Насамперед, Законом передбачено, що кожного року здійснюється проведення актуарних розрахунків на наступні 1, 5, 10 та через кожні 5 років на — 75 років (ст. 77). Результати цих розрахунків оформляються звітом, який підлягає обов'язковому оприлюдненню (п.п.7 ч. 2 ст. 64), а також вони підлягають врахуванню при складанні щорічного проекту. бюджету Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 71). Актуарні розрахунки здійснюються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів, і повинні містити дані, методи й припущення, що використовувались під час їх здійснення, та висновки щодо стану системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і рекомендації щодо заходів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності цієї системи. Актуаріями можуть бути особи, які відповідають вимогам, передбаченим у положенні про підрозділ з актуарних розрахунків, яке затверджується правлінням Пенсійного фонду.
Крім того, для інвестування коштів, що обліковуються у накопичувальній системі, а також коштів резерву Пенсійного фонду, Законом передбачено укладення договорів із компаніями з управління активами, які обираються за результатами проведення тендера. Резерв коштів Пенсійного фонду складається з резерву коштів для поточних потреб та для покриття дефіциту бюджету у майбутніх періодах (ст. 74). Розмір резерву для покриття майбутнього дефіциту бюджету Пенсійного фонду визначається за результатами щорічних актуарних розрахунків (ст. 75). Власне, щоб ці кошти зберегти, і здійснюється їх інвестування.
Основні напрями інвестиційної політики та нормативи інвестування коштів Накопичувального фонду та, відповідно, коштів резерву в солідарній частині щорічно готує і подає на затвердження ради Накопичувального фонду виконавча дирекція. Причому, крім порядку ст. 89 Закону, відповідно до якого здійснюється підготовка цих документів, необхідно зважити на низку обмежень щодо інвестування коштів, встановлених у ст. 80, ст. 88. Так, розміщення коштів в урядові цінні папери іноземних держав повинно здійснюватися для забезпечення прибутковості та надійності, коли за рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюватиметься інвестиційна підтримка вітчизняної економіки чи її окремих галузей, інших інвестиційних проектів, у тому числі підтриманих державою. Окрім того, розміщення коштів у облігації іноземних емітентів та акцій іноземних емітентів (ч. 4, ч. 5 ст. 80) може здійснюватися за умови, що інвестування коштів Накопичувального фонду за межами України не позначиться негативно на зовнішньому платіжному балансі України, стані валютних рс (срніп та стабільності грошової одиниці.
Безпосередньо інвестувати кошти за визначеними інвестиційними напрямами будуть компанії з управління активами (ст. 85). Повноваження цих структур визначено у ст. 86 Закону.
Загалом, умови проведення тендерів для відбору зберігача, компаній з управління активами, аудитора є однаковими. Порядок проведення тендера визнає ст. 90, зміст технічних завдань тендерів, які затверджує рада Накопичувального фонду, окреслено у ст. 91. Статті 92, 93, 94 визначають тендерну документацію, що подають особи, які бажають взяти участь у тендері, етапи проведення тендеру та визначення його переможця.
Після оголошення результатів тендера Пенсійний фонд укладає відповідні договори, істотні умови яких вказані у ст. 95 Закону. Зокрема, у договорі з компанією з управління активами зазначаються "зобов'язання компанії з управління активами щодо інвестування пенсійних активів з метою отримання максимального інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно до основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів". Причому у цьому таки договорі передбачатиметься відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору та порушення конфіденційності. З огляду на ч, 2 ст. 108 Закону, де передбачено, що ця компанія несе відповідальність усіма коштами і майном, що належить їй на праві власності, за збитки, завдані Пенсійному фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору, компанії з управління активами варто не лише уважно поставитися до такої умови як права та обов'язки сторін, але також до змісту документу, яким визначаються основні напрями інвестиційної політики, та правил, відповідно до яких рада Накопичувального фонду може протягом року переглядати ці напрями (ст. 89).
Адже одна справа, коли переможець тендеру відмовиться від укладання договору внаслідок відсутності згоди щодо основних умов договору, й інша, коли з'явиться бажання розірвати договір до закінчення строку його дії.
Як дані про бюджет Пенсійного фонду, річний звіт про виконання цього бюджету, щорічні актуарні розрахунки, підлягає офіційному оприлюдненню наступна інформація про Накопичувальний фонд: склад ради Накопичувального фонду; залученого радника (радників) з інвестиційних питань; компанії з управління активами; зберігача; аудитора; результати перевірок діяльності Пенсійного фонду щодо адміністративного управління Накопичувальним фондом, інших названих суб'єктів; умови та обсяги розміщення коштів Пенсійного фонду на депозитних рахунках у банках; звіт про балансову вартість пенсійних активів, чисту вартість пенсійних активів та чисту вартість одиниці пенсійних активів на кінець звітного року; розміри винагород, сплачеш виконавчій дирекції Пенсійного фонду та іншим суб'єктам, з якими Пенсійний фонд укладає відповідні договори тощо.
Передбачається, що оприлюднення цієї інформації зробить результати роботи Пенсійного фонду більш гласними. Однак, як нескладно помітити, більша частина інформації стосується накопичувальної системи, натомість перевірка руху коштів у солідарній системі залишатиметься ускладненою. По-перше, нові формули, запропоновані у Законі, є досить складними і перевірити правильність обчислення своєї пенсії застраховані особи навряд чи зможуть самостійно. По-друге, звіт про виконання бюджету є недостатнім джерелом інформації для контролю з боку зацікавлених осіб. До речі, у самому Законі право аудитора перевіряти солідарну систему не передбачено, так само, як і право призначати аудиторські перевірки до утворення ради Накопичувального фонду, яка має виключне право на проведення відповідного тендера. З іншого боку, зі зміною статусу Пенсійного фонду право Рахункової палати здійснювати контроль за витрачанням коштів загальнодержавних цільових фондів може бути поставлено під сумнів. Оскільки статус зібраних Пенсійним фондом коштів не визначено, не зможе перевіряти солідарну систему і контрольно-ревізійна служба. Повна невизначеність у зазначеному питанні, очевидно, може призвести до істотних зловживань,
Між іншим, це не єдина проблема, що виникатиме у зв'язку зі зміною статусу колишнього центрального органу виконавчої влади, а у майбутньому — самоврядної неприбуткової організації. Насамперед, рядових працівників виконавчої дирекції та її територіальних підрозділів може зацікавити їх персональний статус. Раніше вони були державними службовцями, а після зміни статусу Пенсійного фонду? Окрім того, на якій підставі ці працівники матимуть право вилучати у підприємств, установ, організацій, і фізичних осіб-підприємців документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу), інших виплат, на які нараховуються страхові внески, проводити планові і позапланові перевірки тощо? Адже подібні повноваження не узгоджуються із статусом самоврядної неприбуткової організації, не кажучи вже про те, що невідомо, чи поширюватиметься на Пенсійний фонд нормативно-правова база та контрольні функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
Короткий огляд тенденцій і структури нової системи державного пенсійного забезпечення не дозволяє висвітлити усі спірні моменти та деталі конструкції. Однак до певних узагальнень усе таки можна підійти. Насамперед, у самій організаційній структурі Пенсійного фонду наразі чітко окреслюється майбутній серйозний конфлікт інтересів політичної доцільності та економічної ефективності. При тому, що прийняття "політичних" рішень, які впливатимуть на довгострокову фінансову стабільність системи, Закон порівняно обмежує, однак однозначно він їх не виключає.
Про що йдеться, коли говорять про "політичну доцільність"? Насамперед, привертають увагу положення Закону, відповідно до яких цілі вікові категорії населення опиняються поза межами державного пенсійного забезпечення або належні їм кошти будуть нижче прожиткового мінімуму. Наприклад, яку пенсію отримуватимуть ті особи, яким на момент набрання чинності Законом ще не призначили пенсію відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення" або відповідно до інших нормативних актів, а страховий стаж (на відміну від трудового) особи є меншим двадцяти років? Очевидно, що їх пенсія буде несумірне низькою. Із аналогічною ситуацією стикатимуться особи, які з різних причин не мали можливості брати участь у системі загальнодержавного пенсійного страхування. Так, звісно, з 2004 року вони зможуть брати добровільну участь у цій системі, але ж їх страховий стаж дозволить їм хіба що отримати відносно невелику одноразову виплату.
З іншого боку, існують такі положення Закону, як ч. 12 ст. 20, за якими страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а також п. п. 5 ч. 1 ст. 64 Закону, за яким виконавча дирекція та її територіальні підрозділи мають право порушувати справу про банкрутство підприємства, установи, організації або вносити пропозицію про скасування державної реєстрації у разі систематичної несплати страхових внесків тощо.
Таким чином, і норми Закону, і практика роботи Пенсійного фонду зараз свідчать про те, що незадоволених діями Пенсійного фонду, його фінансовою політикою, буде вистачати завжди. Інша справа — хто скористається і у якому напрямі скерує відповідне незадоволення, тобто хто виявиться найбільш "винним" у такому стані справ? До того ж, у ситуації адміністративної непевності найчастіше виникають спокуси нецільового використання коштів. А збалансованість солідарної системи буде відновлюватися за рахунок різних джерел формування коштів Пенсійного фонду, зокрема, інвестиційного доходу, сум фінансових санкцій, інших надходжень, якими, ймовірно, стануть платні послуги Пенсійного фонду.
Крім того, початок роботи накопичрального фонду досить швидко позначиться на структурі зобов'язань усього Пенсійного фонду. Бажання застрахованих осіб скористатися правом на повне і безумовне володіння усіма коштами, накопиченими на особистому пенсійному рахунку виявиться сильнішим, аніж примарна соціальна солідарність, за якої доведеться поступатися частиною кровно заробленого на користь інших. Саме з початком роботи Накопичувального фонду фактор економічної ефективності Пенсійного фонду ризикує зруйнувати підвалини солідарної системи.
Зрештою, наведене бажання є притаманним людській природі, а тому нездоланним. Отже, набагато кращим способом сприяти суспільній солідарності є усе-таки пряма підтримка державою свідомого благодійництва.