Відповідно до п. 10 Порядку призначання і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою № 250, у призначенні соціальної допомоги може бути відмовлено у разі, коли працездатні члени малозабезпеченої сімї не працюють, не служать, не навчаються у вищих навчальних закладах І — IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інва-лідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку).
Таким чином, якщо дитина не може перебувати у дошкільному закладі за станом здоров'я, лікарсько-консультативна комісія видає довідку за встановленою формою, яка є підставою для одного з батьків не працювати і здійснювати постійний догляд за дитиною до шести років. За таких умов соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається на загальних підставах.
У разі якщо дитина перебуває у дошкільному закладі, а батьки не працюють, управління праці та соціального захисту населення мають право відмовити сімї у призначенні соціальної допомоги.
Водночас таку допомогу може бути призначено на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій і виконавчих комітетів міськихі районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій виходячи з конкретних обставин, що склалися в сімї. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сімї.