22 травня 1997 р. Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі — Закон) набрав чинності у новій редакції. Звичайно, він певною мірою розв'язав деякі гострі питання оподаткування прибутку підприємств, проте проблема поворотної фінансової допомоги залишилася не визначеною. Однією із прогалин Закону було те, що не зазначено, хто має право надавати таку допомогу. Свого часу Верховна Рада України не визначила також у законодавчому порядку, як саме має оподатковуватися поворотна фінансова допомога, а тому цим питанням почала перейматися ДПА України. Так, 9 квітня 1999 р. ДПА України було видано лист "Щодо питань, пов'язаних з оподаткуванням зворотної фінансової допомоги", у якому зазначалося, що зворотна фінансова допомога вважається фінансовим кредитом, який, відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону, надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент з обов'язковим поверненням. Проте на той час чинне законодавство не містило визначення поняття "статус небанківської фінансової установи" (хоча зрозуміло, що це всі фінансові установи, окрім банків), тому ДПА України дійшла висновку, що, якщо поворотна поворотна фінансова допомога здійснюється суб'єктом господарської діяльності, то вона включається до складу валового доходу і підлягає оподаткуванню на загальних підставах. При поверненні такої фінансової допомоги на відповідну суму збільшуються валові витрати.
А якщо поворотна фінансова допомога надається нефінансовою установою? Чи є це правомірним? У 2001 р. прийнято Закон "Про фінансові послуга та державне регулювання ринків фінансових послуг", після чого Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі — Держком-гцдприємництва) у своєму листі від 22 листопада 2001 р. № 2-221/6934 висловився щодо правомірності надання підприємствами, котрі не мають статусу фінансової установи, іншим суб'єктам підприємницької діяльності позик (поворотної фінансової допомоги), а також надання такими підприємствами гарантій та поручительств у зв'язку з набранням чинності Законом "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і повідомив наступне.
Згідно із зазначеним Законом надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також гарантій та поручительств віднесено до фінансових послуг. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також у визначених випадках фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Прикінцевими положеннями згаданого Закону Кабінету Міністрів України, Національному банку України та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку доручено забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації Закону.
28 серпня 2001 р. Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України прийнято постанову № 1124 "Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей", де встановлено перелік видів діяльності, яка ведеться організаціями, що не є фінансовими установами. До цього переліку віднесені, у тому числі, позики, фінансові гарантії та зобов'язання. Таким чином, у спільній постанові визначено перелік тих фінансових послуг, про які йдеться в ч. 4 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". На підставі викладеного, Держкомпід-приємництва визнав правомірним надання підприємствами, що не мають статусу фінансової установи, іншим суб'єктам підприємницької діяльності позик (поворотної фінансової допомоги), а також надання такими підприємствами гарантій та поручительств.
ДПА України у своїх листах від 10 січня 2003 р. № 185/6/15-2316 і від 7 липня 2003 р. № 5966/6/15-1316 щодо можливості надання підприємством — нефінансовою установою безвідсоткової поворотної фінансової допомоги погодилася з правомірністю надання та отримання такої допомоги.
Відповідно до законів від 19 жовтня 2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва" та від 21 грудня 2000 р. "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" наказом Держком-підприємництва від 7 квітня 2003 р. № 41 затверджено Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні. Основними критеріями для здійснення фінансового забезпечення та реалізації державної політики підтримки підприємництва, у тому числі малого підприємництва, є відповідність цільових програм та підприємницьких проектів пріоритетним напрямам розвитку та підтримки підприємництва, їх значення для соціально-економічного розвитку держави, регіону, задоволення державних та регіональних потреб, конкурентоспроможність продукції та кредито-здатність підприємства. Відповідно до п. 2.2 зазначений Фонд здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва, у тому числі малого, зокрема, у формі безпроцентної фінансової допомога на поворотній основі. У положенні зазначено всього п'ять форм підтримки підприємництва.
Варто зазначити, що механізми здійснення таких форм фінансового забезпечення та реалізації державної політики підтримки підприємництва, як: надання фінансової підтримки у формі фінансового кредиту через уповноважений банк; здійснення фінансової підтримки у формі гарантій (поруки) банкам та небан-ківським фінансовим установам для одержання кредитів; здійснення фінансової підтримки у формі компенсації частки відсоткової ставки за надані кредити суб'єктам підприємницької діяльності банками та небан-ківськими фінансовими установами; фінансування цільових програм і проектів у рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у формі фінансової допомога на безповоротній основі в Положенні, розписані достатньо повно. Що ж стосується поворотної фінансової допомога, то механізм її надання залишився, на жаль, поза межами цього нормативно-правового акта.
Складається таке враження, нібито зазначена форма підтримки підприємництва взагалі не викликає ніяких питань, що статус її нада-вачів завжди був чітко визначеним, а механізм її надання та використання такий очевидний, що його визначення в Положенні було просто зайвим. Проте насправді це зовсім не так. Не-зрозуміло, з яких причин поворотна фінансова допомога фактично "випала" з Положення. Залишається чекати прийняття окремого нормативно-правового акта, який врегульовуватиме здебільшого процедурні питання надання поворотної безвітсоткової фінансової допомоги.
Наказом ДПА України від 24 січня 2003 р. № 26 затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики).
Відомо, що оподаткування поворотної фінансової допомоги викликає чимало питань. З метою запобігання помилок при визначенні правил оподаткування цієї допомоги, ДПА України рекомендувала включати у договори з надання поворотної фінансової допомоги інформацію щодо податкового статусу особи, яка надає таку допомогу (відомості про реєстрацію платником податку з прибутку, ставка сплачуваного податку, відсутність чи наявність пільг із сплати цього податку).
Так, до осіб, отримання поворотної фінансової допомоги від яких "фактично не оподатковується" (тобто вона вважається валовим доходом, але у певних випадках підлягає включенню до валових витрат), належать такі:
Як бачимо, не так банки, як організації, що не мають статусу фінансової установи, найчастіше надають поворотну фінансову допомогу. Зрозуміло чому — банкам чи іншим фінансово-кредитним установам просто невигідно здійснювати відпуск своїх коштів, а натомість нічого не отримувати; до того ж надання фінансової допомога супроводжується більшим ризиком її неповернення, у порівнянні, наприклад, з кредитом. Отже, нефінансові установи по праву вважаються основними нздава-чами поворотної безвідтсоткової фінансової допомога.