На сьогодні порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів регулюється Законом "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 року № 1963-XII (далі — Закон про власників транспортних засобів), зі змінами та доповненнями, зокрема, внесеними Законом від 16.07.1999 року № 986-XIV "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" (набрав чинності з 1 січня 2000 року), жим установлено, що платниками цього податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, а об'єктом оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів, зазначені у ст. 2 Закону про власників транспортних засобів.
Статтею 4 Закону про власників транспортних засобів визначено пільги щодо податку з власників транспортних засобів як для фізичних, так і для юридичних осіб. У ній перелічено категорії осіб, які мають право користуватися пільгою, та певні транспортні засоби, щодо яких виникає право на пільгу у цієї категорії осіб.
Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 ст. 14 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, звільняються від сплати податку щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см куб. або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна До 650 см куб., чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м.
Особи, зазначені у пунктах 3 і 4 ст. 14 згаданого Закону, звільняються від сплати податку щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см куб. або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см куб., чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю.
Громадяни (незалежно від того, належать вони до пільгової категорії осіб чи ні), які мають у власності інші, ніж зазначені у ст. 4 Закону про власників транспортних засобів, транспортні засоби і які є об'єктами оподаткування, повинні сплачувати податок на загальних підставах, тобто виходячи із загального об'єму циліндрів двигуна транспортного засобу, за річними ставками, визначеними у ст. З цього Закону.
Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, за річними ставками, зазначеними у ст. З Закону. Фізичні особи зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію і технічний огляд транспортних засобів, документ, що стверджує сплату податку, а у відповідних випадках — документ, що дає право на пільгу зі сплати податку.
У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів цими органами не проводяться. Підставою для надання пільг зазначеним особам є посвідчення встановленого зразка.