З 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України від 09.07.2003 p. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за текстом — Закон № 1058-IV), яким поняття «пенсійне забезпечення» замінено поняттям «пенсійне страхування». Однією з концептуальних засад нового Закону є основна вимога Міжнародної організації праці щодо прав застрахованої особи на матеріальне забезпечення по страховому випадку за умови підтвердження страхового стажу як періоду, в якому щомісяця сплачуються відповідні страхові внески (особою, роботодавцем) у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.
На сьогодні для застрахованих осіб та роботодавців є актуальною турбота про своєчасне звітування до Пенсійного фонду, про розмір реально одержаної , заробітної плати громадянина та своєчасну сплату відповідних сум страхових внесків до зазначеного Фонду.
Необхідність усвідомлення цього зумовлено такими обставинами. Починаючи з 1 січня 2004 р. обчислення пенсій за віком провадиться за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців за таким принципом: розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної плати/доходу застрахованої особи за звітні (страхові) місяці, за які до Пенсійного фонду реально сплачено відповідну суму страхових внесків.
Таким чином, якщо в електронній персональній справі особи за даними персоніфікованого обліку за будь-які місяці її роботи відсутні підтвердження про сплату страхових внесків із нарахованої заробітної плати до Пенсійного фонду, то такі заробітки не враховуватимуться при обчисленні розміру пенсії. Тобто нарахована пенсія буде менше тієї, яка могла б бути нарахована заявнику за умови повної сплати всіх необхідних сум страхових внесків.
Для реалізації зазначеної концептуальної вимоги новим Законом передбачено такі права та відповідальність для застрахованих осіб та їх страхувальників.
Застрахована особа має право:
Застрахована особа зобов'язана:
Страхувальник має повноваження:
Для визначення розміру пенсійних виплат за принципами пенсійного страхування, тобто розрахунку пенсії' на основі накопичених протягом страхового стажу персоніфікованих даних (залежно від розміру зарплати/доходу та періоду страхового стажу, протягом якого сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду) Пенсійним фондом України було розроблено і в 1998 р. запроваджено автоматизовану систему персоніфікованого обліку страхових внесків.
За шість років експлуатації автоматизованої системи СПОВ у всіх територіальних органах Пенсійного фонду України зібрано та оброблено понад 130,8 млн. первинних звітів страхувальників, тобто у середньому 21,8 млн. первинних звітів на рік. Використовуючи первинні бази даних, що знаходяться у територіальних органах, Пенсійним фондом створено центральну електронну базу даних персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб.
На сьогодні у центральній базі даних СПОВ ізуна-копичених первинних звітів страхувальників сформовано понад 27,9 млн. персональних облікових справ, відомості з яких використовуються для призначення пенсій з 1 липня 2000 р. Для формування персональних справ із відомостями про застраховану особу використовуються ідентифікаційні коди Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до Закону № 1058-IV Пенсійний фонд України розробив новий Порядок формування та подання до пенсійних органів відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. № 7-6 та зареєстрований в Мін'юсті України 10.08.2004 р. за № 1000/9599 (за текстом - Порядок № 7-6). Він складається з 1 2 розділів та 10 додатків.
Визначені у зазначеному Порядку правила формування та подання первинної звітності страхувальників до СПОВ, які наведено у розділах 6—12, використовуватимуться при формуванні до Пенсійного фонду річної звітності за 2004 р.
У поточному році для врахування відомостей персоніфікованого обліку про застрахованих осіб, які подали заяву про призначення пенсії з 01.01.2004 p., або у разі ліквідації підприємства у системі персоніфікованого обліку (версія програмного комплексу — 5.9.2) приймаються звіти з використанням діючої модифікованої форми бланка документа «Індані». У зазначеній формі бланка передбачено можливість обліку відомостей про заробіток (дохід) фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, членів їх сімей, добровільних учасників, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, а також членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, які обрали особливий спосіб оподаткування.
Облік застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків за звітами за будь-які періоди до 1 січня 2004 р. ведеться з урахуванням правил, які діяли до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Згідно із Порядком № 7-6 звітність страхувальників до системи персоніфікованого обліку подаватиметься у такі порядок та строки:
Електронні носії з первинною звітністю до системи персоніфікованого обліку формуються страхувальником з використанням спеціального комплексу програм «АРМ — Р», актуальні версії яких безкоштовно надаються страхувальникам у територіальному органі Пенсійного фонду за місцем реєстрації.
Страхувальники, в яких кількість найманих працівників більше п'яти, подають відомості в електронному вигляді обов'язково в комплекті з документами у паперовому вигляді, завіреними підписом керівника та скріпленими печаткою. Інші страхувальники можуть подавати звіт лише у паперовому вигляді.
Страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові, внески, в десятиденний строк із дня одержання цих відомостей.
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду на страхувальника накладається штраф у розмірі 10% від суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А в разі повторного такого порушення протягом року — у розмірі 20% від зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У Порядку № 7-6 (розділи 5—12) наведено правила заповнення восьми звітних документів, які подаються до СПОВ.
Первинна звітність у СПОВ формується з використанням документальних джерел первинного бухгалтерського обліку та обліку кадрів у страхувальника.
Необхідно зазначити, що джерелом даних для заяви про реєстрацію платника страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є відомості із реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців.
Перелік форм первинної звітності та загальна схема взаємодії страхувальників з Пенсійним фондом порівняно з діючим документообігом у системі СПОВ не змінилися, але правила їх заповнення у Порядку № 7-6 приведено у відповідність до вимог Закону № 1058-IV.
Найважливішими нововведеннями Порядку № 7-6 є:
З метою полегшення прийняття відповідальною особою необхідних рішень у процесі визначення відповідності конкретної категорії застрахованої особи і необхідного об'єкта нарахування та розміру ставки страхового внеску у додатку 2 до Порядку № 7-6 наведено таблицю відповідності кодів категорії застрахованої особи та кодів об'єкта нарахування і розмірів ставок страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якій для кожної з 20 категорій застрахованих осіб сформульовано визначення об'єкта нарахування страхових внесків та відповідного розміру страхового внеску.
Методика використання кодів підстав для обліку спеціального стажу залишилася без змін, тобто відповідає діючій.