Законом України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (зі
змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 2535-XII) встановлено
різні види ставок земельного податку, а саме:
для населених пунктів, де не проведено грошової оцінки земель, — середні
ставки земельного податку в коп. за 1 м2 з урахуванням відповідних коефіцієнтів;
для населених пунктів, де проведено грошову оцінку їх земель та земель
сільськогосподарського призначення, — у відсотках від такої оцінки;
за межами населених пунктів для земель промисловості, транспорту, зв’язку,
оборони та іншого призначення, а також для земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель
лісового i водного фондів — у відсотках від грошової оцінки одиниці
площі ріллі по області.
Індексація ставок земельного податку за населеними пунктами, де грошової
оцінки не проведено
Відповідно до Закону № 2535-XII ставки земельного податку, визначені
для земель населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь),
де не проведено грошової оцінки (в коп. за 1 м2), диференціюють та затверджують
відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок
податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної
ділянки, але не вище, ніж у два рази від таких середніх ставок з урахуванням
коефіцієнтів, установлених для міст обласного підпорядкування, населених
пунктів, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних та розташованих
у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської,
Чернівецької областей (крім населених пунктів, віднесених чинним законодавством
до категорії гірських).
Щороку, починаючи з 1997 р., згідно із законами України про державний
бюджет на відповідний рік здійснюється індексація ставок земельного
податку за населеними пунктами, грошової оцінки яких не проведено.
Зокрема, Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-IV «Про Державний
бюджет України на 2004 рік» (ст. 75) встановлено, що в 2004 р. за населеними
пунктами, де не проведено грошової оцінки земель, застосовуються ставки
земельного податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону № 2535-XII,
які збільшено в 3,03 раза. При цьому за вищезазначеними землями коефіцієнт
індексації ставок земельного податку в 2004 р. залишився на рівні 2003
р.
Приклад. Підприємство має у власності згідно з даними Державного акта
земельну ділянку під промисловим виробництвом у межах населеного пункту
обласного підпорядкування з чисельністю населення понад 1000 тис. чол.
площею 1000 м2. Зазначене місто не належить до курортних та не розташоване
у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської,
Чернівецької областей. Рада затвердила ставки земельного податку, збільшивши
їх у два рази від середніх ставок, установлених Законом № 2535-XII з
урахуванням відповідних коефіцієнтів.
Розмір земельного податку на 2004 р. визначається таким чином:
середня ставка земельного податку за 1 м2 землі, затверджена радою,
становить:
0,21 грн. (середня ставка земельного податку для населеного пункту з
чисельністю населення від 1000 тис. чол. i більше) х 3 (коефіцієнт для
міст обласного підпорядкування) х 2 (коефіцієнт, встановлений радою)
=
= 1,26 грн.
Сума земельного податку на рік у 2004 р. становитиме: 1,26 грн. (ставка
податку за 1 м2) х 3,03 (коефіцієнт індексації ставки) х 1000 м2 = 3817
грн. 80 коп.
Індексація грошової оцінки земель населених пунктів, де проведено грошову
оцінку, та земель сільськогосподарського призначення
Статтею 23 Закону № 2535-XII визначено, що грошова оцінка земельної
ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах
за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 23.03.95 р. № 213 (зі змінами та доповненнями), грошова
оцінка земель здійснюється, зокрема, з метою регулювання відносин при
передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу
земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку,
ціноутворенні.
Згідно із Законом № 2535-XII грошова оцінка земельної ділянки щороку
станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення
якої затверджує Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 12.05.2000 р. № 783 затвердив
Порядок проведення індексації грошової оцінки земель i встановив, що
грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів
та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом
на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:
Кі = (I – 10) : 100,
де I — середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться
індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.
Пунктом 3 вищезазначеної постанови Держкомзему України, Раді Міністрів
Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській
міським державним адміністраціям доручено інформувати власників землі
та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки земель.
Листом Держкомзему України від 15.01.2004 р. № 14-22-7/297 повідомлено,
що оскільки коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, розрахований
виходячи із середньорічного індексу інфляції за 2003 р. (105,2%), не
перевищує одиниці, грошова оцінка земель станом на 01.01.2004 р. за
2003 р. не індексується.
Водночас грошова оцінка земель населених пунктів, проведена за вихідними
даними станом на 01.04.96 р., та грошова оцінка сільськогосподарських
угідь, проведена станом на 01.07.95 р., підлягають індексації станом
на 01.01.2004 р. на сумарний коефіцієнт індексації (за 1996 — 2001 рр.)
— 2,465, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації,
а саме: за 1996 р. — 1,703, за 1997 р. — 1,059, за 1998 р. — 1,006,
за 1999 р. — 1,127, за 2000 р. — 1,182, за 2001 р. — 1,02. Грошова оцінка
земель за 2002 р. та 2003 р. не індексується.
Індексація грошової оцінки земель за межами населених пунктів промисловості,
транспорту, зв’язку, оборони, іншого призначення, природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, лісового
та водного фондів
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 р. № 525 (зі змінами
та доповненнями) затверджено Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського
призначення (крім земель населених пунктів), якою визначено, що зазначена
грошова оцінка здійснюється з метою економічного регулювання земельних
відносин при укладанні цивільно-правових угод, визначення розмірів земельного
податку i проводиться для земель промисловості, транспорту, зв’язку,
оборони та іншого призначення; земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення; земель лісового i
водного фондів; земель запасу.
Проте згідно зі ст. 8 Закону № 2535-XII ставки земельного податку для
зазначених земель за межами населених пунктів встановлено від грошової
оцінки одиниці площі ріллі по області. Це обумовлено тим, що в Україні
грошова оцінка таких земель за межами населених пунктів здійснюється
дуже низькими темпами, а грошову оцінку земель сільськогосподарського
призначення проведено в повному обсязі. Тому ставки земельного податку
за межами населених пунктів визначено в усередненому вимірі — в одиницях
площі ріллі по області.
Індексація грошової оцінки земель за межами населених пунктів здійснюється
відповідно до порядку грошової оцінки земель населених пунктів та земель
сільськогосподарського призначення.
При цьому листом Держкомзему України від 15.01.2004 р. № 14-22-7/297
повідомлено, що грошова оцінка земель станом на 01.01.2004 р. за 2003
р. не індексується.
Водночас грошова оцінка земель сільськогосподарських угідь, проведена
станом на 01.07.95 р., підлягає індексації станом на 01.01.2004 р. на
сумарний коефіцієнт індексації (за 1996 — 2001 рр.) — 2,465.
Слід зазначити, що оскільки грошова оцінка окремої земельної ділянки
протягом року може змінюватися, зокрема при зміні цільового використання
землі, тому i розмір такої оцінки з урахуванням індексації встановлює
відповідний землевпорядний орган, на який покладено функції ведення
державного земельного кадастру, що встановлює процедуру визнання факту
виникнення або припинення права власності й права користування земельними
ділянками, містить сукупність відомостей та документів про місце розташування
та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну
та якісну характеристики, розподіл серед власників землі й землекористувачів
(статті 193, 204 Земельного кодексу України). Дані державного земельного
кадастру є підставою для нарахування земельного податку згідно зі ст.
13 Закону № 2535-XII.