Конвенція
про мінімальні норми соціального забезпечення
N 102 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1952 року на свою тридцять п'яту
сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно мінімальних норм
соціального забезпечення, що становить п'ятий пункт порядку
денного сесії, і
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот п'ятдесят другого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1952 року про мінімальні норми
соціального забезпечення:
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1
1. У цій Конвенції:
a) термін "визначений" означає визначений законодавством
країни або такий, що випливає з нього;
b) термін "проживання" означає звичайне проживання на
території члена Організації, термін "житель" означає особу, яка
звичайно проживає на території члена Організації;
c) термін "жінка" означає жінку, яка перебуває на утриманні
свого чоловіка;
d) термін "удова" означає жінку, яка перебуває на утриманні
свого чоловіка на момент його смерті;
e) термін "дитина" означає, залежно від того, як це
визначено, дитину, яка не досягла віку закінчення обов'язкової
шкільної освіти, або не досягла віку 15 років;
f) термін "стаж" означає, залежно від того, як це визначено,
або період, протягом якого сплачувалися внески, або стаж роботи,
або тривалість проживання в даній країні, або будь-яке поєднання
цих умов.
2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає допомогу,
яка надається безпосередньо або посередньо у формі відшкодування
збитків заінтересованій особі.
Стаття 2
Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною:
a) дотримується:
i) положень розділу I;
ii) положень не менше ніж трьох з таких розділів: II, III,
IV, V, VI, VII, VIII, IX і X, беручи принаймні один з розділів IV,
V, VI, IX і X;
iii) відповідних положень розділів XI, XII і XIII; та
iv) положень розділу XIV;
b) зазначає у своєму документі про ратифікацію ті розділи від
II до X, щодо яких він бере зобов'язання, котрі випливають з
Конвенції.
Стаття 3
За допомогою заяви, що додається до документа про
ратифікацію, будь-який член Організації, чия економіка та медичне
обслуговування ще не досягли достатнього рівня розвитку, може, на
розсуд компетентного органу влади та на визначений ним термін,
скористатися можливістю тимчасових вилучень, передбачених у таких
статтях: 9, d); 12.2; 15, d); 18.2; 21, c); 27, d); 33, b); 34.3;
41, d); 48, c); 55, d) і 61, d).
2. Кожний член Організації, який зробив заяву відповідно до
параграфа 1 цієї статті, зазначає у своїй щорічній доповіді про
застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), з приводу
такого вилучення:
a) що причини для такого вилучення все ще існують; або
b) що, починаючи з певної дати, він відмовляється від свого
права робити вищезазначені вилучення.
Стаття 4
1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може
згодом сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці
щодо взятих зобов'язань, котрі випливають з одного чи більше
розділів від II до X Конвенції, які не були зазначені в його
документі про ратифікацію.
2. Зобов'язання, згадані в параграфі 1 цієї статті,
вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію і
набувають від дня такого сповіщення рівної з ним чинності.
Стаття 5
Коли для впровадження в життя будь-якого з розділів від II до
X цієї Конвенції, вказаних у його документі про ратифікацію, член
Організації зобов'язаний надати забезпечення визначеним категоріям
осіб, які становлять не менше ніж певний відсоток від усіх, хто
працює за наймом, або певний відсоток жителів, то перш ніж узяти
зобов'язання щодо впровадження в життя цього розділу він
пересвідчується, що відповідного процента досягнуто.
Стаття 6
Впроваджуючи в життя положення розділів II, III, IV, V, VIII
(щодо медичної допомоги), IX або X цієї Конвенції будь-який член
Організації може брати до уваги захист, що надається шляхом
страхування, яке, хоча не є згідно з законом обов'язковим щодо
осіб, котрі підлягають забезпеченню, проте:
a) контролюється державними органами або перебуває,
відповідно до визначених норм, під спільним керівництвом
роботодавців і працівників;
b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує
заробітку кваліфікованого робітника (чоловіка);
c) задовольняє, у сукупності з іншими видами забезпечення,
якщо такі є, відповідні вимоги Конвенції.
Розділ II. Медична допомога
Стаття 7
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, коли стан осіб, котрі підлягають забезпеченню, вимагає
медичної допомоги профілактичного або лікувального плану,
забезпечує надання їм допомоги згідно з нижченаведеними статтями
цього розділу.
Стаття 8
До охоплюваних випадків входять, зокрема будь-який
хворобливий стан, незалежно від його причини, а також вагітність,
пологи та їхні наслідки.
Стаття 9
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом, а також їхні жінки й діти;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менш ніж 20 відсотків від загального числа жителів,
а також їхні жінки й діти;
c) або визначені категорії громадян, які становлять не менше
ніж 50 відсотків від загального числа жителів;
d) або, у випадках, коли є чинною передбачена у статті 3
заява, визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто
працює за наймом на промислових підприємствам, де зайнято не менше
ніж 20 осіб, а також їхні жінки й діти.
Стаття 10
1. Допомога охоплює принаймні:
a) у випадку хворобливого стану:
i) загальну лікарську допомогу, зокрема візити додому;
ii) допомогу, яку надають фахівці стаціонарним або
амбулаторним хворим у лікарнях, та допомогу, яку можуть надавати
фахівці поза лікарнями;
iii) забезпечення найпотрібнішими медикаментами, які
приписав лікар або інший дипломований спеціаліст;
iv) госпіталізацію в разі потреби;
b) у разі вагітності, пологів та їхніх наслідків:
i) допомогу до, під час і після пологів, яку надають лікар
або дипломована акушерка;
ii) госпіталізацію в разі потреби.
2. Одержувач допомоги або його годувальник можуть бути
залучені до участі у витратах, пов'язаних з медичною допомогою, що
надається у зв'язку з хворобливим станом; правила, що регулюють цю
участь, визначаються з таким розрахунком, щоб вона не виявилася
непосильною.
3. Допомога, що надається згідно з цією статтею, має на меті
збереження, відновлення та поліпшення здоров'я осіб, які
підлягають забезпеченню, а також їхньої працездатності і здатності
самостійно задовольняти власні потреби.
4. Установи або урядові відомства, відповідальні за надання
допомог, заохочують засобами, які можуть вважатися доцільними,
осіб, які підлягають забезпеченню, користуватися послугами служб
охорони здоров'я, що їх надають державні органи влади або визнані
ними органи.
Стаття 11
Допомога, зазначена у статті 10, надається в охоплюваних
випадках принаймні тим особам, що підлягають забезпеченню, які
самі або годувальники яких набули стажу, визнаного потрібним для
запобігання зловживанням.
Стаття 12
1. Допомога, зазначена у статті 10, надається протягом усієї
тривалості охоплюваного випадку, за винятком випадку хворобливого
стану, коли тривалість її надання може обмежуватися 26 тижнями на
кожний випадок; однак медична допомога не припиняється, доки
виплачується допомога у зв'язку з хворобою, а для визначених
захворювань, які законодавство країни визначає як ті, що вимагають
тривалої допомоги, передбачається можливість подовження
вищезазначеного терміну.
2. У випадках, коли є чинною заява, передбачена статтею 3,
тривалість терміну надання допомоги може обмежуватися 13 тижнями
на кожний випадок.
Розділ III. Допомога у зв'язку з хворобою
Стаття 13
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання
допомоги у зв'язку з хворобою відповідно до нижченаведених статей
цього розділу.
Стаття 14
Охоплюваний випадок поширюється на спричинену захворюванням
непрацездатність, яка зумовлює визначену законодавством тимчасову
втрату заробітку.
Стаття 15
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих,
хто працює за наймом;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 20 відсотків від загального числа жителів;
c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;
d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих, хто
працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не менш
як 20 осіб.
Стаття 16
1. Коли забезпечення поширюється на категорії громадян, що
працюють за наймом або категорії самодіяльного населення, допомога
надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з
положеннями статті 65 або статті 66.
2. Коли забезпечення поширюється на всіх жителів, кошти яких
за час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж,
допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних
згідно з положеннями статті 67.
Стаття 17
Допомога, зазначена у статті 16, забезпечується в охоплюваних
випадках принаймні тим особам, що підлягають забезпеченню, які
набули стажу, визнаного потрібним для запобігання зловживанням.
Стаття 18
1. Допомога, зазначена у статті 16, надається протягом усієї
тривалості охоплюваного випадку за тим винятком, що його
тривалість може обмежуватися 26 тижнями на кожне захворювання, з
можливістю ненадання допомоги за перші три дні тимчасової втрати
заробітку.
2. Коли є чинною заява, передбачена статтею 3, тривалість
виплати допомоги може обмежуватися:
a) або терміном, встановленим з таким розрахунком, щоб
загальна кількість днів у будь-якому році, за які виплачується
допомога у зв'язку з хворобою, перевищувала принаймні в десять
разів середню кількість осіб, охоплених забезпеченням у цьому
році;
b) або 13 тижнями щодо кожного захворювання з можливістю
ненадання допомоги за перші три дні тимчасової втрати заробітку.
Розділ IV. Допомога по безробіттю
Стаття 19
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, допомогу
на випадок безробіття відповідно до нижченаведених статей цього
розділу.
Стаття 20
Охоплюваний випадок поширюється на визначену законодавством
країни тимчасову втрату заробітку, спричинену неможливістю для
особи, яка підлягає забезпеченню, здатна і готова працювати,
дістати підхоже заняття.
Стаття 21
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загального числа тих,
хто працює за наймом;
b) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують меж, встановлюваних згідно з положеннями статті 67;
c) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих,
хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не
менш як 20 осіб.
Стаття 22
1. Коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, допомога надається у вигляді періодичних
виплат, які обчислюються згідно з положеннями статті 65 або статті
66.
2. Коли забезпеченням охоплено всіх жителів, кошти яких за
час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, допомога
надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних згідно з
положеннями статті 67.
Стаття 23
Допомога, зазначена у статті 22, забезпечується в охоплюваних
випадках принаймні тим особам, які підлягають забезпеченню і
набули стажу, визнаного потрібним для запобігання зловживанням.
Стаття 24
1. Допомога, зазначена у статті 22, надається протягом усієї
тривалості охоплюваного випадку із застереженням, що тривалість
надання допомоги може обмежуватися такими термінами:
a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом - 13 тижнями за 12-місячний період;
b) коли забезпеченням охоплені всі жителі, кошти яких за час
охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, - 26 тижнями
за - 12-місячний період.
2. Коли в законодавстві країни передбачається, що тривалість
виплати допомоги залежить від тривалості періоду, протягом якого
сплачувалися внески, або від допомоги, вже отриманої протягом
визначеного періоду, або від обох факторів, положення пункту а)
параграфа 1 вважаються виконаними, якщо середня тривалість виплати
допомог не менша ніж 13 тижнів за 12-місячний період.
3. Допомога може не надаватися протягом періоду чекання,
тривалість якого становить перші 7 днів кожного випадку тимчасової
втрати заробітку, причому дні без роботи до і після тимчасової
роботи, тривалість якої не перевищує визначеного періоду,
розглядаються як один і той самий випадок тимчасової втрати
заробітку.
4. Щодо сезонних працівників, тривалість виплати допомоги та
періоду чекання може визначатися згідно з умовами їхньої праці.
Розділ V. Допомога по старості
Стаття 25
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, допомогу
по старості відповідно до наступних статей цього розділу.
Стаття 26
1. Охоплюваним випадком є перевищення визначеного віку.
2. Визначений вік не перевищує 65 років. Однак компетентний
орган влади може встановити вишу вікову межу з урахуванням
працездатності осіб похилого віку у відповідній країні.
3. Законодавство країни може передбачити тимчасове припинення
видачі допомоги особам, які мають на неї право, але займаються
будь-якою визначеною діяльністю, яка дає дохід; може також
передбачатися скорочення допомоги у системі, побудованій на
страхових внесках, коли заробіток особи, яка її отримує, перевищує
визначену суму, або при системі, побудованій на внесках, коли
заробіток особи, яка її отримує, її інші доходи чи сукупність
таких доходів перевищує визначену суму.
Стаття 27
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 20 відсотків від загального числа жителів;
c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;
d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих,
хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не
менше ніж 20 осіб.
Стаття 28
Допомога надається у вигляді періодичних виплат,
обчислюваних:
a) згідно з положеннями статті 65 або статті 66, коли
забезпеченням охоплено категорії громадян, що працюють за наймом
чи категорії самодіяльного населення;
b) згідно з положеннями статті 67, коли забезпеченням
охоплені всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують визначених меж.
Стаття 29
1. Допомога, зазначена у статті 28, забезпечується в
охоплюваних випадках принаймні:
a) особам, які підлягають забезпеченню і які до охоплюваного
випадку набули відповідно до визначених правил стаж, який може
бути 30-річним стажем сплати внесків або роботи за наймом, або
20-річним стажем проживання в країні;
b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне
населення - особам, які підлягають забезпеченню та набули
встановленого стажу сплати внесків і за яких у період
працездатного віку було внесено визначене середньорічне число
внесків.
2. Коли виплата згаданої в параграфі 1 допомоги обумовлюється
мінімальним стажем сплати внесків або роботи за наймом, скорочена
допомога забезпечується принаймні:
a) особам, які підлягають забезпеченню і які до охоплюваного
випадку набули, відповідно до визначених правил, 15-річного стажу
сплати внесків або роботи за наймом;
b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне
населення - особам, які набули встановленого стажу сплати внесків
і за яких у період працездатного віку була внесена половина
середньорічного числа внесків, визначеного відповідно до пункту b)
параграфа 1 цієї статті.
3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу XI, але
на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до
розділу XI для типового одержувача допомог, видається принаймні
тим особам, що підлягають забезпеченню, які відповідно до
визначених правил набули 10-річного стажу сплати внесків або
роботи за наймом або проживання у певній країні не менше ніж 5
років.
4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу XI, можуть бути
пропорційно скорочені в тому разі, коли стаж сплати внесків або
роботи за наймом, потрібний для отримання допомоги, яка відповідає
скороченому відсотку допомоги, перевищує 10 років, але менший ніж
30 років; якщо такий стаж перевищує 15 років, виплачується
скорочена допомога відповідно до параграфа 2 цієї статті.
5. У разі, коли виплата допомоги, згаданої в параграфах 1, 3
або 4 цієї статті, залежить від мінімального стажу сплати внесків
або роботи за наймом, скорочена допомога виплачується у визначених
умовах особі, що підлягає забезпеченню, яка лише через свій
похилий вік при настанні чинності відповідних положень щодо
застосування цього розділу Конвенції не відповідала умовам,
визначеним відповідно до параграфа 2 цієї статті, за винятком
випадків, коли після досягнення віку понад звичайну межу такій
особі забезпечено допомогу відповідно до параграфів 1, 3 або 4
цієї статті.
Стаття 30
Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, надається на всю
тривалість охоплюваного випадку.
Розділ VI. Допомога в разі трудового каліцтва
або професійного захворювання
Стаття 31
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання
допомоги в разі трудового каліцтва або професійного захворювання
відповідно до наступних статей цього розділу.
Стаття 32
До охоплюваних випадків належать такі, якщо вони спричинені
нещасним випадком на виробництві або визначеним професійним
захворюванням:
a) хворобливий стан;
b) непрацездатність, зумовлена таким станом, яка спричиняє
визначену законодавством країни тимчасову втрату заробітку;
c) повну втрату спроможності заробляти на життя або її
часткову втрату понад визначену норму, коли передбачається, що
така повна або часткова втрата буде постійною, або відповідний
ступінь втрати фізичної повноцінності; та
d) втрату засобів до існування вдовою або дітьми внаслідок
смерті годувальника; для вдови право на допомогу може
обумовлюватися презумпцією, згідно із законодавством країни, її
нездатності утримувати себе.
Стаття 33
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків усіх хто працює за
наймом, і, стосовно допомоги в разі смерті годувальника, також
їхні жінки й діти;
b) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих,
хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не
менше ніж 20 осіб, і, стосовно допомоги в разі смерті
годувальника, також їхні жінки й діти.
Стаття 34
1. Стосовно хворобливого стану, допомоги надаються у вигляді
медичної допомоги, як вона визначена в пунктах 2 і 3 цієї статті.
2. Медична допомога охоплює:
a) загальну лікарську допомогу і допомогу, яку надають
фахівці стаціонарним та амбулаторним хворим, зокрема візити вдома;
b) допомогу зубного лікаря;
c) допомогу медсестер удома або в лікарнях або в інших
лікувальних закладах;
d) утримання в лікарнях, у будинках для тих, хто одужує,
санаторіях або інших лікувальних закладах;
e) зуболікарські, фармацевтичні та інші медичні й хірургічні
засоби, серед них протезні пристосування та їхній ремонт, і
окуляри;
f) допомога фахівців іншої професії, яку в законному порядку
визнано суміжною з медичною; їхня допомога здійснюється під
наглядом лікарів або дантистів.
3. У випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
медична допомога охоплює принаймні:
a) загальну лікарську допомогу, зокрема візити вдома;
b) допомогу, яку надають фахівці стаціонарним чи амбулаторним
хворим у лікарнях, і допомогу, яка може надаватися поза лікарнями;
c) забезпечення найпотрібнішими медикаментами, приписаними
лікарем або іншим дипломованим спеціалістом;
d) госпіталізацію в разі потреби.
4. Медична допомога, передбачена у попередніх пунктах, має на
меті збереження, відновлення та поліпшення здоров'я особи, яка
підлягає забезпеченню, а також її працездатності і здатності
самостійно задовольняти власні потреби.
Стаття 35
1. Установи або урядові відомства, які відають наданням
медичної допомоги, співпрацюють, де це можливо, із загальними
органами, які відають перекваліфікацією з метою підготовки осіб із
зниженою працездатністю до підхожої для них роботи.
2. Законодавство країни може дозволити таким установам або
відомствам здійснювати перекваліфікацію осіб із зниженою
працездатністю.
Стаття 36
1. У разі непрацездатності, повної втрати здатності заробляти
на життя, яка може стати постійною, або відповідного ступеня
втрати фізичної повноцінності та в разі смерті годувальника
допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних
згідно з положеннями статті 65 або статті 66.
2. У разі часткової втрати здатності заробляти на життя, яка
може стати постійною, або відповідного ступеня втрати фізичної
повноцінності належна допомога надається у вигляді періодичних
виплат, котрі являють собою відповідну частину тієї допомоги, яка
має виплачуватися в разі повної втрати здатності заробляти або
відповідної втрати фізичної повноцінності.
3. Періодична виплата може бути замінена виплатою одноразової
допомоги:
a) якщо ступінь втрати працездатності невеликий;
b) якщо, на думку компетентного органу влади, одноразова
допомога буде використана за призначенням.
Стаття 37
Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, забезпечується в
охоплюваних випадках принаймні тим особам, які підлягають
забезпеченню і які працюють за наймом на території члена
Організації в момент нещасного випадку, якщо отримане каліцтво є
наслідком нещасного випадку, або під час виникнення хвороби, якщо
отримане каліцтво є наслідком хвороби; допомоги у вигляді
періодичних виплат у разі смерті годувальника видаються його вдові
й дітям.
Стаття 38
Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку. Проте у разі тимчасової
непрацездатності допомога може не виплачуватись за перші три дні в
кожному випадку тимчасової втрати заробітку.
Розділ VII. Сімейні допомоги
Стаття 39
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання
родинної допомоги згідно з наступними статтями цього розділу.
Стаття 40
Охоплюваним випадком є відповідальність осіб за утримання
дітей, як це визначено.
Стаття 41
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 20 відсотків від загальної кількості
жителів;
c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують визначених меж;
d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих,
хто працює за наймом на промислових підприємствах, де зайнято не
менше ніж 20 осіб.
Стаття 42
Допомога надається у вигляді:
a) або періодичних виплат особам, які підлягають забезпеченню
і мають визначений стаж;
b) або надання дітям (чи для них) їжі, одягу, домівки, умов
для відпочинку або догляду вдома;
c) або сукупності всіх видів допомоги, зазначених у пунктах
a) і b).
Стаття 43
Допомога, зазначена в статті 42, надається принаймні тим
особам, які підлягають забезпеченню, у межах визначеного терміну
досягають стажу, який може бути тримісячним періодом виплати
внесків або роботи за наймом або проживанням протягом року в
країні, залежно від того, як це визначено.
Стаття 44
Загальна сума допомог, наданих особам, які підлягають
забезпеченню згідно із статтею 42, повинна становити:
a) або 3 відсотки заробітної плати звичайного дорослого
некваліфікованого робітника чоловічої статі, визначеної згідно з
принципами статті 66, помножені на загальну кількість дітей осіб,
які підлягають забезпеченню;
b) або 1,5 відсотка від указаної заробітної плати, помножені
на загальну кількість дітей усіх жителів.
Стаття 45
Коли допомога складається з періодичних виплат, вона
надається протягом всього охоплюваного випадку.
Розділ VIII. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
Стаття 46
Кожний член Організації, щодо якого є чинним цей розділ
Конвенції, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню,
допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами згідно з наступними
статтями цього розділу.
Стаття 47
До охоплюваних випадків належать вагітність і пологи та їхні
наслідки, а також пов'язана з цим тимчасова втрата заробітку, як
вона визначена відповідним законодавством кожного члена
Організації.
Стаття 48
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або всі жінки, що належать до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом - категорій, що становлять не
менше ніж 50 відсотків від загальної кількості тих, хто працює за
наймом, а для отримання медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і
пологами - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій;
b) або всі жінки, які належать до визначених категорій
самодіяльного населення - категорій, що становлять не менше ніж 20
відсотків від загальної кількості жителів, а для отримання
медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами - також
дружини осіб, що входять до цих категорій;
c) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
- всі жінки, що належать до визначених категорій громадян, що
працюють за наймом - категорій, які становлять не менше ніж 50
відсотків від загальної кількості тих, хто працює за наймом на
промислових підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб, а для
отримання медичної допомоги у зв'язку із вагітністю і пологами -
також дружини осіб, що належать до цих категорій.
Стаття 49
1. При вагітності, пологах і їх наслідках допомога надається
у вигляді медичної допомоги, як вона визначена у параграфах 2 і 3
цієї статті.
2. До медичної допомоги входять як мінімум:
a) лікарська допомога або допомога дипломованих акушерок, що
надається до, під час і після пологів;
b) госпіталізація у разі потреби.
3. Медична допомога, згадана у параграфі 2 цієї статті, має
за мету збереження, відновлення і поліпшення здоров'я жінок, які
підлягають забезпеченню, а також їхньої працездатності і здатності
самостійно задовольняти особисті потреби.
4. Установи чи урядові відомства, що відають наданням
медичної допомоги у зв'язку з вагітністю і пологами, заохочують
засобами, які можуть вважатися доцільними, жінок, що підлягають
забезпеченню, користуватися послугами служб охорони здоров'я,
котрі надаються державними органами влади або визнаними ними
органи.
Стаття 50
У разі тимчасової втрати заробітку через вагітність, пологи і
їхні наслідки допомога надається у вигляді періодичних виплат,
обчислюваних згідно з положеннями статті 65 або статті 66. Розмір
періодичної виплати може змінюватися протягом всієї тривалості
охоплюваного випадку за умови, що загальна середня ставка
відповідає цим вимогам.
Стаття 51
Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається в
охоплюваному випадку принаймні жінці, що належить до категорій
осіб, які підлягають забезпеченню, що мають стаж, визнаний
потрібним для запобігання зловживанням; допомога, згадана у статті
49, забезпечується також подружжю особи, що належить до категорії
осіб, які підлягають забезпеченню, якщо остання набула такого
стажу.
Стаття 52
Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, надається протягом
всієї тривалості охоплюваного випадку із тим винятком, що
періодичні виплати можуть бути обмежені 12 тижнями, за винятком
випадків, коли законодавство країни вимагає або дозволяє
триваліший період відсутності на роботі; у цьому разі вони не
можуть бути обмежені періодом меншим, ніж цей триваліший період.
Розділ IX. Допомоги по інвалідності
Стаття 53
Кожний член Організації, щодо якого цей розділ Конвенції є
чинним, забезпечує, особам, які підлягають забезпеченню, надання
допомоги по інвалідності згідно із наступними статтями цього
розділу.
Стаття 54
До охоплюваного випадку належить нездатність, у визначеному
ступені, займатися будь-якою діяльністю, що дає прибуток, коли ця
нездатність є постійною або не усувається до моменту припинення
виплати допомоги у разі хворобі.
Стаття 55
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 50 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 20 відсотків від загальної кількості
жителів;
c) або всі жителі, кошти яких за час охоплюваного випадку не
перевищують меж, визначених згідно з положеннями статті 67;
d) або у випадках, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
визначені категорії громадян, що працюють за наймом на промислових
підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.
Стаття 56
Допомога надається у вигляді періодичних виплат, облічуваних
таким чином:
a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, або категорії самодіяльного населення - згідно
з положеннями статті 65 або статті 66;
b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів, кошти яких за
час охоплюваного випадку не перевищують визначених меж, згідно з
положеннями статті 67.
Стаття 57
1. Допомога, зазначена у статті 56, забезпечується принаймні:
a) особам, що підлягають забезпеченню, котрі до охоплюваного
випадку набули згідно з визначеними правилами стажу, який може
бути 15-річним стажем виплати внесків чи роботи за наймом або
10-річним стажем проживання в країні; або
b) коли у принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення - особам, що підлягають забезпеченню, які набули
трирічного стажу виплати внесків і за яких у період працездатного
віку було внесено визначену середньорічну кількість внесків.
2. Коли виплата згаданої в параграфі 1 допомоги обумовлюється
мінімальним стажем виплати внесків або роботи за наймом, скорочена
допомога забезпечується принаймні:
a) особам, що підлягають забезпеченню, які до охопленого
випадку набули згідно із визначеними правилами 5-річний стаж
виплати внесків або роботи за наймом; або
b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення - особам, що підлягають забезпеченню, які набули
трирічного стажу сплати внесків і за яких у період працездатного
віку було внесено половину середньорічної кількості внесків,
визначеної згідно з підпунктом b) параграфа 1 цієї статті.
3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями розділу XI, але на
10 відсотків менша від розміру, вказаного в додатку до розділу XI
для типового одержувача, видається принаймні тим особам, які
підлягають забезпеченню і які набули згідно із визначеними
правилами 5-річний стаж сплати внесків, роботи за наймом або
проживання в країні.
4. Відсотки, вказані у додатку до розділу XI, можуть бути
пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків або
роботи за наймом, потрібний для отримання відповідної до
скороченого відсотка допомоги, перевищує 5 років, але менший ніж
15 років; скорочена допомога виплачується згідно з параграфом 2
цієї статті.
Стаття 58
Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, надається протягом
всієї тривалості охоплюваного випадку або доти, доки ця особа не
набула права на отримання пенсії по старості.
Розділ X. Допомоги у зв'язку з втратою годувальника
Стаття 59
Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, які підлягають забезпеченню, надання
допомоги у зв'язку зі смертю годувальника згідно з наступними
статтями цього розділу.
Стаття 60
1. До охоплюваного випадку належить втрата засобів до
існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника; для
вдови право на допомогу може обумовлюватися презумпцією, згідно з
законодавством члена Організації нездатності утримувати себе.
2. Законодавство члена Організації може передбачати
припинення видачі допомоги особам, які мають на неї право, але
займаються будь-якою встановленою діяльністю, що дає прибуток;
може також передбачатися скорочення допомоги за системою, що
базується на страхових внесках, - коли заробіток особи, яка
отримує допомогу, перевищує визначену суму, а за системою, яка не
базується на внесках, - коли заробіток особи, яка отримує
допомогу, її інші кошти або сукупність таких перевищує визначену
суму.
Стаття 61
Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або жінки і діти годувальників, котрі належать до
визначених категорій громадян, що працюють за наймом, які
становлять не менше ніж 50 відсотків від усіх, хто працює за
наймом;
b) або жінки і діти годувальників, що належать до визначених
категорій самодіяльного населення, які становлять не менше ніж 20
відсотків від усіх жителів країни;
c) або усі проживаючі вдови і діти, які втратили годувальника
і кошти яких під час охоплюваного випадку не перевищують меж,
визначених згідно з вимогами статті 67;
d) або у разі, коли є чинною передбачена статтею 3 заява,
жінки і діти годувальників, що належать до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом, які становлять не менше ніж 50
відсотків від усіх, хто працює за наймом на промислових
підприємствах, де зайнято не менше ніж 20 осіб.
Стаття 62
Допомога надається у вигляді періодичних виплат, обчислюваних
таким чином:
a) у випадку, коли забезпеченню підлягають категорії
громадян, які працюють за наймом або категорії самодіяльного
населення, - згідно з положеннями статті 65 або статті 66;
b) у випадку, коли забезпеченню підлягають всі жителі країни,
кошти яких на час охоплюваного випадку не перевищують установлених
меж, - згідно з положеннями статті 67.
Стаття 63
1. Допомога, визначена у статті 62, в охоплюваному випадку
забезпечується принаймні:
a) особам, які підлягають забезпеченню, чий годувальник мав
згідно із визначеними правилами стаж, який може бути 15-річним
стажем виплати внесків чи роботи за наймом або 10-річним стажем
проживання у певній країні; або
b) коли в принципі забезпеченню підлягають жінки і діти всіх
осіб, які належать до самодіяльного населення, - особам, чий
годувальник набув установлений законом трирічний стаж виплати
внесків і за годувальника яких під час його працездатного віку
було внесено установлену середньорічну кількість внесків.
2. Коли виплата згаданої у параграфі 1 допомоги обумовлюється
мінімальним стажем виплати внесків або роботи за наймом, скорочена
допомога забезпечується принаймні:
a) особам, які підлягають забезпеченню, чий годувальник набув
згідно із визначеними нормами п'ятирічний стаж виплати внесків або
роботи за наймом;
b) коли забезпеченню підлягають в принципі жінки і діти всіх
осіб, що належать до самодіяльного населення, - особам, чий
годувальник набув трирічного стажу сплати внесків і за
годувальника яких під час його працездатного віку було внесено
половину встановленої середньорічної кількості внесків згідно з
пунктом b) параграфа 1 цієї статті.
3. Вимоги параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо
допомога, обчислювана згідно з вимогами розділу XI, але на 10
відсотків менша, ніж зазначено в додатку до цього розділу відносно
типового отримувача, забезпечується принаймні особі, що підлягає
забезпеченню, годувальник якої набув згідно із визначеними нормами
п'ятирічний стаж виплати внесків, роботи за наймом або постійного
проживання в країні.
4. Пропорційне скорочення відсотка, зазначеного в додатку до
розділу XI, може бути здійснене у тому разі, якщо стаж сплати
внесків або роботи за наймом, що дає право на допомогу, відповідну
скороченому відсотку, перевищує 5 років, але менший ніж 15 років;
скорочена допомога виплачується згідно з параграфом 2 цієї статті.
5. Набуття права на допомогу у зв'язку зі смертю годувальника
вдовою, визнаною нездатною утримувати себе, може бути обумовлено
вимогою мінімальної тривалості перебування в шлюбі.
Стаття 64
Допомога у зв'язку зі смертю годувальника, визначена у
статтях 62 і 63, надається протягом всієї тривалості охоплюваного
випадку.
Розділ XI. Норми періодичних виплат допомог
Стаття 65
1. При періодичних виплатах, до яких стосується ця стаття,
ставка допомоги, що виплачується в охоплюваному випадку, збільшена
на суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час
охоплюваного випадку, становить відносно даного випадку для
типового отримувача, що визначається в додатку до цього розділу,
принаймні вказаний у цьому додатку відсоток від загальної суми
колишніх прибутків одержувача допомоги або його годувальника та
від суми будь-яких родинних допомог, які виплачуються особам, які
підлягають забезпеченню, має однакову з типовим отримувачем
кількість утриманців.
2. Попередні заробітки отримувача допомоги або його
годувальника обчислюються згідно з визначеними правилами, і там,
де забезпечувані особи або їхні годувальники поділяються на
категорії за розмірами заробітної плати, розмір їхньої попередньої
заробітної плати може обчислюватися виходячи з основної заробітної
плати тієї категорії, до якої вони належали.
3. Можуть визначатися максимальні межі для ставки допомоги
або для розміру заробітку, що беруться до уваги для обчислювання
допомоги, за умови, що ці максимальні межі визначаються таким
чином, що у тому разі, коли попередній заробіток отримувача
допомоги або його годувальника дорівнює заробітній платі
кваліфікованого робітника (чоловіка) або нижчий за неї,
дотримуються положення пункту 1 цієї статті.
4. Попередня заробітна плата отримувача допомоги або його
годувальника, заробітна плата кваліфікованого робітника
(чоловіка), розмір допомоги і будь-які родинні допомоги
обчислюються на основі одного й того самого періоду часу.
5. Для інших отримувачів розмір допомог обчислюється у
розумному співвідношенні з розміром допомоги типового отримувача.
6. Для мети цієї статті кваліфікованим робітником (чоловіком)
є:
a) слюсар або токар на машинобудівному підприємстві, за
винятком електротехнічного машинобудування; або
b) особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці,
вибрана згідно з положеннями наступного пункту; або
c) особа, заробітна плата якої рівна або вища від заробітної
плати 75 відсотків всіх осіб, що підлягають забезпеченню; така
заробітна плата визначається, як це може бути встановлено, за рік
або більш короткий період; або
d) особа, заробітна плата якої дорівнює 125 відсоткам від
середньої заробітної плати всіх осіб, що підлягають забезпеченню.
7. Типовим кваліфікованим робітником для мети підпункту b)
попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній групі
економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників
(чоловіків) з числа самодіяльного населення, які підлягають
забезпеченню в охоплюваному випадку або, залежно від випадку,
годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, у розділі, що
охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з
цією метою використовується Міжнародна стандартна промислова
класифікація усіх галузей господарської діяльності, ухвалена
Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948
року і наведена в додатку до цієї Конвенції, або ця сама
класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути в неї внесені.
8. У разі, коли ставка допомоги змінюється залежно від
району, кваліфікований робітник (чоловік) може бути визначений для
кожного району згідно з параграфами 6 і 7 цієї статті.
9. Заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка)
визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, визначений або колективними договорами, або
законодавством країни на його підставі, залежно від випадку, або
звичаєм, і включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така
передбачається; у випадку, коли такі ставки розрізнюються по
районах, але при цьому не застосовується пункт 8 цієї статті,
береться середня ставка.
10. Ставки поточних періодичних виплат по старості, за
трудове каліцтво (за винятком непрацездатності), по інвалідності і
у зв'язку зі смертю годувальника переглядаються у разі істотних
змін у загальному рівні заробітної плати, якщо такі зміни
відбуваються внаслідок істотних змін у вартості життя.
Стаття 66
1. При періодичних виплатах, до яких стосується ця стаття,
ставка допомоги в охоплюваному випадку, збільшена на суму
будь-якої родинної допомоги, виплачується під час охоплюваного
випадку, становить відносно даного випадку для типового
отримувача, визначеного в додатку цього розділу, принаймні
зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми заробітної
плати звичайного дорослого робітника (чоловіка) і від суми
будь-яких родинних допомог, котрі виплачуються особі, що підлягає
забезпеченню, яка має однакову з типовим отримувачем кількість
утриманців.
2. Заробітна плата звичайного робітника (чоловіка), допомога
і будь-які родинні допомоги обчислюються на основі одного і того
самого періоду часу;
3. Для мети отримувачів допомога обчислюється у розумному
співвідношенні з розміром допомоги типового отримувача.
4. Для цілей цієї статті звичайним дорослим робітником
(чоловіком) є:
a) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці
на машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного
машинобудування; або
b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці,
вибрана згідно з положеннями наступного пункту.
5. Типовим працівником некваліфікованої праці відповідно до
мети пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в
основній групі економічної діяльності з найбільшою кількістю
працівників (чоловіків) із числа самодіяльного населення, які
підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку або, залежно від
випадку, годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, у
розділі, що охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх
годувальників; з цією метою застосовується або Міжнародна
стандартна промислова класифікація всіх галузей господарської
діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-й
сесії 27 серпня 1948 року і наведена у додатку до цієї Конвенції,
або ця сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути в
неї внесені.
6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від
району, звичайний дорослий робітник (чоловік) може визначатися для
кожного району згідно з параграфами 4 і 5 цієї статті.
7. Заробітна плата звичайного дорослого робітника (чоловіка)
визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, визначених або колективними договорами, або у
відповідному випадку законодавством країни чи на його підставі,
залежно від випадку, або звичаєм, і включаючи надбавку на
дорожнечу, якщо така передбачається; у випадку, коли такі ставки
розрізнюються по районах, але пункт 6 цієї статті не
застосовується, беруть середню ставку.
8. Розміри поточних періодичних виплат по старості, у зв'язку
з трудовим каліцтвом (за винятком непрацездатності), по
інвалідності та у зв'язку зі смертю годувальника переглядаються у
разі істотних змін у загальному рівні заробітної плати, якщо такі
зміни є наслідком істотних змін у вартості життя.
Стаття 67
При періодичних виплатах, до яких застосовується ця стаття:
a) розмір допомоги визначається згідно із встановленою шкалою
або згідно зі шкалою, що визначається компетентним органом влади
відповідно до встановлених правил;
b) розмір допомоги може бути скорочений тільки у тій мірі, в
якій інші кошти родини отримувача перевищують визначені значні
суми або значні суми, що визначаються компетентним державним
органом згідно із встановленими правилами;
c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів, за
відрахуванням сум, відповідних значним сумам, згаданим в пункті
b), повинна бути достатньою для підтримування здоров'я та
належного матеріального становища родини отримувача і не може бути
меншою, ніж відповідна допомога, обчислена згідно з вимогами
статті 66;
d) положення пункту с) вважаються виконаними, якщо загальна
сума допомог, виплачуваних з огляду на положення відповідного
розділу, перевищує принаймні на 30 відсотків загальну суму
допомог, які були б надані внаслідок застосування положень статті
66 та положень:
i) пункту b) статті 15 для розділу III;
ii) пункту b) статті 27 для розділу V;
iii) пункту b) статті 55 для розділу IX;
iv) пункту b) статті 61 для розділу X.
Додаток до розділу XI
Періодичні виплати типовому одержувачу
----------------------------------------------------------------------------
|Розділ| Охоплюваний випадок | Типовий одержувач |Відсоток|
|------+---------------------+------------------------------------+--------|
| III |Хвороби .............|Чоловік з дружиною та двома дітьми | 45 |
| IV |Безробіття ..........|Чоловік з дружиною та двома дітьми | 45 |
| V |Старість ............|Чоловік з дружиною у пенсійному віці| 40 |
| VI |Трудове каліцтво: | | |
| | Непрацездатність ..|Чоловік з дружиною та двома дітьми | 50 |
| | Інвалідність ......|Чоловік з дружиною та двома дітьми | 50 |
| | Втрата годувальника|Удова з двома дітьми ...............| 40 |
| VIII |Вагітність і пологи .|Жінка ..............................| 45 |
| IX |Інвалідність ........|Чоловік з дружиною та двома дітьми | 40 |
| X |Втрата годувальника .|Удова з двома дітьми ...............| 40 |
----------------------------------------------------------------------------
Розділ XII. Рівноправність осіб, які не є громадянами
країни проживання
Стаття 68
1. Особи, які не є громадянами країни проживання, мають такі
самі права, як і громадяни, які проживають у цій країні. При цьому
для осіб, які не є громадянами країни проживання, та громадян,
народжених поза територією члена Організації, можуть бути
визначені спеціальні правила відносно допомог або частин допомог,
які виплачуються повністю або головним чином з громадських фондів,
і відносно перехідного режиму.
2. При системі соціального забезпечення, заснованій на
внесках, яка охоплює тих, хто працює за наймом, особи, які є
громадянами іншого члена Організації, який взяв на себе
зобов'язання відповідного розділу цієї Конвенції, мають на
підставі того розділу такі самі права, як і громадяни цього члена
Організації. При цьому застосування цього пункту може бути
обумовлене наявністю двосторонньої або багатосторонньої
домовленості, яка передбачає взаємність.
Розділ XIII. Загальні положення
Стаття 69
Виплату допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню,
має право згідно з будь-яким з розділів від II до X цієї
Конвенції, може бути припинено в тій мірі, як це може бути
передбачено:
a) на весь час відсутності відповідної особи на території
члена Організації;
b) на весь час, протягом якого відповідна особа перебуває на
громадському утриманні або на утриманні будь-якого закладу чи
служби соціального забезпечення, за умови, що будь-яка частина
допомоги, яка перевищує вартість такого утримання, надається
утриманцям одержувача допомоги;
c) на весь час, протягом якого відповідна особа отримує іншу
грошову допомогу по соціальному забезпеченню, крім родинної
допомоги, та на період, протягом якого їй виплачується компенсація
третьою стороною, за умови, що частина допомоги, виплату якої
припинено, не перевищує розміру іншої допомоги або компенсації, що
виплачується третьою стороною;
d) якщо відповідна особа поставила вимогу на підставі обману;
e) якщо охоплюваний випадок настав внаслідок кримінального
злочину, здійсненого відповідною особою;
f) якщо охоплюваний випадок настав внаслідок наміру цієї
особи;
g) у відповідних випадках, коли ця особа нехтує послуги
медичного обслуговування або органів по перекваліфікації, надані у
її розпорядження, або не виконує правил, установлених для
засвідчення виникнення чи подовження страхового випадку, або ж
правил поведінки отримувача допомоги чи пенсії;
h) у разі допомоги по безробіттю, коли дана особа не
використала можливості отримання роботи, наданої в її
розпорядження;
i) у разі допомоги по безробіттю, коли дана особа позбавилась
роботи безпосередньо внаслідок припинення роботи через трудовий
конфлікт або припинила роботу за власним бажанням, без виправданої
причини; і
j) щодо допомоги у зв'язку зі смертю годувальника на весь
час, поки вдова живе з іншим чоловіком як його дружина.
Стаття 70
1. Кожна особа, яка пред'явила право на допомогу, має право
апелювати у разі відмови у виплаті допомоги, чи у випадку скарги
відносно якості або розміру допомоги.
2. Коли для застосування цієї Конвенції управління медичною
допомогою доручається урядовому відомству, відповідальному перед
законодавчим органом, право апеляції, передбачене в параграфі 1
цієї статті, може бути замінене правом подати на розгляд належним
органам влади скарги щодо відмови в медичній допомозі або щодо
якості отриманого медичного обслуговування.
3. У тих випадках, коли вимоги про призначення допомоги
розглядаються спеціальним судовим органом з питань соціального
забезпечення, в якому репрезентовано осіб, що підлягають допомозі,
не обов'язково визнавати право апеляції.
Стаття 71
1. Витрати на допомоги, передбачені на підставі цієї
Конвенції, і адміністративні витрати, пов'язані з видачею таких
допомог, покриваються страховими внесками або оподаткуванням або
тим та другим способом у колективному порядку так, щоб це не було
обтяжливим для осіб з незначними коштами і щоб було взято до уваги
економічне становище члена Організації та економічне становище
відповідних категорій осіб, які підлягають забезпеченню.
2. Загальна сума страхових внесків, які виплачують особи, що
підлягають забезпеченню, які працюють за наймом, не повинна
перевищувати 50 відсотків загальної суми фінансових ресурсів,
призначених для забезпечення тих, хто працює за наймом, їхніх
дружин та дітей. Для того, щоб встановити чи додержується ця
умова, можуть бути взяті в сукупності всі допомоги, надані членом
Організації на підставі цієї Конвенції, виключаючи родинну
допомогу та допомогу у зв'язку з трудовим каліцтвом, якщо дана
допомога надається в рамках особливої системи забезпечення.
3. Член Організації бере на себе загальну відповідальність за
належне надання допомог, передбачених згідно з цією Конвенцією, і
вживає з цією метою всіх потрібних заходів; він забезпечує, щоб у
випадках, коли це вимагається, потрібні статистичні обстеження та
розрахунки, пов'язані з фінансовим балансуванням, проводились
періодично і у всякому разі до будь-якої зміни в розмірах допомог,
ставок страхових внесків або податків, які йдуть на фінансування
охоплюваних випадків страхування.
Стаття 72
1. У разі, якщо управління соціальним забезпеченням не
доручено будь-якому закладу, що перебуває під державним контролем,
або урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим
органом, представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть
участь в управлінні прямо чи непрямо як радники на визначених
умовах; національне законодавство може аналогічним способом
вирішувати питання про участь представників як роботодавців, так і
державних органів.
2. Член Організації бере на себе загальну відповідальність за
належне керівництво відповідними установами та службами при
застосуванні цієї Конвенції.
Розділ XIV. Додаткові постанови
Стаття 73
Ця Конвенція не застосовується до:
a) страхових випадків, які виникли до настання чинності
відповідного розділу цієї Конвенції для певного члена Організації;
b) допомог по страхових випадках, котрі виникли після
настання чинності відповідного розділу цієї Конвенції для певного
члена Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в
період, який передував цій даті.
Стаття 74
Ця Конвенція не вважатиметься такою, що переглядає будь-яку
із вже чинних конвенцій.
Стаття 75
Якщо будь-яка Конвенція, яка може бути в подальшому ухвалена
Конференцією з питання або питань, які порушує ця Конвенція,
спеціально це передбачить, то ті положення цієї Конвенції, які
будуть зазначені у вищезгаданій Конвенції, втрачають свою чинність
щодо будь-якого члена Організації, який ратифікував зазначену
Конвенцію з моменту, коли вона набуде чинності для цього члена
Організації.
Стаття 76
1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
вносить у щорічну доповідь про застосування цієї Конвенції, котра
подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ):
a) повну інформацію відносно законодавства, на основі якого
здійснюються положення цієї Конвенції; і
b) дані, що підтверджують додержання статистичних умов, які
містяться в:
i) статтях 9 a), b), c) або d); 15 a), b) або d); 21 a)
або c); 27 a), b) або d); 33 a) або b); 41 a), b) або d); 48 a),
b) або c); 55 a), b) або d); 61 a), b) або d) відносно кількості
осіб, які підлягають забезпеченню;
ii) статтях 44, 65, 66 та 67 у відношенні ставок допомог;
iii) пункті а) параграфа 2 статті 18 відносно тривалості
виплати допомоги у разі хвороби;
iv) параграфі 2 статті 24 відносно тривалості виплати
допомоги по безробіттю;
v) параграфі 2 статті 71 відносно тієї частини фінансових
ресурсів, що складається із страхових внесків, сплачуваних
особами, які підлягають забезпеченню і працюють за наймом.
Ці відомості повинні надаватися з максимальним урахуванням
пропозицій, сформульованих Адміністративною радою Міжнародного
бюро праці відносно однаковості наведених інформацій.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
подає доповідь Генеральному директорові Міжнародного бюро праці
через визначені інтервали на запит Адміністративної ради про своє
законодавство та практику відносно будь-якого з розділів від II до
X Конвенції, не зазначених ним при ратифікації або в заяві,
зробленій пізніше на підставі статті 4.
Стаття 77
1. Ця Конвенція не застосовується до моряків або морських
рибалок; забезпечення моряків і морських рибалок передбачено
Міжнародною конференцією праці в Конвенції 1946 року про соціальне
забезпечення моряків ( 993_417 ) та в Конвенції 1946 року про
пенсії морякам ( 993_220 ).
2. Член Організації може вилучити моряків та морських рибалок
із числа тих, хто працює за наймом, із числа осіб, які належать до
самодіяльного населення, або з числа жителів при обчисленні
відсотка тих, хто працює за наймом або жителів країни, які
підлягають забезпеченню згідно з будь-яким із розділів від II до
X, вказаним ним при ратифікації.
Розділ XV. Прикінцеві постанови
Стаття 78
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 79
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного
члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
Стаття 80
1. У заявах, надісланих Генеральному директорові Міжнародного
бюро праці згідно з параграфом 2 статті 35 Статуту МОП
( 993_154 ), зазначаються:
a) території, відносно яких цей член Організації
зобов'язується застосовувати без змін положення Конвенції або
положення будь-якого з її розділів;
b) території, відносно яких він зобов'язується застосовувати
положення Конвенції або положення будь-якого з її розділів з
певними змінами разом з подробицями згаданих змін;
c) території, відносно яких Конвенція не застосовна, і в
таких випадках - мотиви її незастосовності;
d) території, по відношенню до яких він резервує свою думку
до подальшого розгляду питання.
2. Зобов'язання, згадані в підпунктах a) і b) параграфа 1
цієї статті, вважаються невід'ємною частиною ратифікації і
спричиняють однакові з нею наслідки.
3. Будь-який член Організації може в будь-який час подальшою
заявою анулювати повністю або частково будь-яке застереження,
зроблене в його попередній заяві на підставі пунктів b), c) та d)
параграфа 1 цієї статті.
4. Будь-який член Організації у будь-який час, коли Конвенція
може бути денонсована згідно з положеннями статті 82, може
передати Генеральному директорові заяву, котра змінює в будь-якому
відношенні умови зробленої раніше заяви та визначає його нову
позицію стосовно до таких територій, які він може зазначити.
Стаття 81
1. Заяви, надіслані Генеральному директорові Міжнародного
бюро праці згідно з параграфами 4 і 5 статті 35 Статуту МОП
( 993_154 ), вказують, чи будуть положення Конвенції або її
розділів, позначених в заяві, застосовуватись на даній території
із змінами чи без змін, якщо в заяві вказується, що положення
Конвенції чи деякі з її розділів будуть застосовуватись із
змінами, в ній уточнюється, в чому саме полягають ці зміни.
2. Відповідні член або члени Організації або міжнародна влада
можуть у будь-який час за допомогою нової заяви відмовитись
повністю або частково від права використовувати зміни, обумовлені
у попередній заяві.
3. Відповідні член або члени Організації або міжнародна влада
в період, коли ця Конвенція може бути денонсована згідно з
положеннями статті 82, можуть надіслати Генеральному директорові
нову заяву, що змінює в будь-якому іншому відношенні умови
будь-якої попередньої заяви і повідомляє про становище із
застосуванням цієї Конвенції.
Стаття 82
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності денонсувати Конвенцію або будь-який з її
розділів від II до X актом про денонсацію, надісланим Генеральному
директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним.
Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про
денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
або будь-який з її розділів від II до X після закінчення кожного
десятирічного періоду в порядку, визначеному в цій статті.
Стаття 83
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію,
отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.
Стаття 84
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про
ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, зареєстрованих ним
відповідно до положень попередніх статей.
Стаття 85
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 86
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій
конвенції не передбачено інше, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 82, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою
та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували,
але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 87
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Додаток
Міжнародна стандартна промислова класифікація
всіх галузей господарської діяльності
Перелік розділів та груп
Розділ 0. Землеробство, лісівництво, звіроловство та рибні
промисли:
01 Землеробство і скотарство.
02 Лісівництво та лісозаготовки.
03 Звіроловство, хутряний промисел і заповідники дичини.
04 Рибні промисли.
Розділ 1. Гірнича промисловість і каменярні:
11 Кам'яновугільні копальні.
12 Рудники.
13 Нафтові промисли і добування природного газу.
14 Каменярні, добування глини та піску.
19 Добування нерудних копалин і каменярні, не внесені до
інших підгруп.
Розділи 2-3. Обробна промисловість:
20 Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв.
21 Виробництво напоїв.
22 Тютюнова промисловість.
23 Текстильна промисловість.
24 Виробництво взуття, інших носильних речей і готових
текстильних виробів.
25 Обробка дерева і корка, за винятком виробництва меблів.
26 Виробництво меблів та предметів устаткування.
27 Виробництво паперу і паперових виробів.
28 Поліграфічна промисловість (друкарська та видавнича справа
і суміжні індустрії).
29 Виробництво шкіри та шкіряних виробів, за винятком взуття.
30 Гумова промисловість.
31 Хімічна промисловість.
32 Переробка нафти й вугілля.
33 Обробка нерудних копалин, за винятком нафти й вугілля.
34 Основна металургійна промисловість.
35 Металообробна промисловість, за винятком машинобудування
та виробництва транспортного устаткування.
36 Машинобудівна промисловість, за винятком електромашин.
37 Виробництво електромашин, апаратів, приладів та предметів
електропостачання.
38 Виробництво транспортного устаткування.
39 Різні інші види фабрично-заводського виробництва.
Розділ 4. Будівництво:
40 Будівництво.
Розділ 5. Електрика, газ, вода і санітарне обслуговування:
51 Електрика, газ та пара.
52 Водопостачання і санітарне обслуговування.
Розділ 6. Торгівля:
61 Оптова та роздрібна торгівля.
62 Банки та інші фінансові установи.
63 Страхова справа.
64 Нерухомість.
Розділ 7. Транспорт, склади і зв'язок:
71 Транспорт.
72 Склади і пакгаузи.
73 Зв'язок.
Розділ 8. Різні види обслуговування:
81 Урядові установи.
82 Громадські та ділові установи.
83 Заклади для відпочинку і розваг.
84 Особисті послуги.
Розділ 9. Різні види діяльності, які не піддаються точному
визначенню:
90 Різні, види діяльності, які не піддаються точному
визначенню.
Дата набуття чинності: 27 квітня 1955 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о минимальных нормах социального обеспечения
N 102
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 4 июня 1952 года на свою тридцать пятую
сессию,
постановив принять ряд предложений о минимальных нормах
социального обеспечения, что составляет пятый пункт повестки дня
сессии, и
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает сего двадцать восьмого дня июня месяца тысяча
девятьсот пятьдесят второго года нижеследующую Конвенцию, которая
будет именоваться Конвенцией 1952 года о минимальных нормах
социального обеспечения:
Раздел 1. Общие положения
Статья 1
1. В настоящей Конвенции:
а) термин "установленный" означает определенный
законодательством страны или вытекающий из него;
b) термин "проживание" означает обычное проживание на
территории Члена Организации, термин "житель" означает лицо,
обычно проживающее на территории Члена Организации;
с) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении
своего мужа;
d) термин "вдова" означает женщину, находившуюся на иждивении
своего мужа к моменту его смерти;
е) термин "ребенок" означает, в зависимости от того, как это
установлено, ребенка, либо не достигшего возраста окончания
обязательного школьного образования, либо не достигшего возраста
15 лет;
f) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это
установлено, либо период, в течение которого уплачивались взносы,
либо стаж работы, либо продолжительность проживания в данной
стране, либо какое-либо сочетание этих условий.
2. В статьях 10, 34 и 49 термин "пособие" означает помощь,
оказываемую либо непосредственно, либо косвенно, в форме
возмещения расходов, понесенных заинтересованным лицом.
Статья 2
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящая
Конвенция находится в силе:
а) соблюдает:
i) положения раздела I;
ii) положения не менее трех из следующих разделов: II,
III, IV, V, VI, VII, VIII, IX и X, включая по меньшей мере один из
разделов IV, V, VI, IX и X;
iii) соответствующие положения разделов XI, XII и XIII и
iv) положения раздела XIV;
b) указывает в своем документе о ратификации те из разделов
от II до X, в отношении которых он принимает вытекающие из
Конвенции обязательства.
Статья 3
1. Путем заявления, прилагаемого к своему документу о
ратификации, любой Член Организации, экономика и медицинское
обслуживание которого еще не достигли достаточной степени
развития, может, по усмотрению компетентного органа власти и на
определяемый им срок, воспользоваться возможностью временных
изъятий, предусмотренных в следующих статьях: 9 "d", 12.2; 15
"d", 18.2; 21 "с"; 27 "d", 33 "b", 34.3; 41 "d", 48 "с"; 55 "d" и
61 "d".
2. Каждый Член Организации, сделавший заявление в
соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, указывает в своем
ежегодном докладе о применении Конвенции, представляемом, согласно
статье 22 Устава Международной Организации Труда ( 993_154 ), в
отношении каждого такого изъятия:
a) либо что причины для такого изъятия все еще существуют;
b) либо что начиная с определенной даты он отказывается от
своего права допускать вышеуказанные изъятия.
Статья 4
1. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может впоследствии известить Генерального Директора
Международного Бюро Труда о принятии им обязательств, вытекающих
из одного или более разделов от II до X Конвенции, которые не были
указаны в его документе о ратификации.
2. Обязательства, упомянутые в пункте 1 настоящей статьи,
считаются неотъемлемой частью документа о ратификации и получают
со дня такого извещения равную с ним силу.
Статья 5
Когда, для проведения в жизнь какого-либо из разделов от II
до X настоящей Конвенции, указанных в его документе о ратификации,
Член организации обязан предоставить обеспечение установленным
категориям лиц, составляющим не менее определенного процента от
всех работающих по найму или определенного процента жителей, то до
принятия обязательства о проведении в жизнь этого раздела он
удостоверятся, что соответствующий процент достигнут.
Статья 6
При проведении в жизнь положений разделов II, III, IV, V,
VIII (в отношении медицинской помощи), IX или X настоящей
Конвенции любой Член Организации может принимать в расчет защиту,
предоставляемую посредством страхования, которое, не являясь
обязательным по закону в отношении лиц, подлежащих обеспечению:
а) контролируется государственными органами или находится, в
соответствии с установленными нормами, под совместным руководством
предпринимателей и трудящихся;
b) охватывает значительный круг лиц, заработок которых не
превышает заработка квалифицированного рабочего (мужчины);
с) удовлетворяет, в совокупности с другими видами
обеспечения, если таковые существуют, соответствующим
постановлениям Конвенции.
Раздел II. Медицинская помощь
Статья 7
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, когда состояние подлежащих
обеспечению лиц требует медицинской помощи профилактического или
лечебного характера, обеспечивает предоставление им пособия
согласно нижеследующим статьям этого раздела.
Статья 8
Охватываемые случаи включают любое болезненное состояние,
независимо от вызвавшей его причины, а также беременность, роды и
их последствия.
Статья 9
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму, а также их жены и дети;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей, а
также их жены и дети;
с) либо установленные категории жителей, составляющие не
менее 50 процентов от общего числа жителей;
d) либо, в случаях когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек, а также их жены и дети.
Статья 10
1. Пособие включает по меньшей мере:
а) в случае болезненного состояния:
i) общую врачебную помощь, включая визиты на дому;
ii) помощь, оказываемую специалистами стационарным или
амбулаторным больным в больницах, и помощь, которая может
оказываться специалистами вне больниц;
iii) обеспечение наиболее необходимыми медикаментами,
предписанными врачом или другим дипломированным специалистом;
iv) госпитализацию в случае необходимости;
b) в случае беременности, родов и их последствий:
i) помощь до, во время и после родов, оказываемую либо
врачом, либо дипломированной акушеркой;
ii) госпитализацию в случае необходимости.
2. Получающий пособие или его кормилец могут привлекаться к
участию в расходах, связанных с медицинской помощью, оказываемой
при болезненном состоянии; правила, регулирующие это участие,
устанавливаются с таким расчетом, чтобы оно не оказалось
непосильным.
3. Пособие, предоставляемое согласно настоящей статье, имеет
целью сохранение, восстановление и улучшение здоровья подлежащих
обеспечению лиц, а также их трудоспособности и способности
самостоятельно удовлетворять личные потребности.
4. Учреждения или правительственные ведомства, ответственные
за предоставление пособий, поощряют средствами, которые могут быть
сочтены целесообразными, подлежащих обеспечению лиц пользоваться
услугами служб здравоохранения, предоставляемых государственными
властями или признанными ими органами.
Статья 11
Пособие, указанное в статье 10, предоставляется в
охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению
лицам, которые или кормильцы которых приобрели стаж, признанный
необходимым для предотвращения злоупотреблений.
Статья 12
1. Пособие, указанное в статье 10, предоставляется в течение
всей продолжительности охватываемого случая, за исключением случая
болезненного состояния, когда продолжительность его
предоставления может ограничиваться 26 неделями на каждый случай;
однако медицинская помощь не прекращается, пока выплачивается
пособие по болезни, а для установленных заболеваний, определяемых
законодательством страны, как требующих длительной помощи,
предусматривается возможность продления вышеуказанного срока.
2. В случаях, когда находится в силе заявление,
предусматриваемое статьей 3, продолжительность предоставления
пособия может ограничиваться 13 неделями на каждый случай.
Раздел III. Пособия по болезни
Статья 13
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по болезни в соответствии
с нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 14
Охватываемый случай включает вызванную заболеванием
нетрудоспособность, влекущую за собой определяемую
законодательством временную утрату заработка.
Статья 15
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей;
с) либо все жители, средства которых за время охватываемого
случая не превышают пределов, устанавливаемых, согласно положениям
статьи 67;
d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек.
Статья 16
1. Когда обеспечением охватываются категории работающих по
найму или категории самодеятельного населения, пособие
предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых согласно
положениям статьи 65 или статьи 66.
2. Когда обеспечением охватываются все жители, средства
которых за время охватываемого случая не превышают установленных
пределов, пособие предоставляется в виде периодических выплат,
исчисляемых согласно положениям статьи 67.
Статья 17
Пособие, указанное в статье 16, обеспечивается в охватываемых
случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые
приобрели стаж, признанный необходимым для предотвращения
злоупотреблений.
Статья 18
1. Пособие, указанное в статье 16, предоставляется в течение
всей продолжительности охватываемого случая с тем исключением, что
его продолжительность может ограничиваться 26 неделями на каждое
заболевание, с возможностью непредоставления пособия за первые три
дня временной утраты заработка.
2. Когда находится в силе заявление, предусматриваемое
статьей 3, продолжительность выплаты пособия может ограничиваться:
а) либо сроком, устанавливаемым с таким расчетом, чтобы общее
число дней в любом году, за которые выплачиваются пособия по
болезни, превышало по крайней мере в десять раз среднее число лиц,
охваченных обеспечением в этом году;
b) либо 13 неделями в отношении каждого заболевания с
возможностью непредоставления пособия за первые три дня временной
утраты заработка.
Раздел IV. Пособия по безработице
Статья 19
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам пособие на случай безработицы в соответствии с
нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 20
Охватываемый случай включает определяемую законодательством
страны временную утрату заработка, вызванную невозможностью для
подлежащего обеспечению лица, способного и готового работать,
получить подходящее занятие.
Статья 21
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму;
b) либо все жители, средства которых за время охватываемого
случая не превышают пределов, устанавливаемых согласно положениям
статьи 67;
с) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек.
Статья 22
1. Когда обеспечением охвачены категории работающих по найму,
пособие предоставляется в виде периодических выплат, исчисляемых
согласно положениям статьи 65 или статьи 66.
2. Когда обеспечением охватываются все жители, средства
которых за время охватываемого случая не превышают установленных
пределов, пособие предоставляется в виде периодических выплат,
исчисляемых согласно положениям статьи 67.
Статья 23
Пособие, указанное в статье 22, обеспечивается в охватываемых
случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые
приобрели стаж, признанный необходимым для предотвращения
злоупотреблений.
Статья 24
1. Пособие, указанное в статье 22, предоставляется в течение
всей продолжительности охватываемого случая с оговоркой, что
продолжительность предоставления пособия может ограничиваться
следующими сроками:
а) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму
- 13 неделями за 12-месячный период;
b) когда обеспечением охвачены все жители, средства которых
за время охватываемого случая не превышают установленных пределов,
- 26 неделями за 12-месячный период.
2. Когда законодательством страны предусматривается, что
продолжительность выплаты пособия зависит от продолжительности
периода, в течение которого уплачивались взносы, или от пособия,
уже полученного в течение установленного периода, или от обоих
факторов, положения подпункта а пункта 1 считаются выполненными,
если средняя продолжительность выплаты пособий составляет не менее
13 недель за 12-месячный период.
3. Пособие может не предоставляться в течение периода
ожидания, продолжительность которого составляет первые 7 дней
каждого случая временной утраты заработка, причем дни без работы
до и после временной работы, продолжительность которой не
превышает установленного периода, считаются как один и тот же
случай временной утраты заработка.
4. В отношении сезонных работников продолжительность выплаты
пособия и периода ожидания может устанавливаться сообразно с
условиями их труда.
Раздел V. Пособие по старости
Статья 25
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам пособие по старости в соответствии с
нижеследующими статьями данного раздела.
Статья 26
1. Охватываемым случаем является превышение установленного
возраста.
2. Установленный возраст не превышает 65 лет. Однако
компетентный орган власти может установить более высокий
возрастной предел с учетом работоспособности пожилых лиц в
соответствующей стране.
3. Законодательство страны может предусматривать
приостановление выдачи пособия лицам, имеющим на него право, но
занимающимся какой-либо установленной деятельностью, приносящей
доход; может также предусматриваться сокращение пособия при
системе, основанной на страховых взносах, когда заработок
получающего его лица превышает установленную сумму, или при
системе, не основанной на взносах, когда заработок получающего его
лица, его прочие средства или совокупность таковых превышает
установленную сумму.
Статья 27
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей;
с) либо все жители, средства которых за время, охватываемого
случая не превышают пределов, устанавливаемых согласно положениям
статьи 67;
d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек.
Статья 28
Пособие предоставляется в виде периодических выплат,
исчисляемых:
а) согласно положениям статьи 65 или статьи 66, когда
обеспечением охвачены категории работающих по найму или категории
самодеятельного населения;
b) согласно положениям статьи 67, когда обеспечением охвачены
все жители, средства которых за время охватываемого случая не
превышают установленных пределов.
Статья 29
1. Пособие, указанное в статье 28, обеспечивается в
охватываемых случаях по меньшей мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого
случая приобрели в соответствии с установленными правилами стаж,
который может быть 30-летним стажем уплаты взносов или работы по
найму, или 20-летним стажем проживания, в стране;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели
установленный стаж уплаты взносов и за которых в период
трудоспособного возраста было внесено установленное среднегодовое
число взносов.
2. Когда выплата упомянутого в пункте 1 пособия
обусловливается минимальным стажем уплаты взносов или работы по
найму, сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого
случая приобрели, в соответствии с установленными правилами,
15-летний стаж уплаты взносов или работы по найму;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - лицам, которые приобрели установленный стаж уплаты
взносов и за которых в период трудоспособного возраста была
внесена половина среднегодового числа взносов, установленного в
соответствии с подпунктом b пункта 1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела XI, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в приложении к разделу XI для типичного получателя
пособий, выдается по меньшей мере тем подлежащим обеспечению
лицам, которые в соответствии с установленными правилами приобрели
10-летний стаж уплаты взносов или работы по найму или проживают в
данной стране не менее 5 лет.
4. Проценты, указанные в приложении к разделу XI, могут быть
пропорционально сокращены в том случае, когда стаж уплаты взносов
или работы по найму, требуемый для получения соответствующего
сокращенному проценту пособия, превышает 10 лет, но меньше 30 лет;
если такой стаж превышает 15 лет, выплачивается сокращенное
пособие в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи.
5. В случае, когда выплата пособия, упомянутого в пунктах 1,
3 или 4 настоящей статьи, зависит от минимального стажа уплаты
взносов или работы по найму, сокращенное пособие выплачивается в
установленных условиях подлежащему обеспечению лицу, которое лишь
ввиду своего преклонного возраста при вступлении в силу
соответствующих положений о применении данного раздела Конвенции
не удовлетворяло условиям, установленным в соответствии с пунктом
2 настоящей статьи, за исключением случаев, когда по достижении
возраста старше обычного предела такому лицу обеспечено пособие в
соответствии с пунктами 1, 3 или 4 настоящей статьи.
Статья 30
Пособие, указанное в статьях 28 и 29, предоставляется на всю
продолжительность охватываемого случая.
Раздел VI. Пособие в случае трудового увечья
или профессионального заболевания
Статья 31
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по случаю трудового
увечья или профессионального заболевания в соответствии с
нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 32
Охватываемые случаи включают следующие, если они вызваны
несчастным случаем на производстве или установленным
профессиональным заболеванием:
а) болезненное состояние;
b) нетрудоспособность, вызванную таким состоянием и влекущую
за собой определяемую законодательством страны временную утрату
заработка;
с) полную потерю способности зарабатывать на жизнь или ее
частичную потерю сверх установленной нормы, когда предполагается,
что такая полная или частичная потеря будет иметь постоянный
характер, либо соответствующую степень потери физической
полноценности; и
d) утрату средств к существованию вдовой или детьми в
результате смерти кормильца; для вдовы право на пособие может
обусловливаться презумпцией, согласно законодательству страны, ее
неспособности содержать себя.
Статья 33
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов всех работающих по найму, и, в
отношении пособия по случаю смерти кормильца, также их жены и
дети;
b) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек, и, в отношении пособия по случаю смерти кормильца, также
их жены и дети.
Статья 34
1. В отношении болезненного состояния пособия предоставляются
в виде медицинской помощи, как она определена в пунктах 2 и 3
настоящей статьи.
2. Медицинская помощь включает:
а) общую врачебную помощь и помощь, оказываемую специалистами
стационарным и амбулаторным больным, включая визиты на дому;
b) зубоврачебную помощь;
с) помощь медсестер на дому или в больницах, или в других
лечебных учреждениях;
d) содержание в больницах, в домах для выздоравливающих,
санаториях или других лечебных учреждениях;
e) зубоврачебные, фармацевтические и другие медицинские и
хирургические средства, включая протезные приспособления и их
ремонт, и очки;
f) помощь специалистов другой профессии, которая в законном
порядке признана смежной с медицинской; их помощь осуществляется
под наблюдением врачей или дантистов.
3. В случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, медицинская помощь включает по крайней мере:
а) общую врачебную помощь, включая визиты на дому;
b) помощь, оказываемую специалистами стационарным или
амбулаторным больным в больницах, и помощь, которая может
оказываться вне больниц;
с) обеспечение наиболее необходимыми медикаментами,
предписанными врачом или другим дипломированным специалистом;
d) госпитализацию в случае необходимости.
4. Медицинская помощь, предусматриваемая в предыдущих
пунктах, имеет целью сохранение, восстановление и улучшение
здоровья подлежащего обеспечению лица, а также его
трудоспособности и способности самостоятельно удовлетворять личные
потребности.
Статья 35
1. Учреждения или правительственные ведомства, ведающие
оказанием медицинской помощи, сотрудничают, где это необходимо, с
общими органами, ведающими переквалификацией с целью подготовки
лиц с пониженной трудоспособностью к подходящей для них работе.
2. Законодательство страны может разрешить таким учреждениям
или ведомствам осуществлять переквалификацию лиц с пониженной
трудоспособностью.
Статья 36
1. В случае нетрудоспособности, полной утраты способности
зарабатывать на жизнь, которая может стать постоянной, или
соответствующей степени потери физической полноценности и в случае
смерти кормильца пособие предоставляется в виде периодических
выплат, исчисляемых согласно положениям статьи 65 или статьи 66.
2. В случае частичной потери способности зарабатывать на
жизнь, которая может стать постоянной, или соответствующей степени
потери физической полноценности полагающееся пособие
предоставляется в виде периодических выплат, представляющих
соответствующую часть того пособия, которое должно выплачиваться в
случае полной утраты способности зарабатывать или соответствующей
потери физической полноценности.
3. Периодическая выплата может быть заменена выплатой
единовременного пособия:
а) если степень потери трудоспособности невелика;
b) если, по мнению компетентного органа власти,
единовременное пособие будет использовано по назначению.
Статья 37
Пособие, указанное в статьях 34 и 36, обеспечивается в
охватываемых случаях по меньшей мере тем подлежащим обеспечению
лицам, которые работали по найму на территории Члена Организации в
момент несчастного случая, если полученное увечье является
следствием несчастного случая, или во время возникновения болезни,
если полученное увечье является следствием болезни; пособия в виде
периодических выплат в случае смерти кормильца выдаются его вдове
и детям.
Статья 38
Пособие, указанное в статьях 34 и 36, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая. Однако при
временной нетрудоспособности пособие может не выплачиваться за
первые три дня в каждом случае временной утраты заработка.
Раздел VII. Семейные пособия
Статья 39
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление семейного пособия в соответствии
с нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 40
Охватываемым случаем является ответственность лиц за
содержание детей, как это установлено.
Статья 41
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей;
с) либо все жители, средства которых за время охватываемого
случая не превышают установленных пределов;
d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек.
Статья 42
Пособие предоставляется в виде:
а) либо периодических выплат подлежащим обеспечению лицам,
имеющим установленный стаж;
b) либо предоставления детям (или для них) пищи, одежды,
крова, условий для отдыха или ухода на дому;
с) либо сочетания видов пособия, указанных в пунктах а и b.
Статья 43
Пособие, указанное в статье 42, предоставляется по меньшей
мере тем подлежащим, обеспечению лицам, которые в пределах
установленного срока достигают стажа, который может быть
трехмесячным периодом уплаты взносов или работы по найму или
годовым периодом проживания в стране, в зависимости от того, как
это установлено.
Статья 44
Общая сумма пособий, предоставляемых подлежащим обеспечению
лицам в соответствии со статьей 42, должна составлять:
а) либо 3 процента заработной платы обычного взрослого
неквалифицированного рабочего мужского пола, установленной в
соответствии с принципами статьи 66, помноженные на общее число
детей, принадлежащих подлежащим обеспечению лицам;
b) либо 1,5 процента от указанной заработной платы,
помноженные на общее число детей всех жителей.
Статья 45
Когда пособие состоит из периодических выплат, оно
предоставляется в течение всей продолжительности охватываемого
случая.
Раздел VIII. Пособие по беременности и родам
Статья 46
Каждый Член Организации, в отношении которого находится в
силе настоящий раздел Конвенции, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам пособие по беременности и родам в соответствии с
нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 47
Охватываемые случаи включают беременность и роды и их
последствия, а также связанную с этим временную утрату заработка,
как она определена соответствующим законодательством каждой
страны.
Статья 48
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо все женщины, принадлежащие к установленным категориям
работающих по найму - категориям, составляющим не менее 50
процентов от общего числа работающих по найму, а для получения
медицинской помощи в связи с беременностью и родами - также жены
мужчин, входящих в эти категории;
b) либо все женщины, принадлежащие к установленным категориям
самодеятельного населения - категориям, составляющим не менее 20
процентов от общего числа жителей, а для получения медицинской
помощи в связи с беременностью и родами - также жены лиц, входящих
в эти категории;
с) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, - все женщины, входящие в установленные
категории работающих по найму - категории, составляющие не менее
50 процентов от общего числа работающих по найму, на промышленных
предприятиях, на которых занято не менее 20 человек, а для
получения медицинской помощи в связи с беременностью и родами -
также жены лиц, входящих в эти категории.
Статья 49
1. При беременности, родах и их последствиях пособие
предоставляется в виде медицинской помощи, как она определена в
пунктах 2 и 3 настоящей статьи.
2. В медицинскую помощь входят как минимум:
а) врачебная помощь или помощь дипломированных акушерок,
оказываемая до, во время и после родов;
b) госпитализация в случае необходимости.
3. Медицинская помощь, упомянутая в пункте 2 настоящей
статьи, имеет целью сохранение, восстановление и улучшение
здоровья подлежащих обеспечению женщин, а также их
трудоспособности и способности самостоятельно удовлетворять личные
потребности.
4. Учреждения или правительственные ведомства, ведающие
оказанием медицинской помощи в связи с беременностью и родами,
поощряют средствами, которые могут быть сочтены целесообразными,
подлежащих обеспечению женщин пользоваться услугами служб
здравоохранения, предоставляемых государственными властями или
признанными ими органами.
Статья 50
В случае временной утраты заработка в результате
беременности, родов и их последствий, пособие предоставляется в
виде периодических выплат, исчисляемых согласно положениям статьи
65 или статьи 66. Размер периодической выплаты может изменяться в
течение всей продолжительности охватываемого случая при условии,
что общая средняя ставка соответствует этим требованиям.
Статья 51
Пособие, указанное в статьях 49 и 50, предоставляется в
охватываемом случае, по меньшей мере женщине, принадлежащей к
категориям подлежащих обеспечению лиц, имеющей стаж признанный
необходимым для предотвращения злоупотреблений; пособие,
упомянутое в статье 49, обеспечивается также жене лица,
принадлежащего к категориям лиц, подлежащих обеспечению, если
последнее приобрело такой стаж.
Статья 52
Пособие, указанное в статьях 49 и 50, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая с тем
исключением, что периодические выплаты могут быть ограничены 12
неделями, за исключением случаев, когда законодательство страны
требует или разрешает более продолжительный 'срок отсутствия на
работе; в этом случае они не могут быть ограничены периодом
меньшим, чем этот более продолжительный период.
Раздел IX. Пособие по инвалидности
Статья 53
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по инвалидности в
соответствии со следующими статьями этого раздела.
Статья 54
Охватываемый случай включает неспособность, в установленной
степени, заниматься какой-либо деятельностью, приносящей доход,
когда эта неспособность представляется постоянной или не
устраняется к моменту прекращения выплаты пособия по болезни.
Статья 55
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 20 процентов от общего числа жителей страны;
с) либо все жители, средства которых за время охватываемого
случая не превышают пределов, устанавливаемых согласно положениям
статьи 67;
d) либо в случаях, когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 50 процентов от общего числа работающих по
найму на промышленных предприятиях, на которых занято не менее 20
человек.
Статья 56
Пособие предоставляется в виде периодических выплат,
исчисляемых следующим образом:
а) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму
или категории самодеятельного населения - согласно положениям
статьи 65 или статьи 66;
b) когда обеспечением охвачены все жители, средства которых
за время охватываемого случая не превышают установленных пределов,
- согласно положениям статьи 67.
Статья 57
1. Пособие, указанное в статье 56, обеспечивается по меньшей
мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого
случая приобрели в соответствии с установленными правилами стаж,
который может быть 15-летним стажем уплаты взносов или работы по
найму или 10-летним стажем проживания в стране; или
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели
трехлетний стаж уплаты взносов и за которых в период
трудоспособного возраста было внесено установленное среднегодовое
число взносов.
2. Когда выплата упомянутого в пункте 1 пособия
обусловливается минимальным стажем уплаты взносов или работы по
найму, сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, которые до охватываемого
случая приобрели в соответствии с установленными правилами
5-летний стаж уплаты взносов или работы по найму; или
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащим обеспечению лицам, которые приобрели
трехлетний стаж уплаты взносов и за которых в период
трудоспособного возраста была внесена половина среднегодового
числа взносов, установленного в соответствии с подпунктом b пункта
1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела XI, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в приложении к разделу XI для типичного получателя,
выдается по меньшей мере тем подлежащим обеспечению лицам, которые
приобрели в соответствии с установленными правилами 5-летний стаж
уплаты взносов, работы по найму или проживания в стране.
4. Проценты, указанные в приложении к разделу XI, могут быть
пропорционально сокращены в том случае, когда стаж уплаты взносов
или работы по найму, требуемый для получения соответствующего
сокращенному проценту пособия, превышает 5 лет, но меньше 15 лет;
сокращенное пособие выплачивается в соответствии с пунктом 2
настоящей статьи.
Статья 58
Пособие, указанное в статьях 56 и 57, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая или до тех
пор, пока данное лицо не приобретет права на получение пенсии по
старости.
Раздел X. Пособие по случаю потери кормильца
Статья 59
Каждый Член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по случаю смерти
кормильца в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 60
1. Охватываемый случай включает утрату средств к
существованию вдовой или ребенком в результате смерти кормильца;
для вдовы право на пособие может обусловливаться презумпцией,
согласно законодательству страны, ее неспособности содержать себя.
2. Законодательство страны может предусматривать
приостановление выдачи пособия лицам, имеющим на него право, но
занимающимся какой-либо установленной деятельностью, приносящей
доход; может также предусматриваться сокращение пособия при
системе, основанной на страховых взносах, когда заработок
получающего его лица превышает установленную сумму, а при системе,
не основанной на взносах, когда заработок получающего пособие
лица, его прочие средства или совокупность таковых превышает
установленную сумму.
Статья 61
Обеспечению подлежат следующие лица:
а) либо жены и дети кормильцев, принадлежащих к установленным
категориям работающих по найму, которые составляют не менее 50
процентов от всех работающих по найму;
b) либо жены и дети кормильцев, принадлежащих к установленным
категориям самодеятельного населения, которые составляют не менее
20 процентов от всех жителей страны;
с) либо все проживающие вдовы и дети, которые потеряли
кормильца и средства которых во время охватываемого случая не
превышают пределов, установленных в соответствии с требованиями
статьи 67;
d) либо, в случае когда находится в силе предусматриваемое
статьей 3 заявление, жены и дети кормильцев, принадлежащих к
установленным категориям работающих по найму, которые составляют
не менее 50 процентов от всех работающих по найму на промышленных
предприятиях, на которых занято не менее 20 человек.
Статья 62
Пособие предоставляется в виде периодических выплат,
исчисляемых следующим образом:
а) в случае, когда обеспечению подлежат категории работающих
по найму или категории самодеятельного населения, - в соответствии
с положениями статьи 65 или статьи 66;
b) в случае, когда обеспечению подлежат все жители страны,
средства которых во время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - в соответствии с положениями статьи 67.
Статья 63
1. Пособие, определяемое в статье 62, в охватываемом случае
обеспечивается по меньшей мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, чей кормилец имел в
соответствии с установленными правилами стаж, который может быть
15-летним стажем уплаты взносов или работы по найму или 10-летним
стажем проживания в данной стране; или
b) когда в принципе обеспечению подлежат жены и дети всех
лиц, принадлежащих к самодеятельному населению, - лицам, чей
кормилец приобрел установленный законом трехлетний стаж уплаты
взносов и за кормильца которых во время его трудоспособного
возраста было внесено установленное среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата упомянутого в пункте 1 пособия
обусловливается минимальным стажем уплаты взносов или работы по
найму, сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
а) подлежащим обеспечению лицам, чей кормилец приобрел в
соответствии с установленными нормами пятилетний стаж уплаты
взносов или работы по найму;
b) когда обеспечению подлежат в принципе жены и дети всех
лиц, принадлежащих к самодеятельному населению, - лицам, чей
кормилец приобрел трехлетний стаж уплаты взносов и за кормильца
которых во время его трудоспособного возраста была внесена
половина установленного среднегодового числа взносов в
соответствии с подпунктом b пункта 1 настоящей статьи.
3. Требования пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
требованиями раздела XI, но на 10 процентов меньше, чем указано в
приложении к этому разделу в отношении типового получателя,
обеспечивается по меньшей мере подлежащему обеспечению лицу,
кормилец которого приобрел в соответствии с установленными нормами
пятилетний стаж уплаты взносов, работы по найму или постоянного
проживания в стране.
4. Пропорциональное сокращение процента, указанного в
приложении к разделу XI, может быть осуществлено в том случае,
если стаж уплаты взносов или работы по найму, дающий право на
пособие, соответствующее сокращенному проценту, превышает 5 лет,
но меньше 15 лет; сокращенное пособие выплачивается в соответствии
с пунктом 2 настоящей статьи.
5. Приобретение права на пособие по случаю смерти кормильца
вдовой, признанной неспособной содержать себя, может быть
обусловлено требованием минимальной продолжительности состояния в
браке.
Статья 64
Пособие по случаю смерти кормильца, определенное в статьях 62
и 63, предоставляется в течение всей продолжительности
охватываемого случая.
Раздел XI. Нормы периодических выплат пособий
Статья 65
1. При периодических выплатах, к которым относится настоящая
статья, ставка пособия, выплачиваемого в охватываемом случае,
увеличенная на сумму любого семейного пособия, выплачиваемого во
время охватываемого случая, составляет в отношении данного случая
для типичного получателя, определяемого в приложении к настоящему
разделу, по меньшей мере указанный в этом приложении процент от
общей суммы прежних доходов получателя пособия или его кормильцам
от суммы любых семейных пособий, выплачиваемых подлежащему
обеспечению лицу, имеющему одинаковое с типичным получателем число
иждивенцев.
2. Прежние заработки получателя пособия или его кормильца
исчисляются в соответствии с установленными правилами, и там, где
обеспечиваемые лица или их кормильцы разделяются на категории по
размерам заработной платы, размер их прежней заработной платы
может исчисляться исходя из основной заработной платы той
категории, к которой они принадлежали.
3. Могут устанавливаться максимальные пределы для ставки
пособия или для размера заработка, принимаемого во внимание для
исчисления пособия, при условии что эти максимальные пределы
устанавливаются таким образом, что в том случае, когда прежний
заработок получателя пособия или его кормильца равен заработной
плате квалифицированного рабочего (мужчины) или ниже ее,
соблюдаются положения пункта 1 настоящей статьи.
4. Прежняя заработная плата получателя пособия или его
кормильца, заработная плата квалифицированного рабочего (мужчины),
размер пособия и любые семейные пособия исчисляются на основе
одного и того же периода времени.
5. Для других получателей размер пособий исчисляется в
разумном соотношении с размером пособия типичного получателя.
6. Для целей настоящей статьи квалифицированным рабочим
(мужчиной) является:
а) слесарь или токарь на машиностроительном предприятии,
исключая электротехническое машиностроение; или
b) лицо, считающееся типичным для квалифицированного труда,
избранное в соответствии с положениями следующего пункта; или
с) лицо, чья заработная плата равна или выше заработной платы
75 процентов от всех подлежащих обеспечению лиц; такая заработная
плата определяется, как это может быть установлено, за год или
более короткий период; или
d) лицо, чья заработная плата равна 125 процентам от средней
заработной платы всех подлежащих обеспечению лиц.
7. Типичным квалифицированным рабочим для целей подпункта b
предыдущего пункта считается лицо, занятое в основной группе
экономической деятельности с наибольшим количеством подлежащих
обеспечению в охватываемом случае работников (мужчин) из числа
самодеятельного населения или, в зависимости от случая, кормильцев
подлежащих обеспечению лиц, в разделе, охватывающем наибольшее
число таких лиц или их кормильцев; с этой целью используется
Международная стандартная промышленная классификация всех отраслей
хозяйственной деятельности, принятая Экономическим и Социальным
Советом ООН на его 7-й сессии 27 августа 1948 года и приведенная в
приложении к настоящей Конвенции, либо эта же классификация с
любыми изменениями, которые могут быть в нее внесены.
8. В случае, когда ставка пособия меняется в зависимости от
района, квалифицированный рабочий (мужчина) может быть определен
для каждого района в соответствии с пунктами 6 и 7 настоящей
статьи.
9. Заработная плата квалифицированного рабочего (мужчины)
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо
законодательством страны или в соответствии с ним, в зависимости
от случая, либо обычаем, и включая надбавку на дороговизну, если
таковая предусматривается; в случае, когда такие ставки
различаются по районам, но при этом не применяется пункт 8
настоящей статьи, берется средняя ставка.
10. Ставки текущих периодических выплат по старости, за
трудовое увечье (исключая нетрудоспособность), по инвалидности и
по случаю смерти кормильца пересматриваются в случае существенных
изменений в общем уровне заработной платы, если такие изменения
происходят в результате существенных изменений в стоимости жизни.
Статья 66
1. При периодических выплатах, к которым относится настоящая
статья, ставка пособия в охватываемом случае, увеличенная на сумму
любого семейного пособия, выплачиваемого во время охватываемого
случая, составляет в отношении данного случая для типичного
получателя, определяемого в приложении к настоящему разделу, по
крайней мере указанный в этом приложении процент от общей суммы
заработной платы обычного взрослого рабочего (мужчины) и от суммы
любых семейных пособий, выплачиваемых подлежащему обеспечению
лицу, имеющему одинаковое с типичным получателем число иждивенцев.
2. Заработная плата обычного взрослого рабочего (мужчины),
пособие и любые семейные пособия исчисляются на основе одного и
того же периода времени.
3. Для других получателей пособие исчисляется в разумном
соотношении с размером пособия типичного получателя.
4. Для целей настоящей статьи обычным взрослым рабочим
(мужчиной) является:
а) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда
на машиностроительном предприятии, исключая электротехническое
машиностроение; или
b) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда,
избранное в соответствии с положениями следующего пункта.
5. Типичным работником неквалифицированного труда в целях
подпункта b предыдущего пункта считается лицо, занятое в основной
группе экономической деятельности с наибольшим количеством
подлежащих обеспечению в охватываемом случае работников (мужчин)
из числа самодеятельного населения или, в зависимости от случая,
кормильцев подлежащих обеспечению лиц, в разделе, охватывающем
наибольшее число таких лиц или их кормильцев; с этой целью
применяется либо Международная стандартная промышленная
классификация всех отраслей хозяйственной деятельности, принятая
Экономическим и Социальным Советом ООН на его 7-й сессии 27
августа 1948 года и приведенная в приложении к настоящей
Конвенции, либо эта же классификация с любыми изменениями, которые
могут быть в нее внесены.
6. В случае, когда размер пособия меняется в зависимости от
района, обычный взрослый рабочий (мужчина) может определяться для
каждого района в соответствии с пунктами 4 и 5 настоящей статьи.
7. Заработная плата обычного взрослого рабочего (мужчины)
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо в
соответствующем случае законодательством страны или в соответствии
с ним, в зависимости от случая, либо обычаем, и включая надбавку
на дороговизну, если таковая предусматривается; в случае, когда
такие ставки различаются по районам, но пункт 6 настоящей статьи
не применяется, берется средняя ставка.
8. Размеры текущих периодических выплат по старости, в связи
с трудовым увечьем (исключая нетрудоспособность), по инвалидности
и по случаю смерти кормильца пересматриваются в случае
существенных изменений в общем уровне заработной платы, если такие
изменения являются результатом существенных изменений в стоимости
жизни.
Статья 67
При периодических выплатах, к которым применяется настоящая
статья:
а) размер пособия определяется в соответствии с установленной
шкалой или в соответствии со шкалой, определяемой компетентным
органом власти в соответствии с установленными правилами;
b) размер пособия может быть сокращен только в той степени, в
какой другие средства семьи получателя превышают установленные
значительные суммы или значительные суммы, определяемые
компетентным государственным органом в соответствии с
установленными правилами;
с) общая сумма пособия и любых других средств, за вычетом
сумм, соответствующих значительным суммам, упомянутым в пункте b,
должна быть достаточной для поддержания здоровья и надлежащего
материального положения семьи получателя не может быть меньше, чем
соответствующее пособие, исчисленное в соответствии с требованиями
статьи 66;
d) положения пункта с считаются выполненными, если общая
сумма пособий, выплачиваемых в силу положений соответствующего
раздела, превышает по крайней мере на 30 процентов общую сумму
пособий, которые были бы предоставлены в результате применения
положений статьи 66 и положений:
i) пункта b статьи 15 для раздела III;
ii) пункта b статьи 27 для раздела V;
iii) пункта b статьи 55 для раздела IX;
iv) пункта b статьи 61 для раздела X.
Приложение к разделу XI
Периодические выплаты типичному получателю
Раздел Охватываемый случай Типовой получатель Процент
III Болезнь Мужчина с женой и двумя детьми 45
IV Безработица Мужчина с женой и двумя детьми 45
V Старость Мужчина с женой в пенсионном возрасте 40
VI Трудовое увечье:
Нетрудоспособность Мужчина с женой и двумя детьми 50
Инвалидность Мужчина с женой и двумя детьми 50
Потеря кормильца Вдова с двумя детьми 40
VIII Беременность и роды Женщина 45
IX Инвалидность Мужчина с женой и двумя детьми 40
X Потеря кормильца Вдова с двумя детьми 40
Раздел XII. Равноправие лиц, не являющихся гражданами
страны проживания
Статья 68
1. Лица, не являющиеся гражданами страны проживания, имеют
такие же права, как и проживающие в данной стране ее граждане. При
этом для лиц, не являющихся гражданами страны проживания, и
граждан, рожденных вне территории Члена Организации, могут быть
установлены специальные правила в отношении пособий или частей
пособий, которые выплачиваются полностью или главным образом из
общественных фондов, и в отношении переходного режима.
2. При системе социального обеспечения, основанной на взносах
и охватывающей работающих по найму, лица, являющиеся гражданами
другого Члена Организации, который принял на себя обязательства
соответствующего раздела настоящей Конвенции, имеют, в силу того
раздела такие же права, как и граждане данного Члена Организации.
При этом применение настоящего пункта может быть обусловлено
наличием двустороннего или многостороннего соглашения,
предусматривающего взаимность.
Раздел XIII. Общие положения
Статья 69
Выплата пособия, на которое подлежащее обеспечению лицо имеет
право в соответствии с любым из разделов от II до X настоящей
Конвенции, может быть приостановлена в той степени, как это может
быть предусмотрено:
а) на все время отсутствия данного лица на территории Члена
Организации;
b) на все время, в течение которого данное лицо находится на
общественном содержании или на содержании какого-либо учреждения
или службы социального обеспечения, при условии что любая часть
пособия, превышающая стоимость такого содержания, предоставляется
иждивенцам получателя пособия;
с) на все время, в течение которого данное лицо получает
другое денежное пособие по социальному обеспечению, кроме
семейного пособия, и на период, в течение которого ему
выплачивается компенсация третьей стороной, при условии что часть
пособия, выплата которого приостановлена, не превышает размера
другого пособия или компенсации, выплачиваемой третьей стороной;
d) если данное лицо предъявило требование, основанное на
обмане;
е) если охватываемый случай наступил вследствие уголовного
преступления, совершенного данным лицом;
f) если охватываемый случай наступил вследствие умысла
данного лица;
g) в соответствующих случаях, когда данное лицо пренебрегает
услугами медицинского обслуживания или органов по
переквалификации, предоставленными в его распоряжение, или не
выполняет правил, установленных для засвидетельствования
возникновения или продолжения страхового случая, или же правил
поведения получателя пособия или пенсии;
h) в случае пособия по безработице, когда данное лицо не
использовало возможностей получения работы, предоставленных в его
распоряжение;
i) в случае пособия по безработице, когда данное лицо
потеряло работу непосредственно в результате прекращения работы
ввиду трудового конфликта или прекратило работу по собственному
желанию, без оправданной причины; и
l) в отношении пособия по случаю смерти кормильца на все
время, в течение которого вдова живет с другим мужчиной в качестве
его жены.
Статья 70
1. Каждое лицо, предъявляющее право на пособие, пользуется
правом апеллировать в случае отказа в выплате пособия или в случае
жалобы в отношении качества или размера пособия.
2. Когда для применения настоящей Конвенции управление
медицинской помощью поручается правительственному ведомству,
ответственному перед законодательным органом, право апелляции,
предусмотренное в пункте 1 настоящей статьи, может быть заменено
правом представить на рассмотрение надлежащими властями жалобы в
отношении отказа в медицинской помощи или качества полученного
медицинского обслуживания.
3. В тех случаях, когда требования о назначении пособия
рассматриваются специальным судебным органом по вопросам
социального обеспечения, в котором представлены подлежащие
обеспечению лица, не обязательно признавать право апелляции.
Статья 71
1. Расходы на пособия, предусмотренные в силу настоящей
Конвенции, и административные расходы, связанные с выдачей таких
пособий, покрываются путем страховых взносов или налогообложения
или тем и другим способом в коллективном порядке так, чтобы это не
было обременительным для лиц с небольшими средствами и чтобы было
принято во внимание экономическое положение Члена Организации и
экономическое положение соответствующих категорий подлежащих
обеспечению лиц.
2. Общая сумма страховых взносов, которые уплачивают
подлежащие обеспечению лица, работающие по найму, не должна
превышать 50 процентов общей суммы финансовых ресурсов,
предназначенных для обеспечения работающих по найму, их жен и
детей. Для того чтобы установить, соблюдается ли это условие,
могут быть взяты в совокупности все пособия, предоставляемые
Членом Организации в силу настоящей Конвенции, исключая семейное
пособие и пособие в связи с трудовым увечьем, если данное пособие
предоставляется в рамках особой системы обеспечения.
3. Член Организации берет на себя общую ответственность за
надлежащее предоставление пособий, предусмотренных в соответствии
с настоящей Конвенцией, и принимает с этой целью все необходимые
меры; он обеспечивает, чтобы в случаях, когда это требуется,
необходимые статистические обследования и расчеты, связанные с
финансовым балансированием, проводились периодически и во всяком
случае до какого-либо изменения в размерах пособий, ставок
страховых взносов или налогов, идущих на финансирование
охватываемых случаев страхования.
Статья 72
1. В случае, если управление социальным обеспечением не
вверено какому-либо учреждению, находящемуся под государственным
контролем, или правительственному ведомству, ответственному перед
законодательным органом, представители подлежащих обеспечению лиц
участвуют в управлении прямо или косвенно в совещательном качестве
на установленных условиях; национальное законодательство может
аналогичным образом решать вопрос об участии представителей как
предпринимателей, так и государственных органов.
2. Член Организации принимает на себя общую ответственность
за надлежащее руководство соответствующими учреждениями и службами
при применении данной Конвенции.
Раздел XIV. Дополнительные постановления
Статья 73
Настоящая Конвенция не применяется к:
а) страховым случаям, которые возникли до вступления в силу
соответствующего раздела настоящей Конвенции для данного Члена
Организации;
b) пособиям по страховым случаям, возникшим после вступления
в силу соответствующего раздела настоящей Конвенции для данного
Члена Организации, если права на получение этих пособий возникли в
период, предшествующий этой дате.
Статья 74
Настоящая Конвенция не будет считаться как пересматривающая
какую-либо из уже существующих конвенций.
Статья 75
Если какая-либо Конвенция, которая может быть в дальнейшем
принята Конференцией по вопросу или вопросам, затрагиваемым
настоящей Конвенцией, специально это предусмотрит, то те положения
настоящей Конвенции, которые будут указаны в вышеупомянутой
Конвенции, прекращают свое действие по отношению к любому Члену
Организации, ратифицировавшему указанную Конвенцию, с момента,
когда она вступит в силу для данного Члена Организации.
Статья 76
1. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, включает в ежегодный доклад о применении настоящей
Конвенции, представляемый в соответствии со статьей 22 Устава
Международной Организации Труда ( 993_154 ):
а) полную информацию относительно законодательства, на основе
которого осуществляются положения этой Конвенции; и
b) данные, подтверждающие соблюдение статистических условий,
содержащихся в:
i) статьях 9 а, b, с или d 15 а, b или d 21 а или с, 27
а, b или d; 33 а или b, 41 а. b или d 48 а, b или с; 55 а, b или
d, 61 а, b или d в отношении числа подлежащих обеспечению лиц;
ii) статьях 44, 65, 66 и 67 в отношении ставок пособий;
iii) подпункте а пункта 2 статьи 18 в отношении
продолжительности выплаты пособия по болезни;
iv) пункте 2 статьи 24 в отношении продолжительности
выплаты пособия по безработице;
v) пункте 2 статьи 71 в отношении той части финансовых
ресурсов, которая состоит из страховых взносов, уплачиваемых
подлежащими обеспечению лицами, работающими по найму.
Эти сведения должны представляться с максимальным учетом
предложений, сформулированных Административным Советом
Международного Бюро Труда относительно единообразия представляемых
информаций.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, представляет доклад Генеральному Директору
Международного Бюро Труда через установленные интервалы по запросу
Административного Совета о своем законодательстве и практике в
отношении любого из разделов от II до X Конвенции, не указанных им
при ратификации или в заявлении, сделанном позднее в силу статьи
4.
Статья 77
1. Настоящая Конвенция не применяется к морякам или морским
рыбакам; обеспечение моряков и морских рыбаков предусмотрено
Международной Конференцией Труда в Конвенции 1946 года о
социальном обеспечении моряков ( 993_417 ) и в Конвенции 1946 года
о пенсиях морякам ( 993_220 ).
2. Член Организации может исключить моряков и морских рыбаков
из числа работающих по найму, из числа лиц, принадлежащих к
самодеятельному населению, или из числа жителей при исчислении
процента работающих по найму или жителей страны, подлежащих
обеспечению в соответствии с любым из разделов от II до X,
указанным им при ратификации.
Раздел XV. Заключительные постановления
Статья 78
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
Статья 79
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным Директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации
двух Членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 80
1. В заявлениях, направленных Генеральному Директору
Международного Бюро Труда в соответствии с пунктом 2 статьи 35
Устава МОТ, указываются:
а) территории, в отношении которых данный Член Организации
обязуется применять без изменений положения Конвенции или
положения любого из ее разделов;
b) территории, в отношении которых он обязуется применять
положения Конвенции или положения любого из ее разделов с
определенными изменениями вместе с подробностями упомянутых
изменений;
с) территории, в отношении которых Конвенция не применима, и
в таких случаях - мотивы ее неприменимости;
d) территории, в отношении которых он резервирует свое мнение
до дальнейшего рассмотрения вопроса.
2. Обязательства, упомянутые в подпунктах а и b пункта 1
настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью ратификации и
влекут за собой одинаковые с ней последствия.
3. Любой Член Организации может в любое время путем
последующего заявления аннулировать полностью или частично любую
оговорку, сделанную в его первоначальном заявлении в силу
подпунктов b, с и d пункта 1 настоящей статьи.
4. Любой Член Организации в любое время, в которое Конвенция
может быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 82,
может передать Генеральному Директору заявление, изменяющее в
любом отношении условия сделанного ранее заявления и
устанавливающее его новую позицию по отношению к таким
территориям, какие он может указать.
Статья 81
1. Заявления, направленные Генеральному Директору
Международного Бюро Труда в соответствии с пунктами 4 и 5 статьи
35 Устава МОТ, указывают, будут ли положения Конвенции или ее
разделов, отмеченных в заявлении, применяться на данной территории
с изменениями или без изменений; если в заявлении указывается, что
положения Конвенции или некоторых из ее разделов будут применяться
с изменениями, в нем уточняется, в чем именно состоят эти
изменения.
2. Соответствующие Член или Члены Организации или
международная власть могут в любое время посредством нового
заявления отказаться полностью или частично от права использовать
изменения, оговоренные в каком-либо предыдущем заявлении.
3. Соответствующие Член или Члены Организации или
международная власть в период, когда настоящая Конвенция может
быть денонсирована в соответствии с положениями статьи 82, могут
направить Генеральному Директору новое заявление, изменяющее в
любом другом отношении условия любого предыдущего заявления и
сообщающее о положении в отношении применения этой Конвенции.
Статья 82
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать Конвенцию или
любой из ее разделов от II до X путем акта о денонсации,
направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и
зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после
регистрации акта о денонсации.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию или любой из ее разделов от II
до X по истечении каждого десятилетнего периода в порядке,
установленном в настоящей статье.
Статья 83
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает
всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех
документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации,
полученных им от Членов Организации.
2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им
второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их
внимание на дату вступления Конвенции в силу.
Статья 84
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет
Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации,
зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих
статей.
Статья 85
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 86
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
а) ратификация каким-либо Членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 82, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 87
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Приложение
Международная стандартная промышленная классификация
всех отраслей хозяйственной деятельности
Перечень разделов и групп
Раздел 0. Земледелие, лесоводство, звероловство и рыбные
промыслы:
01 Земледелие и скотоводство.
02 Лесоводство и лесозаготовки.
03 Звероловство, пушной промысел и заповедники дичи.
04 Рыбные промыслы.
Раздел 1. Горная промышленность и каменоломни:
11 Каменноугольные копи.
12 Рудники.
13 Нефтяные промыслы и добыча природного газа.
14 Каменоломни, добыча глины и песка.
19 Добыча нерудных ископаемых и каменоломни, не отнесенные к
другим подгруппам.
Разделы 2-3. Обрабатывающая промышленность:
20 Пищевая промышленность, за исключением производства напитков.
21 Производство напитков.
22 Табачная промышленность,
23 Текстильная промышленность.
24 Производство обуви, других носильных вещей и готовых
текстильных изделий.
25 Обработка дерева и пробки, за исключением производства мебели.
26 Производство мебели и предметов оборудования.
27 Производство бумаги и бумажных изделий.
28 Полиграфическая промышленность (типографское и издательское
дело и смежные индустрии).
29 Производство кожи и кожаных изделий, за исключением обуви.
30 Резиновая промышленность.
31 Химическая промышленность.
32 Переработка нефти и угля.
33 Обработка нерудных ископаемых, за исключением нефти и угля.
34 Основная металлургическая промышленность.
35 Металлообрабатывающая промышленность, за исключением
машиностроения и производства транспортного оборудования.
36 Машиностроительная промышленность, за исключением электромашин.
37 Производство электромашин, аппаратов, приборов и предметов
электроснабжения.
38 Производство транспортного оборудования.
39 Различные другие виды фабрично-заводского производства.
Раздел 4. Строительство:
40 Строительство.
Раздел 5. Электричество, газ, вода и санитарное обслуживание:
51 Электричество, газ и пар.
52 Водоснабжение и санитарное обслуживание.
Раздел 6. Торговля:
61 Оптовая и розничная торговля.
62 Банки и другие финансовые учреждения.
63 Страховое дело.
64 Недвижимость.
Раздел 7. Транспорт, склады и связь:
71 Транспорт.
72 Склады и пакгаузы.
73 Связь.
Раздел 8. Различные виды обслуживания:
81 Правительственные учреждения.
82 Общественные и деловые учреждения.
83 Учреждения для отдыха и развлечений.
84 Личные услуги.
Раздел 9. Различные виды деятельности, не поддающиеся
точному определению:
90 Различные виды деятельности, не поддающиеся точному
определению.