Якщо вашу квартиру затопило, то, перш за все, необхідно з'ясувати причину затоплення: це могло статись як з вини сусідів, так і внаслідок зношення або неправильної експлуатації систем опалення і водопостачання. Коли вже причину затоплення встановлено, тоді легше встановити особу, винну в нанесенні вам шкоди. Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана фізичною або юридичною особою, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка таку шкоду заподіяла. У свою чергу, особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Причину затоплення має встановити відповідна комісія. Якщо за експлуатацію будинку відповідає ЖЕК, то до її складу увійдуть представники ЖЕКу (начальник, головний інженер, майстер, сантехнік тощо). Якщо ж у вашому будинку створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (кондомініум), то до складу комісії увійдуть голова і члени правління, головний інженер і технік (майстер).
Комісія повинна обстежити вашу квартиру і ту, що знаходиться над нею, і встановити ймовірну причину затоплення. Свої висновки комісія відобразить в акті встановленого зразка. Бажано задокументувати стан обстежуваних приміщень на момент проведення огляду.
Запрошувати представників ЖЕКу (або кондомініуму) необхідно відразу після того, як трапилося затоплення, щоб комісія склала акт, так би мовити, по гарячих слідах. Слід зауважити, що звертатися до суду можна тільки після того, як буде встановлена причина та винуватець затоплення.
Крім того, щоб вимагати відшкодування, потрібно оцінити розмір збитків. Зробити це можна і самостійно, але краще, якщо таку оцінку зробить організація, що має дозвіл на проведення оцінних робіт (у т. ч. і шкоди).
Однак відповідач у ході судового засідання може опротестувати результати експертизи. Тому можна і не проводити експертної оцінки завданої шкоди до суду, а попросити суд призначити її безпосередньо в ході розгляду справи згідно зі ст. 57 ЦПК.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під час підготовки справи або суд під час розгляду справи може призначити експертизу.
Експертизу проводять на суді або поза судом, коли це відповідає характеру дослідження. Призназначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід порушити перед експертами, суддя або суд повинен врахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть участь у справі, суд зобов'язаний мотивувати.
В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, з яких питань потрібні висновки експертів і кому доручається провести експертизу. Експертиза проводиться експертами відповідних установ або іншими спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бути призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для дачі висновку.
Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на виклик суду і дати правдивий висновок щодо поставлених до неї запитань. За злісне ухилення від явки до суду експерт несе відповідальність за ч. 2 ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — відповідно до ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи; брати участь у розгляді справи судом; просити суд про надання йому додаткових матеріалів.
Якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку, експерт має право відмовитись від дачі висновку.
Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Якщо експерт під час проведення експертизи встановив обставини, що мають значення для справи, з приводу яких його не запитували, він вправі свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.
Свій мотивований висновок експерт дає у письмовій формі, який приєднується до справи, але суд має право запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне по^ яснення заноситься до протоколу судового засідання, гіро-читується експертові і підписується ним.
Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитись між собою. Якщо експерти дійдуть до одного висновку, вони всі підписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає окремий висновок.
Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за встановленими правилами. Незгода суду з висновком експерта повинна бути вмотивована в рішенні або ухвалі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Однак чекати, що суд винесе рішення про проведення експертної оцінки розгляду справи, менш бажано, оскільки від моменту затоплення і до першого судового засідання (не кажучи вже про проведення експертизи, призначеної судом) мине чимало часу, а ви швидше за все не залишите свою квартиру в тому самому стані, в якому вона опинилася після затоплення. А якщо наслідки затоплення втратять свій первинний стан, то експерту буде складніше достовірно оцінити розмір нанесеної шкоди.
Можна також звернутися до якої-небудь будівельної фірми. Вона складе кошторис ремонтних робіт, які потрібно зробити після затоплення. Такий кошторис теж буде обгрунтуванням розміру шкоди і, відповідно, ціни позову. Щоправда, якщо від води постраждали не лише стіни, підлога і стеля, але й майно (меблі, одяг, побутова техніка тощо), то кошторис, складений будівельниками, буде неповний, оскільки в ньому буде враховано вартість лише ремонтних робіт. А заподіяна шкода згідно зі ст. 22 ЦК складається зі збитків, яких ви зазнали у зв'язку зі знищенням або пошкодженням усього майна, а також витрат, які вам потрібно зробити на відновлення своїх порушених прав (у т. ч. речових прав, пов'язаних із пошкодженим майном).
Ст. 22 ЦК визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, отримала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, отриманих особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі таго ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно зі ст. 23 ЦК передбачено, що особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом та незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд з'ясує, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична і юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Маючи на руках документи, що підтверджують причину затоплення і розмір нанесеної шкоди, можна звертатися до суду. Для цього необхідно написати позовну заяву. Скласти позов можна самостійно, ознайомившись попередньо з вимогами законодавства. Але слід врахувати, що суд може залишити ваш позов без розгляду, якщо він не відповідатиме встановленим вимогам. Тому варто із цим питанням звернутися до кваліфікованого юриста. Від нього також можна отримати консультації щодо процесуальних питань, які вас цікавлять.