Статтею 67 Господарського кодексу встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу господарське зобов'язання виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негос-подарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 207 Господарського кодексу визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним регламентовано ст. 208 цього Кодексу.
Існують особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання. Відповідно до ст. 258 Господарського кодексу особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі госпог дарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини. Правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного розподілу праці, що склався, та об'єктивно існуючих галузей народного господарства.
У цьому аспекті слід звернути увагу на те, що в такій галузі, як виробництво алкогольних напоїв, Закон № 481/95-ВР(ст. 7) забороняє на давальницьких умовах виробляти алкогольні напої, до яких належать і ви-номатеріали згідно з визначенням терміна «алкогольні напої» у а. 1 цього Закону. Дозволено виробництво алкогольних напоїв лише в межах власного балансу під-приємства-виробника. Як виняток зазначений Закон дозволяє на давальницьких умовах лише переробляти виноград, плоди та ягоди на виноматеріали.
На заводах первинного виноробства здійснюються переробка винограду (плодово-ягідної сировини), вилучення сусла (соку), його бродіння та зберігання молодих виноматеріалів. Готовою продукцією заводів первинного виноробства є купажовані та оброблені виноматеріали для виготовлення вин. Інструкцією № 291 визначено, що до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.
Закон № 481/95-ВР (ст. 7) забороняє виробництво на давальницьких умовах алкогольних напоїв, у тому числі виноматеріалів, як продуктів, одержаних шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлених на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць, які належать до товарних груп ГС під кодами 2204, 2205. 2206, 2208. Тобто норми зазначеного Закону взагалі забороняють виробництво на давальницьких умовах виноматеріалів незалежно від операцій (стадій) з виробництва чи ступеня готовності продукції, що виробляється, оскільки таке виробництво виноматеріалів здійснюється поза балансом підприємства, що є їх власником. Отже, виноматеріали взагалі не можуть бути давальницькою сировиною згідно з нормою ст. 7 цього Закону.
Норми чинного законодавства визначають порядок сплати акцизного збору з підакцизних товарів у разі їх виробництва з давальницької сировини як сировини, що має єдиний загальноекономічний зміст у господарських стосунках між суб'єктами підприємницької діяльності. У Законі № 481/95-ВР не наведено визначення терміна «давальницька сировина», однак він вживається в цьому Законі у загальноприйнятому в народному господарстві значенні.
Економічний термін «давальницька сировина» є загальновживаним та загальновідомим і тому в силу частини першої ст. 35 Господарського процесуального кодексу не потребує доведення. При цьому Конституція України не містить вимог щодо встановлення виключно законами економічних термінів, таких як, наприклад, «давальницька сировина».
На сьогодні є чинним ряд нормативних актів органів державної виконавчої влади, які визначають термін «давальницька сировина». Зокрема, відповідно до Інструкції № 291 на позабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовника, прийнятих для переробки (давальницька сировина) і не оплачуваних одержувачем.
Відповідно до глави 28 Цивільного кодексу договір на переробку сировини на давальницьких умовах є договором підряду на виконання роботи з матеріалу замовника. При здійсненні операцій з переробки сировини на давальницьких умовах переробник давальницької сировини обліковує давальницьку сировину поза балансом. Згідно зі ст. 345 Цивільного кодексу замовник — власник давальницької сировини оплачує виконану підрядчиком роботу, тобто підприємство, що переробило (доробило) давальницьку сировину, надало послугу, вартість якої компенсується замовником.
Також у ст. 1 Декрету № 18-92 наведено визначення термінів «давальницька сировина» та «давальницькі умови».
Крім цього, наказом № 340 затверджено річну й поточну звітність щодо промислової діяльності підприємств. У річному звіті «Звіт підприємства про виробництво промислової продукції» (форма № 1П-НПП) та поточному звіті «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)» (форма № 1-П (термінова)) окремо відображається вироблена (випущена) продукція, виготовлена з власної сировини та з давальницької сировини. При цьому до вартості продукції з власної сировини, призначеної для збуту, не включається вартість робіт з виготовлення продукції з давальницької сировини. У рядках 810 та 848 звіту форми № 1-П наводяться дані про обсяг продукції (робіт, послуг) власного виробництва у порівнянних цінах за звітний і попередній звітному місяці, що за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) належить до добувної, обробної промисловості та виробництва і розподілення електроенергії (секції «С», «О» та група 40.1 секції «Е»). Не включається до даних рядків 810 і 848 вартість продукції, виготовленої із сировини підприємства (за давальницькою схемою) на інших підприємствах, та вартість давальницьких або покупних сировини, матеріалів, заготовок у випадках, коли підприємство виробляє з них не готову продукцію, а здійснює одну або декілька операцій з її виготовлення, а також коли здійснюється доробка продукції. В окремому рядку 825 наводяться дані про вартість давальницької сировини, використаної на вироблену у звітному кварталі продукцію. Вартість давальницької сировини визначається за цінами, зазначеними в договорі або супроводжувальних документах. Якщо в таких документах ціна на давальницьку сировину відсутня, то використовуються ціни на аналогічну власну сировину.
У разі коли підприємство — виробник виномате-ріалів продаватиме свої виноматеріали іншому виробнику виноматеріалів для їх технологічного оброблення (доробки), а потім у цього виробника знову їх придбаватиме, ці виноматеріали не можуть розглядатися як сировина для виробництва інших підакцизних товарів. Таким чином, при реалізації виноматеріалів для їх технологічного оброблення (доробки) іншому підприємству в підприємства-ви-робника виникає об'єкт оподаткування акцизним збором цих виноматеріалів на загальних підставах відповідно до ст. 3 Декрету № 18-92.