ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
Л И С Т
06.08.2004 N 07-06/1576-6757
Управлінню Державного
казначейства в Автономній
Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі
Міністерствам, іншим
центральним органам
виконавчої влади
Про надання роз'яснень
Державне казначейство України розглянуло листи міністерств та
інших органів виконавчої влади щодо виконання вимог окремого
доручення Кабінету Міністрів України від 22.06.2004
N 10609/21/1-04 стосовно стану небюджетної заборгованості та
повідомляє.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні
зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних
асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті
без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними
зобов'язаннями, витрати на покриття таких зобов'язань не можуть
здійснюватися. Стаття 42 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (в минулому році - стаття 26
Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) також забороняє здійснювати оплату небюджетних
зобов'язань за рахунок бюджетних коштів, а взяття таких
зобов'язань визначається бюджетним правопорушенням. Відповідно до
статті 121 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) бюджетне
правопорушення, вчинене розпорядником бюджетних коштів, може бути
підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом
його керівника чи інших відповідальних посадових осіб.
Відповідальність за організацію та стан внутрішнього
фінансового контролю (п. 3 статті 26 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ), в тому числі і фінансового контролю за взяттям та
виконанням зобов'язань, несуть розпорядники бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду,
затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних
установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
28.02.2002 N 228 ( 228-2002-п ), установи мають право брати
бюджетні зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в
межах, установлених затвердженими кошторисами та планами
асигнувань.
Порядок обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в
органах Державного казначейства, затверджений наказом Державного
казначейства України 19.10.2000 N 103 ( z0759-00 ) та
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.10.2000 за
N 759/4980, із змінами та доповненнями, визначає, що розпорядники
коштів бюджету повинні укладати угоди (брати зобов'язання) та
здійснювати видатки у межах затверджених бюджетних асигнувань.
Враховуючи зазначене, зобов'язання за коштами державного або
місцевих бюджетів, взяте юридичними та фізичними особами без
відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень,
встановлених Бюджетним кодексом України ( 2542-14 ), законом
України про Державний бюджет України на відповідний рік та
рішенням про місцевий бюджет, відноситься до небюджетного
зобов'язання (небюджетної кредиторської заборгованості).
Необхідно наголосити, що до небюджетної заборгованості не
відноситься кредиторська заборгованість, яка виникала в межах
планових показників відповідних років, але з якихось причин не
була зареєстрована або була не оплачена внаслідок недостатності
коштів. Така заборгованість може бути зареєстрована та оплачена
органами Державного казначейства в наступному бюджетному періоді
за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань,
встановлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за
спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних
надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (в розрізі
складових спеціального фонду відповідно до зведення показників
спеціального фонду кошторису), встановлених кошторисом, виходячи з
потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного
бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів
для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.
Також слід зазначити, що Державним казначейством України
листом від 12.05.2004 N 07-04/959-3875 ( v3875506-04 ) надавалися
роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку сум
фактичних нестач грошових, валютних, матеріальних та інших
цінностей, в якому зазначалося, що до форми N 7 "Звіт про
заборгованість бюджетних установ" не включається заборгованість за
сумами нестач і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, збитків
за псування матеріальних цінностей, віднесених на рахунок винних
осіб, та заборгованість за іншими сумами, що підлягають утриманню
в установленому порядку. Суми такої заборгованості відображаються
у формі N 1 "Баланс" у рядку "Розрахунки з відшкодування завданих
збитків".
Тому помилковим є віднесення сум нестач та крадіжок грошових,
валютних, матеріальних та інших цінностей до небюджетної
заборгованості.
Отже, розпорядники бюджетних коштів у своїй діяльності
повинні не допускати виникнення небюджетної заборгованості. У разі
її виникнення винні особи мають нести цивільну, дисциплінарну,
адміністративну або кримінальну відповідальність. При організації
своєї діяльності розпорядники бюджетних коштів мають враховувати
норми п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних
вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 N 228
( 228-2002-п ), який визначає, що видатки спеціального фонду
кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій
послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості
установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням
основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені)
видатками загального фонду. Також відповідно до статті 84 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 )
якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують
відповідні витрати, розпорядник бюджетних коштів передбачає
спрямування таких сум, у першу чергу, на погашення заборгованості
з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, комунальних послуг
та енергоносіїв. У разі якщо відсутня така заборгованість,
розпорядник бюджетних коштів спрямовує: 50 відсотків коштів на
заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень; 50
відсотків коштів на заходи, які необхідні для виконання основних
функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за
відповідною бюджетною програмою (функцією). При цьому розпорядник
бюджетних коштів здійснює коригування обсягів взятих бюджетних
зобов'язань по загальному фонду бюджету для проведення видатків по
цих зобов'язаннях із спеціального фонду бюджету. Отже, при
плануванні та виконанні кошторисів розпорядники мають
дотримуватись вимог законодавчо-нормативних актів, тобто погашати
бюджетну заборгованість по загальному фонду за рахунок власних
надходжень установи та не допускати виникнення небюджетних
зобов'язань у процесі виконання кошторису, які визначаються на
кінець звітного бюджетного року, при визначенні результату
виконання кошторису.
На сьогодні єдиним шляхом зменшення обсягу небюджетної
заборгованості розпорядників бюджетних коштів є списання
кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної
давності якої минув відповідно до Порядку списання кредиторської
заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої
минув, затвердженого наказом Державного казначейства України
від 08.05.2001 N 73 ( z0458-01 ). Інших порядків та джерел
погашення небюджетної заборгованості розпорядників бюджетних
коштів немає.
Враховуючи викладене, просимо органи Державного казначейства
посилити контроль при прийнятті рішень про оплату зобов'язань і
здійснювати погашення тільки бюджетної заборгованості
розпорядників бюджетних коштів та постійно проводити
роз'яснювальну роботу з розпорядниками бюджетних коштів щодо
дотримання ними вимог законодавчо-нормативних актів.
Заступник Голови О.О.Чечуліна