Перегляд судових рішень в касаційному порядку провадиться за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора. Предметом перегляду є рішення й ухвали суду першої інстанції, які попередньо розглядалися судом апеляційної інстанції, а також ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.
Підставами перегляду є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Правом на касаційне оскарження судових рішень в касацінному порядку наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також прокурор чи особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання щодо їх прав та обов'язків, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, якщо вони відповідно до вимог закону звернулися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб, заінтересовані особи у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (ст. 98 Цивільного Процесуального кодексу України (далі — ЦПК)), а також правонаступники, якщо у спірному правовідношенні допускається правонаступництво і воно настало до набрання судовим рішенням чинності (ст. 106 ЦПК).
Адвокат, юрисконсульт мають право подати касаційну скаргу на рішення суду, якщо таке повноваження спеціально обумовлене в довіреності, виданій особою, яку вони представляють (ст. 115 ЦПК).
Касаційну скаргу, касаційне подання прокурора може бути подано протягом одного місяця з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції (ст. 34 ЦПК). Установлений строк на оскарження не може бути скорочений або продовжений судом. Особам, які пропустили строк на подачу скарги (подання) з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа. Подача скарги або подання безпосередньо в касаційну інстанцію не допускається, тому що буде порушено процедуру процесуальної дії і виключена можливість проведення судом, в якому знаходиться справа, комплексу підготовчих дій, що передують направленню справи до суду касаційної інстанції (ст. 323, 324, 325 ЦПК).
Касаційну скаргу (касаційне подання прокурора) має бути складено в письмовій формі (надруковано чітким машинописним текстом) і надано суду з її копіями та копіями додаткових матеріалів у кількості примірників, відповідній числу осіб, які брали участь у справі. Обов'язковою умовою для подачі скарги (подання) є оплата її державним митом, що підтверджується відповідними документами, передбаченими Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 "Про державне мито". У разі коли згідно із зазначеним Декретом особа була звільнена від сплати державного мита, до скарги (подання) приєднуються документи, якими це підтверджується.
Визначені у ст. 322 ЦПК вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги (касаційного подання прокурора) мають юридичне значення, їх недодержання тягне настання процесуальних наслідків. Якщо зазначені процесуальні документи подано з порушенням вимог закону, суддя зобов'язаний залишити їх без руху і надати строк для виправлення недоліків. У разі коли особа, яка подала скаргу (подання), у встановлений строк виконає вимоги суду, зазначені в ухвалі про залишення скарги (подання) без руху, скарга або подання вважаються поданими в день їх первісної подачі до суду. Невиконання вимог суду в установлений ним строк є підставою вважати зазначені процесуальні документи неподаними з поверненням їх відповідним особам (ст. 139 ЦПК). Ухвали суду, якими скарга чи подання залишені без руху, визнані неподаними і повернені особам, котрі їх подали, як такі, що перешкоджають подальшому провадженню справи, можуть бути оскаржені в суд апеляційної інстанції (ст. 291 ЦПК).
Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити або замінити її протягом строку на касаційне оскарження, а також до початку розгляду справи відкликати касаційну скаргу або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи, після чого суд першої інстанції, якщо справа знаходиться в цьому суді, або суд, який вирішує питання про допуск справи до касаційного розгляду, постановить ухвалу про повернення скарги.
Загальні правила щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції сформульовано у ст. 320 та 333 ЦПК. Вони полягають у наступному:
Відповідно до вимог ст. 328 ЦПК справа обов'язково переглядається складом Судової палати, якщо: наведені у скарзі (поданні прокурора) доводи містять ознаки неправильного застосування судом норм процесуального права, що тягне скасування ухваленого рішення; в касаційному провадженні знаходиться справа аналогічного характеру; суд допустив інше застосування закону, ніж касаційна інстанція при розгляді справи аналогічного характеру; справа у першій інстанції розглянута апеляційним судом.
Крім зазначених підстав, справа може бути передана на розгляд усього складу Судової палати, якщо оскаржуване рішення має важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами України, а також якщо наведені у скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
На стадії допуску справи до касаційного розгляду питання про її передачу на розгляд складу Судової палати вирішується судом у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі (ст. 329 ЦПК).
У випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про відсутність підстав для перегляду ухвалених у справі рішень, нею постановлюється ухвала про відмову в задоволенні скарги (подання). При цьому закон не вимагає наведення детального обґрунтування прийнятої колегією суддів ухвали. Ухвала підписується всім складом суддів колегії та оскарженню не підлягає, а справа повертається до суду першої інстанції.
Необхідно також зазначити, що подача касаційної скарги (касаційного подання) на судові рішення, що набрали чинності, не перешкоджає їх виконанню. Разом з тим ст. 329 ЦПК передбачена можливість зупинення виконання судових рішень колегією суддів у випадку передачі справи на розгляд усього складу судової палати до закінчення касаційного провадження.
Не підлягають зупиненню виконання судові рішення, які на підставі імперативного припису закону або рішення суду в межах наданих йому прав допущені до негайного виконання (ст. 217, 218 ЦПК).
Справа, передана колегією суддів для розгляду складом судової палати, розглядається всім складом палати або не менше ніж двома третинами суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України (ст. 329—331 ЦПК).
Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час та місце її розгляду (ст. 331 ЦПК). Неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Разом з тим суд може відкласти розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере в ній участь, щодо якої немає відомостей, що їй вручено повістку, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Зазначене правило повною мірою застосовується і щодо інших осіб, які беруть участь у справі.
Усі питання в суді касаційної інстанції вирішуються суддями палати більшістю голосів (ст. 17, ЦПК).
До безумовних підстав, з якими законом (ч. 1 ст. 336 ЦПК) пов'язано скасування судових рішень в усіх випадках, належать: розгляд справи неправомочним суддею або складом суду; ухвалення і підписання судового рішення не тим складом суду, який розглядав справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі.
Інші випадки порушення або неправильного застосування судом норм процесуального права (умовні підстави для скасування судових рішень) можуть бути підставою для скасування судових актів лише в тому разі, коли ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Необхідно зазначити, що одне й те ж процесуальне порушення залежно від обставин справи може мати різні процесуальні наслідки і не завжди призводить до скасування рішення. За загальним правилом, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За результатами розгляду справи суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про:
Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають чинності після їх ухвалення і оскарженню не підлягають.