На сьогодні в середньому до районного відділу міліції за місяць надходить майже 400 повідомлень про вчинення злочинів, прийняття рішення за якими відповідними посадовими особами обов'язкове.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлені злочини, у тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, тобто відмова в прийняті заяви від особи є прямим порушенням вимог чинного законодавства, що тягне за собою відповідальність посадових осіб згідно з чинним законодавством. Кримінально-процесуальний кодекс не містить спеціальної норми, яка б визначала порядок прийому та реєстрації заяв та повідомлень про злочини. Вказане регулювання законодавець відніс до відомчих нормативних актів.
Так, відповідно до Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 4 жовтня 2003 р. № 1155 (далі — Інструкція), що регламентує діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про злочини, організаційні та практичні заходи щодо вдосконалення цієї роботи, основними завданнями органів внутрішніх справ є підтримання постійної готовності сил і засобів до оперативного реагування на повідомлення, реєстрація цих заяв та негайне реагування на всі злочинні прояви. Крім того, оперативне інформування вищестоящих органів внутрішніх справ обов'язкове при отриманні повідомлення.
Тобто будь-яка особа, яка звернулась до районного відділу міліції, має бути певна, що її заява не залишиться поза увагою.
Реєстрація таких заяв та повідомлень здійснюється в книзі обліку інформації про злочини та пригоди (КОЗП), форма якої є єдиною для всіх органів внутрішніх справ. Персональна відповідальність за правильність ведення книги покладається на чергового органу внутрішніх справ; вона є документом суворої звітності. Згідно з Інструкцією в КОЗП реєструється інформація про злочини, що є приводом для порушення кримінальної справи; інша інформація про пригоди. Відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу до інформації, яка є приводом для порушення кримінальної справи, законодавець відніс, зокрема, заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб представників влади, громадськості або окремих громадян, оформлені згідно з вимогами ст. 95 Кримінально-процесуального кодексу. Будь-яка особа вправі звернутись як усно, так і з письмовою заявою. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що Прийняла заяву, при цьому заявник попереджається про відповідальність за неправдивий донос, що відмічається в протоколі.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої юна подається. Повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або на гарячому, можуть бути як усними так і письмовими.
Розглядаючи будь-яке звернення, посадова особа перш за все з'ясовує, чи є отримана заява або повідомлення про вчинений або підготовлений злочин підставою для порушення кримінальної справи; чи містять вказані факти ознаки злочину та чи вбачається в діянні, про яке повідомлено, конкретний вид злочину або чи є підстави для відмови в порушені кримінальної справи.
Згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства, а саме ст. 97 КПК України, в 3-денний (у 19-денний, коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи) строк орган дізнання або слідчий за наявності приводів та підстав, зазначених у статті 94 КПК України, виносить постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи та підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи буде встановлено особу, яка вчинила злочин, то кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. У такому випадку прокурор або суддя вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову, а суддя — ухвалу.
Якщо орган дізнання або слідчий не вбачає підстав до порушення кримінальної справи, він своєю постановою відмовляє в її порушені, повідомляючи заінтересованих осіб про прийняте рішення. Копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи обов'язково повинна бути направлена заявникові й іншим заінтересованим особам. У наш час послуги пошти можливо не найкращі, і відповідь може надійти із запізненням або взагалі не надійти, тому рекомендую особисто пересвідчуватись у прийнятому рішенні.
Отже, якщо вас не було поінформовано про результати розгляду заяви або повідомлення про вчинений або підготовлений злочин через 10 днів після звернення до районного відділу міліції, ви вправі звернутись до відповідного прокурора, який здійснює нагляд за органами дізнання та досудового слідства, адже слідчий або орган дізнання не пізніше доби повинні направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушені такої справи.
Трапляється багато випадків, коли громадяни не згодні з прийнятим рішенням щодо відмови в порушенні кримінальної справи. У такому разі вони можуть оскаржити постанову слідчого і органу дізнання відповідному прокуророві, який у разі безпідставної відмови в порушенні справи своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.
Разом з тим, відповідно до статті 236-1 Кримінально-процесуального кодексу скарга на постанову органу дізнання, слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи може бути подана особою, інтереси якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом 7 днів з дня отримання копії постанови.
Отже, вибір залишається за нами — до якого органу звергатись за захистам порушених прав.