Трудові відносини на підприємствах агропромислового Цвиробництва незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законами України "Про оплату праці", "Про підприємства в Україні", "Про колективні договори і угоди" та Кодексом законів про працю в Україні (далі — КЗпП). Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, а також інших заохочувальних і гарантійних виплат та компенсацій установлюються сільськогосподарськими підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Кожне підприємство самостійно об'єктивно підходить до питання про оплату праці на збиранні зернових культур, використовуючи мінімальні гарантовані розміри тарифних ставок, що не можуть бути нижчими, ніж передбачено Галузевою угодою, укладеною між Міністерством аграрної Політики України, галузевими об'єднаннями підприємств і підприємців та Центральним комітетом профспілки працівників агропромислового комплексу України на 2003—2004 роки.
Мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу, що не вимагає кваліфікації, на сільськогосподарських госпрозрахункових підприємствах, з 1 січня 2003 р. не може бути меншим за 185 грн.
Відповідно до прийнятих у господарстві тарифних ставок і норм виробітку може встановлюватися два види розцінок: за одиницю продукції в тоннах або за одиницю продукції на гектар зібраної площі.
З метою заохочення працівників до збирання врожаю в оптимальні терміни і без втрат оплату праці трактористів-машиністів, а також комбайнерів, які виконують змінні норми виробітку, можна проводити за збільшеними розцінками. Календарні терміни, на які встановлюються підвищені розцінки на збиранні врожаю, визначаються в господарстві залежно від наявності кадрового складу механізаторів і техніки. Розцінки за рішенням засновників сільськогосподарського підприємства і профспілки можуть бути зменшені або зовсім не застосовуватись у разі зниження якості збиральних робіт з вини працівника.
Ст. 23 Закону України "Про оплату праці" передбачено часткову виплату заробітної плати натурою, за цінами, не вищими за собівартість, її розмір не повинен перевищувати 50 відсотків нарахованої за місяць. В положенні про оплату праці має бути обумовлено умови натуроплати і терміни її виплати. Основними критеріями при визначенні розмірів натурального фонду мають бути рівень виробництва продукції, забезпечення потреб громадського виробництва, а також попит працівників господарства на продукцію того чи іншого виду.
Виходячи з фінансових можливостей, сільськогосподарські підприємства всіх форм власності крім основної і додаткової заробітної плати можуть запроваджувати преміювання за окремі показники роботи, що також визначаються в положенні про оплату праці.
Під час оплати праці на жнивах роботу в надурочний час підприємство (незалежно від фінансового стану) оплачує у підвищених розмірах.
У разі підсумованого обліку робочого часу всі години, відпрацьовані понад час, установлений в обліковому періоді, оплачуються як за надурочний час.
Оплату праці за роботу, виконану на збиранні врожаю в святкові й неробочі дні (ст. 73 КЗпП), розраховують за подвійними відрядними розцінками. Крім того, робота в нічний час (з 22-ї до 6-ї год.) оплачується з доплатою до 40 відсотків годинної тарифної ставки за кожну годину роботи.