12 лютого 2004 р. ДПА України затвердила наказом № 87 новий нормативно-правовий
акт — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів
розрахункових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (за текстом
— Порядок № 87), розроблений на виконання вимоги абзацу другого ст.
7 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг» (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі
змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 265/95-ВР). Відповідно
до того ж абзацу ст. 7 Закону № 265/95-ВР Порядок № 87 погоджено з Нацбанком
України. Крім того, оскільки цей нормативно-правовий акт є регуляторним,
то згідно з Положенням про порядок підготовки проектів регуляторних
актів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.2000
р. № 1182, його погоджено також з Державним комітетом України з питань
регуляторної політики та підприємництва. 20 лютого 2004 р. новий нормативно-правовий
акт зареєстровано в Мін’юсті України за № 234/8833.
Порядок № 87 не поширюється на реєстратори розрахункових операцій (за
текстом — РРО або просто реєстратори), що застосовуються для реєстрації
розрахунків за товари (послуги). Як відомо шановним читачам, норми щодо
таких «звичайних» РРО вже давно діють i визначено Порядком реєстрації,
опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за
товари (послуги), затвердженим наказом ДПА України від 01.12.2000 р.
№ 614 i зареєстрованим у Мін’юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298
(за текстом — Порядок № 614).
За структурою Порядок № 87 дуже схожий на свій нормативно-правовий прототип
— Порядок № 614. Справді, він побудований за тими самими принципами,
має ідентичну структуру, значна частина його норм — аналоги відповідних
норм Порядку № 614 з урахуванням, звичайно, особливостей діяльності
у сфері операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Під час розробки Порядку № 87 використано низку законів та нормативно-правових
актів, що регулюють різні аспекти діяльності в галузі купівлі-продажу
іноземної валюти, а саме:
уже згаданий Закон України № 265/95-ВР;
Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки i банківську діяльність»
(зі змінами та доповненнями, за текстом — Закон № 2121-III);
Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему
валютного регулювання i валютного контролю» (зі змінами та доповненнями);
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;
Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій
на території України, затверджена постановою Правління Нацбанку України
від 12.12.2002 р. № 502 та зареєстрована в Мін’юсті України 14.01.2003
р. за № 21/7342 ( зі змінами та доповненнями, за текстом — Інструкція
№ 502);
Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті
на території України, затверджене постановою Правління Нацбанку України
від 29.12.2000 р. № 520 та зареєстроване в Мін’юсті України 21.02.2001
р. за № 152/5343 (за текстом — Положення № 520);
Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових
операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затверджені наказом ДПА
України від 16.09.2003 р. № 434 (за текстом — Фіскальні вимоги);
Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 740;
Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 р.
№ 1315 (за текстом — Положення про Держреєстр), та інші законодавчі
й нормативно-правові акти.
Передусім зауважимо, що Порядок № 87 визначає норми, пов’язані із застосуванням
реєстраторів при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти,
а також порядок дій суб’єктів підприємницької діяльності (за текстом
— суб’єкт або СПД), посадових осіб органів державної податкової служби,
представників центрів сервісного обслуговування при виконанні процедур
реєстрації РРО та журналів використання РРО, опломбування реєстраторів,
при виявленні невідповідності програмно-технічних засобів, що реалізують
фіскальні функції, документації виробника тощо.
Усі дії щодо організації та здійснення валютно-обмінних операцій суб’єкти
повинні виконувати з додержанням норм Інструкції № 502. Саме таку вимогу
встановлено п. 1 ст. 4 Закону № 265/95-ВР: уповноважені банки, що здійснюють
операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також СПД, які здійснюють
ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов’язані
проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс
валюти відповідно до порядку, встановленого Нацбанком України.
I ще одне — щодо термінології, властивої Порядку № 87. Визначення термінів,
які вживаються у цьому Порядку, подано в його розділі першому.
До речі, розділ, в якому визначаються терміни та поняття, що вживаються
в тому чи іншому законодавчому чи нормативно-правовому акті, дедалі
частіше стає звичною частиною документів, що розробляються та впроваджуються
останнім часом. Завдяки використанню такого підходу — позначенню одним-двома
словами поняття, детальний зміст якого розтлумачується цілим реченням
або навіть декількома, — стає можливим коротко, стисло, чітко викласти
норми документа. Крім того, це є запобіжним заходом проти двоякого трактування
норм, способом уникнути суперечностей між окремими законами чи нормативно-правовими
актами. Зрештою, використання сукупності термінів неминуче веде до зменшення
обсягу документа й однорідності лексики, тому такий документ легше зрозуміти
і вивчити.
Терміни, що вживаються у Порядку № 87, та їх тлумачення наведено нижче.
Аванс — одержання касиром цінностей від уповноваженої особи на
початку зміни.
Призначення авансу — забезпечити пункт обміну іноземної валюти коштами
у гривнях та в іноземній валюті, дорожніми чеками, бланками для безперебійного
здійснення операцій з купівлі-продажу на початку зміни. Щодо коштів,
то надалі, упродовж зміни, валютні операції здійснюються за рахунок
купленої іноземної валюти та отриманих гривень (п. 4.16 Інструкції № 502). Норми щодо порядку отримання авансів касирами пунктів обміну валюти
встановлено Інструкцією № 502.
Валютна операція, пункт обміну — операція з купівлі-продажу іноземної
валюти, пункт обміну іноземної валюти відповідно до Інструкції № 502.
Тобто ці терміни використовуються просто як скорочення понять «операція
з купівлі-продажу іноземної валюти» та «пункт обміну іноземної валюти»
відповідно. Докладніше з вимогами до пунктів обміну іноземної валюти
можна ознайомитися, прочитавши Інструкцію № 502, де визначено також
такий термін, як «валютно-обмінні операції». З них до операцій з купівлі-продажу
іноземної валюти відносяться такі:
купівля у фізичних осіб — резидентів i нерезидентів готівкової іноземної
валюти за готівкові гривні;
продаж фізичним особам — резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові
гривні;
зворотний обмін фізичним особам — нерезидентам невикористаних готівкових
гривень на готівкову іноземну валюту;
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також
купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави
на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.
Верифікатор — технічний засіб контролю, за допомогою якого шляхом
послідовного порівняння одиниць виміру інформації (біт, байт) установлюється
ідентичність версій внутрішнього програмного забезпечення РРО, що перебуває
в експлуатації, та еталонного зразка.
Щоб зрозуміти механізм установлення ідентичності, спробуймо трохи поміркувати.
Так само, як будь-яка речовина складається з молекул, що є її елементарними
цеглинками, так i програмне забезпечення складається з елементарних
цеглинок — бітів. Кожний біт може набувати тільки одного з двох значень
— або «нуль», або «одиниця». Вісім бітів, записаних поряд, становлять
байт. Біти та байти є одиницями вимірювання інформації, так само, як
метр і кілометр є одиницями вимірювання відстані, літр і кубометр —
об’єму. Отже, робота верифікатора грунтується на послідовному порівнянні
пар бітів (байтів). У кожній парі один біт узятий з еталонного зразка,
другий — з програмного забезпечення РРО, який перевіряється. Верифікатор
зчитує найперший біт програмного забезпечення еталона, потім найперший
біт програмного забезпечення РРО, комбінує з них пару та порівнює значення.
Далі зчитуються другий біт, третій i т. д. Якщо до програмного забезпечення
згаданого РРО не вносилися недозволені зміни, то в усіх парах біти (байти)
мають однакове значення.
Журнал використання РРО — зареєстрована в органі державної податкової
служби (далі — орган ДПС) книга встановленої форми, що ведеться суб’єктом
підприємницької діяльності.
Цей журнал є аналогом добре знайомої нам книги обліку розрахункових
операцій, яка ведеться при застосуванні реєстратора при продажу товарів
чи послуг. Журнал повинен вести суб’єкт; докладніше про це дізнаємося
при обговоренні відповідних норм розділів 2 і 4 Порядку № 87.
Засіб контролю — централізовано виготовлена спеціальна номерна пломба
підвищеного рівня захисту у вигляді самоклейного знака, форма якого
затверджується ДПА України.
Цей знак має форму чотирикутника. На пломбі зображено старовинний касовий
апарат, наявні захисні елементи, а також серія (дві літери) та номер
(шість цифр). Завдяки визначенню засобу контролю як централізовано виготовленого
забезпечується унікальність поєднання серії та номера, що не повторюються
в межах розрядності цих елементів. У разі використання всіх літер алфавіту
(великих i малих) та всіх арабських цифр кількість комбінацій «серія+номер»,
що не повторюються, становить понад чотири мільярди.
Зміна — період роботи РРО від реєстрації першої валютної операції
після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту за період роботи
одного касира.
Такий період може бути визначено тільки за період роботи одного касира
у пункті обміну. Якщо в пункті обміну працював один касир, а потім почав
працювати інший i при цьому не виконувався Z-звіт, то такі дії суперечитимуть
встановленому порядку використання РРО. Термін «зміна», що використовується
в Порядку № 87, має таке саме значення, як у Фіскальних вимогах, де
визначено максимально можливу тривалість однієї зміни — 16 годин. Спроба
зареєструвати операцію з купівлі-продажу іноземної валюти через 16 годин
i 1 хвилину (або навіть 1 секунду) після реєстрації першої валютної
операції без виконання за цей період Z-звіту призведе до блокування
РРО. Розблокувати реєстратор у такому разі можливо тільки шляхом виконання
Z-звіту.
Інкасація — передача касиром цінностей уповноваженій особі.
Йдеться про інкасатора, який приймає цінності від касира для передачі
(перевезення) їх до банку чи фінансової установи. Про порядок організації
та правила проведення інкасації можна довідатися з Інструкції № 502.
Книга РРО з купівлі-продажу іноземної валюти — установленої форми книга
(додаток 1), яка пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою органу
ДПС i завірена підписом його керівника або заступника.
У цій книзі в органі ДПС відображається така інформація в окремих розділах:
реєстрація РРО;
реєстрація журналів використання РРО;
облік реєстраторів, зареєстрованих в інших органах ДПС;
облік довідок про опломбування РРО.
Уся зазначена інформація може накопичуватися у відповідному підрозділі
органу ДПС за допомогою програмного забезпечення комп’ютера. Для скорочення
витрат часу на додаткове записування даних до книги накопичені дані
щодня переносяться на паперові носії з дотриманням встановленої форми.
Місцезнаходження, назва суб’єкта підприємницької діяльності — місцезнаходження
та назва юридичної особи, що зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію
суб’єкта підприємницької діяльності.
Доречно зауважити, що на відміну від норм Порядку № 614 норми Порядку
№ 87 поширюються тільки на юридичних осіб. Це пов’язано з обмеженням,
встановленим законодавством щодо суб’єктів господарювання, які мають
право здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти. Ними
можуть бути тільки юридичні особи. Слід також підкреслити, що коли йдеться
про суб’єктів підприємницької діяльності в Порядку № 87, то мають на
увазі не лише СПД, що діють на підставі агентських угод, а й уповноважені
банки.
Справді, уповноважений банк з точки зору господарської діяльності є
підприємницькою структурою, оскільки діє від свого імені, на власних
умовах та на власний ризик (Закон № 2121-III). Отже, норми Порядку № 87 поширюються рівною мірою як на уповноважені банки, так i на їх агентів.
Державна реєстрація СПД, як i будь-якого суб’єкта господарювання, є
необхідною умовою здійснення господарської діяльності (крім окремих
випадків, встановлених Господарським кодексом України). Така реєстрація
проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або
в районній державній адміністрації за місцезнаходженням суб’єкта, якщо
інше не передбачено законом. Положення про державну реєстрацію СПД затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 740 (з 1 липня
2004 р. ця постанова втратить чинність згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 26.11.2003 р. № 1821).
Відповідно до п. 4 цього Положення місцезнаходженням суб’єкта підприємницької
діяльності — юридичної особи на дату державної реєстрації може бути
місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження
за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу
засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення
(договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного
користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо).
За наявності всіх необхідних документів, які відповідно до зазначеного
Положення слід подати для державної реєстрації, орган, що здійснює реєстрацію,
зобов’язаний протягом не більше п’яти робочих днів від дня надходження
документів видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка
з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який надається
органом державної статистики.
У свідоцтві зазначаються найменування (повне та скорочене) суб’єкта,
адреса, яка визначає його місцезнаходження. Саме ці відомості зі свідоцтва
про державну реєстрацію СПД відповідають термінам «місцезнаходження»
та «назва суб’єкта підприємницької діяльності» у Порядку № 87. Відповідно
до цього нормативно-правового акта дозволяється використовувати в назві
юридичної особи загальноприйняті скорочення, наприклад ТОВ (товариство
з обмеженою відповідальністю), ДП (державне підприємство), ЗАТ (закрите
акціонерне товариство) тощо.
Несправний РРО — такий РРО, що не забезпечує:
належного друкування розрахункових документів, їх других примірників
чи контрольної стрічки, будь-якого із звітів або наявності та повноти
записів у відповідному реєстрі за кожним розрахунковим документом, що
надрукований за період, відображений у реєстрі, або
відповідності сумарних даних за розрахунковими документами, надрукованими
протягом зміни, загальним сумам за валютними операціями, відображеним
у Z-звіті, або
блокування РРО у випадках, передбачених документацією виробника, або
збереження даних у фіскальній пам’яті РРО.
Іншими словами, це — РРО, що не забезпечує виконання основних функцій,
які разом становлять фіскальні функції РРО. Які саме ознаки свідчать
про несправність реєстратора?
1) РРО не друкує належним чином розрахункові документи, їх другі примірники
чи контрольну стрічку, будь-який із звітів. Наприклад, у розрахунковому
документі відсутній будь-який з обов’язкових реквізитів, або неправильно
обчислюються похідні суми за операцією (сума комісії, еквівалент до
видачі тощо). Може бути й так, що за однією й тією самою валютною операцією
в першому примірнику розрахункового документа друкуються одні суми,
а в другому примірнику чи на контрольній стрічці — інші.
У Фіскальних вимогах встановлено також певні вимоги до змісту звітних
документів та правила обчислення сум за такими документами. Друкування
звітів, що не відповідають цим вимогам, є ознакою несправності реєстратора.
2) РРО друкує за визначений період (як правило, це зміна) реєстри встановленої
форми, які обов’язково мають містити в повному обсязі записи за кожним
розрахунковим документом, надрукованим цим реєстратором за той самий
період. Якщо ця вимога не виконується, реєстратор слід визнати несправним.
Форму й зміст реєстрів, які складаються за кожним видом валютних операцій
окремо, визначено додатками до Інструкції № 502.
3) За всіма розрахунковими документами, надрукованими протягом зміни,
можна підрахувати сумарні дані за кожним видом валютної операції. Не
забуватимемо, що згідно з п. 3 ст. 4 Закону № 265/95-ВР другі примірники
всіх розрахункових документів, що підтверджують здійснення операцій,
мають зберігатися протягом робочої зміни. Підраховані за розрахунковими
документами дані мають точно дорівнювати загальним сумам за валютними
операціями, відображеним
у Z-звіті. Розбіжність сум хоча б за одним видом валютних операцій означатиме
несправність РРО.
4) Пунктом 25 Фіскальних вимог передбачено дванадцять ситуацій, коли
робота реєстратора має блокуватися до усунення причини, що викликала
таке блокування. Оскільки до Державного реєстру реєстраторів розрахункових
операцій (за текстом — Держреєстр) включаються тільки такі РРО, що відповідають
Фіскальним вимогам, то всі вимоги щодо блокування роботи РРО мають бути
передбаченими документацією виробника. Отже, якщо виникла ситуація,
коли РРО повинен блокуватися, а він продовжує функціонувати, то слід
відразу поставити діагноз: реєстратор несправний.
5) Якщо РРО не забезпечує збереження даних у фіскальній пам’яті, то
такий реєстратор є не тільки несправним, а й взагалі не може бути віднесеним
до класу фіскальних пристроїв. На збереженні даних у фіскальній пам’яті
протягом усього терміну експлуатації реєстратора грунтується застосування
його у сфері розрахунків як фіскального пристрою.
Місцезнаходження, реєстраційний номер пункту обміну — адреса та номер,
які зазначені в довідці про реєстрацію пункту обміну іноземної валюти
в територіальному управлінні Національного банку України.
Главу 2 Інструкції № 502 присвячено порядку відкриття та реєстрації
пунктів обміну валюти, як власних обмінних пунктів уповноважених банків
i фінансових установ, так i тих, що працюють на підставі агентських
угод (обмінний пункт агента відкриває також банк або фінансова установа).
Зауважимо, що відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою)
дозволяється лише на території того територіального управління Нацбанку
України, де розташований цей банк (фінансова установа).
Усі обмінні пункти повинні реєструватися в згаданому територіальному
управлінні Нацбанку України. При цьому така реєстрація залежить від
виконання ряду вимог Інструкції № 502. Однією з них є наявність реєстратора.
Проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти може розпочатися
лише після реєстрації обмінного пункту в територіальному управлінні
та реєстрації РРО у відповідному органі ДПС. Довідка про реєстрацію
пункту обміну валюти виписується на бланку територіального управління
Нацбанку України за встановленою формою та містить певні дані, зокрема
інформацію про місцезнаходження пункту обміну та його реєстраційний
номер.
Операція сторно — видача клієнту відповідної суми національної або іноземної
валюти у разі його відмови від проведеної валютної операції.
За визначенням, наведеним в Інструкції № 502, клієнт може відмовитися
від валютної операції не пізніше 15 хвилин після її проведення. Якщо
клієнт звертається з проханням повернути йому кошти, але минуло понад
15 хвилин, то касир не має права сторнувати валютну операцію, від якої
відмовляється клієнт.
Підкріплення — одержання касиром цінностей від уповноваженої
особи протягом зміни.
Необхідність провести підкріплення може виникнути, якщо, наприклад,
кількість операцій з купівлі валюти протягом зміни значно перевищує
кількість операцій з продажу. За таких умов виникає дефіцит готівкових
коштів у гривнях. Залежно від попиту клієнтів може виникнути також дефіцит
тієї чи іншої іноземної валюти або нестача бланків суворої звітності.
За своєчасним проведенням підкріплення власних та агентських пунктів
обміну повинні стежити банки й фінансові установи.
Сервісне обслуговування — комплекс послуг щодо введення в експлуатацію,
технічного обслуговування, гарантійного та післягарантійного ремонту
РРО.
Зауважимо, що цей узвичаєний термін стосовно будь-якої техніки є тавтологічним,
оскільки «servis» з англійської — обслуговування. У нашому випадку технікою,
що обслуговується, є РРО. Порядок сервісного обслуговування РРО затверджується
Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України та Державної податкової адміністрації
України, як це встановлено абзацом другим ст. 12 Закону № 265/95-ВР.
На сьогодні нормативно-правовий акт з назвою «Положення про порядок
технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій»
вже розроблено, погоджено зі всіма зацікавленими міністерствами та відомствами
й подано на затвердження до Кабінету Міністрів України.
Фіскальний блок — складова частина РРО, яка забезпечує реєстрацію обсягів
валютних операцій та керування механізмом друкування розрахункових документів
i звітів.
Отже, він запам’ятовує обсяги валютних операцій. Це — найважливіший,
найсуттєвіший вузол кожного реєстратора. До його складу входять оперативна,
програмна та фіскальна пам’ять, годинник-календар, а також процесор
— «мозок» реєстратора, що здійснює обчислювальні операції, пересилання
даних, зчитування програмних команд та передачу їх до відповідних вузлів
РРО.
Виключною функцією фіскального блоку є керування механізмом друкування
розрахункових документів i звітів. Тобто всі сигнали та команди, що
надсилаються до вузлів механізму друкування, мають виходити з фіскального
блоку. Таку вимогу встановлено п. 6 Фіскальних вимог. Більше того, керування
всіма режимами роботи реєстратора має здійснюватися також виключно через
фіскальний блок.
Фіскальний номер — власний номер реєстратора, визначений відповідно
до встановлених правил, який надається органом ДПС під час реєстрації
РРО.
Це — другий номер, що надається РРО за його життя. Першим є заводський
номер, який реєстратор отримує при «народженні» на виробництві. Згідно
з п. 18 Фіскальних вимог заводський номер i дата його занесення повинні
становити перший запис у фіскальній пам’яті реєстратора. Можливість
повторного запису цих даних до фіскальної пам’яті має бути виключено.
Щодо фіскального номера, то докладніше з правилами формування й надання
цього номера ознайомимося в коментарях до розділу 2 «Порядок реєстрації
РРО».
Цінності — валютні цінності, крім іменних чеків, та бланки суворого
обліку.
Йдеться про валютні цінності (крім іменних чеків), визначені Інструкцією
№ 502, а також бланки суворого обліку, які оформляє касир при здійсненні
валютно-обмінних операцій. До валютних цінностей згідно з главою 1 згаданої
Інструкції відносяться:
валюта України (гривня), тобто грошові знаки у формі банкнот, монет,
що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього,
але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
іноземна валюта — іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають
в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної
держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього,
але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;
платіжні документи — дорожні та іменні чеки, виражені в іноземній валюті
(у контексті Порядку № 87 іменні чеки не включено до поняття «цінності»).
Бланки суворого обліку, що оформлюються при здійсненні валютно-обмінних
операцій, визначено п. 5.1 глави 5 Інструкції № 502. Це такі бланки:
довідка-certificate за формою № 377, квитанція за формою № 377-А, довідка
за формою № 06. В Інструкції встановлено також форму бланків суворого
обліку, порядок їх оформлення та використання, інші норми щодо збереження,
погашення бланків тощо.
Чеки — дорожні чеки в іноземній валюті згідно з Положенням № 520.
Термін «чеки» виділено із загального терміну «цінності», оскільки окремі
норми Порядку № 87 викладено таким чином, що готівкові кошти та чеки
згадуються в цих нормах окремо.
Z-звіт — фіскальний звіт, під час друкування якого інформація
про обсяги валютних операцій заноситься до фіскальної пам’яті реєстратора.
Цей термін добре знайомий усім, хто хоч якимось чином мав справу з касовими
апаратами, адже виконання Z-звіту є ключовим моментом, який забезпечує
реалізацію фіскальних функцій РРО. Щоб пояснити це, спершу стисло опишемо
принцип роботи реєстратора.
Отже, під час реєстрації валютної операції дані про її обсяг, тобто
сума іноземної валюти та гривень, або сума за дорожнім чеком та сума
виданих (прийнятих) гривень, або суми за двома іноземними валютами,
записуються до оперативної пам’яті. Призначення цього запам’ятовуючого
пристрою — записування, зчитування, перезаписування інформації, яку
може бути змінено або стерто (таку ситуацію називають обнулінням оперативної
пам’яті). Збереження інформації в оперативній пам’яті здійснюється за
рахунок електроживлення. Крім того, її підтримує автономне джерело живлення,
завдяки чому записана інформація може зберігатися в оперативній пам’яті
протягом 1440 годин (п. 16 Фіскальних вимог), навіть якщо вимкнути зовнішнє
електроживлення.
Але 1440 годин — це не весь строк служби реєстратора. Крім того, оперативна
пам’ять зберігає дані за кожною операцією з купівлі-продажу іноземної
валюти, проведеною протягом зміни, а це великий обсяг інформації. Тому
з метою забезпечення таких характеристик реєстратора, як одноразове
занесення, довготермінове зберігання, багаторазове зчитування i неможливість
зміни інформації про обсяг валютних операцій, дані з оперативної пам’яті
в підсумковій формі заносяться до фіскальної пам’яті РРО під час виконання
Z-звіту. Одночасно оперативна пам’ять очищується від інформації про
всі валютні операції за зміну та готова до прийняття нової порції даних.
Про фіскальний звіт ми поговоримо далі, а зараз подивимося, які саме
дані зберігаються у фіскальній пам’яті реєстратора. Пунктом 19 Фіскальних
вимог встановлено, що накопичення та занесення інформації до фіскальної
пам’яті мають виконуватися окремо для кожної валюти, окремо для сум,
одержаних від клієнта, та для сум, що видаються клієнту. Суми за операціями
з видачі (повернення) коштів клієнтові не повинні зменшувати будь-якого
підсумку за сумами, одержаними від клієнта.
Нагадаємо, що першим записом у фіскальній пам’яті має бути заводський
номер реєстратора з датою його занесення. Далі відведено місце для записів
про фіскальний номер реєстратора з відповідною датою. Виробник повинен
забезпечити місце щонайменше для чотирьох таких записів. Це означає,
що один РРО може принаймні чотири рази змінити свій фіскальний номер.
Потреба в запису нового фіскального номера може виникнути, наприклад,
у разі перепродажу реєстратора іншому СПД чи реорганізації підприємства,
зміни юридичної адреси з переходом до іншої адміністративно-територіальної
одиниці тощо.
Для записування дати аварійного обнуління оперативної пам’яті передбачено
не більш як 100 позицій. Причини виникнення аварійного обнуління можуть
бути різними. Найчастіше це — недотримання умов експлуатації реєстратора,
визначених у документації виробника. При 101-му обнулінні РРО буде заблоковано,
i працювати на ньому буде неможливо.
Ємність фіскальної пам’яті розрахована на занесення щонайменше 3000
комплектів записів про підсумки валютних операцій за зміну, а також
певної додаткової інформації. При виконанні Z-звіту дані про обсяги
валютних операцій, що зберігаються в оперативній пам’яті, підраховуються
та заносяться до фіскальної пам’яті у вигляді таких загальних сум (за
кожною сумою — окремим записом):
прийнятої національної валюти;
купленої іноземної валюти;
виданої національної валюти;
проданої іноземної валюти;
повернутої клієнтами національної валюти за операціями сторно;
повернутої клієнтами іноземної валюти за операціями сторно;
виданої національної валюти за операціями сторно;
виданої іноземної валюти за операціями сторно;
отриманої іноземної валюти за операціями конвертації;
виданої іноземної валюти за операціями конвертації.
Усі ці суми становлять один комплект записів. До нього додається також
інформація про загальну кількість зареєстрованих розрахункових документів
за зміну, дату та номер Z-звіту.
Поняття «фіскальні функції», «реєстратор розрахункових операцій», «Державний
реєстр реєстраторів розрахункових операцій», «фіскальна пам’ять», «виробник»,
«постачальник», «центр сервісного обслуговування», «розрахунковий документ»,
«уповноважений банк», «фіскальний режим роботи», «фіскальний звіт» коментуватимуться
за необхідності при поясненні відповідних норм Порядку № 87.
Порядок реєстрації РРО
Пункт 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР вимагає від уповноважених банків та
СПД, що діють на підставі агентських угод, при здійсненні ними операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти проводити ці операції через зареєстровані,
опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим
роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів,
що підтверджують виконання цих операцій. I справа тут не тільки в тому,
що за використання незареєстрованого РРО можна дочекатися фінансової
санкції. Якщо прочитати уважно визначення терміну «розрахунковий документ»
(ст. 2 Закону № 965/95-ВР: розрахунковий документ — документ встановленої
форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція,
проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів,
надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної
валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, i зареєстрований
у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений
вручну (підкреслення наші — Авт.)), то стане зрозумілим, що незареєстрований
РРО може друкувати що завгодно, але не розрахункові документи.
Далі розглянемо, які дії слід виконати, щоб належним чином зареєструвати
РРО (позначені на початку окремих частин тексту пункти є послідовними
пунктами розділу 2 Порядку № 87, до яких надаються пояснення).
Пункт 2.1
Перш ніж подавати РРО на реєстрацію, суб’єкт повинен пересвідчитися,
що виконуються принаймні три умови:
1) модифікацію РРО включено до Держреєстру, а сферу застосування встановлено
як «операції з купівлі-продажу іноземної валюти»;
2) термін служби РРО ще не вичерпано;
3) не настав граничний термін, після якого за Держреєстром заборонено
реєструвати зазначену модифікацію.
Щодо виконання зазначених умов, то, відверто кажучи, краще перевірити
це ще перед тим, як купувати реєстратор. Тепер — про самі умови. Спочатку
друга — термін служби. Здоровий глузд підказує, що реєструвати РРО,
якому залишилося працювати тиждень чи навіть місяць, просто не варто.
Тому вибираємо реєстратор, який зможемо експлуатувати доволі тривалий
час. Термін служби встановлюється виробником РРО i має бути зазначеним
у паспорті (формулярі) на реєстратор. Паспорт i формуляр — це рівнозначні
експлуатаційні документи, які містять інформацію про основні технічні
параметри й характеристики РРО.
Щоб розібратися з першою та третьою умовами, потрібно спочатку ознайомитися
з Положенням про Держреєстр та структурою реєстру. За визначенням, наведеним
у ст. 2 Закону № 265/95-ВР, Держреєстр — це перелік моделей РРО та їх
модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані
у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних
стандартів i дозволені для застосування у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, визначеній цим Законом. Тобто й при здійсненні
операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
У Положенні про Держреєстр визначено мету ведення реєстру, порядок включення
до нього моделей (модифікацій) та перелік документів, які при цьому
слід подати до Державної комісії з питань впровадження електронних систем
i засобів контролю та управління товарним i грошовим обігом (за текстом
— Держкомісія), терміни розгляду документів та прийняття рішення, порядок
виключення моделі з Держреєстру, а також деякі інші питання. При включенні
моделі до реєстру визначаються такі параметри:
назва моделі, модифікації;
версії внутрішнього програмного забезпечення;
заявник (назва організації та її місцезнаходження);
виробник (назва організації та її місцезнаходження);
термін первинної реєстрації;
дата внесення, номер рішення;
сфера застосування.
Держреєстр систематично оприлюднюється офіційно, тому СПД мають можливість
вибрати потрібну модель РРО. Перед вибором моделі особливу увагу слід
звернути на її сферу застосування та термін первинної реєстрації. Щодо
сфери застосування більшості СПД усе зрозуміло, а от щодо терміну первинної
реєстрації розібралися не всі.
Поняття «термін первинної реєстрації» визначено в Положенні про Держреєстр.
Це — граничний термін, який встановлює Держкомісія при включенні моделі
до Держреєстру, до закінчення якого дозволяється реєструвати в органах
державної податкової служби моделі, що раніше не використовувалися суб’єктами
підприємницької діяльності під час проведення розрахункових операцій.
Іншими словами, якщо суб’єкт підприємницької діяльності купив новий
РРО безпосередньо у виробника або постачальника, то зареєструвати його
можна буде тільки до настання цього граничного терміну первинної реєстрації.
Може бути й така ситуація: РРО придбано в іншого СПД, але перший власник
не користувався цим реєстратором при проведенні розрахунків. Такий РРО
також підпадає під дію терміну первинної реєстрації. Але якщо через
реєстратор було проведено хоча б одну розрахункову операцію, то цей
конкретний екземпляр РРО можна реєструвати, навіть якщо для відповідної
моделі вже минув термін первинної реєстрації. Як перевірити, чи був
реєстратор в експлуатації? Дуже просто: слід роздрукувати періодичний
звіт за минулий період. Ненульові значення сум розрахунків покажуть,
що через цей РРО проводилися розрахункові операції. Крім того, якщо
попередній власник РРО застосовував його згідно із Законом, то РРО був
зареєстрованим, а потім його реєстрацію було скасовано. Про це має свідчити
довідка про скасування реєстрації.
Відповідно до п. 14 Положення про Держреєстр продовження терміну первинної
реєстрації моделі здійснюється Держкомісією на підставі облікованих
копій сертифіката відповідності моделі вимогам нормативних документів
та атестата виробництва (сертифіката на систему якості), виданих у державній
системі сертифікації, а також на підставі експертного висновку щодо
відповідності фіскальним вимогам моделей, які було включено до Держреєстру
до набрання чинності цим Положенням.
Щодо термінів — це ще не все, що може вплинути на можливість
реєстрації РРО в органі ДПС. Зауважимо, що певні моделі реєстраторів
можуть виключатися з Держреєстру. Причиною такого виключення може бути
виявлення в процесі експлуатації невідповідності моделі РРО фіскальним
вимогам; виявлення виробничих дефектів реєстратора, які спричиняють
спотворення інформації про обсяг розрахункових операцій чи обсяг операцій
з купівлі-продажу іноземної валюти; припинення виробництва моделі. У
разі прийняття рішення про виключення з Держреєстру окремої моделі Держкомісія
встановлює дату припинення реєстрації моделі та дату її виключення з
Держреєстру (з виведенням моделі з експлуатації). Зрозуміло, що після
настання дати припинення реєстрації всі екземпляри РРО виключеної моделі
не прийматимуться до реєстрації органами ДПС. Як нові, так i ті, що
були в експлуатації.
Пункт 2.2
На відміну від реєстрації пункту обміну валюти, яку виконує уповноважений
банк, кожний СПД — чи це уповноважений банк, чи агент — самостійно реєструє
для себе РРО. Він повинен звернутися до органу ДПС за своїм місцезнаходженням,
але мати при цьому на увазі, що в разі використання РРО на території
іншої адміністративно-територіальної одиниці необхідно буде до початку
використання взяти реєстратор на облік в органі ДПС за місцем провадження
діяльності. Ці процедури здійснюються безоплатно та в стислі терміни:
для реєстрації відводяться два дні, а взяття на облік взагалі виконується
в той самий день, коли суб’єкт звернувся до органу ДПС.
Є підприємства, що мають мережу відокремлених філій (представництв).
Згідно із законодавством такі філії можуть самостійно сплачувати податок
на прибуток (той чи інший спосіб сплати податку підприємство обирає
самостійно з урахуванням встановлених законом обмежень). Філії, які
самостійно сплачують податок на прибуток, можуть реєструвати РРО за
своїм місцезнаходженням, хоч не зобов’язані приймати саме таке рішення.
Розглянемо таку ситуацію: на момент реєстрації РРО філії підприємства
сплачували самостійно податок на прибуток, тому кожна філія зареєструвала
РРО в органі ДПС за своїм місцезнаходженням. Через певний часу підприємство
приймає рішення щодо консолідованої сплати податку на прибуток. Це означає,
що тепер місце реєстрації РРО не відповідає вимогам цього розділу Порядку
№ 87. Отже, за таких обставин філії повинні подати заяви про скасування
реєстрації своїх реєстраторів, а потім їх слід зареєструвати за місцезнаходженням
центрального офісу юридичної особи (за юридичною адресою, зазначеною
у свідоцтві про державну реєстрацію СПД).
Пункт 2.3
З чого починається реєстрація РРО? З того, що уповноважений працівник
підприємства пише в довільній формі заяву, в якій зазначає визначені
цим пунктом Порядку № 87 відомості. Як побачимо далі, вони є в паспорті
(формулярі) на РРО, тому краще для уникнення помилок переписати їх із
цього документа. Разом із заявою суб’єкт подає декілька документів з
їх копіями: свідоцтво про державну реєстрацію СПД; документ, за яким
отримано реєстратор у користування (який засвідчує купівлю, оренду,
дарування, передачу на баланс тощо); паспорт (формуляр) на РРО; довідку
про реєстрацію пункту обміну іноземної валюти. Якщо на реєстрацію подається
РРО, що використовувався раніше іншим СПД, то до зазначених документів
слід додати довідку про скасування реєстрації РРО, яку новому власнику
реєстратора повинне надати підприємство, що продає (передає) РРО.
Купуючи РРО, зверніть, будь ласка, увагу на те, які відомості зазначено
в паспорті (формулярі) на РРО. На цей час усі реєстратори, що включаються
до Держреєстру, перевіряються на відповідність Фіскальним вимогам. Є
порядок перевірки, затверджений протокольним рішенням Держкомісії від
26.12.2002 р. № 14. Відповідно до п. 8 цього порядку перевірки паспорт
(формуляр) на модель реєстратора повинен обов’язково містити інформацію
про:
назву моделі (модифікації) реєстратора;
сферу застосування моделі;
версію внутрішнього програмного забезпечення;
склад комплекту поставки;
місця встановлення пломб (засобів контролю) на корпусі (блоках) реєстратора;
місце встановлення пломби виробника на фіскальному блоці з детальним
її описом;
термін служби моделі;
швидкість друкування чекової (контрольної) стрічки;
перелік зовнішніх пристроїв, які відповідно до експлуатаційної документації
можуть працювати у складі, під управлінням або разом із реєстратором,
i портів, до яких кожен з них може бути прєднано, та деякі інші дані.
Звертаємо увагу шановних читачів ще на один важливий момент. Будь ласка,
купуючи реєстратор — чи то в магазині, чи в іншого суб’єкта, — обов’язково
перевірте, чи відповідають дані, зазначені в паспорті (формулярі), характеристикам
того реального пристрою, який ви отримуєте. На кожному РРО має бути
напис на шильнику (спеціальна металева або пластикова табличка на корпусі,
може бути наклейка на самоклейній основі), де позначено заводський номер
виробу, дату його виготовлення, деякі інші дані. Крім того, заводський
номер з датою його занесення, версію програмного забезпечення записано
в пам’яті РРО, й вони мають друкуватися за окремими командами з клавіатури.
Зрештою, ви повинні пересвідчитися, що модифікація, яку ви придбали,
є справді тією, яка вам потрібна. На жаль, бувають випадки, коли з якихось
причин виробник чи продавець, переплутавши експлуатаційну документацію,
тим самим створюють проблеми для СПД, які купують такі реєстратори.
Пункти 2.4 — 2.7
У всіх РРО реалізовано режими роботи, які принципово відрізняються між
собою: це нефіскальний та фіскальний режими. Початково кожний виготовлений
РРО надходить у продаж настроєним на нефіскальний режим роботи. При
цьому можна проводити через нього будь-які суми коштів — вони жодним
чином не позначаться на змісті фіскальної пам’яті, оскільки в нефіскальному
режимі функція занесення даних до фіскальної пам’яті є заблокованою.
Інша справа — фіскальний режим. Тут уже кожна копійка, зареєстрована
через РРО, зберігатиметься у фіскальній пам’яті та розглядатиметься
як розрахункова операція, виручка за продані товари (послуги). При цьому
слід врахувати, що перехід від нефіскального режиму до фіскального (цей
процес називається фіскалізацією) є необоротним, тобто здійснюється
лише один раз за весь період експлуатації РРО. Відповідно до п. 22 Фіскальних
вимог реєстратор забезпечує неможливість подальшого виходу з фіскального
режиму роботи.
Під час фіскалізації до фіскальної пам’яті заносяться фіскальний номер
реєстратора й відповідна дата. Якщо додати до цього вимогу п. 1 ст.
3 Закону № 265/95-ВР (розрахункові операції повинні проводитися через
РРО, переведені у фіскальний режим роботи), то можна зрозуміти, чому
фіскалізація та надання фіскального номера так тісно пов’язані між собою.
Відповідальна посадова особа органу ДПС вивчає подані підприємством
заяву й документи та вирішує, чи можна реєструвати РРО. Якщо відповідь
на це запитання позитивна, то виписуються два примірники довідки про
резервування фіскального номера. Цей номер формується за такими правилами:
дві цифри — код області (наприклад, Донецька — 05, Київська — 10, Черкаська
— 23, м. Севастополь — 27); дві цифри — код району
(Овідіопольський район Одеської області — 21, Голопристанський район
Херсонської області — 11 тощо). Далі проставляються п’ять цифр порядкового
номера запису в Книзі РРО з купівлі-продажу іноземної валюти. I хоч
на цьому початковому етапі запис у зазначеній Книзі ще не виконується,
місце для нього вже зарезервовано. Якщо порядковий номер має менш як
п’ять значущих розрядів, то він доповнюється зліва нулями: 25 — 00025,
1002 — 01002. Наприкінці фіскального номера РРО, що застосовуватиметься
в обмінному пункті, проставляється латинська літера «v».
У довідці про резервування фіскального номера обов’язково зазначаються
дата її видачі, а також дата та година, до якої довідка є дійсною. Отримавши
довідку, підприємство повинне протягом п’яти робочих днів виконати такі
дії:
укласти договір з центром сервісного обслуговування (ЦСО);
простежити, щоб РРО було переведено у фіскальний режим роботи із занесенням
зарезервованого фіскального номера;
опломбувати реєстратор в ЦСО.
Тепер докладніше — про підготовку РРО до кінцевого етапу реєстрації.
Пункт 14 ст. 3 Закону № 265/95-ВР вимагає від суб’єктів, щоб вони обов’язково
зверталися до ЦСО при введенні в експлуатацію, проведенні технічного
обслуговування, у разі ремонту РРО. Зазначені роботи можуть виконувати
тільки представники ЦСО, додержуючи при цьому встановленого порядку.
Однак ЦСО — це не перша-ліпша фірма, що вміє відремонтувати реєстратор
та знає, як підключити його до електроживлення й заправити контрольну
стрічку. За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону № 265/95-ВР, центр
сервісного обслуговування — суб’єкт підприємницької діяльності, який
за договором з постачальником надає послуги щодо введення в експлуатацію,
технічного обслуговування, гарантійного, післягарантійного ремонту РРО.
Отже, після отримання довідки про резервування фіскального номера майбутній
користувач РРО повинен звернутися до СПД, який має договір з постачальником
(у нашому випадку постачальником може бути виробник або інший суб’єкт,
якому виробник делегував відповідні права). Знов-таки, не будь-який
договір та не з будь-яким постачальником. Як випливає з наведеного вище
визначення терміна «ЦСО», в умовах договору має бути встановлено, що
постачальник доручає певному суб’єкту проводити сервісне обслуговування
реєстраторів. Зрозуміло, що таке доручення постачальник може надати
тільки щодо тих моделей (модифікацій) РРО, які він виробляє чи постачає.
Таким чином, угоду про сервісне обслуговування слід укладати з ЦСО,
який має відповідний договір з постачальником саме тієї модифікації
РРО, щодо якої укладається угода. I не слід зволікати з цим, оскільки
через п’ять робочих днів з моменту, зазначеного в довідці про резервування
фіскального номера, вона втрачає чинність i доведеться починати процедуру
реєстрації знову. У разі запізнення може виникнути така неприємна ситуація,
коли фіскальний номер буде вже записано до фіскальної пам’яті, а реєстрація
РРО не відбулася. Тоді доведеться резервувати новий номер, але одне
з місць, відведених для запису номера у фіскальній пам’яті, вже використано!
За зверненням СПД працівник ЦСО проведе фіскалізацію реєстратора та
опломбує його у встановленому порядку з оформленням довідки про опломбування
РРО. У цій, найпершій, довідці не буде даних про розпломбування РРО.
Якщо це новий реєстратор, то він ще ніколи не опломбовувався в ЦСО.
Якщо це реєстратор, що перебував раніше в експлуатації, то його було
розпломбовано перед скасуванням реєстрації.
Тепер слід зробити копії договору про сервісне обслуговування та довідки
про опломбування РРО (це можуть бути прості ксерокопії, тільки стежте
за чіткістю тексту), засвідчити їх, наприклад, підписом керівника СПД
та печаткою або штампом i подати до органу ДПС, де було видано довідку
про резервування фіскального номера. Посадова особа органу ДПС перевіряє
правильність оформлення довідки про опломбування, i, якщо все гаразд,
записує необхідні дані до Книги РРО з купівлі-продажу іноземної валюти.
Реєстраційне посвідчення виписується у двох примірниках під номером,
який було зарезервовано для реєстратора.
Якщо пункт обміну валюти розташований у тому самому районі, місті, районі
у місті, де проведено реєстрацію РРО, то після отримання реєстраційного
посвідчення СПД може розпочати експлуатацію реєстратора та проводити
через нього розрахунки, здійснюючи операції з купівлі-продажу іноземної
валюти. У разі розташування обмінного пункту на території іншої адміністративно-територіальної
одиниці слід звернутися до місцевого органу ДПС з реєстраційним посвідченням.
Посадова особа податкової інспекції запише дані про реєстратор та суб’єкта
до Книги РРО, а також в реєстраційному посвідченні зробить відмітку
про взяття РРО на облік. Може бути й таке: два різні райони підпадають
під повноваження одного органу ДПС. Це стосується міжрайонних або об’єднаних
державних податкових інспекцій. У цьому випадку, коли за місцем реєстрації
та місцем провадження діяльності орган ДПС — один i той самий, про повторне
взяття на облік можна не говорити.
Необхідно підкреслити, що процедура реєстрації не передбачає перевезення
реєстратора з місця на місце, зокрема до органу податкової служби. Усі
етапи реєстрації передбачають тільки оформлення та подання необхідних
документів. Щодо фіскалізації та опломбування реєстратора, то й ці роботи
можна виконати за домовленістю з ЦСО прямо на місці встановлення РРО
безпосередньо в обмінному пункті. Завдяки такій організації процедури
реєстрації зменшується ризик щодо пошкодження чи виведення з ладу реєстратора,
які можуть статися під час перевезень.
Пункти 2.8, 2.9
Підприємницька діяльність в Україні характеризується високою динамічністю.
Це й не дивно, оскільки всі сфери господарювання розвиваються дуже бурхливо,
створюється багато нових підприємств, так само, як i багато з них припиняє
свою діяльність з тих чи інших причин. Структура підприємства може змінюватися,
організаційні зміни інколи призводять до територіальних переміщень окремих
підрозділів. Тому стає у нагоді норма щодо можливості перереєстрації
РРО для використання його в іншому обмінному пункті того самого СПД.
Ця процедура зовсім проста: суб’єкт подає до органу ДПС, де зареєстровано
РРО, заяву i реєстраційне посвідчення, а також довідку про реєстрацію
нового пункту обміну іноземної валюти, де він планує встановити зазначений
реєстратор.
Якщо РРО був на обліку в іншому органі ДПС, його треба спочатку зняти
з обліку (зробити відмітку в реєстраційному посвідченні). Після внесення
змін до запису в Книзі РРО та до реєстраційного посвідчення реєстратор
готовий до використання за новою адресою. Тільки не забувайте, будь
ласка, про взяття на облік, коли таке передбачено Порядком № 87.
Ми недарма так наполегливо звертаємо увагу читачів на необхідність узяття
РРО на облік. Від того, чи виконано всі дії, передбачені процедурою
реєстрації, залежить надання реєстратору статусу зареєстрованого. Було
виявлено чимало випадків, коли суб’єкти через необізнаність чи нехтування
нормами Порядку № 87 не зверталися до органу ДПС за місцем провадження
діяльності, щоб поставити РРО на облік (якщо облік був потрібний за
встановленим порядком). Такі РРО вважаються незареєстрованими, а застосування
незареєстрованого РРО при здійсненні валютних операцій є порушенням
п. 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР та тягне за собою відповідальність — фінансову
санкцію у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.
2 ст. 18 Закону № 265/95-ВР).
(Далі буде)