Порядок оподаткування доходів фізичних осіб в Україні регулюється Законом № 889-IV, яким визначено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи — резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та фізичні особи — нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України. Не є платником цього податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Дохід з джерелом його походження з України — це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, в тому числі, але не виключно, у вигляді зарплати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чиє такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на територіїУкраїни, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону № 889-IV працедавець — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки зі сплати їм зарплати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Визначення поняття «заробітна плата» наведено у частині «д» п. 1.3 ст. 1 та абзаці третьому п. 1.1 ст. 1 цього Закону, згідно з якими заробітна плата — це доходи, нараховані (виплачені, надані) платнику податку відповідно до умов трудового договору внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Податок з доходів фізичних осіб нараховується за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV (до 2007 р. — за ставкою 13%).
Згідно з п. 17.1 ст. 17 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді зарплати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Законом № 889-IV (п. 1.1 5 ст. 1) визначено також поняття «податковий агент», його права та обов'язки. Зокрема, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону.
Згідно з вимогами п. 19.2 ст. 19 цього Закону податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Форму податкового розрахунку, порядок його заповнення та подання податковими агентами затверджено наказом № 451.
На підставі норм Закону № 889-IV зарплата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується працедавцем незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, підлягає оподаткуванню за ставкою 13%. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.