Яким є механізм справляння державного мита з заяв, поданих до господарських судів?

Державне мито в доход держбюджету України сплачується в порядку і розмірі, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами станом на 15. 11. 2001 р.) «Про державне мито». Згідно з п. 2 ст. З Декрету встановлюються такі ставки мита: із позовних заяв майнового характеру — 1 відсоток ціни позову, але не менш ніж 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян і не більш як 100; із заяв немайнового характеру, в тому числі про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство — 5 неоподатковуваних мінімумів; із позовних заяв зі спорів, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів, у господарських судах України — 5 неоподатковуваних мінімумів; із апеляційних та касаційних скарг, а також заяв про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами — 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті в разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру — 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з суми, що оспорюється.

Із позовних заяв одночасно майнового і немайнового характеру мито сплачується сукупно. Його сума розраховується за ставками, встановленими для заяв кожної категорії.

Держмито, що згідно зі ст. 3 Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, обчислюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати. Мито сплачують до подання позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами. До цих заяв як доказ сплати додається оригінал платіжного доручення, на зворотному боці якого є напис (примітка) банківської установи: «Державне мито у сумі... грн. зараховано до держбюджету» з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Цей напис скріплюється підписом керівника та головного бухгалтера банківської установи і засвідчується її печаткою.

Невиконання цих вимог є підставою для повернення позову без розгляду.

Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист

Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 40/2004