут это необходимым, письменного или устного перевода на один
из официальных языков своей страны или Организации.
2.15. Стандарт. Не требуется заполнение документов,
предусмотренных в настоящем разделе, на пишущей машинке.
Принимаются записи от руки чернилами или химическим карандашом,
если они написаны разборчиво. Принимаются документы в разборчивом
и понятном виде, изданные с помощью электронной или другой
автоматической аппаратуры для обработки данных.
2.16. Стандарт. Государственные власти страны порта захода,
выгрузки или транзита не требуют легализации, выверки, заверки или
предварительного рассмотрения своими заграничными представителями
документов, относящихся к судну, его грузу, припасам, пассажирам и
экипажу. Однако это не мешает им требовать предъявления паспорта
или другого документа, удостоверяющего личность пассажира или
члена экипажа судна, для проверки визы или подобных целей.
H. Специальные меры по упрощению формальностей, связанных с
заходами судов в порты с целью высадки на берег больных или
получивших травму членов экипажа, пассажиров и других лиц для
оказания неотложной медицинской помощи
2.17. Стандарт. Государственные власти добиваются
сотрудничества судовладельцев в обеспечении того, чтобы капитаны
судов, намеревающихся зайти в порт лишь по причине высадки на
берег больных или получивших травму членов экипажа, пассажиров и
других лиц для оказания неотложной медицинской помощи, по
возможности, заблаговременно сообщали государственным властям о
подобном намерении, причем с полным описанием болезни и травмы
лиц, их данные и занимаемое положение.
2.18. Стандарт. Государственные власти до прихода судна
информируют капитана по радио, когда это возможно, но в любом
случае самым быстрым имеющимся путем, о необходимой документации и
процедурах для быстрой высадки на берег больных или получивших
травму лиц для своевременной таможенной очистки судна.
2.19. Стандарт. В отношении судов, заходящих в порты с этой
целью и намеревающихся отходить немедленно, государственные власти
отдают предпочтение постановке к причалу, если состояние больного
или состояние моря не позволяет безопасную высадку на рейде или на
подходах к порту.
2.20. Стандарт. В отношении судов, заходящих в порты с этой
целью и намеревающихся отходить немедленно, государственные власти
обычно не требуют документов, упомянутых в пункте 2.1 - Стандарт,
за исключением Морской санитарной декларации и, в случае
необходимости, Общей декларации.
2.21. Стандарт. Там, где государственные власти требуют Общую
декларацию, этот документ не должен содержать информации больше,
чем указано в пункте 2.2.2 - Рекомендуемая практика, и меньше -
там, где это возможно.
2.22. Стандарт. Там, где государственные власти принимают
меры контроля, связанные с приходом судна, до высадки на берег
больных или получивших травму лиц, этим мерам контроля
предшествует оказание неотложной медицинской помощи и принятие мер
здравоохранения.
2.23. Стандарт. Там, где требуются гарантии или обязательства
относительно стоимости лечения или возможного перемещения, или
возвращения на родину вышеупомянутых лиц, неотложная медицинская
помощь не должна задерживаться и откладываться в период получения
этих гарантий или обязательств.
2.24. Стандарт. Неотложная медицинская помощь и меры
здравоохранения должны предшествовать мерам контроля, которые
государственные власти применяют относительно высадки на берег
больных или получивших травму лиц.
Раздел 3. Прибытие и отбытие лиц
Настоящий раздел содержит положения, касающиеся
формальностей, выполнение которых членами экипажа судна и
пассажирами требуется государственными властями при приходе и
отходе судна.
A. Требования и процедуры при приходе и отходе
3.1. Стандарт. Основным документом, представляющим
государственным властям индивидуальные сведения о пассажирах при
приходе и отходе судна, служит действительный паспорт.
3.1.1. Рекомендуемая практика. Договаривающимся
правительствам следует, насколько это возможно, заключать
двусторонние или многосторонние соглашения о признании
официального документа, удостоверяющего личность, вместо паспорта.
3.2. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
провести мероприятия, в силу которых паспорта пассажиров судна или
принимаемые вместо них официальные документы, удостоверяющие
личность, подлежат проверке иммиграционными властями только один
раз при приходе и один раз при отходе судна. В дополнение к этому
предъявление паспортов или официальных документов, удостоверяющих
личность этих пассажиров, может потребоваться для проверки или
удостоверения личности в связи с таможенными или другими
формальностями при приходе и отходе судна.
3.3. Рекомендуемая практика. После индивидуального
предъявления паспортов или принимаемых вместо них официальных
документов, удостоверяющих личность, государственным властям
следует возвращать пассажирам эти документы немедленно после
проверки, а не задерживать их для дополнительного контроля, если
нет каких-либо препятствий к допуску пассажира на территорию
данной страны.
3.4. Рекомендуемая практика. При посадке и высадке
государственным властям не следует требовать от пассажиров либо от
судовладельцев никаких других сведений в письменной форме,
дополняющих или повторяющих сведения, уже содержащиеся в паспортах
или официальных документах, удостоверяющих личность пассажиров, за
исключением тех, которые необходимы для заполнения документов,
предусмотренных настоящим Приложением.
3.5. Рекомендуемая практика. Государственным властям,
требующим от пассажиров при посадке или высадке сообщения в
письменной форме сведений, помимо необходимых для заполнения
документов, предусмотренных настоящим Приложением, следует
ограничивать свои требования в отношении дальнейшего установления
личности пассажиров теми вопросами, которые приведены в
Рекомендуемой практике 3.6 (посадочно-высадочная карточка).
Государственным властям следует принимать посадочно-высадочную
карточку после заполнения ее пассажиром и не следует требовать
заполнения или проверки ее судовладельцем. Заполнение карточки
разборчивым почерком должно быть приемлемым, за исключением тех
случаев, когда на бланке карточки указано, что она должна быть
заполнена от руки печатными буквами. От каждого пассажира не
следует требовать более одной посадочно-высадочной карточки,
которая может иметь одну или несколько копий, заполняемых
одновременно с помощью копировальной бумаги.
3.6. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует требовать включения в посадочно-высадочную карточку
сведений, иных чем следующие:
- Фамилия
- Имена
- Национальность
- Номер паспорта или другого официального удостоверения
личности
- Дата рождения
- Место рождения
- Род занятий
- Порт посадки/высадки
- Пол
- Адрес места назначения
- Подпись.
3.7. Стандарт. В тех случаях, когда от лиц, находящихся на
борту, требуется предъявление доказательства прививки от холеры,
желтой лихорадки или оспы, государственные власти принимают
Международное свидетельство о вакцинации или ревакцинации по
форме, предусмотренной Международными санитарными правилами.
3.8. Рекомендуемая практика. Медицинский осмотр лиц,
находящихся на судне или высаживающихся с судна, следует обычно
ограничивать осмотром только тех лиц, которые прибывают с
территории, зараженной одной из карантинных болезней, в течение
инкубационного периода соответствующей болезни (как указано в
Международных санитарных правилах). Однако может потребоваться
дополнительный медицинский осмотр согласно Международным
санитарным правилам.
3.9. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
обычно производить таможенный досмотр следующего с прибывающими
пассажирами багажа на выборочной основе. По возможности, не
следует требовать письменной декларации в отношении следующего с
пассажирами багажа.
3.9.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует повсюду, где это возможно, не производить досмотра багажа,
следующего с отбывающими пассажирами.
3.9.2. Рекомендуемая практика. Где совершенно нельзя не
производить досмотра багажа отбывающих пассажиров, такой досмотр
следует обычно производить на выборочной основе.
3.10. Стандарт. Основным документом, представляющим
государственным властям сведения об отдельном члене экипажа судна
при приходе и отходе судна, служит действительное удостоверение
или паспорт моряка.
3.10.1. Стандарт. Государственные власти не требуют включения
в удостоверение личности моряка сведений, иных чем следующие:
- Фамилия
- Имена
- Дата и место рождения
- Национальность
- Приметы
- Фотография (заверенная)
- Подпись
- Дата истечения срока действия (если срок действия
ограничен)
- Власти, выдавшие удостоверение.
3.10.2. Стандарт. Когда моряку в качестве пассажира необходим
въезд в страну или выезд из нее любым видом транспорта для:
a) возвращения на свое или перевода на другое судно;
b) транзитного проезда на свое судно, находящееся в другой
стране, в свою страну или с иной целью по разрешению властей его
страны, государственные власти принимают от моряка вместо паспорта
действительное удостоверение личности моряка, если этот документ
гарантирует его владельцу обратный въезд в страну, в которой он
был выдан.
3.10.3. Рекомендуемая практика. Государственным властям не
следует, как правило, требовать от членов экипажа судна
представления индивидуальных документов, удостоверяющих личность,
или сведений, дополняющих удостоверение личности моряка, кроме
тех, которые даются в Судовой роли.
B. Меры по облегчению процедуры очистки груза,
пассажиров, экипажа и багажа
3.11. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
совместно с судовладельцами и портовой администрацией принимать
надлежащие меры, обеспечивающие работу порта с таким расчетом,
чтобы осуществление формальностей в отношении пассажиров, экипажа
и багажа производилось быстро; им следует также предусматривать
для этой цели необходимый персонал и надлежащее оборудование,
уделяя, в частности, внимание вопросам погрузки, выгрузки и
транспортировки багажа (в том числе вопросу использования
механизированных средств), а также тем пунктам, где часто
происходят задержки с проверкой пассажиров. Когда это необходимо,
следует обеспечить крытый проход между судном и пунктом, где
производится проверка пассажиров и экипажа.
3.11.1. Рекомендуемая практика. Государственным властям
следует:
a) совместно с судовладельцами и портовой администрацией
принять соответствующие меры, как-то:
i) индивидуальный и непрерывный метод очистки пассажиров и
багажа;
ii) процедура, которая позволяла бы пассажирам быстро
распознавать и получать свой проверенный багаж немедленно по
поступлении его в то место, в котором он должен быть получен;
b) обеспечить принятие портовой администрацией всех
необходимых мер с тем, чтобы:
i) пассажиры и их багаж имели легкий и быстрый доступ к
местному транспорту и от него;
ii) помещения, куда могут быть приглашены экипажи судов для
различных видов контроля, были бы легко доступны и находились бы
как можно ближе друг от друга.
3.12. Стандарт. Государственным властям следует требовать от
судовладельцев обеспечения принятия судовым персоналом всех
надлежащих мер, которые будут способствовать ускорению процедур по
прибытии пассажиров и экипажа судна. К таким мерам могут
относиться:
a) предоставление соответствующим государственным властям
заблаговременного извещения с указанием наиболее точно
определенного времени прихода с последующим извещением о
каком-либо изменении времени и указанием маршрута рейса в тех
случаях, когда это может отразиться на требованиях в отношении
контрольных формальностей;
b) подготовка судовых документов для немедленного просмотра;
c) во время подхода судна к причалу или к месту якорной
стоянки приведение в готовность трапов и других средств для
подъема на борт;
d) обеспечение быстрого и организованного сбора и
представления для проверки находящихся на борту лиц с необходимыми
документами, имея при этом в виду освобождение членов экипажа от
их обязанностей в машинном и прочих отделениях.
3.13. Рекомендуемая практика. При внесении фамилии в
документы, относящиеся к пассажирам и экипажу судна, следует
ставить вначале фамилию или фамилии. Если кто-либо носит фамилии
одновременно отца и матери, то первой указывается фамилия отца.
Если замужняя женщина носит фамилии родителей мужа и своих
родителей, первой указывается фамилия родителей мужа.
3.14. Стандарт. Государственные власти приступают без
необоснованной задержки к проверке пассажиров и экипажа на предмет
их допуска в пределы государства, если таковая проверка
необходима.
3.15. Стандарт. Государственные власти не будут налагать
какого-либо штрафа на судовладельцев в том случае, если какой-либо
подконтрольный документ пассажира будет найден государственными
властями не отвечающим требованиям или если по этой причине
пассажир не может быть допущен на территорию государства.
3.15.1. Стандарт. Государственным властям следует предложить
судовладельцам предусматривать все необходимые меры с тем, чтобы
пассажиры имели подконтрольные документы, требуемые
Договаривающимися правительствами.
3.15.2. Рекомендуемая практика. Для применения на морских
терминалах и борту судов с целью облегчения и ускорения
международных морских перевозок, государственные власти должны
применять или рекомендовать применять ответственным организациям и
лицам своей страны, если вопрос выходит за рамки их юрисдикции,
стандартизированные международные знаки и символы, разработанные и
принятые Организацией в сотрудничестве с соответствующими
международными организациями, которые, насколько это практически
возможно, общеприняты для всех видов транспорта.
C. Облегчение формальностей для судов,
предназначенных для круизов, и их пассажиров
3.16.1. Стандарт. Местным властям следует разрешать судну,
предназначенному для круизов, свободную практику по радио, если
санитарные власти предполагаемого порта захода на основании
сведений, полученных от него до его прихода, сочтут, что его заход
не повлечет за собой завоза или распространения болезни, требующей
карантина.
3.16.2. Стандарт. Для судов, предназначенных для круизов,
Генеральная декларация, Список пассажиров и Список команды будут
требоваться только в первом порту захода и в последнем порту
отхода из любой страны в случаях отсутствия изменений в условиях
рейса.
3.16.3. Стандарт. Для судов, предназначенных для круизов,
Заявление о судовых запасах и Заявление об имуществе команды
требуются только в первом порту захода в страну.
3.16.4. Стандарт. Паспорта или другие официальные документы,
удостоверяющие личность, должны все время оставаться у круизных
пассажиров.
3.16.5. Рекомендуемая практика. В случаях, когда стоянка
судна, предназначенного для круизов, не превышает 72 часов,
пассажирам не требуются визы, исключая особые случаи, определяемые
заинтересованными местными властями.
Примечание. Смысл этой Рекомендуемой практики заключается в
том, что любое Договаривающееся Государство может издать для таких
пассажиров при прибытии опросный лист или принять их опросный
лист, указывающий на разрешение сойти на данную территорию.
3.16.6. Стандарт. Местным властям не следует задерживать
круизных пассажиров при проверке формальностей.
3.16.7. Стандарт. Как правило, исключая случаи, касающиеся
удостоверения личности, круизные пассажиры не должны подвергаться
личному осмотру иммиграционными властями.
3.16.8. Стандарт. В случаях заходов судна, предназначенного
для круизов, в несколько портов той же страны, местным властям
следует проверять пассажиров, как правило, только в первом порту
захода и последнем при отбытии.
3.16.9. Рекомендуемая практика. С целью облегчения высадки
без задержек внутренний контроль пассажиров судна,
предназначенного для круизов, должен производиться, по
возможности, на борту до прибытия в порт высадки.
3.16.10. Рекомендуемая практика. Круизные пассажиры, в
случаях их высадки в одном порту и посадки на то же судно в той же
стране в другом порту, должны пользоваться теми же облегченными
формальностями, как и пассажиры, которые высаживаются и
возвращаются на то же судно в том же порту.
3.16.11. Рекомендуемая практика. Карантинное заявление должно
служить единственной медицинской проверкой круизных пассажиров.
3.16.12. Стандарт. Беспошлинная продажа товаров из судовых
запасов должна осуществляться для круизных пассажиров в период
стоянки судна в порту.
3.16.13. Стандарт. От круизных пассажиров не следует
требовать таможенного заявления в письменной форме.
3.16.14. Рекомендуемая практика. Круизные пассажиры не должны
подлежать каким-либо валютным ограничениям.
3.16.15. Стандарт. Посадочно-высадочные карточки не должны
быть необходимыми для круизных пассажиров.
3.16.16. Рекомендуемая практика. Исключая случаи, при которых
контроль пассажиров базируется только на Списке пассажиров,
местные власти не должны настаивать на заполнении следующих
деталей пассажирского списка:
- Национальность (графа 6)
- Дата и место рождения (графа 7)
- Порт посадки (графа 8)
- Порт высадки (графа 9).
D. Специальные меры по упрощению формальностей,
связанных с перевозкой транзитных пассажиров
3.17.1. Стандарт. Транзитный пассажир, остающийся на борту
судна, на котором он прибыл, и отбывающий на нем же, как правило,
не подвергается обычному контролю со стороны государственных
властей.
3.17.2. Рекомендуемая практика. Транзитному пассажиру следует
разрешать иметь при себе свой паспорт или другой документ,
удостоверяющий личность.
3.17.3. Рекомендуемая практика. От транзитного пассажира не
следует требовать заполнения карточек для высадки/посадки.
3.17.4. Рекомендуемая практика. Транзитному пассажиру,
продолжающему свое путешествие из того же самого порта на том же
самом судне, следует обычно давать временное разрешение для выхода
на берег во время стоянки судна в порту, если он этого желает.
3.17.5. Рекомендуемая практика. Транзитный пассажир,
продолжающий свое путешествие из того же самого порта на том же
самом судне, не обязан иметь визу, кроме особых случаев,
установленных заинтересованными государственными властями.
3.17.6. Рекомендуемая практика. Транзитный пассажир,
продолжающий свое путешествие из того же самого порта на том же
самом судне, обычно не обязан предъявлять таможенную декларацию в
письменном виде.
3.17.7. Рекомендуемая практика. Транзитный пассажир,
покидающий судно в одном порту и садящийся на то же самое судно в
другом порту в той же самой стране, пользуется теми же льготами,
что и пассажир, который прибывает в порт и отбывает из того же
порта на одном и том же судне.
E. Меры по упрощению формальностей для судов, занятых
в проведении научно-исследовательских работ
3.18. Рекомендуемая практика. Судно, занятое в проведении
научно-исследовательских работ, имеет на борту персонал,
находящийся на судне с целью проведения научной работы во время
рейса. Персоналу, если он имеет такое назначение, следует
предоставлять, по крайней мере, такие же льготы, какими пользуются
члены экипажа этого судна.
F. Дальнейшие меры по упрощению формальностей
для иностранцев, входящих в состав экипажа судов,
занятых в международных рейсах, в отношении
увольнения на берег
3.19. Стандарт. Иностранцам, членам экипажа, государственные
власти должны разрешать сходить на берег во время стоянки в порту
судна, на котором они прибывают, если по прибытии судна
необходимые формальности выполнены и государственные власти не
имеют основания отказать им в разрешении сойти на берег по
причинам, связанным с мерами здравоохранения, безопасности или
общественного порядка.
3.19.1. Стандарт. Члены экипажа не обязаны иметь визу для
увольнения на берег.
3.19.2. Рекомендуемая практика. Члены экипажа до или после
увольнения на берег обычно не должны подвергаться личному
досмотру.
3.19.3. Стандарт. Члены экипажа не обязаны в целях увольнения
на берег иметь специальное разрешение, как, например, пропуск для
увольнения на берег.
3.19.4. Рекомендуемая практика. Если от членов экипажа во
время увольнения на берег требуется иметь при себе документы,
удостоверяющие личность, они должны быть такими, как указано в
пункте 3.10 - Стандарт.
Раздел 4. Санитарный, ветеренарный и
фитосанитарный контроль
4.1. Стандарт. Государственным властям государства, не
являющегося участником Международных правил здравоохранения,
следует стремиться применять те положения этих правил, которые
относятся к международному судоходству.
4.2. Рекомендуемая практика. Договаривающимся правительствам,
имеющим некоторые общие интересы, в силу их медицинских,
географических, социальных или экономических условий следует
заключать специальные соглашения в соответствии со статьей 98
Международных правил здравоохранения в тех случаях, когда такие
соглашения будут облегчать применение этих Правил.
4.3. Рекомендуемая практика. В случаях, когда необходимы
санитарные свидетельства или подобные документы для отправки
некоторых животных, растений или продуктов животного и
растительного происхождения, такие свидетельства и документы
должны быть простыми и широко известными и Договаривающимся
правительствам следует сотрудничать с целью стандартизации таких
требований.
4.4. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует,
когда это возможно, разрешать судну свободную практику по радио,
если санитарные власти предполагаемого порта захода сочтут на
основании сведений, полученных от него до его прихода, что его
заход не повлечет за собой завоза или распространения карантинной
болезни. Санитарным властям следует, если возможно, разрешать
подниматься на борт до входа судна в порт.
4.4.1. Стандарт. Государственным властям следует заручиться
содействием судовладельцев в деле обеспечения выполнения
каких-либо требований о немедленном оповещении по радио санитарных
властей порта назначения судна о случаях болезни на борту для
того, чтобы было обеспечено присутствие специального медицинского
персонала и оборудования, необходимых для выполнения санитарных
формальностей по приходе судна.
4.5. Стандарт. Государственные власти принимают меры к тому,
чтобы все бюро путешествий и другие соответствующие организации
заблаговременно предоставляли отъезжающим пассажирам перечни
прививок, требуемых государственными властями соответствующих
стран, а также бланки свидетельств о прививках, предусмотренных
Международными правилами здравоохранения. Для обеспечения
единообразия государственные власти принимают все возможные меры к
тому, чтобы делающий прививки персонал выдавал международные
свидетельства о вакцинации и ревакцинации.
4.6. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
обеспечивать в возможно большем числе портов необходимое
оборудование и службы для производства вакцинации и ревакцинации,
равно как и для выдачи соответствующих международных
свидетельств.
4.7. Стандарт. Государственные власти обеспечивают порядок, в
силу которого санитарные меры и формальности предпринимаются
немедленно, осуществляются без задержки и применяются без
дискриминации.
4.8. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
иметь в возможно большем числе портов надлежащие оборудование и
службы для принятия эффективных санитарных, фитосанитарных и
ветеринарных мер.
4.9. Стандарт. Для оказания срочной медицинской помощи членам
экипажа и пассажирам следует, насколько это будет возможно,
предусмотреть легкодоступные медицинские учреждения в возможно
большем числе портов государства.
4.10. Стандарт. Исключая чрезвычайные случаи, представляющие
серьезную опасность для здоровья населения, портовые санитарные
власти не должны по причине другой эпидемической болезни лишать
судно, которое не заражено или не подозревается в том, что
заражено какой-либо карантинной болезнью, возможности производить
выгрузку или погрузку груза, пополняться припасами, топливом или
питьевой водой.
4.11. Рекомендуемая практика. Отправки морем животных, сырья
животного происхождения, полуфабрикатов животного происхождения,
продовольствия животного происхождения и подкарантинных продуктов
растительного происхождения следует разрешать, если они
сопровождаются карантинным свидетельством, форма которого
утверждена соответствующими государствами.
Раздел 5. Разные положения
A. Бонды и другие виды гарантии
5.1. Рекомендуемая практика. Когда государственные власти
требуют от судовладельцев выдачи бондов и других видов гарантий в
обеспечение их обязательств, вытекающих из таможенных,
иммиграционных, санитарных, фитосанитарных, ветеринарных и других
законов и правил государства, им следует разрешать там, где это
возможно, представление одного всеобъемлющего бонда или иного вида
гарантии.
B. Ошибки в документации и штрафы за них
5.2. Стандарт. Государственные власти разрешают, без задержки
судна, исправление ошибок в документах, предусмотренных настоящим
Приложением, когда эти ошибки являются, по их мнению,
неумышленными, не имеют серьезного значения, не являются
следствием постоянной небрежности и допущены без намерения
нарушить законы или правила, при условии, что эти ошибки были
обнаружены до окончания проверки документов и их исправление может
быть произведено немедленно.
5.3. Стандарт. В случае обнаружения ошибок в предусмотренных
настоящим Приложением документах, подписанных судовладельцем,
капитаном или от их имени, никакие штрафы не должны налагаться до
тех пор, пока не будет предоставлена возможность убедить
государственные власти в том, что эти ошибки являются
неумышленными, не имеют серьезного значения, не являются
следствием постоянной небрежности и допущены без намерения
нарушить законы или правила.
C. Время работы служб в портах
5.4. Рекомендуемая практика. Государственным властям следует
обеспечить бесплатную работу их служб в порту в течение обычного
времени их работы. Государственным властям следует стремиться
согласовывать обычное время работы своих служб в портах с
периодами разгара работы портов.
5.4.1. Стандарт. Договаривающимся правительствам следует
принимать все необходимые меры для организации обычных служб
государственных властей в портах таким образом, чтобы избегать
необоснованную задержку судов после их прихода или по готовности
их к отходу и до минимума сокращать время, необходимое для
осуществления формальностей, при условии, что государственные
власти будут заблаговременно оповещаться о предполагаемом часе
прихода или отхода судна.
5.4.2. Стандарт. Санитарные власти не взимают плату за любой
санитарный контроль, равно как и за любой дополнительный
бактериологический или иной анализ, выполняемый в любое время дня
и ночи, если такой анализ требуется для выяснения состояния
здоровья освидетельствуемого лица. Они также не взимают плату за
досмотр судна в карантинных целях, за исключением досмотра судна
для выдачи ему свидетельства о дератизации или об освобождении от
дератизации. Плата не взимается за производство любой прививки
лицу, прибывающему судном, или за выдачу свидетельства о
вакцинации. Однако в тех случаях, когда требуется принятие других
мер, кроме вышеуказанных, в отношении судна, его пассажиров или
экипажа, и за них санитарными властями взимается плата, такая
плата устанавливается по единому тарифу, действующему на данной
территории для всех лиц без различия их национальности, домициля
или местожительства либо национальности, флага, места регистрации
или собственности судна.
5.4.3. Рекомендуемая практика. Когда службы государственных
властей функционируют вне обычного времени их работы, упомянутого
в Рекомендуемой практике 5.4, то они выполняют свои обязанности на
условиях разумной платы, не превышающей фактической стоимости
выполненных работ.
5.5. Стандарт. Там, где объем работы в порту вызывает
необходимость в этом, государственные власти обеспечивают работу
их служб по осуществлению формальностей в отношении груза и
багажа, независимо от их ценности и характера.
5.6. Рекомендуемая практика. Договаривающимся правительствам
следует принять меры, в силу которых одно государство предоставит
другому государству определенные возможности до начала и во время
рейса для проверки судов, пассажиров, членов экипажа, багажа,
груза и документации для таможенных, иммиграционных, санитарных,
фитосанитарных и ветеринарных целей, когда такие меры облегчают
осуществление формальностей по прибытии в порты другого
государства.
D. Груз, не выгруженный в предполагаемом
порту назначения
5.7. Стандарт. Когда какой-либо груз, упомянутый в Декларации
о грузе, не выгружается в предполагаемом порту назначения,
государственные власти разрешают исправление Декларации о грузе и
не налагают штрафов, если они убеждаются в том, что груз
действительно не был погружен на судно, или если он и был
погружен, то его выгрузили в другом порту.
5.8. Стандарт. Когда, по ошибке или по другой уважительной
причине, какой-либо груз был выгружен в ином порту вместо
предполагаемого порта назначения, государственные власти облегчают
переотправку его в место предполагаемого назначения. Это положение
не относится к опасным, запрещенным или ограниченным в обращении
грузам.
E. Ограничение ответственности судовладельцев
5.9. Стандарт. Государственные власти не требуют от
судовладельца внесения в коносамент или его копию особых сведений
для использования этими властями, за исключением случаев, когда
судовладелец является импортером или экспортером либо действует от
их имени.
5.10. Стандарт. Государственные власти не считают
судовладельца ответственным за представление или правильность
документов, требуемых от импортера или экспортера в связи с
очисткой груза, за исключением случаев, когда судовладелец
является импортером или экспортером либо действует от их имени.
F. Работа по устранению последствий стихийного бедствия
5.11. Стандарт. Государственные власти должны упрощать
формальности, связанные с приходом и отходом судов, занятых в
работе по устранению последствий стихийного бедствия.
5.12. Стандарт. Государственные власти должны максимально
облегчать формальности, связанные с въездом и таможенной очисткой
лиц и ввозом и таможенной очисткой грузов, прибывающих на судах,
упомянутых в пункте 5.11 - Стандарт.
Измененный текст статьи VII
Конвенции по облегчению международного
морского судоходства 1965 года
(еще не вошедший в силу)
Статья VII
1) Поправки в Приложение к настоящей Конвенции могут быть
внесены Договаривающимися правительствами либо по предложению
одного из них, либо конференцией, созываемой для этой цели.
2) Любое Договаривающееся правительство может предложить
внести поправку в Приложение путем представления проекта поправки
Генеральному секретарю Организации (далее - "Генеральный
секретарь"):
a) Любая поправка, предложенная в соответствии с этим
пунктом, рассматривается Комитетом по упрощению формальностей при
условии ее рассылки не менее чем за три месяца до заседания этого
Комитета. В случае ее одобрения двумя третями Договаривающихся
правительств, присутствующих и голосующих в Комитете, эта поправка
рассылается Генеральным секретарем всем Договаривающимся
правительствам.
b) Любая поправка к Приложению в соответствии с настоящим
пунктом вступает в силу по истечении пятнадцати месяцев с даты, в
которую предложенная поправка была направлена Генеральным
секретарем всем Договаривающимся правительствам, если в течение
двенадцати месяцев после ее рассылки, по крайней мере, одна треть
Договаривающихся правительств не известит Генерального секретаря в
письменной форме о том, что они не принимают предложенную
поправку.
c) Генеральный секретарь информирует все Договаривающиеся
правительства о любом заявлении, полученном в соответствии с
подпунктом "b" и о дате вступления поправки в силу.
d) Договаривающиеся правительства, не принявшие поправку, не
обязаны соблюдать положения этой поправки, но должны следовать
процедуре, изложенной в статье VIII настоящей Конвенции.
3) Конференция Договаривающихся правительств для рассмотрения
поправок к Приложению созывается Генеральным секретарем по просьбе
не менее одной трети этих правительств. Каждая поправка, принятая
на такой конференции большинством в две трети присутствующих и
голосующих Договаривающихся правительств, вступает в силу через
шесть месяцев с даты извещения Генеральным секретарем
Договаривающихся правительств о принятии поправки.
4) Генеральный секретарь незамедлительно сообщает всем
правительствам, подписавшим Конвенцию, о принятии и вступлении в
силу любой поправки в соответствии с настоящий статьей.