ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
Л И С Т
11.05.2004 N 07-06/951-3841
Управлінню
Державного казначейства
в АРК, областях, містах
Києві та Севастополі
Щодо надання роз'яснень
Державне казначейство України, враховуючи численні запити з
окремих питань виконання місцевих бюджетів, роз'яснює наступне.
При виконанні державного та місцевих бюджетів всім учасникам
бюджетного процесу необхідно дотримуватись вимог Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ), закону України про Державний бюджет
України, рішення про місцевий бюджет на відповідний рік та
нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.
Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники
коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування,
що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним
плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження
щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і
спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій
та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до
бюджетних призначень (п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ).
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та
провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань,
встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними
та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без
відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень,
встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України
на відповідний рік, не вважаються бюджетними зобов'язаннями.
Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть
здійснюватися (п. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ).
Слід також звернути увагу, що відповідно до статті 46 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 )
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські,
районні, селищні, сільські ради при затвердженні відповідних
бюджетів повинні були забезпечити в повному обсязі потребу в
асигнуваннях на проведення розрахунків за електричну енергію,
теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та
послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, не
допускаючи будь-якої простроченої заборгованості із зазначених
послуг, а також встановити ліміти споживання енергоносіїв у
фізичних обсягах по кожній бюджетній установі виходячи з обсягів
призначень, затверджених розпорядникам бюджетних коштів у рішеннях
про затвердження відповідних бюджетів на 2003 рік. Ця норма
закріплена статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2004 рік ( 1344-15 )".
Крім того, статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) розпоряднику бюджетних коштів
дозволялось обсяги власних надходжень бюджетних установ, які
перевищують відповідні витрати, встановлені рішенням про місцевий
бюджет, спрямовувати в першу чергу на погашення заборгованості з
оплати праці, нарахувань на заробітну плату. Ця норма також
закріплена статтею 84 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2004 рік ( 1344-15 )".
Згідно з нормами статті 46 постанови Кабінету Міністрів
України від 28.02.2002 N 228 ( 228-2002-п ) "Про затвердження
Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до
виконання кошторисів бюджетних установ" обсяг бюджетних
зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити
зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями
минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за
бюджетними зобов'язаннями у поточному році. Слід звернути увагу,
що згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 )
бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік,
який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня
того ж року.
Щодо питання безспірного списання коштів бюджету, то
відповідно до вимог статті 25 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) Державне казначейство України здійснює безспірне
списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевих
бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що
відповідно до закону має право на його застосування.
При цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких
обліковуються кошти місцевих бюджетів, в рахунок погашення
зобов'язань бюджетних установ не допускається.
Загальні правила, форми і розрахунки органів Державного
казначейства України та розпорядників, одержувачів бюджетних
кошів, інших клієнтів при примусовому списанні (стягненні) коштів
з їх реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків
інших клієнтів встановлюються Порядком примусового списання
(стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в
органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного
казначейства України від 05.10.2001 N 175 ( z1001-01 ) та
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2001 за
N 1001/6192.
Відповідно до пункту 3.5 Порядку ( z1001-01 ) примусове
списання (стягнення) коштів із спеціальних реєстраційних рахунків
у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється
безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному
спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням
зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної
класифікації. Після проведення примусового списання (стягнення)
коштів з відповідних спеціальних реєстраційних рахунків
розпорядники бюджетних коштів повинні привести облік
зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань у
відповідність до проведених операцій та внести відповідні зміни до
кошторису доходів та видатків спеціального фонду в частині власних
надходжень.
Процедури накладання арешту на кошти розпорядників,
одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, що знаходяться на
відкритих в органах Державного казначейства реєстраційних,
спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів,
також регламентуються Порядком примусового списання (стягнення)
коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах
Державного казначейства ( z1001-01 ) (розділ 4).
Заступник Голови О.О.Чечуліна