Законом № 2181-III запроваджено ряд нових процедур, яких раніше не
існувало в правовому полі України. Двом з них, а саме: постійно діючому
механізму списання податкових боргів, визначених безнадійними, та застосуванню
строків давності стосовно податків, зборів (обов’язкових платежів) —
приділимо особливу увагу. Причиною тому є значна зацікавленість як платників
податків, так i органів державної податкової служби всіх рівнів у додаткових
роз’ясненнях питань практичного застосування порядку списання податкового
боргу юридичних та фізичних осіб, визнаного безнадійним відповідно до
пп. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-III.
До набрання чинності Законом № 2181-III податкові органи не досить часто
застосовували зазначені механізми. Так, поняття строку позовної давності
взагалі існувало лише в цивільному законодавстві, однак це законодавство
не розповсюджувалося на податкові правовідносини. А процедури списання
податкових боргів мали локальний, більш епізодичний характер, іноді
стосувалися лише окремих категорій платників податків залежно від їх
виду діяльності.
Тому, враховуючи нагальну необхідність у наданні відповідних роз’яснень,
з усіх запитань, що найчастіше зустрічаються у зверненнях платників
i податкових органів, вибрали найбільш складні й актуальні, одночасно
класифікувавши їх.
Так, до першої категорії питань належать ті, що роз’яснюють практичні
аспекти застосування окремих пунктів Порядку № 103:
строки списання безнадійного податкового боргу;
перелік уповноважених органів, які можуть засвідчувати обставини непереборної
сили;
порядок зупинення податкової застави при списанні безнадійних податкових
боргів;
дії договорів розстрочення при списанні безнадійного податкового боргу;
списання безнадійного податкового боргу без заяви платника податків;
списання податкового боргу підприємства-боржника як безнадійного за
наявності рішення суду про визнання недійсними його установчих документів;
списання прибуткового податку з громадян;
списання сум безнадійного податкового боргу в умовах дії ст. 54 Закону
№ 380-IV та ст. 74 Закону № 1344-IV.
Друга категорія питань охоплює списання безнадійних податкових боргів,
пов’язаних із строками давності, зокрема:
визначення дати початку відліку строків давності;
списання податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності,
однак триває процедура кримінального провадження;
визначення строку давності по розстроченим сумам податкового боргу відповідно
до пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону № 2181-III.
Третя категорія питань стосується списання безнадійних податкових боргів
у процедурі банкрутства:
списання податкового боргу платникам податків, по яких розпочато процедуру
банкрутства.
Четверта категорія питань стосується списання безнадійних податкових
боргів, що виникли в результаті дії обставин непереборної сили — форс-мажорних
обставин, як найпоширенішого виду списання:
механізм списання податкового боргу (пені), який виник внаслідок форс-мажорних
обставин;
списання податкового боргу, якщо на дату виникнення форс-мажорних обставин
(до 02.02.2004 р.) такий борг відсутній, а на дату прийняття рішення
про списання податковий борг вже існує.
I. Питання першої категорії
1. Строки списання безнадійного податкового боргу. Відповідно до пп.
18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-III та п. 5.7 Порядку № 103 податкові
органи здійснюють списання безнадійного податкового боргу щокварталу
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
строку, передбаченого для подання податкової декларації за звітний (податковий)
квартал.
Тобто Законом № 2181-III i Порядком № 103 визначено конкретні строки,
протягом яких може бути проведено списання безнадійного податкового
боргу.
Зазначене поширюється на всі види податків, зборів (обов’язкових платежів)
незалежно від базового податкового (звітного) періоду, за який вони
сплачуються (місяць, квартал, календарне півріччя, календарний рік).
Таким чином, протягом року існує чотири періоди, коли за заявами, поданими
платниками, здійснюється списання безнадійного податкового боргу, а
саме:
у I кварталі поточного року — з 11 по 30 травня;
у II кварталі поточного року — з 10 по 29 серпня;
у III кварталі поточного року — з 10 по 29 листопада;
у IV кварталі поточного року — з 10 лютого по 1 березня наступного року.
У високосний рік списання податкового боргу здійснюється з відповідним
коригуванням.
Виняток становить лише списання безнадійного податкового боргу платника
податків, відносно якого розпочато процедуру банкрутства.
У такому випадку списання здійснюється у строки, зазначені в мировій
угоді та у рішенні господарського суду, яким затверджується звіт ліквідатора
або закінчення процедури банкрутства з будь-яких інших причин (ст. 40
Закону № 2343-XII).
Якщо ж строки списання у рішенні суду не встановлено, списання безнадійного
податкового боргу здійснюється відразу після отримання такого рішення
органами державної податкової служби.
2. Уповноважені органи, які можуть засвідчувати обставини непереборної
сили. Відповідно до Порядку № 103 у випадку виникнення форс-мажорних
обставин платник податків звертається до контролюючого органу за місцем
обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації
(якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються
суми податків, зборів, інших платежів, котрі він просить списати. До
заяви обов’язково додається будь-який документ, який підтверджує, що
податковий борг вважається безнадійним.
Чинним законодавством України значно обмежено перелік органів, уповноважених
засвідчувати обставини непереборної сили.
Так, відповідно до Закону № 671/97-ВР правом на засвідчення форс-мажорних
обставин наділено Торгово-промислову палату України.
Правом підтвердження форс-мажорних обставин наділені також державні
органи, що видають нормативно-правові акти, а саме Верховна Рада України,
Кабінет Міністрів України, Президент України.
Окремо слід виділити консульські установи України, які мають право легалізувати
висновки уповноважених органів іншої держави про настання форс-мажорних
обставин.
Враховуючи те, що чинним законодавством визначено виключний перелік
органів, уповноважених підтверджувати такі факти, висновок будь-якого
іншого органу не є легітимним i не може бути використаний як підтвердження
форс-мажорних обставин.
3. Зупинення податкової застави при списанні безнадійних податкових
боргів. Пунктом 7 Порядку № 103 встановлено, що активи платника податків
звільняються з-під податкової застави з дня виникнення безнадійного
податкового боргу.
Водночас відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-III право податкової
застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми
податкових зобов’язань, самостійно визначених платником податків у податковій
декларації або визначених контролюючим органом у податковому повідомленні.
Таким чином, якщо за результатами списання безнадійного податкового
боргу залишається ще будь-яка сума податкового боргу, активи такого
платника податків продовжують перебувати у податковій заставі.
Тобто зазначена норма Порядку № 103 діє лише за умови, що суму податкового
боргу визнано безнадійною в повному обсязі.
4. Дії договорів розстрочення при списанні безнадійного податкового
боргу. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 103 списанню підлягає також розстрочений
(відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на такий податковий
борг відсотки), який визнано безнадійним відповідно до Закону № 2181-III.
У разі виникнення обставин непереборної сили після укладання договору
про розстрочення (відстрочення) податкового боргу рішення про списання
безнадійного податкового боргу включає всю розстрочену суму та є підставою
для прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення) i дострокове
розірвання договору, укладеного з таким платником податків, i списання
розстроченої (відстроченої) суми у повному обсязі.
Якщо форс-мажорні обставини виникли до укладання договору про розстрочення
(відстрочення) податкового боргу, проте платник подав підтвердження
з Торгово-промислової палати України пізніше, i до такого договору було
включено як ту частина податкового боргу, що визначена безнадійною,
так i ту, що виникла після форс-мажорних обставин, списанню підлягає
лише сума податкового боргу, що була станом на день виникнення обставин
непереборної сили. Решта ж суми податкового боргу, якщо така мала місце
в договорі, продовжує рахуватися як розстрочена (відстрочена).
За таких умов орган державної податкової служби не скасовує дії договору
про розстрочення (відстрочення), а лише вносить відповідні зміни до
нього.
5. Списання безнадійного податкового боргу без заяви платника податків.
Згідно з п. 5.1 Порядку № 103 за наявності податкового боргу, стосовно
якого минув строк давності, — 1095 днів від дня узгодження податкового
зобов’язання, платник податків звертається до податкового органу за
місцем обліку безнадійного податкового боргу з письмовою заявою, в якій
зазначає суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати.
На практиці мають місце випадки, коли платник податків, за яким рахується
сума безнадійного податкового боргу у зв’язку із закінченням строку
давності, з певних причин відсутній. Тобто немає суб’єкта ініціювання
подання заяви до органів державної податкової служби на списання безнадійного
податкового боргу.
Водночас Законом № 2181-III встановлено, що органами державної податкової
служби податковий борг може бути стягнуто лише протягом 1095 календарних
днів від дня узгодження податкового зобов’язання (п. 15.2 ст. 15).
Таким чином, відсутність заяви платника податків за певних обставин
обумовлює наявність в обліку органів державної податкової служби сум
податкового боргу, які носять штучний характер, оскільки вже не можуть
бути стягнуті.
Тому за умови, що платник податків не подає заяви до податкового органу
для списання податковому боргу, строк давності якого становить 1095
днів, списання такого боргу, який набув статусу безнадійного, може бути
здійснено без заяви платника податків.
У такому випадку керівник (заступник керівника) податкового органу приймає
рішення про списання безнадійного податкового боргу на підставі службової
записки підрозділів стягнення податкового боргу, підтвердженої такими
документами:
дані підрозділів, що здійснюють прийом податкової звітності (за умови,
що платник податків понад рік не звітує);
довідка податкової міліції або органів МВС (за умови, що платник податків
понад рік не перебуває за місцем реєстрації (прописки));
довідка підрозділу обліку i звітності про існування податкового боргу
строком 1095 днів.
6. Списання податкового боргу підприємства-боржника як безнадійного
за наявності рішення суду про визнання недійсними його установчих документів.
Статтею 18 Закону № 2181-III встановлено загальну процедуру визнання
податкових боргів безнадійними та їх списання, в тому числі боргів юридичних
осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.
Порядком № 103 також передбачено списання податкового боргу юридичних
осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.
Однак на сьогодні законодавством України не визначено поняття «фіктивна
фірма». Тому на практиці термін «фіктивна фірма» застосовується не як
правова категорія, а як узагальнююча i зрозуміла всім характеристика.
Основними ознаками фіктивної фірми є те, що вона:
зареєстрована на загублений або неіснуючий паспорт;
не перебуває за адресою, зазначеною в установчих документах;
не подає звітності;
на сплачує податків.
При виявленні наведених ознак органи державної податкової служби подають
до господарського суду позов про визнання недійсними установчих документів
фіктивних фірм.
Згідно з абзацом другим п. 19 роз’яснення президії Вищого господарського
суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 у разі визнання недійсними
установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності або скасування
його державної реєстрації у зв’язку зі здійсненням відповідної реєстрації
на підставі загубленого документа, який засвідчує особу, або на підставну
особу — засновника суб’єкта підприємницької діяльності, укладені таким
суб’єктом підприємницької діяльності угоди повинні визнаватися недійсними
відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладання.
Враховуючи приписи частини другої ст. 34 Закону № 887-XII, згідно з
якою підставою для ліквідації є визнання рішенням суду недійсними установчих
документів, припинення діяльності юридичної особи відбувається не раніше
моменту виключення її з державного реєстру.
Відповідно до п. 33 Порядку № 740 скасування державної реєстрації суб’єкта
підприємницької діяльності — юридичної особи здійснюється органом державної
реєстрації на підставі рішення господарського суду у разі визнання недійсними
або такими, що суперечать законодавству, установчих документів.
Тому згідно з п. 5.4 Порядку № 103 на підставі рішення суду про визнання
недійсними установчих документів платника податків орган державної податкової
служби приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу.
Всі подальші процедури здійснюються відповідно до норм Порядку № 103.
У випадку коли засновника фіктивної фірми розшукано, списана заборгованість
підлягає відновленню та стягненню в загальному порядку, без дотримання
строків давності.
7. Списання прибуткового податку з громадян. Порядком № 103 встановлено,
що визначення сум безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню
органами державної податкової служби, здійснюється за даними карток
особових рахунків платника податків (п. 4.1).
Відповідно до Інструкції № 37 підставою для нарахування прибуткового
податку з громадян в особовій картці платника, яка ведеться в податкових
органах, є рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо
обов’язку платника податку сплатити донараховану суму основного платежу
та застосованих штрафних санкцій, що приймається за результатами перевірки
такого платника, а також суми пені.
У разі якщо податковий борг зі сплати прибуткового податку з громадян
знайшов відображення у картці особового рахунку платника податку i його
визнано безнадійним, він підлягає списанню на загальних підставах за
встановленим порядком.
Органи державної податкової служби не мають законодавчих підстав проводити
списання боргу з прибуткового податку з громадян, який рахується лише
за бухгалтерським обліком платника i не знайшов відображення в картці
особового рахунку.
8. Списання сум безнадійного податкового боргу в умовах дії ст. 54 Закону
№ 380-IV та ст. 74 Закону № 1344-IV. Статтею 18 Закону № 2181-III передбачено
випадки визнання податкового боргу безнадійним та визначено умови його
списання.
Статтею 54 Закону № 380-IV у 2003 р. та ст. 74 Закону № 1344-IV у 2004
р. заборонено провадити списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів
господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).
У свою чергу, закони № 380-IV та № 1344-IV не встановлюють будь-яких
обмежень стосовно списання безнадійних боргів платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами.
Враховуючи, що зміни до зазначеної норми Закону № 2181-III у зв’язку
з прийняттям законів № 380-IV та № 1344-IV внесено не було, а також
те, що вона тимчасово не була зупинена, у питаннях списання безнадійних
податкових боргів необхідно керуватися нормами Закону № 2181-III.
II. Питання другої категорії
1. Визначення дати початку відліку строків давності. Статтею 18 Закону
№ 2181-III встановлено процедуру визнання податкових боргів безнадійними
та їх списання, в тому числі боргів, по яких минув строк позовної давності.
Порядком № 103 також передбачено списання податкового боргу юридичних
та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності, — 1095 календарних
днів від дня узгодження податкового зобов’язання (рішення керівника
податкового органу (або його заступника) на підставі даних обліку).
Відповідно до норм Закону № 2181-III узгоджуються ті податкові зобов’язання,
що визначено платником податків у деклараціях або донараховано органами
державної податкової служби.
Згідно з Інструкцією № 37 узгоджені суми податкового зобов’язання відображаються
в картках особових рахунків платників податків. А у випадку їх несвоєчасної
сплати такі суми податкового зобов’язання набувають статусу податкового
боргу.
Таким чином, відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається
з дати відображення в картках особових рахунків сум податкового боргу,
тобто з фактичної дати виникнення такого податкового боргу з урахуванням
сум податкового боргу, які залишилися несплаченими на 1096 день.
Приклад. Підприємству донараховано 100 тис. грн., які на підставі рішення
про застосування та стягнення фінансових санкцій були 17.03.2000 р.
відображені в картці особового рахунку платника податків i своєчасно
не сплачені.
У такому випадку строк давності (1095 календарних днів) відраховуватиметься
починаючи з 17.03.2000 р. (за винятком випадків, визначених у наступному
пункті). За умови сплати 20 тис. грн. 20.06.2000 р. строк давності відраховується
все одно починаючи з 17.03.2003 р., однак вже на суму 80 тис. грн. Аналогічно
зменшують несвоєчасно сплачену суму 100 тис. грн. всі суми сплачених
податків після 17.03.2000 р.
2. Визначення строку давності по розстроченим сумам податкового боргу
відповідно до пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону № 2181-III. Відповідно
до ст. 18 Закону № 2181-III податковий борг, який виник в період з 1
січня 2000 р. до 1 січня 2001 р., за бажанням платників податків був
розстрочений строком на 60 місяців (5 років), тобто з перенесенням граничного
строку сплати податків на 1826 календарних днів.
Згідно з Положенням № 81 при розстроченні податкового боргу орган державної
податкової служби та платник податків зобов’язані укласти відповідний
договір.
Оскільки Цивільний кодекс регулює договірні правовідносини, то його
дія поширюється i на договори про розстрочення чи реструктуризацію,
укладені між податковим органом та платником податків.
Відповідно до ст. 78 Цивільного кодексу перебіг строку позовної давності
зупиняється в силу встановленої законодавством відстрочки виконання
зобов’язань.
Тобто на строк дії договорів про розстрочення чи реструктуризацію податкового
боргу, укладених між платником податків i державною податковою службою,
перебіг строку позовної давності зупиняється з дня укладання таких договорів.
Лише розірвання договору про розстрочення між платником податків i органом
державної податкової служби приводить до поновлення перебігу строку
давності.
Приклад. 21.04.2001 р. податковим органом укладено договір з платником
податків про розстрочення суми податкового боргу, який рахувався в обліку
станом на 01.10.2000 р., на 60 місяців — кінцевий строк дії договору
21.04.2005 р. (відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону № 2181-III).
У зв’язку з накопиченням нового податкового боргу договір було достроково
розірвано 20.07.2003 р.
У наведеному прикладі перебіг строку позовної давності зупинено з 21.04.2001
р. по 20.07.2003 р., тобто на період дії договору.
Лише з 20.07.2003 р. — з дня дострокового розірвання договору — поновлюється
відлік строку давності. Тобто до строку давності включається також час
від фактичної дати виникнення податкового боргу (01.10.2000 р.) i до
21.04.2001 р. (вищенаведений пункт).
3. Списання податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності,
проте триває процедура кримінального провадження. Пунктом 18.2 ст. 18
Закону № 2181-III та Порядком № 103 запроваджено загальний механізм
списання податкового боргу, що визнається безнадійним. При цьому ні
нормами Закону № 2181-III, ні нормами Порядку № 103 не передбачено обмежень
щодо списання безнадійного податкового боргу.
Тому дія п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-III та норми Порядку № 103 поширюються
також на борги організацій, підприємств i фізичних осіб, якщо стосовно
них порушено кримінальні справи або триває судове провадження (крім
провадження у справі про банкрутство), навіть у випадках, коли немає
остаточних рішень слідчих чи судових органів, а також тоді, коли не
закінчено провадження у справі про податкове правопорушення.
Відповідно до п. 5.1 Порядку № 103 за наявності податкового боргу, стосовно
якого минув строк давності, — 1095 днів від дня узгодження податкового
зобов’язання, платник податків звертається до податкового органу за
місцем обліку безнадійного податкового боргу з письмовою заявою, в якій
зазначає суми податків, зборів, інших платежів, котрі просить списати.
Списання такого податкового боргу не виключає наявності складу злочину,
який мав місце раніше, не приводить до закінчення провадження у кримінальній
справі, судового розгляду та не впливає на правовідносини у сфері кримінального
судочинства.
III. Питання третьої категорії
Списання податкового боргу платникам податків, щодо яких розпочато процедуру
банкрутства. Преамбулою Закону № 2181-III визначено, що цей Закон не
регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового
боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом
№ 2343-XII.
Наказом № 354 затверджено Узагальнююче податкове роз’яснення положень
Закону № 2181-III у частині визначення терміна «погашення податкового
боргу». Так, під терміном «погашення податкового боргу» за певним видом
платежу до бюджету слід розуміти зменшення абсолютного значення від’ємного
сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним
документом.
Згідно з Інструкцією № 37 такі розрахунки платника податків відображаються
в картках особових рахунків.
Визначені до списання суми безнадійного податкового боргу списуються
в картках особових рахунків платників податків датою прийняття рішення
(п. 5.6 Порядку № 103).
Таким чином, списання безнадійного податкового боргу є однією з процедур
погашення податкового боргу.
Тому якщо стосовно платника податків розпочато процедуру банкрутства
i в цей період його податковий борг визначається безнадійним, такий
борг не підлягає списанню на підставі Порядку № 103 та ст. 18 Закону
№ 2181-III.
Списання зазначених боргів органами державної податкової служби можливе
лише у разі, коли умови мирової угоди передбачають прощення (списання)
боргів i господарським судом винесено ухвалу про затвердження такої
мирової угоди.
На підставі ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди
керівник органу державної податкової служби (або його заступник) приймає
рішення про прощення (списання) сум податкового боргу за встановленою
формою згідно з додатком 1 до Порядку № 600.
У випадку коли платника податків визнано у встановленому порядку банкрутом,
податковий борг такого платника податків, вимоги щодо якого не було
задоволено у зв’язку з недостатністю активів, набуває статусу безнадійного
та підлягає списанню. Датою виникнення безнадійного боргу вважається
дата прийняття господарським судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора.
Відповідно до ст. 40 Закону № 2343-XII провадження у справі про банкрутство
припиняється, якщо господарським судом затверджено звіт ліквідатора
в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.
А тому на підставі ухвали господарського суду про затвердження звіту
ліквідатора керівник податкового органу (або його заступник) приймає
рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється
на бланку за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 103.
IV. Питання четвертої категорії
1. Механізм списання податкового боргу (пені та штрафних санкцій), який
виник внаслідок форс-мажорних обставин. Відповідно до п. 2 Порядку № 103 визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної
податкової служби здійснюється не лише щодо сум податків i зборів (обов’язкових
платежів), а й щодо всіх видів пені та штрафних санкцій, у тому числі
нарахованих на безнадійний податковий борг.
Згідно з Порядком № 103 суми безнадійного податкового боргу визначаються
за даними карток особових рахунків станом на день виникнення такого
боргу. Проте коли у картку записується зміст операції «Списано згідно
з п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-III», в автоматичному режимі нараховується
пеня за весь період існування податкового боргу на день прийняття рішення
про списання (п. 15.4 розділу 15 Інструкції № 37).
Така ситуація обумовлена чинним порядком, який передбачає нарахування
пені лише в момент погашення податкового боргу.
Оскільки списання податкового боргу також зменшує абсолютне значення
від’ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, то з урахуванням
вимог Узагальнюючого податкового роз’яснення, затвердженого наказом
№ 354, процедура списання безнадійного податкового боргу є погашенням
податкового боргу. Це служить підставою для списання додатково нарахованих
сум пені як безнадійних відповідно до п. 2 Порядку № 103.
Тому за підсумками списання безнадійного податкового боргу керівником
(його заступником) податкового органу приймається додаткове рішення
про списання пені. Зазначене рішення передається до підрозділів обліку
та звітності для проведення списання в картках особових рахунків таких
платників податків.
Крім того, програмне забезпечення операцій нарахування штрафів на підставі
пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III побудовано таким чином,
що при списанні безнадійного податкового боргу додатково до суми пені
автоматично нараховується зазначений штраф, з приводу якого орган державної
податкової служби повинен направляти платнику податку податкове повідомлення.
Оскільки відповідно до Порядку № 103 визначена сума штрафу також підлягає
списанню, то прийняття та надсилання додаткового податкового повідомлення
є недоцільним i лише призводить до додаткових невиправданих витрат органів
державної податкової служби. Тому за результатами прийнятого рішення
про списання безнадійного податкового боргу сума штрафу за пп. 17.1.7
п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III сторнується, i податкове повідомлення
не надсилається.
2. Списання податкового боргу, якщо на дату виникнення форс-мажорних
обставин (до 02.02.2004 р.) такий борг відсутній, а на дату прийняття
рішення про списання він вже існує. Відповідно до п. 4 Порядку № 103
визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню
органами державної податкової служби, здійснюється за даними карток
особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної
податкової служби в установленому порядку, станом на день виникнення
безнадійного податкового боргу.
У даному випадку днем виникнення безнадійного податкового боргу є дата,
визначена в документі, який засвідчує факт виникнення обставин непереборної
сили, з урахуванням податкового боргу, що існував на цю дату.
Таким чином, відповідно до Порядку № 103 сума податкового боргу до списання
визначається виходячи з дати його виникнення, а не дати прийняття відповідного
рішення про списання.
Порядок № 103 не передбачає будь-яких винятків, навіть у випадку, якщо
на дату виникнення форс-мажорних обставин податкового боргу не було,
а на дату списання він вже обліковувався.
Враховуючи наведене, сума податкового боргу, яка виникла після виникнення
форс-мажорних обставин, списанню не підлягає.