Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» на семінарі «Вісника»

28 серпня 2003 р. у м. Житомирі відбувся семінар на тему «Оподаткування доходів фізичних осіб в умовах прийнятого Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», організований філією редакції журналу «Вісник податкової служби України» в Житомирській області, за участю фахівців ДПА України та ДПА в Житомирській області.
Відкрила семінар заступник голови ДПА в Житомирській області Лілія Курішко.
У роботі семінару взяла участь заступник директора Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПА України Зінаїда Мороз, яка зупинилась на роз’ясненнях щодо застосування окремих статей Закону № 889-IV.
Найбільше запитань надійшло від учасників семінару щодо повноважень податкових агентів, застосування ставок податку, оподаткування сум, наданих на навчання, податкового кредиту, застосування пільг, нарахування та сплати податку з окремих видів доходів, таких як проценти, дивіденди тощо.
Пропонуємо ознайомитися з консультаціями з цих питань.

Основні положення Закону № 889-IV
1. Запровадження єдиної ставки податку в розмірі 15% (до 01.01.2006 р. діятиме ставка 13%) та фіксованих ставок податку на доходи, які підлягатимуть кінцевому оподаткуванню при їх виплаті: проценти на банківський депозит (вклад), дисконтні доходи — 5%; грошові або майнові призи, виграші в азартні ігри, розіграші (крім лотерей, які згідно з цим Законом мають статус державних) — 30% (26%).
2. Запровадження з 01.01.2005 р.:
порядку оподаткування операцій з продажу (обміну, інших видів відчуження) об’єктів нерухомого майна — 1% або 13% залежно від строку придбання у власність такого майна;
оподаткування процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ або процентів (дисконтних доходів) на депозитні (ощадні) сертифікати — 5%;
оподаткування дивідендів, роялті — 13%;
оподаткування операцій з інвестиційними активами (акції, корпоративні права) (інвестиційного прибутку) — 13%;
оподаткування доходів, отриманих у зв’язку з довгостроковим страхуванням життя, та недержавного пенсійного страхування — 13%;
оподаткування доходів, отриманих внаслідок прийняття у спадок коштів, майна, немайнових прав — 0%, 5%, 13% та 26%, залежно від родинних стосунків;
оподаткування доходів, отриманих як подарунок та як спадщина.
З метою створення рівних умов оподаткування для всіх платників податків пропонується скасування деяких пільг та привілеїв з оподаткування за професійною ознакою (з 01.01.2004 р. сплачуватимуть податок з доходів фізичних осіб працівники сільськогосподарських підприємств, підприємств атомної енергетики, військовослужбовці, судді та ін.).
Суми податку, що утримуватимуться з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, спрямовуватимуться виключно на виплату рівноцінної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Мінімальна заробітна плата з 01.01.2003 р. — 185 грн., з 01.12.2003 р. — 237 грн. на місяць.
Прожитковий мінімум на 2003 р. — 365 грн. на місяць у розрахунку на одну особу (для працездатних осіб).
З 01.01.2004 р. прожитковий мінімум передбачено у розмірі 378 грн. на місяць на одну особу (для працездатних осіб).
Водночас Законом № 889-IV передбачено збереження й неоподатковуваного мінімуму. Зокрема встановлено, що у разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовуватиметься сума у розмірі 17 грн.

Податковий агент
Одним із важелів щодо забезпечення суто технічного виконання вимог Закону № 889-IV, який набирає чинності з 01.01.2004 р., є визначення юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб) чи нерезидента або його представництва податковими агентами, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Нарахування та утримання податку з доходів, що виплачуються (нараховуються) найманим особам у вигляді заробітної плати за виконання ними трудових функцій, провадитиметься працедавцем (податковим агентом) за ставкою 13%.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету.
Також необхідно звернути увагу на те, що у випадках коли оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формою, наведеною у п. 3.4 ст. 3 Закону № 889-IV.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Порядок сплати (перерахування) податку
до бюджету
Податок підлягає зарахуванню до бюджету за місцезнаходженням як юридичних осіб, так i філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремлених підрозділів юридичних осіб, які уповноважені нараховувати, утримувати та сплачувати податок.
Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ — за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання належних для виплати платникам податку коштів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Держказначейства України.
Податкові агенти зобов’язані у строки, встановлені законом для податкового кварталу (протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу), надавати податковому органу за місцем свого розташування податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку.
Відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку Законом № 889-IV визначено податкових агентів.
Необхідно пам’ятати, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу платнику податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку до бюджету, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.
При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу.

Суми коштів на відрядження або під звіт
До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається i не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.
Сума витрат платника податку на відрядження, що не включається до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховується згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.99 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.99 р. № 59 (у редакції наказу Мінфіну України від 10.06.99 р. № 146), зареєстрованим у Мін’юсті України 29.06.99 р. за № 418/3711.
Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.
Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, на підставі якого оформляється посвідчення про відрядження.
Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, не підлягає оподаткуванню, тобто не включається до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних витрат платника податку, понесених на здійснення таких дій i підтверджених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Для підзвітних осіб, які займаються закупівлею сільгосппродукції та заготівлею вторсировини, документом, що підтверджує понесені ними витрати, можуть бути відомості, у яких зазначаються прізвище, ім’я, по батькові здавальників сільгосппродукції або вторсировини, їх адреса, обсяги зданої продукції i сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника, які подаються підзвітною особою одночасно зі звітом про використання таких коштів.
Підставою для видачі працедавцем такого грошового авансу є письмове розпорядження керівника про отримання завдання підзвітною особою.
Видача сум коштів як на відрядження, так i під звіт провадиться за умови повного звіту платника податку щодо раніше виданих сум.
Платник податку, який отримав від працедавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано під звіт кошти.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку до каси до або під час подання зазначеного звіту чи зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала.
Підзвітні особи зобов’язані подати до бухгалтерії працедавця разом із невикористаним залишком коштів звіт про використання коштів.
У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кошти у вищезазначеному порядку.
Фізичні особи — довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки для вирішення виробничих (господарських) питань або на відрядження, використовують її за цільовим призначенням без оприбуткування в касі підприємства. Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії працедавця звіт разом з підтверджуючими документами в установлені строки i в порядку, визначені для підзвітних осіб, з доданням документів про одержання готівки з карткового рахунку (чека банкомата, копії видаткового ордера, довідок за формами 377 та 377а, сліп, квитанції торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% від суми таких надміру витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що надала такі суми під звіт.
Якщо платник податку не повертає надміру витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, утримується особою, яка надала такі кошти під звіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) (наприклад, із сум заробітної плати, з якої спочатку нараховується й утримується податок за ставкою 13%, а потім — сума податку, нарахована із сум перевищення), а при недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.
Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника за рішенням суду, перерахунок податкових зобов’язань такого платника не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.
Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, яка надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року.
Деякі пільги громадянам, передбачені
Законом № 889-IV
Не оподатковуватиметься вартість вугілля та вугільних брикетів, що безоплатно надаються:
непрацюючому пенсіонеру — стаж роботи якого на підземних роботах становить 10 років або не менше 20 років на поверхні;
інвалідам — внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах, а також працюючим платникам податку, які мають зазначений стаж роботи на цих підприємствах.
Не оподатковуватиметься вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надається дітям-сиротам i дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів I i II рівня акредитації), що надається їм у встановленому порядку.
Стипендії, що виплачуються з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту не вище суми розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, помноженої на коефіцієнт 1,4, тобто 510 грн. (365 грн. х 1,4), не оподатковуватимуться.
Суми у розмірі місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на коефіцієнт 1,4 (на сьогодні ця сума становить 510 грн. (365 х 1,4) на місяць), сплачені працедавцем навчальному закладу за навчання найманого працівника, не підлягатимуть оподаткуванню.
Платник податку має також можливість отримати податкове відшкодування (податковий кредит) у такому ж розмірі у разі сплати коштів за своє навчання чи навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення (чоловік, дружина, діти як чоловіка, так i дружини, у тому числі усиновлені).
Не включатимуться до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуватимуться:
кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платнику податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів;
суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно до бюджетів, Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового соціального страхування згідно із законом;
вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або зі знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування;
кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:
будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;
працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи у розмірі 1020 грн. (365 х 1,4 = 510 грн. х 2);
суми страхових внесків (страхових премій) у розмірі 15% від нарахованої заробітної плати, але не більше суми у розмірі 510 грн. (365 грн. х 1,4), що сплачується працедавцем за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування платника податку.

Податковий кредит
Податковий кредит — це сума витрат, понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.
До складу податкового кредиту громадянин може включити фактично понесені ним протягом звітного року та документально підтверджені витрати, а саме:
частину суми процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом (з 01.01.2005 р.);
суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більше п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року (з 01.01.2004 р.);
суму власних коштів, сплачених громадянином на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості послуг з його лікування та лікування члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування (після прийняття Закону про загальнообов’язкове медичне страхування) (набере чинності з початку року, наступного за роком набрання чинності Законом про загальнообов’язкове медичне страхування);
суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так i членів його сім’ї першого ступеня споріднення, що не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку — суму, визначену у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону;
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення — 50 відсотків суми, визначеної у пп. 6.5.1 п 6.5 ст. 6 цього Закону, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї;
суму коштів, сплачених в оплату вартості навчання на користь освітніх закладів середньої професійної або вищої форми навчання самого громадянина або іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з перелічених підстав його надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка в установленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку.
Закон установлює деякі обмеження в нарахуванні громадянами податкового кредиту:
скористатись правом нарахування податкового кредиту може лише громадянин, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер;
загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;
якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Після закінчення 2004 р. платник податку може скористатися податковим кредитом за такими витратами:
пожертвування або благодійні внески;
навчання;
страхові внески за договорами довгострокового страхування життя;
на усиновлення дитини.