Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Згідно з чинним законодавством використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом та Законом № 161-XIV. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
У разі якщо орендодавцями землі виступають відповідні органи місцевого самоврядування або виконавчої влади, то орендар з моменту набуття права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним, Цивільним, Господарським кодексами України, Законом № 161-XIV та іншими законами України і договором оренди, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю.
У разі якщо орендодавцем виступає власник землі, то орендар з моменту набуття права оренди земельної ділянки сплачує власнику орендну плату за землю, а власник у свою чергу сплачує земельний податок до бюджету.
Згідно з частинами першою та другою ст. 21 Закону № 1211-IV орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ст. 23 Закону № 1211-IV).
Разом з тим ст. 796 Цивільного кодексу визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, що передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Плата, що справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування ними і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 Цивільного кодексу).
Оскільки об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яку передано у власність або надано в користування, то при здаванні приміщень в оренду підприємствами, установами та організаціями іншим суб'єктам господарювання орендодавці сплачують до місцевого бюджету земельний податок у встановлених розмірах на загальних підставах, а орендарі відповідно до умов договору сплачують орендодавцю орендну плату за землю, розмір якої встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.
Отже, витрати орендодавця, понесені у зв'язку зі сплатою земельного податку, можуть включатись до суми орендної плати за землю, якщо це визначено договором оренди.