Гарантії для робітників і службовців, що направляються для підвищення кваліфікації, встановлено ст. 122 КЗпП, згідно з якою при направленні робітників і службовців для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
Для професійної підготовки та підвищення кваліфікації робітників і службовців, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи (ст. 201 КЗпП).
Підприємство як суб'єкт господарювання, яке регулює відносини з іншими підприємствами, організаціями, фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності на підставі договорів, є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Предметом договору у сфері господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи перепідготовка працівників. Оскільки метою її проведення є створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим підприємством значних позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників.
Щодо порядку оподаткування вартості навчання осіб, які перебувають у трудових відносинах з працедавцем, в інших випадках, зокрема у вищих навчальних закладах, то згідно із Законом № 889-ІV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку — найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної в пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи (пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІV), тобто не вище суми, що дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн.
Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем упродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена в компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню в загальному порядку.