1. Відповідно до ст. З Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом. Серед них: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи й виключно її праці, та члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, котрі не є членами таких спілок, — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України; інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню.
За Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (п. 4 ст. 11) серед осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Отже, з 1 січня 2004 року (дати набрання чинності згаданим Законом) призначення пенсій за віком нотаріусам здійснюється на загальних підставах розділу II Закону, тобто виходячи із страхового стажу такого пенсіонера на час досягнення ним пенсійного віку.
2. Відповідно до п. З ст. 1 Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування були визначені, зокрема, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічник, приватні нотаріуси, інші особи, котрі не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно із названим Законом та постановою Верховної Ради України від 7 лютого 1996 року № 36/96-ВР "Про внесення змін до постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до . Закону України "Про пенсійне забезпечення" приватні нотаріуси визначалися як самостійна категорія платників збору поряд із фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, та адвокатами.
Статтею 3 Закону від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю, а тому віднесення приватних нотаріусів до кола фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності є незаконним.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для приватних нотаріусів є сума оподатковуваного доходу (прибутку). З цих Норм випливало, що об'єкт оподаткування для приватних нотаріусів при використанні ними праці найманих працівників не змінювався. Про це, зокрема, йдеться в ухвалі Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду від 08.11.2000 року.
Після набрання чинності Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" (з 1 січня 2004 року) порядок дещо змінився. Так, відповідно до п. 4 ст. 11 цього Закону особи, які забезпечують себе роботою самостійно, — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Одночасно, згідно з п. 5 ст. 14 названого Закону такі особи визначені страхувальниками за цим Законом. А у п. 1 ст. 14 вказаного Закону серед страхувальників-роботодавців означені "інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством". Права та обов'язки страхувальників визначені ст. 17 Закону.
Відповідно до ст. 19 Закону нарахування страхових внесків до солідарної системи для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, здійснюється на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Щодо осіб, які є найманими працівниками приватних нотаріусів (приміром, секретар), то законодавець безпосередньо з цього приводу нічого не вказав. Проте це не означає, що законодавець не врахував дуалізм статусу нотаріусів, які, маючи статус "самозайнятих осіб", за певних обставин виступають у статусі "роботодавців".
Таким чином, за загальним правилом, працівник має право бути застрахованим, а нотаріус (як роботодавець) зобов'язаний виступити страхувальником такого працівника. Проте при державному пенсійному страхуванні самого себе нотаріус здійснює нарахування страхових внесків на суми прибутку, одержаного від провадження нотаріальної діяльності, а при відповідному страхуванні свого працівника (працівників) — нарахування страхових внесків проводиться на суми оплати праці такого працівника.
За Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, серед інших суб'єктів, фізичні особи (п. 4 ст. 1), які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, котрі виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами тощо. Для таких платників об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход, обчислений відповідно до законодавства України, а ставка становить 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень.
За Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" страхові внески нараховуються на зазначені суми у межах максимальної величини, що встановлюється законом про розмір страхових внесків.
Ця максимальна величина щороку встановлюється на рівні величини 7 середніх заробітних плат, що склалася в попередньому календарному році, і не може бути меншою діючої на день набрання чинності цим Законом максимальної величини фактичних витрат, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів.