12 лютого поточного року Національний банк України за участю Державної
податкової адміністрації України провів для представників комерційних
банків семінар на тему «Особливості запровадження реєстраторів розрахункових
операцій з фіскальними функціями для пунктів обміну валюти».
Актуальність проведення такого семінару викликана насамперед наближенням
1 березня — терміну впровадження у пунктах обміну валюти реєстраторів
розрахункових операцій з фіскальними функціями (відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 121 «Про терміни переведення
суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій
у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових
операцій» (зі змінами та доповненнями)).
Як визначено Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних
операцій на території України, затвердженою постановою правління Нацбанку
України від 12.12.2002 р. № 502 та зареєстрованою в Мінюсті України
14.01.2003 р. за № 21/7342 (далі — Інструкція № 502), обмін валют здійснюється
у пунктах обміну іноземної валюти банку (фінансової установи) та у пунктах
обміну іноземної валюти, що працюють на підставі агентської угоди з
банком (фінансовою установою).
При цьому пункти обміну валюти банків (фінансових установ) можуть здійснювати
всі або деякі з таких операцій:
купівля у фізичних осіб — резидентів i нерезидентів готівкової іноземної
валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам — резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову
гривню;
зворотний обмін фізичним особам — нерезидентам невикористаних готівкових
гривень на готівкову іноземну валюту;
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави
на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Пункти обміну валюти агентів можуть здійснювати лише купівлю у фізичних
осіб — резидентів i нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові
гривні; продаж фізичним особам — резидентам готівкової іноземної валюти
за готівкову гривню; зворотний обмін фізичним особам — нерезидентам
невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.
Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється
лише на території того територіального управління, на території якого
розташовано цей банк (фінансову установу).
Важливою умовою при реєстрації та здійсненні діяльності пункту обміну
валюти є дотримання вимог щодо кваліфікації касирів. Касир пункту обміну
валюти несе певну відповідальність: сам, зокрема, приймає рішення щодо
справжності i наявності ознак платіжності пред’явлених банкнот іноземних
держав. Забороняється доручати виконання службових обов’язків касира
іншим особам, які не визначені як касири в наказі по банку. Обов’язковим
є наявність на робочому місці касира документа, що засвідчує особу (службове
посвідчення).
У зв’язку з чисельними останнім часом випадками відмови касирів пунктів
обміну валюти прийняти від клієнта купюру будь-якого номіналу чи «давнього»
строку випуску наприкінці минулого року Нацбанк України запровадив норму,
згідно з якою банкам (фінансовим установам) забороняється встановлювати
обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, що
є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави,
з якою здійснюються валютно-обмінні операції, крім тих, що встановлюються
Нацбанком України.
Крім того, не допускається відмова касира пункту обміну валюти в здійсненні
будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей
пункт обміну валюти, а також операції «сторно» на вимогу клієнта за
наявності відповідних коштів для цього.
Оформлення i видача довідок та квитанцій без здійснення валютно-обмінних
операцій або їх невидача під час здійснення зазначених вище операцій
забороняються.
Нацбанк України вимагає наявності у пункті обміну валюти в доступному
для огляду клієнтами місці, зокрема, інформації щодо назви банку (фінансової
установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назви агента, якщо
пункт обміну валюти працює на підставі агентської угоди; копії наказу
(розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів
купівлі та продажу іноземних валют; переліку операцій, які здійснює
цей пункт обміну валюти; телефону керівника, що відповідає за роботу
пункту обміну валюти, та телефону «гарячої лінії» для клієнтів.
Також Нацбанк України встановив такі обмеження:
щодо розміру операції купівлі-продажу валюти — 50000 грн. (операції,
що перевищують зазначену суму, можуть здійснюватися лише через касу
банку (фінансової установи));
щодо операцій у вечірній та нічний час (курси купівлі та продажу іноземних
валют, що були встановлені на початок робочого дня як у власних пунктах
обміну валюти, так i в пунктах обміну валюти агентів, можуть змінюватись
один раз протягом робочого дня лише за умови зміни касирів i тільки
до 20-ї години. Курс купівлі та продажу іноземних валют з 20-ї години
до початку наступного операційного дня не може відхилятися від офіційного
курсу гривні до іноземних валют, установленого Нацбанком України, більше
ніж на 3 відсотки);
щодо курсу купівлі та продажу іноземних валют (у пункті обміну валюти,
в якому працюють одночасно кілька касирів, не можуть встановлюватися
кілька різних значень курсів купівлі та продажу іноземних валют).
Разом з тим у касі банку (фінансової установи) та в пунктах обміну валюти,
що розташовані за різними адресами, в тому числі у пунктах обміну валюти
агентів в один i той самий робочий день, можуть бути встановлені різні
значення курсів купівлі та продажу іноземних валют.
Перевірки пунктів обміну валюти здійснюються уповноваженими працівниками
центрального апарату та територіальних управлінь Нацбанку України шляхом
проведення планових (не рідше ніж один раз на півроку) та позапланових
(за вказівкою керівництва Нацбанку України або його територіальних управлінь)
перевірок, які можуть проводитися комплексно або з окремих питань.
У разі систематичного (два i більше разів) порушення пунктом обміну
валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на
території України протягом календарного року або виявлення факту проведення
валютно-обмінних операцій без відображення їх у РРО та звітних документах
довідка про реєстрацію пункту обміну валюти підлягає відкликанню територіальним
управлінням.
Якщо за звітною інформацією банку (фінансової установи) про обсяги операцій
з купівлі-продажу іноземних валют у пунктах обміну валюти агентів середньомісячний
обсяг цих операцій протягом трьох місяців становить менше ніж 100 тис.
грн., то керівник відповідного територіального управління приймає рішення
про здійснення позапланових перевірок діяльності таких пунктів обміну
валюти. У разі виявлення за результатами перевірки факту проведення
валютно-обмінних операцій без відображення їх у РРО та звітних документах
він вживає заходів згідно з Інструкцією № 502.
Щодо норм вищезазначеної постанови № 121, то вони стосуються тільки
таких пунктів обміну валюти i не стосуються кас банків (фінансових установ),
які здійснюють зазначені валютно-обмінні операції з оформленням прибуткових
та видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операції.
Як відомо, до набрання чинності Законом України від 01.06.2000 р. № 1776-III «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг» (останньої редакції Закону
України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР) при проведенні обмінних операцій
у пунктах обміну валюти було дозволено використання комп’ютерних систем,
порядок сертифікації та інший порядок застосування яких встановлювалися
Нацбанком України за погодженням з ДПА України. При цьому Реєстр сертифікованих
комп’ютерних систем здійснював Нацбанк України.
За словами представників Нацбанку України, робота з фіскалізації таких
комп’ютерних систем з метою унеможливлення підробок робочих файлів,
перекручувань звітних даних та захисту від зловживань працівниками обмінних
пунктів провадилася ще з 1996 р. Норми Закону № 1776-III, який набрав
чинності з 1 січня 2001 р., вже передбачають проведення операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку
та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій
з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій
(РРО). Ведення Державного реєстру забезпечує Державна комісія з питань
впровадження електронних систем i засобів контролю та управління товарним
i грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України.
На сьогодні в Україні зареєстровано понад 4,2 тис. пунктів обміну іноземної
валюти, і постановою121 їм дозволено працювати із застосуванням комп’ютерних
систем до 1 березня.
Відповідно до ст. 13 Закону № 265/95-ВР вимоги щодо реалізації фіскальних
функцій реєстраторами розрахункових операцій, що застосовуються для
обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються
ДПА України та Нацбанком України. Такі вимоги затверджено 16 вересня
2003 р. наказом ДПА України № 434.
Отже, відповідно до наведених вимог до складу РРО з купівлі-продажу
іноземної валюти повинні включатися фіскальний блок; механізм друкування
розрахункових документів, контрольної стрічки (у разі її наявності)
i звітів та інтерфейс зв’язку з керуючим пристроєм (комп’ютер). Важливою
є норма щодо введення даних у реєстратор тільки через інтерфейс зв’язку
з керуючим пристроєм.
Згідно зі ст. 7 Закону № 265/95-ВР Порядок реєстрації, опломбування
та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти, встановлюється ДПА України за погодженням з Нацбанком
України.
На сьогодні такий порядок розроблено ДПА України, погоджено з Нацбанком
України i Державним комітетом України з питань регуляторної політики
та підприємництва, затверджено наказом ДПА України № 87 від 12.02.2004
р. та зареєстровано в Мін’юсті України 20.02.2004 р. за № 234/8833.
Порядком передбачено реєстрацію лише тих РРО, що відповідають фіскальним
вимогам та включені до Державного реєстру зі сферою застосування купівля/продаж
іноземної валюти.
Зокрема, при отриманні фіскального номера в органі податкової служби
за місцезнаходженням суб’єкта необхідно буде протягом встановленого
терміну звернутися до центру сервісного обслуговування (ЦСО) для переведення
РРО у фіскальний режим роботи. При цьому слід нагадати, що відповідно
до вимог Закону № 265/95-ВР ЦСО повинен мати договір з виробником або
постачальником реєстраторів розрахункових операцій щодо надання послуги
з введення в експлуатацію, технічного обслуговування, гарантійного,
післягарантійного ремонту. Отже, необхідно переконатися, що ЦСО має
договір з виробником/постачальником тієї моделі РРО, яку необхідно у
даному випадку перевести у фіскальний режим роботи. Після проведення
фіскалізації реєстратора центром сервісного обслуговування підтверджується
резервація фіскального номера i органом ДПС видається реєстраційне посвідчення
на РРО.
Порядком застосування РРО, що застосовуються для реєстрації операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема, передбачено обов’язковість
роздрукування
Z-звіту (денного звіту з обнулінням інформації в оперативній пам’яті
та занесенням її до фіскальної пам’яті РРО) наприкінці зміни касира
i підклеювання його в журналі використання РРО.
Порядок вимагає ведення поточних звітів та збереження попередніх протягом
трьох років.
Щодо контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку
виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, то згідно зі
ст. 15 Закону № 265/95-ВР його здійснюють Нацбанк України, органи державної
податкової служби України шляхом проведення оперативних перевірок.
Згідно із Законом № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції
з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб’єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з
уповноваженими банками, зобов’язані, зокрема, роздруковувати у двох
примірниках розрахункові документи, що підтверджують виконання цих операцій;
видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник
розрахункового документа на повну суму операції та зберігати протягом
робочої зміни другий примірник; забезпечувати відповідність готівкових
коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти даним фіскального звіту.
При перевірці пункту обміну валют правомірна вимога працівників підрозділів
податкової служби, зокрема, щодо роздрукування фіскального звіту (містить
дані про виконані операції з початку робочої зміни касира). Забороняється
вимагати роздрукування Z-звіту.
У разі порушення встановленого Законом № 265/95-ВР порядку виконання
операцій з купівлі-продажу іноземної валюти до уповноважених банків
та суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність
на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних
органів державної податкової служби застосовуються фінансові санкції
у таких розмірах:
сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі непроведення
розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування
розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу
іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів;
сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування
при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого
або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових
операцій;
сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі невідповідності
даних розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти, даним їх других примірників та/або
даним фіскального звіту;
п’ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, — у разі перевищення
суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій
над сумою коштів, зазначеною у фіскальному звіті;
п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі застосування
при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти реєстратора
розрахункових операцій, в який внесено зміни в програмно-технічні засоби,
що реалізують фіскальні функції.
Отже, відповідно до чинних на сьогодні законодавчих норм з 1 березня
всі пункти обміну валюти мають перейти на розрахунки із застосуванням
РРО. На найближчому засіданні Державної комісії з питань впровадження
електронних систем i засобів контролю та управління товарним i грошовим
обігом при Кабінеті Міністрів України буде розглянуто питання щодо занесення
нових моделей РРО зі сферою застосування купівля/продаж іноземної валюти
до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та механізму
їх впровадження в пунктах обміну валюти.