Конституція гарантує особі презумпцію невинуватості (ч. 1 ст. 62), причому обов'язок доводити та встановлювати у законному порядку вину особи покладається на уповноваж жені державою органи (правоохоронні та судові). Особа не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62) та не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе (ч. 1 ст. 63). Конституція гарантує підозрюваному, обвинуваченому або підсудному право на захист (ч. 2 ст. 63), надає свободу вибору захисника своїх прав і можливість запросити до участі у справі адвоката, до якого особа має довіру. Причому у випадку, коли особа не має грошей, Конституція не залишає її без захисту. Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на безплатну правову допомогу, отже, адвокат може бути призначений безкоштовно. Якщо обвинувачений — неповнолітня особа, то відповідно до ч. 4 ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України одночасно з адвокатом участь у справі можуть брати його близькі родичі.
Кримінально-процесуальний кодекс України (ч. З ст. 43, ч. 2 ст. 43-1) надає підозрюваному та обвинуваченому право давати показання або відмовитися від дачі показань, наділяє правом мати захисника і правом на побачення із захисником до першого допиту.
Тож кожний затриманий має право зберігати мовчання та на адвоката. Обов'язок роз'яснити особі її права з одночасним складанням протоколу про роз'яснення змісту ст. 63 Конституції покладається на працівників міліції, що здійснили затримання.