Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу, який є основним документом, що
регулює земельні відносини в Україні, землі України за основним цільовим
призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського
призначення, землі житлової та громадської забудови тощо.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі
рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно
до їх повноважень. Зміну цільового призначення земель провадять органи
виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які приймають
рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування,
вилучення (викуп) земель та затверджують проекти землеустрою. Зміна
цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або
юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок
у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 20 Земельного кодексу).
При переході права власності на будівлю i споруду право власності на
земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових
угод, а право користування — на підставі договору оренди (ст. 120 Земельного кодексу).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ використання землі в Україні є
платним. Власники земельних ділянок i землекористувачі зобов’язані забезпечувати
використання їх за цільовим призначенням та згідно з умовами їх надання
(статті 91 та 96 Земельного кодексу), від чого залежить оподаткування
земельних ділянок.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру (ст. 13 Закону № 2535-ХІІ).
Отже, якщо приватний підприємець придбав земельну ділянку на підставі
цивільно-правових угод i вона належить йому на праві власності, то він
повинен сплачувати земельний податок відповідно до частин першої або
другої ст. 7 Закону № 2535-ХІІ. Якщо ж земельну ділянку під придбаним
будинком надано приватному підприємцю в оренду, він повинен сплачувати
до бюджету відповідної ради (за місцезнаходженням земельної ділянки,
що перебуває у державній або комунальній власності) орендну плату за
землю, яка згідно зі ст. 19 Закону № 161-ХІV не може бути меншою за
розмір земельного податку, встановлений Законом № 2535-ХІІ.
Водночас слід зазначити, що згідно з додатком 3 до Інструкції № 377
земельні ділянки, надані для здійснення підприємницької діяльності (зокрема,
торгівля та ремонт побутової техніки), за класифікацією видів економічної
діяльності належать до земель, що використовуються в комерційних цілях,
дані яких відображаються в графі 42 цієї Інструкції (коефіцієнт, що
характеризує функціональне використання земельної ділянки для земель
комерційного використання, — 2,5).