Статтею 7 Декрету № 15-93 визначено, що у розрахунках між резидентами
i нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб
платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені
банки.
Щодо розрахунків між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності шляхом
платіжної картки, то відповідно до Положення про впровадження пластикових
карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані
послуги та при видачі готівки, затвердженого постановою № 37 (далі —
Положення), банківська платіжна картка (БПК) — пластиковий ідентифікаційний
засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається змога здійснювати
операції зі сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти.
Картковий рахунок (картрахунок) — банківський рахунок, розпорядження
яким може здійснюватися за допомогою БПК. На картрахунок зараховуються
кошти, призначені для подальшого витрачання за допомогою БПК.
Корпоративна БПК дає змогу фізичній особі розпоряджатися картрахунком
резидента та представництва нерезидента.
Згідно з п. 3.1 Положення відкриття картрахунків здійснюється уповноваженими
банками на підставі угоди, укладеної з фізичною особою.
Обслуговування картрахунків в іноземній валюті та в національній грошовій
одиниці України здійснюється уповноваженими банками згідно з чинним
законодавством та нормативними актами Нацбанку України.
При цьому п. 3.3 Положення зазначено, що оплата договорів (контрактів),
що здійснюється від імені резидентів та представництв юридичних осіб
— нерезидентів, з корпоративних картрахунків не дозволяється.
Виходячи з викладеного, за здійснення приватним підприємством розрахунків
з карткового валютного рахунку з нерезидентом за придбаний товар згідно
з укладеним імпортним контрактом застосовується відповідальність, передбачена
ст. 16 Декрету № 15-93.