ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
17.12.2003 N 6397/С/17-0515
ДПАУ розглянула заяву щодо сплати земельного податку і
повідомляє.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом
України ( 2768-14 ) (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі
України поділяються на категорії за основним цільовим
призначенням.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону
України від 03.07.92 р. N 2535-XII ( 2535-12 ) "Про плату за
землю" (далі - Закон), який визначає розміри та порядок плати за
землю, а також відповідальність платників та контроль за
правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст. 2 Закону ( 2535-12 ) використання землі в
Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і
землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті
юридичні або фізичні особи, яким землю передано у власність або
надано в користування, у тому числі на умовах оренди. За земельні
ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Підставою для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру (ст. 13 Закону ( 2535-12 ).
Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про
реєстрацію права власності на землю, право користування земельними
ділянками та договори оренди землі, облік кількості та якості
земель.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний
податок з дня виникнення права власності або права користування
земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права
користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний
період перебування землі у власності або користуванні у поточному
році (ст. 15 Закону ( 2535-12 ).
Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на
землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу
права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним
кодексом України ( 2768-14 ). Набуття права на землю громадянами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або
надання їх у користування.
Згідно із ст. 125 цього Кодексу ( 2768-14 ) право власності
на землю або право користування земельною ділянкою виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це
право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну
ділянку і право постійного користування земельною ділянкою
посвідчується держактами, форми яких затверджуються КМУ.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди, який реєструється відповідно до закону.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення
її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та держреєстрації забороняється (ст. 126 Земельного
кодексу ( 2768-14 ).
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу ( 2768-14 ) при
переході права власності на будівлю і споруду право власності на
земельну ділянку або її частину може переходити на підставі
цивільно-правових угод, а право користування - на підставі
договору оренди. Угодами визнаються дії громадян і організацій,
спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
або обов'язків (ст. 41 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
У разі переходу права власності на будівлю або споруду до
громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності
земельні ділянки, до них переходить право користування земельною
ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
При переході права власності (користування) на будівлю або
споруду до кількох осіб земельна ділянка переходить у спільне
користування власників цих об'єктів. Право на земельну ділянку
визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та
споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і
споруди.
Як зазначено у листі та як повідомила ДПІ, за договором
купівлі-продажу, укладеним із ЗАТ, два громадянина у рівних
частках придбали нежиле приміщення - спеціальне приміщення
(літ. Р) загальною площею 334,2 кв.м.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення
нотаріально посвідчений, в такому разі громадянин має право на
користування частиною земельної ділянки, на якій розташовано
будівлю (виробничого призначення), в якій знаходиться нежиле
приміщення (механічний цех - (літ. Ц)), викуплене громадянином.
Право на користування частиною площі земельної ділянки під
належним громадянам нежилим приміщенням громадяни повинні оформити
в установленому законодавством порядку.
Плата за землю (за користування земельною ділянкою) в цьому
випадку повинна вноситися з дня виникнення права власності або
користування будівлею чи спорудою, як це встановлено ст. 15 Закону
про плату за землю ( 2535-12 ).
Громадяни, які одержали Державний акт на право власності або
користування земельною ділянкою або оформили це право, але не
одержали з якоїсь причини Державний акт, сплачують земельний
податок за ставками відповідно до категорій земель, визначених у
Державному акті.
Щодо орендної плати за землю зазначаємо, що орендні відносини
регулюються Законом України від 06.10.98 р. N 161-XIV ( 161-14 )
"Про оренду землі", відповідно до якого орендодавцями землі в
Україні можуть виступати місцеві ради і власники землі (ст. 5
цього Закону).
Орендна плата за землю - це платіж, внесений орендарем
орендодавцю за користування земельною ділянкою.
У випадку коли орендодавцем виступає власник землі, то
орендар, уклавши при цьому договір на оренду землі з власником,
сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу,
сплачує на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться
земельна ділянка, земельний податок.
Якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада,
орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує
орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території
якої знаходиться земельна ділянка. При цьому договір на оренду
землі є підставою для сплати орендної плати за землю. Пільг для
платників по внесенню орендної плати законодавством не
передбачено.
Щодо фізичних осіб - СПД, які вибрали спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком та
здійснюють підприємницьку діяльність у вигляді здавання в найм
власної нерухомості, то такий платник звільняється від плати
(податку) за землю лише за земельні ділянки, що використовуються
ним для провадження підприємницької діяльності, надані йому в
установленому чинним законодавством порядку для здійснення такої
діяльності (п. 5 постанови КМУ від 16.03.2000 р. N 507
( 507-2000-п ) "Про роз'яснення Указу Президента України від
03.07.98 р. N 727").
Тобто, якщо земельна ділянка, на якій розміщено нежитлове
приміщення, яке за договором оренди передається у тимчасове
володіння (оренду), надана місцевою радою СПД у користування чи у
власність саме для здійснення підприємницької діяльності, в такому
випадку він як платник єдиного податку звільняється від сплати
земельного податку за таку земельну ділянку, як це передбачено
ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 ( 727/98 )
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від
28.06.99 р. N 746/99 ( 746/99 ).
Заступник Голови М.Степанов