Припинення діяльності підприємств

Причини припинення діяльності підприємств

Припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності регулюється багатьма нормативними документами. Форми припинення діяльності юридичної особи (далі — підприємство) визначено ст. 104 Цивільного кодексу і ст. 59 Господарського кодексу. Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації.

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, розділу, перетворення. Відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства або засновника унітарного підприємства. При реорганізації юридичної особи до його правонаступників переходить майно (у тому числі право вимоги і борги). Майно переходить у момент підписання передавального або розподільного балансу, якщо інше не передбачено законодавством. Нова юридична особа за зобов'язаннями, які перейшли до неї, несе повну матеріальну відповідальність, навіть якщо прийняті активи не покривають кредиторських вимог.

Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав і обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації' підприємства його права й обов'язки припиняються.

Ліквідація підприємства здійснюється в таких випадках:

1.  На підставі рішення, прийнятого власником самостійно:

за рішенням учасників або органа юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, тобто вищого органа товариства або керівника унітарного підприємства; після закінчення терміну, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої під час його створення.

2.  Згідно з чинним законодавством. Причини обов'язкової ліквідації подано в таблиці:

3.  Примусова ліквідація за рішенням суду:

• визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
• проведення діяльності, що суперечить установчим документам або заборонена законом;
• невідповідність мінімального розміру статутного фонду вимогам закону;
• неподання протягом року до органів ДПС податкових декларацій, інших документів відповідно до закону;
• наявність у Єдиному державному реєстрі (ЄДР) запису про відсутність юридичної особи за зазначеним нею місцезнаходженням.

4.  У процесі визнання підприємства банкрутом відповідно до Закону № 2343-ХІІ.

Документальне оформлення рішення про ліквідацію

При ліквідації підприємства за рішенням суду документом, на підставі якого провадиться реєстрація припинення юридичної особи, є копія судового рішення про ліквідацію, яку орган суду направляє державному реєстратору. Вимоги до документального оформлення при ліквідації підприємства за рішенням власника подано нижче:

Орган ліквідації

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу ліквідація підприємства провадиться спеціально створюваною комісією з припинення юридичної особи. Комісія може складатися з кількох осіб (ліквідаційна комісія) або з однієї особи, яку називають ліквідатором. Згідно зі ст. 105 цього Кодексу при ліквідації підприємства за рішенням власників функції ліквідаційної комісії може бути покладено на орган управління або на керівника.

Якщо в статутному фонді підприємства є частка державної власності, то до комісії потрібно включити представника відповідного державного органу. В усіх інших випадках склад ліквідаційної комісії не регламентовано. Новим у законодавстві є те, що в усіх випадках склад комісії має бути погоджено з органом державної реєстрації.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами підприємства (п.3 ст. 105 Цивільного кодексу, п. 3 ст. 91 Господарського кодексу). У суді комісія (ліквідатор) виступає від імені юридичної особи.

До обов'язків ліквідаційної комісії входять:

• публікація в спеціалізованому виданні інформації про ліквідацію підприємства та про порядок і терміни пред'явлення кредиторами претензій (п. 3 ст. 60 Господарського кодексу);
• персональне повідомлення відомих кредиторів у письмовій формі про ліквідацію підприємства (п. 3 ст. 60 Господарського кодексу);
• вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію (п. А ст. 60 Господарського кодексу);
• оцінка майна підприємства, що ліквідується, проведення розрахунків з кредиторами, складання ліквідаційного балансу та подання його власнику або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законодавством порядку (п. 5 ст. 60 Господарського кодексу).

Законом № 2372-111 запроваджено відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6):

Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються з майна цього підприємства. Черговість і порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону (п. 2 ст. 61 Господарського кодексу).

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитори протягом місячного терміну з дня отримання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не звернуться до суду з відповідним позовом. Погашеними також вважаються претензії, у задоволенні яких кредитору відмовив суд (п. З ст. 61 Господарського кодексу).

Організаційні заходи при ліквідації

Для практичного здійснення ліквідації підприємства слід звернутися до Закону № 755-IV, що набрав чинності з 1 липня 2004 р.

У ст. 34 цього Закону наведено перелік документів, який потрібно надати державному реєстратору для внесення до ЄДР запису про рішення щодо ліквідації, а саме:

нотаріально засвідчена копія рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію.

Після закінчення ліквідаційної процедури, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення в спеціалізованому друкованому ЗМІ, слід надати державному реєстратору документи, перелік яких залежить від причини, через яку підприємство ліквідується.

При ліквідації за рішенням власників надаються (ст. 36):

• заповнена відповідна реєстраційна картка;
• свідоцтво про державну реєстрацію;
• оригінал установчих документів;
• акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженим рішенням засновників або уповноваженого ними органу;
• довідка відповідного органу ДПС про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
• довідка відповідного органу Пенсійного фонду про зняття з обліку;
• довідка відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;
• довідка архівної установи про прийняття документів, які підлягають довготерміновому зберіганню відповідно до законодавства;
• висновок аудитора про достовірність і повноту ліквідаційного балансу. Підписи на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально засвідчені.

При ліквідації в результаті реорганізації надаються (ст. 37):

• заповнена відповідна реєстраційна картка;
• свідоцтво про державну реєстрацію;
• оригінал установчих документів;
• нотаріально засвідчена копія передавального акта, якщо припинення здійснюється в результаті злиття, приєднання або перетворення;
• нотаріально засвідчена копія розподільного балансу, якщо припинення здійснюється в результаті розподілу;
• документ про узгодження плану реорганізації з органом ДПС;
• довідка відповідного органу ДПС про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
• довідка відповідного органу Пенсійного фонду про зняття з обліку;
• довідка відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;
• довідка архівної установи про прийняття документів, які підлягають довготерміновому зберіганню відповідно до законодавства;
• висновок аудитора про достовірність і повноту передавального акта або розподільного балансу.

Передатний акт або розподільний баланс повинен бути затверджений засновниками (учасниками) підприємства або органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Підписи на передавальному акті або ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально засвідчені.

Слід звернути увагу на те, що в переліку відсутні документи, які підтверджують здавання печаток і штампів органам внутрішніх справ і закриття рахунків. Ці документи надаватимуться до інстанцій, які видають перераховані вище довідки.

Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру. Положення про Єдиний державний реєстр і реєстрацію відомостей у ньому визначено розділом II Закону № 755-IV (статті 16 — 22). Згідно з п. 10 ст. 36 цього Закону реєстратор не пізніше наступного дня з дати державної реєстрації ліквідації повинен видати голові ліквідаційної комісії або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення один примірник оригіналу установчих документів і свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, на яких ставиться спеціальна позначка про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, державний реєстратор не пізніше наступного дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи зобов'язаний направити повідомлення про це до відповідних органів статистики, ДПС. Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.

Зняття з обліку як платника податків

Зняття з обліку в органах ДПІ регулюється Інструкцією № 80.

У разі прийняття власником рішення про ліквідацію юридична особа зобов'язана повідомити про це орган податкової служби за місцем реєстрації у триденний термін здати прийняття рішення. Перелік документів, які подаються при цьому, установлено пп. 8.1.1 Інструкції № 80:

• заява про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОПП;
• оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;
• копія рішення власника або уповноваженого ним органу про ліквідацію;
• копія розпорядчого документа про створення ліквідаційної комісії;
• ліквідаційна картка органів державної статистики;
• заява про зняття з обліку платника ПДВ, оригінал свідоцтва платника ПДВ і завірені в ДПІ копії цього свідоцтва (неплатників ПДВ це не стосується).

У 10-денний термін з дня подання заяви про зняття з обліку потрібно скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту і подати його на перевірку до органу податкової служби (пп. 8.1.3 Інструкції № 80). Ліквідаційний баланс складається станом на дату прийняття рішення про ліквідацію.

У місячний термін з дня подання заяви орган ДПС має прийняти рішення про проведення документальної перевірки і відповідні підрозділи повинні розпочати перевірку (абзац перший п. 8.2 Інструкції № 80).

Документальна перевірка не провадиться (за рішенням керівника органу ДПС) у разі, якщо (абзац третій п. 8.2 Інструкції № 80):

• платник податків зупинив діяльність;
• платник податків не перебуває за місцем реєстрації (обліку);
• платник податків не подає звітність протягом одного року до органу ДПС;
• платник податків не має податкового боргу і щодо нього використано інформацію від банківських установ, митної служби та інших контролюючих органів про відсутність здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої звітності, а також підрозділи податкової міліції підтвердили неможливість установлення місцезнаходження такого платника податків.

Якщо за результатами перевірки встановлено факт відсутності заборгованості перед бюджетами, орган податкової служби знімає платника податків з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах ДПС провадиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган ДПС складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП, яку направляє органам державної реєстрації (п. 8.3 Інструкції № 80).

Якщо в процесі перевірки виявлено заборгованість перед бюджетом (тобто донараховано суми податків, штрафів, пені), то орган ДПС направляє на адресу особи, відповідальної за погашення податкових зобов'язань, повідомлення про наявність зобов'язань зі сплати податків і зборів за ф. № 10-ОПП (п. 8.5 Інструкції № 80).

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації підприємства, є:

• при ліквідації платника податків — ліквідаційна комісія або інший орган, що здійснює ліквідацію відповідно до законодавства;
• при ліквідації філій, відділень, інших відособлених підрозділів платника податків — такий платник податків;
• при ліквідації кооперативів, кредитних союзів, товариств співвласників житла або інших колективних господарств — їх члени (пайовики) солідарно;
• при ліквідації інвестиційних фондів — інвестиційна компанія, що здійснює керування таким інвестиційним фондом.

Зняття з обліку здійснюється лише після сплати донарахованих сум.

Законодавчими актами України встановлено обов'язкове підтвердження достовірності й повноти ліквідаційного балансу аудитором (аудиторською фірмою).

Зняття з обліку як платника обов'язкових внесків

Кожне підприємство є платником внесків на обов'язкове страхування, з метою сплати яких реєструється у відповідних органах. У процесі ліквідації підприємства виникає потреба зняття з обліку в цих органах, по-

рядок якого регулюють нормативні документи, подані в таблиці:

Умови зняття з обліку відрізняються неістотно, що наочно видно з таблиці:

Обов'язковою умовою зняття з обліку є відсутність заборгованості за внесками, тобто в разі донарахуван-ня внеску або пені в процесі перевірки донараховані суми потрібно сплатити.

Цілком імовірно, що можна не встигнути в установлений термін за всіма адресами повідомити про рішення засновників ліквідувати підприємство. За несвоєчасне подання заяви про зняття з обліку штрафних санкцій не передбачено.

Послідовність дій

Процес ліквідації підприємства слід починати зі створення ліквідаційної комісії. Як зазначалося вище, склад ліквідаційної комісії при ліквідації з ініціативи власника нормативними документами не регламентовано. Зазвичай, до комісії, поряд з іншими членами, включають бухгалтера підприємства, який і займається безпосередньо оформленням ліквідаційних заходів. Склад комісії має бути зафіксовано у протоколі та погоджено з органом державної ліквідації.

Зразок такого протоколу наводимо нижче.

Протокол зборів засновників ТОВ «Сфера»

м. Запоріжжя                                                                                                                                       «____»____________200 р.

Склад учасників:

Були присутні:

Порядок денний:

1.  Про призначення ліквідаційної комісії.

2.  Про встановлення терміну проведення ліквідації і терміну для прийняття претензій кредиторів.

Слухали:

1.  З першого питання слухали Іванова А. А., який запропонував створити ліквідаційну комісію в складі директора ТОВ «Сфера» Петрова В. В., менеджера Миронова П. П., головного бухгалтера Федорової П. В.

2.  З другого питання слухали:

Петрова В. В., який запропонував провести ліквідацію ТОВ «Сфера» відповідно до чинного законодавства протягом восьми місяців з дати створення ліквідаційної комісії;

Миронова П. П., який запропонував установити термін прийняття претензій кредиторів відповідно до чинного законодавства протягом трьох місяців з дати опублікування інформації про ліквідацію товариства у спеціалізованому З МІ.

Ухвалили:

1.  Призначити ліквідаційну комісію в складі директора ТОВ «Сфера» Петрова В. В., менеджера Миронова П. П., головного бухгалтера Федорової П. В.

2.  Уповноважити ліквідаційну комісію провести всі потрібні заходи для ліквідації ТОВ «Сфера» протягом восьми місяців з дати створення ліквідаційної комісії.

3.   Установити термін прийняття претензій кредиторів відповідно до чинного законодавства протягом трьох місяців з дати опублікування інформації про ліквідацію товариства у спеціалізованому З МІ.

4.  Відповідальність за узгодження складу ліквідаційної комісії з державним реєстратором покласти на директора ТОВ «Сфера» Петрова В. В.

Голосували одноголосно.

Голова зборів                                                                                                            Петров В. В.

Секретар зборів                                                                                                        Миронов П. П.

Робота комісії починається з публікації оголошення про ліквідацію. Зробити це згідно зі ст. 20 Закону № 1 576-ХІІ потрібно в триденний термін з дати призначення комісії. Згідно зі ст. 60 Господарського кодексу ліквідаційна комісія (ліквідатор) розміщує у спеціалізованому ЗМІ оголошення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи з обов'язковим зазначенням термінів пред'явлення претензій кредиторами (не менше двох місяців). Перелік видань, у яких потрібно розмістити оголошення, наведено у ст. 58 Господарського кодексу. До нього входять газета «Урядовий кур'єр», офіційні друковані видання органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства.

Згідно зі ст. 22 Закону № 7551V повідомлення про приняття рішення про ліквідацію повинно містити:

• назву юридичної особи;
• ідентифікаційний код юридичної особи;
• місцезнаходження юридичної особи;
• підставу для прийняття рішення про ліквідацію;
• місце і дату внесення запису про прийняття рішення про ліквідацію;
• дату призначення і відомості про ліквідаційну комісію (ліквідатора);
• порядок і терміни заявлення кредиторами вимог.

Потім слід здійснити вищеописані заходи щодо зняття з обліку.

Органи податкової служби провадять перевірку за даними податкової та фінансової звітності на дату прийняття рішення про ліквідацію, мета якої— перевірити правильність обчислення і повноту сплати податків до бюджетів усіх рівнів. Якщо в період проведення перевірки здійснювати активну роботу щодо реалізації основних засобів, залишків запасів, погашення заборгованостей з дебіторами-кредиторами, з оплати праці тощо, то, скоріше за все, доведеться спілкуватися з представниками ДПС з приводу перевірки двічі, що цілком зрозуміло, адже зазначені операції спричиняють виникнення зобов'язань зі сплати податків.

Більш раціональним видається інший варіант. Рішення про ліквідацію підприємства не виникає раптово. Це питання, як правило, обговорюється досить довго. Тому перераховані операції (погашення заборгованостей, продаж основних засобів і запасів) як підготовчі заходи можна здійснювати до оформлення остаточного рішення засновників протоколом зборів. У цьому разі ліквідаційний баланс і податкова звітність, подані для перевірки, міститимуть результати потрібних господарських операцій.

Якщо ліквідація підприємства спричинена конфліктом між засновниками, тоді завчасно нічого робити не варто. Доведеться провадити ліквідаційні заходи паралельно з проведенням перевірки або вже після неї. При цьому слід врахувати, що в період проведення перевірок та інших заходів, пов'язаних з ліквідацією, підприємство не звільняється від обов'язку подавати податкову та фінансову звітність.

До складання звітності, що подається для перевірки до органів ДПС, бажано вжити ряд заходів:

1. Провести інвентаризацію матеріальних цінностей. Інвентаризація провадиться відповідно до Інструкції № 69. Згідно з пп. «ж» п. З цієї Інструкції проведення інвентаризації є обов'язковим у разі ліквідації підприємства. Аналогічну вимогу містить і п. 12 Порядку № 419.

Названими нормативними документами конкретно не визначено, на яку дату потрібно її провадити. Тому, на нашу думку, оформити проведення інвентаризації можна як на дату прийняття рішення про ліквідацію, так і в триденний термін після його прийняття. Завдання полягає в тому, щоб результати інвентаризації відобразилися в ліквідаційному балансі, що подається. До проведення інвентаризації доцільно провести списання запасів, які стали непридатними, уцінити до ціни можливої реалізації неліквідні (залежалі) запаси.

Результати інвентаризації матеріальних цінностей слід оформити в установленому порядку і відобразити в бухгалтерському обліку:

• суму надлишків основних засобів оприбуткувати в дебет рахунків обліку основних засобів — кредит субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»;
• суму надлишків запасів оприбуткувати в дебет рахунків обліку запасів — кредит субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності»;
• суму нестачі основних засобів списати за залишковою вартістю в дебет субрахунку 976 «Списання необоротних активів»;
• суму нестачі запасів списати в дебет субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

2. Провести інвентаризацію розрахунків. Обов'язковим елементом інвентаризації є інвентаризація розрахунків, у процесі якої слід виявити заборгованості з терміном позовної давності, що минув. Щодо інших сум направити акти звірення дебіторам і кредиторам.

Заборгованості з терміном позовної давності, що минув, списуються в такий спосіб:

• кредиторські — на субрахунок 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»;
• дебіторські в межах суми резерву сумнівних боргів — за рахунок резерву (рахунок 38), а сума перевищення — на рахунок 944 «Сумнівні та безнадійні борги».

Підтверджені суми кредиторської заборгованості терміном до трьох років слід погасити коштами, а за їх відсутності — товарно-матеріальними цінностями за узгодженням з кредиторами (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат і податкових зобов'язань з ПДВ). За підтвердженими дебіторськими заборгованостями направити претензії дебіторам, у разі відмови в погашенні — позови до арбітражного суду. Не погашені на дату складання ліквідаційного балансу заборгованості списуються в такому ж порядку, як і прострочені.

За розрахунками з підзвітними особами суми кредиторської заборгованості можна видати коштами. За відсутності грошей можливі різні варіанти. У разі згоди підзвітних осіб можливе погашення заборгованості запасами. У бухгалтерському обліку така операція відображається як реалізація, з метою оподаткування — я" продаж (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат і податкових зобов'язань з ПДВ). Дебіторська заборгованість на сьогодні є малоймовірною, тому що видача грошей під звіт дозволяється лише за умови звітування про раніше видані суми. Проте, якщо видані під звіт суми залишилися непо-верненими, їх можна утримати або внести до каси підприємства.

Заборгованість з оплати праці слід виплатити коштами, за їх відсутності — товарно-матеріальними цінностями за заявою працівників (що спричинить виникнення валових доходів, валових витрат і податкових зобов'язань з ПДВ).

Чинне законодавство списання заборгованості із заробітної плати передбачає лише в разі визнання підприємства банкрутом відповідно до закону. Однак, на нашу думку, навіть якщо підприємство ліквідується з причин, не пов'язаних з банкрутством, депонентську заборгованість і заборгованість з оплати праці, яку видати немає можливості, також слід віднести на доходи від списання кредиторської заборгованості. У такий самий спосіб слід списати на доходи відрахування на соціальне і пенсійне страхування, нараховані на суми списаної заробітної плати.

3. Залишки іноземної валюти продати, валютні рахунки закрити. Курсові різниці, які виникли при цьому, слід врахувати з метою оподаткування в складі валових доходів і витрат.

4. Здійснити списання залишку витрат і доходів майбутніх періодів на доходи і витрат операційної діяльності відповідно. На об'єкти оподаткування ці операції не впливають.

5. Залишки сформованих і невикористаних резервів віднести на доходи. На об'єкти оподаткування ці операції не впливають.

6. Фінансові вкладення у вигляді цінних паперів можуть бути реалізовані за кошти, у рахунок погашення кредиторської заборгованості, при розрахунках із засновниками. Якщо цінні папери продаються дорожче за облікову вартість, це слід врахувати при обчисленні податку на прибуток.

7.  Кошти, внесені учасниками (засновниками) понад суму внеску до статутного фонду (наприклад, на поповнення оборотних коштів), повернути коштами або запасами. При поверненні коштами податкові наслідки не виникають. При поверненні запасами або основними засобами ці операції слід розглядати з метою оподаткування як продаж і врахувати при формуванні оподатковуваних оборотів як з прибутку, так і з ПДВ. Не виникають податкові зобов'язання з ПДВ лише в тому разі, якщо повернення внесків засновникам здійснюється тими ж основними засобами, які було внесено ними до статутного фонду.

Після здійснення всіх перелічених заходів і відображення їх в обліку баланс підприємства міститиме в активі лише основні засоби, необоротні матеріальні активи, запаси (матеріали, паливо, обладнання, запчастини, готову продукцію, товари тощо), цінні папери і кошти. Це — активи підприємства, які підлягають розподілу між його учасниками. Пасив балансу відображає джерела утворення цих коштів і включає статутний фонд, додатковий капітал, невикористаний залишок прибутку.

Відрегулювати взаємини з бюджетом можна лише після проведення перевірки. За наявності підтверджених переплат зарахувати їх у сплату недоїмки і нарахованих за звітний період платежів. Це можливо лише в тому разі, якщо переплати і недоїмки значаться за бюджетними платежами одного рівня (у місцевий або державний бюджет). Для цього потрібно подати заяву до ДПІ за місцем реєстрації з проханням здійснити відповідні перерахування. Суми переплат, що залишилися, фінансові органи повинні повернути за заявою платника податків на його розрахунковий рахунок. (Закінчення в наступному номері)

Оцінка майна

Відповідно до частини п'ятої ст. 60 Господарського кодексу ліквідаційна комісія повинна оцінити майно підприємства, що ліквідується. Оцінювати майно потрібно виходячи з того, що діяльність припиняється. Це, насамперед, впливає на оцінку корисності активів. Якщо в період ліквідаційних заходів продати актив немає можливості, то корисність його дорівнює нулю. У цьому разі оцінюваний об'єкт не відповідає визначенню активу і підлягає списанню на витрати поточного періоду. По суті, оцінка активів в умовах діяльності, що припиняється, зводиться до визначення ціни можливої реалізації Другим важливим моментом є оцінка зобов'язань. Зокрема, потрібно розрахувати виплати при звільненні — компенсацію за невикористану відпустку і вихідну допомогу (при звільненні працівників за скороченням штату).

Згідно зі ст. 7 Закону № 2658-ІН залучення оцінювача є обов'язковим лише в разі ліквідації державних, комунальних підприємств і підприємств з часткою державної або комунальної власності. При лікві-дації інших підприємств залучення оцінювача можливе, але не обов'язкове. Тобто оцінити майно має право ліквідаційна комісія (ліквідатор). Принципи оцінки (переоцінки) і відображення її в бухгалтерському обліку регулюються відповідними стандартами: ПБО 7, ПБО 8, ПБО 9, ПБО 10, ПБО 11, ПБО 12, ПБО 13, ПБО 26.

Ліквідаційний баланс

Нормативні акти, чинні на сьогодні, не дають однозначного визначення поняття «ліквідаційний баланс». Проаналізувавши нормативні документи, можна дійти висновку, що балансів, які можна назвати ліквідаційними, буде декілька.

1. Баланс, що складається на дату прийняття рішення про ліквідацію, подається до органів ДПС. Якщо до прийняття рішення підготовчі операції, описані вище, не провадилися, то такий баланс нічим не відрізняється від звичайної фінансової звітності, за винятком дати складання, тобто він містить усі наявні статті активів і пасивів. У подальшому слід складати баланс після кожного етапу ліквідаційної процедури. Проміжні баланси подаються лише власникам.

2. Баланс, що складається після закінчення терміну для пред'явлення вимог кредиторами (ст. 111 Цивільного кодексу). Якщо в терміни, установлені для пред'явлення вимог, нові кредитори, тобто раніше невідомі, не з'явилися, то він буде ідентичний першому балансу.

3.  Баланс, що складається після оцінки майна і завершення розрахунків з кредиторами (ст. 111 Цивільного кодексу, ст. 60 Господарського кодексу). Оскільки цей баланс відображає фінансовий стан підприємства після ліквідаційної процедури, він, по суті, відображає результати оцінки майна підприємства, що ліквідується. Принципи складання такого ліквідаційного балансу викладені в ПБО 27 і є такими.

Активи, зобов'язання, доходи і витрати належать до діяльності, що припиняється, якщо вони будуть продані, погашені або іншим способом відбудеться їх вибуття в результаті припинення такої діяльності. Фінансові витрати належать до діяльності, що припиняється, якщо зобов'язання, на яке нараховуються відсотки, безпосередньо пов'язано з такою діяльністю (п. 5 ПБО 27). Тобто якщо підприємство ліквідується, то всі перелічені елементи належать до діяльності, що припиняється.

Зобов'язання підприємства, обумовлені вимогами законодавства або прийняті на себе добровільно перед фізичними і юридичними особами, чиї права й інтереси порушуються таким припиненням діяльності (вихідна допомога й інші виплати при звільненні, штрафи, пені за порушення умов договорів тощо), відображаються шляхом створення забезпечення для відшкодування майбутніх витрат згідно з ПБО 11 (п. 8 ПБО 27). Фактично це є відображенням результату оцінки зобов'язань.

Для визначення можливих втрат від зменшення корисності активів, які належать до діяльності, що припиняється, підприємство уточнює їх вартість (п. 9 ПБО 27). Це уточнення є не чим іншим, як відображенням результатів оцінки активів. Якщо затверджений конкретний план припинення діяльності не передбачає продажу активів, то втрати від зменшення корисності активів визнаються в сумі їх залишкової вартості (п. 9 ПБО 27). У такий спосіб списуються активи, продати які немає можливості.

4. Після закінчення ліквідаційної процедури (ст. 20 Закону № 1576-ХІІ) складається ліквідаційний баланс, що подається державному реєстратору. Підписи на цьому балансі повинні бути нотаріально засвідчені. Його достовірність і повнота підтверджуються висновком аудитора.

Ліквідаційний баланс складається за стандартною формою фінансової звітності. Сам баланс не міститиме активів і пасивів, оскільки складається після розрахунків із засновниками (акціонерами). Деякі відмінності є лише у відображенні результату ліквідаційної процедури у Звіті про фінансові результати. Згідно з п. 11 ПБО 27 сума прибутку (збитку) до оподаткування від фактичного вибуття активів і погашення зобов'язань у зв'язку з припиненням діяльності відображається у Звіті про фінансові результати за період, у якому відбулися таке вибуття і погашення, за вписуваним рядком 176 «у т. ч. прибуток (збиток) від вибуття активів і погашення зобов'язань діяльності, що припиняється».

Розподіл коштів підприємства

Черговість розподілу коштів підприємства при його ліквідації така:

• погашення визнаних вимог кредиторів;
• розрахунки із засновниками (акціонерами).

Якщо майна підприємства недостатньо для задоволення визнаних вимог кредиторів, то згідно зі ст. 110 Цивільного кодексу черговість установлюється згідно зі ст. 31 Закону № 2343-ХІІ. У цій статті така ситуація не розглядається.

Черговість задоволення вимог кредиторів у разі, якщо майна підприємства досить для їх задоволення, установлено ст. 1 12 Цивільного кодексу:

Майно, що залишилося після виконання перелічених вище зобов'язань, в унітарному підприємстві використовується за вказівкою власника, у господарчих товариствах — розподіляється між учасниками в порядку і на умовах, передбачених установчими документами.

Майно, передане учасниками в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Якщо виникають суперечки щодо виплати боргів товариства, кошти між учасниками не розподіляються до вирішення спорів. Усі розрахунки з працівниками товариства, кредиторами, учасниками повинні бути здійснені в термін не пізніше шести місяців з дати ліквідації підприємства.

За наявності фінансових вкладень до статутних фондів інших підприємств слід завчасно оформити вихід з них, тому що юридичні особи — засновники юридичних осіб ліквідації не підлягають.

Розрахунки із засновниками

Розрахунки із засновниками здійснюються в такому порядку:

• внески до статутного фонду — доходами не є, податками не обкладаються;
• майно, передане раніше в користування, — доходом не є. податками не обкладається;

кошти (грошові й у вигляді майна), розподілені відповідно до установчих документів пропорційно частці в статутному фонді, є доходами, отриманими в результаті розподілу прибутку підприємства. Якщо до прийняття рішення про ліквідацію будуть нараховані та виплачені дивіденди, то їх оподаткування не має відношення до розрахунків у процесі ліквідації та в цій публікації не розглядається. Нарахування дивідендів у процесі ліквідації неможливо, тому що після прийняття рішення про ліквідацію повноваження переходять до ліквідаційної комісії, а самі засновники вже ніяких рішень приймати не можуть.

Розподіл майна між учасниками може бути здійснено лише після сплати всіх податків до бюджету. На нашу думку, така операція повинна провадитися вже після того, як підприємство «перевірено» з метою зняття з обліку як платника податків. Таким чином може статися, що суми, які видаються засновнику при ліквідації підприємства, залишаться «необкладеними» у джерела виплати. Як показала аудиторська практика, ситуація є цілком реальною. При цьому ні до ліквідованого підприємства, ні до його посадових осіб не може бути застосовано будь-які штрафні санкції, оскільки немає ні юридичної особи, ні її посадових осіб. У такому разі все, що не сплатив емітент корпоративних прав, доведеться сплатити власникам цих прав, тобто самим засновникам.

У засновника — юридичної особи сума отриманих коштів включається до складу валових доходів. Якщо розглядати цю суму як розподіл прибутку, отриманого в результаті діяльності, то з пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР випливає, що не включаються до валового доходу кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такого емітента, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

У засновника - фізичної особи отримана сума включається до загального оподатковуваного доходу.

Згідно з п. 18.2 ст. 18 Закону № 889-IV обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку в установленому порядку. Оскільки при виплаті податок з доходів не сплачено податковим агентом, то обов'язок декларування отриманого доходу і відповідальність за ухилення від сплати податку (якщо дохід не задекларовано), покладено на фізичну особу — одержувача доходу. Термін подання декларації відповідно до Закону № 2181-ІИ — до 1 квітня року, що настає за звітним.

Декларацію заповнює платник податків самостійно або інша особа, нотаріально на це уповноважена. Якщо заповнює декларацію уповноважена особа, то вона несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання декларації на рівні відповідальності платника податків. Платник податків у цьому разі від такої відповідальності звільняється.

Приклад. Засновники прийняли рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю. На дату прийняття рішення складено баланс. У встановлений термін для пред'явлення претензій нові (невідомі) кредитори не з'явилися.

У встановлений засновниками термін здійснено ліквідаційні заходи:

• проведено інвентаризацію, надлишків і нестачі не виявлено;
• виявлені заборгованості з терміном позовної давності, що минув, і депоненти списано;
• підтверджені кредиторські заборгованості погашено перерахуванням коштів;
• заборгованості з оплати праці й перед підзвітними особами погашено готівкою з каси підприємства;
• непідтверджені заборгованості списано;
• ліквідні активи (товари, матеріали й основні фонди) реалізовано за ціною, що складається з балансової вартості та ПДВ, нарахованого на балансову вартість.

За результатами перевірок цільовими фондами заборгованості зі сплати внесків не виявлено.

Баланс на дату прийняття рішення про ліквідацію

Дані аналітичного обліку________

Схема бухгалтерських записів з відображення ліквідаційних заходів

Баланс після оцінки майна та завершення розрахунків з кредиторами

Після здійснення всіх вищеописаних процедур засновникам повертається внесок до статутного фонду в сумі 54 тис. грн. і виплачується прибуток, що утворився в результаті діяльності підприємства. Форма розрахунку може бути будь-якою — готівкою, безготівковою. При передачі акцій потрібно оформити відповідні документи.

Оподатковуваною є лише сума отриманої частки прибутку.

Ліквідаційний баланс, що подається до органів державної реєстрації, не містить активів і пасивів.

Лариса ЦЕРЕТЕЛІ (аудиторська фірма «Міраж», м. Запоріжжя)

http://www.mirage.zp.ua

ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 41- 42 / 2004