Законом № 1 594-IV п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІV доповнено пп. 4.3.36, згідно з яким до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено внаслідок отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках); ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Земельні відносини, тобто суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, регулюються Земельним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більше 2,0 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, у селищах — не більше 0,1 5 га, у містах — не більше 0,10 га.
Земельним кодексом та Законом № 742-ІV встановлено, що розмір земельних ділянок, які передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства або надаються в оренду, може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 4 Закону № 742-ІV особисті селянські господарства підлягають обліку, який здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.
Законом № 742-ІV визначено, що особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка провадиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції та реалізації її надлишків (ст. 1).
Також згідно зі ст. 7 Закону № 742-ІV члени особистого селянського господарства мають право реалізовувати надлишки вирощеної (виробленої) продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам.
Отже, при продажу власниками (користувачами) земельної ділянки вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції переробним, заготівельним підприємствам та іншим особам, які згідно із Законом № 889-ІV є податковими агентами, у джерела виплати доходу податок з доходів фізичних осіб не утримується за умови дотримання платниками податку вимог щодо надання довідок місцевих рад про те, що така продукція вирощена (вироблена) саме на земельних ділянках, зазначених у Законі № 1594-ІV та що такі земельні ділянки не збільшено за рахунок земельної частки (паю). У разі відсутності у продавців Державного акта на право власності (користування) земельної ділянки у зазначеній довідці повинні також міститися дані про дату і номер рішення місцевої ради, на підставі якого передано (надано) їм таку земельну ділянку у власність (користування).
У інших випадках, передбачених Законом № 889-ІV, із доходів, що виплачувалися податковими агентами таким фізичним особам, податок повинен утримуватися та перераховуватися до бюджету у порядку, визначеному статтями 8 та 16 цього Закону. Фізичні особи, які отримували доходи не лише від податкових агентів, згідно з нормами Закону № 889-ІУ зобов'язані подати річну податкову декларацію про одержаний загальний річний дохід до 1 квітня наступного за звітним року.
Податкові агенти зобов'язані надати до податкового органу за їх місцезнаходженням у встановлений строк податковий розрахунок сум доходу, виплаченого на користь платників податку, а також сум утриманого з цих сум податку за формою № 1ДФ, затвердженою наказом № 451.