Відповідно до ст. 1 Закону № 2181-ІІІ в межах застосування норм цього Закону до платників податків віднесено не лише юридичні особи, а й їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законодавством покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Тобто на таку категорію платників податків, як відокремлені підрозділи юридичних осіб, поширюються всі вимоги Закону № 2181-ІІІ.
Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження майном, майновими та немайновими правами, що використовуються у його підприємницькій діяльності (інших видах діяльності, які за умови оподаткування прирівнюються до підприємницької"), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт і послуг за кошти за цінами, не меншими за звичайні.
Таким чином, Закон № 2181-ІІІ визначив дві обов'язкові умови, за наявності яких платник податків, що має податковий борг, може не узгоджувати операції з продажу активів, що перебувають у податковій заставі, а саме: така реалізація повинна бути здійснена за цінами, не меншими за звичайні, і за проданий товар повинні надійти виключно кошти.
Враховуючи вищезазначене, якщо відокремлені підрозділи акціонерного товариства здійснюватимуть реалізацію товарно-матеріальних цінностей за кошти за цінами, не меншими за звичайні, така реалізація не потребує узгодження з податковим органом за місцем реєстрації такого підрозділу як платника податків.