Коментар до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»

Внесення змін Законом України від 18.11.2004 р. № 2189-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Закон № 2189-IV) суттєво впливає як у цілому на стан ринку спирту й алкоголю, так і на поведінку і кількість суб'єктів господарювання, що виробляють та реалізують ці товари.

З метою посилення контролю за відпуском спирту запроваджується інститут акцизних складів. Зазнають змін механізм забезпечення сплати акцизного збору за допомогою податкових векселів, а також продаж марок акцизного збору. Дорожчають ліцензії на імпорт алкогольних напоїв. Запроваджуються деталізовані за реквізитами марки акцизного збору- в розрізі видів виноробної продукції та з урахуванням вмісту спирту в горілці. Водночас зменшуються ставки акцизного збору на вітчизняні вина та вермути. Зростають можливості продажу на розлив виноградних виноматеріалів та вин для підприємств первинного і змішаного виноробства. Відтепер нанесення виробником максимальних роздрібних цін здійснюється на пачках та коробках тютюнових виробів і відповідно скасовується штраф за відсутність у місці торгівлі копій декларацій про максимальні роздрібні ціни.

І. Принципові та суттєві зміни внесено до Закону України від 19.12.95 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

По-перше, законодавчо запроваджується інститут акцизних складів та призначаються на такі акцизні склади представники податкових органів. На виконання Указу Президента України від 03.03.2004 р. № 266/2004 «Про посилення державного контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, забезпечення захисту життя і здоров'я громадян» та наказу ДПА України від 24.03.2004 р. № 160 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного збору» (далі — наказ № 160) на підприємствах — виробниках спирту з квітня 2004 р. створено контрольні пости податкових інспекцій і працюють податківці. Тепер здійснення податківцями постійного і безпосереднього контролю на підприємствах-виробниках за дотриманням ними порядку відпуску спирту етилового та сплати акцизного збору з нього регламентовано Законом № 481/95-ВР.

Такий інститут, як акцизні склади, давно застосовується європейськими державами (наприклад, у Російській Федерації). У чинному законодавстві України акцизним складом вважаються приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, що виробляє спирт етиловий. На таких складах повинні постійно діяти представники податкового органу за місцем розташування акцизного складу. Розпорядок роботи представників податкового органу має відповідати режиму роботи акцизного складу, встановленому його власником.

По-друге, якщо працівник контрольного поста на підприємстві — виробнику спирту відповідно до вимог наказу № 160 під час відвантаження спирту повинен робити відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Відпуск дозволено» та особистого підпису на товарно-транспортній накладній після перевірки усіх документів, що є підставою для відпуску спирту, то відтепер згідно з вимогами Закону № 481/95-ВР відвантаження спирту етилового з акцизного складу повинно здійснюватися на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником податкового органу на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) може надаватися за умови сплати акцизного збору зі спирту, що повинен бути переданий, коштами, або за умови забезпечення сплати акцизного збору податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою). Форма та порядок видачі дозволу на відвантаження спирту з акцизного складу розробляються ДПА України спільно з Мінекономіки, Мінагрополітики та Мін'юстом України.

Зазначені зміни щодо запровадження акцизних складів та призначення представників податкових органів на таких складах набирають чинності через місяць з дня опублікування Закону № 2189-IV.

По-третє, із внесенням змін до ст. 11 Закону № 481/95-ВР розширився перелік місткостей тари, в яку можна розливати лікеро-горілчану та виноробну продукцію. Горілку та лікеро-горілчані вироби (відтепер із вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць) дозволено розливати в тару місткістю 0,275 л, а виноробну продукцію — в тару місткістю 0,275 та 0,35 л, а також 0,68 та 0,8 л.

Крім того, розлив виноробної продукції, крім упаковок типу «Tetra-Pak». дозволено здійснювати в упаковку типу «Bag in box» (особливість цієї промислової упаковки в тому, що вона містить мішок з умонтованим краником, і для відкривання упаковки не потрібно її розривати, достатньо відкрити цей краник). Серед вітчизняних виробників таку упаковку, наприклад, уже освоїв ВДК «Княжий град».

Окремо слід зазначити такі особливості. Відтепер ст. 11 Закону № 481/95-ВР установлює обов'язкові вимоги до місткості тари та матеріалів, з яких вона повинна вироблятися, не для всіх лікеро-горілчаних виробів і горілки, а лише для горілки та лікеро-горілчаних виробів із вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць, які підлягають маркуванню марками акцизного збору. Вимоги до розливу (місткість тари, матеріал, з якого вона повинна вироблятися) так званих слабоалкогольних напоїв, які не маркуються акцизними марками (вміст спирту етилового від 1,2 до 8,5% об'ємних одиниць), мають визначатися відповідною нормативною документацією зі стандартизації на ці напої.

Зазначимо ще одну особливість. У ст. 11 Закону № 481/95-ВР розширено перелік місткостей тари, в яку можна розливати горілку та лікеро-горілчані вироби, за рахунок додаткового включення тари місткістю 0,275 л (ще раніше — за рахунок додаткового включення тари місткістю 0,33 л). Водночас відповідні зміни не внесено до ст. 7 Закону України від 1 5.09.95 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі - Закон № 329/95-ВР), і не передбачено застосування марки акцизного збору на горілку та лікеро-горілчані вироби із вмістом спирту понад 8,5% об'ємних одиниць, на якій зазначається така місткість тари, як 0,275 та 0,33 л. Аналогічна ситуація щодо виноробної продукції — її дозволено розливати в тару місткістю 0,68 та 0,8 л, але не передбачено марок акцизного збору, на яких зазначається така тара, для маркування виноробної продукції із вмістом спирту понад 8,5% об'ємних одиниць.

Згідно зі змінами, внесеними до Закону № 481/95-BR відтепер дозволено розливати вина сухі та з доданням спирту (виноматеріали оброблені) виноградні ординарні та марочні в тару (посуд) місткістю від 50 до 600 л, виготовлену з матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями, і в такому випадку передбачені ст. 11 Закону № 481/95-ВР вимоги щодо маркування виноробної продукції не застосовуються. Якщо раніше в тару місткістю від 100 до 500 л дозволялося розливати лише вина виноградні натуральні сухі, то тепер можна розливати як сухі, так і кріплені виноградні вина (виноматеріали оброблені) в тару місткістю від 50 до 600 л.

Однак продаж таких вин (виноматеріалів оброблених) на розлив у роздрібній мережі та мережі громадського харчування має такі обмеження. По-перше. ст. 153 Закону № 481/95-ВР встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється лише підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (раніше така норма містилася в Правилах роздрібної торгівлі алкогольним напоями). По-друге, підприємства громадського харчування можуть продавати на розлив із тари місткістю від 50 до 600 л лише виноградні натуральні сухі вина, якщо в отриманій ними ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це буде відповідний запис органу, що видав таку ліцензію. Раніше підприємствам громадського харчування з тари місткістю від 100 до 500 л також дозволялося продавати на розлив лише виноградні натуральні сухі вина. По-третє, винятково підприємствам первинного та змішаного виноградного виноробства дозволено поряд з винами сухими продавати вина з доданням спирту (виноматеріали оброблені) виноградні власного виробництва ординарні та марочні на розлив з тари місткістю від 50 до 600 л. При цьому продавати на розлив сухі та кріплені виноградні вина (виноматеріали оброблені) з тари місткістю від 50 до 600 л такі підприємства можуть:

• виключно за місцем їх розташування у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл);
• зі сплатою акцизного збору в розмірі, встановленому Законом України від 07.05.96 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»;
• якщо у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це буде відповідний запис органу, що видав таку ліцензію;
• якщо річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими підприємствами не перевищують 20% від річного обсягу вироблених ними виноматеріалів.

По-четверте, підвищується річна плата за ліцензії на імпорт алкогольних напоїв, яка залежатиме від річного обсягу їх імпорту, а саме: до 75000 дал (разом) за кодами УКТ ЗЕД 2204 (крім виноматеріалів — 2204 ЗО), 2205, 2206; до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 (крім 2208 20); до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 20 (крім спирту коньячного -2208 20 89 00) - 500000 грн. Раніше річна плата за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв була вдвічі меншою — 250000 грн. Підвищення плати дасть змогу обмежити імпорт і скоротити кількість імпортерів. Як бачимо, виноматеріали (2204 ЗО) та спирт коньячний (2208 20 89 00) вилучено з річних обсягів імпорту, відповідно до яких встановлено річну плату за ліцензію.

У разі перевищення будь-якого з установлених щорічних обсягів вноситься додаткова плата у розмірі 1000000 грн. Про внесення додаткової плати робиться відповідний запис у ліцензії. За відсутності такого запису дія ліцензії вважається призупиненою.

Щодо розміру плати і зарахування до бюджету щорічних платежів за ліцензії, які були видані до набрання чинності Законом № 2189-IVi регулювалися законодавчими актами, що діяли на момент видачі цих ліцензій, то відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У частині ліцензування слід також звернути увагу на те, що запроваджується обов'язкове зазначення в додатку до ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами інформації про місцезнаходження філії (що не є юридичною особою) та її ідентифікаційний код, якщо через цю філію суб'єкт підприємництва здійснює оптову торгівлю.

По-п'яте, нанесення максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером, на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів здійснюється разом з датою їх виготовлення. Термін, з якого на пачки та коробки тютюнових виробів наносяться максимальна роздрібна ціна і дата їх виготовлення, визначається виробником або імпортером тютюнових виробів самостійно. Однак з 1 липня 2005 р. виробництво й імпорт тютюнових виробів, на пачках і коробках яких не нанесено максимальну роздрібну ціну і дату їх виготовлення, забороняються. Водночас установлено перехідний шестимісячний період для реалізації залишків тютюнових виробів, які вироблені або імпортовані в Україну до 1 липня 2005 р. і на пачках та коробках яких не зазначено максимальної роздрібної ціни та дати їх виготовлення. Такі тютюнові вироби можуть перебувати в обігу лише до 1 січня 2006 р.

Разом із запровадженням норми щодо нанесення на пачку (коробку) тютюнових виробів максимальних роздрібних цін скасовано фінансову санкцію за роздрібну торгівлю за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі. Цю санкцію скасовано незважаючи на те, що тютюнові вироби, які вироблені або імпортовані в Україну до 1 липня 2005  р. і на пачках та коробках яких не зазначено максимальної роздрібної ціни, перебуватимуть в обігу до 1 січня 2006 р.

Однак залишається фінансова санкція за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів (розмір санкції — 100% від вартості наявних у суб'єкта підприємництва тютюнових виробів, але не менше ніж 1000 грн.). При цьому відповідно до частини двадцять четвертої ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 18-92 «Про акцизний збір» (далі-Декрет № 18-92) роздрібні торговці тютюновими виробами у місці торгівлі такими товарами на видному місці повинні обов'язково розміщувати (але тільки до 1 січня 2006 р.) засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби. Враховуючи те. що з 1 січня

2006  р. в обігу повинні перебувати тільки тютюнові вироби, на пачках та коробках яких зазначатимуться максимальні роздрібні ціни, з 1 січня 2006 р. до суб'єктів підприємництва, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, не будуть застосовуватися вимоги щодо обов'язкового розміщення у місці торгівлі такими товарами засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби.

По-шосте, ст. 17 Закону № 481/95-ВР доповнено новою фінансовою санкцією, а саме: за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100% від вартості товару, але не менше ніж 1700 грн. Відтак поряд з відповідальністю, передбаченою Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 164-5 «Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка») та Кримінальним кодексом України (ст. 216 «Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок»), установлено ще одну відповідальність у вигляді фінансової санкції, пов'язаної з марками акцизного збору.

Крім цього, уст. 17 Закону № 481/95-ВР вилучено абзац шостий, чим скасовано фінансову санкцію за оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання. Скасування такої санкції пов'язано з тим, що згідно зі змінами, внесеними до ст. 10 Закону № 481/95-ВР, відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів має підтверджуватися наявністю лише у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, а для інших суб'єктів підприємницької діяльності передбачено зазначати в документах, згідно з якими їм передається відповідна продукція, реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності, виданих на зазначені спирти, алкогольні напої і тютюнові вироби.

Не підлягає підтвердженню відповідності (в тому числі сертифікації) сировина, що використовується у виробництві тютюнових виробів та алкогольних напоїв (крім спирту етилового неденатурованого).

У разі ввезення на митну територію України не підлягає обов'язковій сертифікації продукція, яка є сировиною для виробництва тютюнових виробів та алкогольних напоїв, за винятком спирту етилового неденатурованого (відповідні зміни внесено до ст. 4 Закону України від 17.07.97 р. № 468/97-ВР «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»). Однак разом з тим потрібно враховувати, що не підлягають підтвердженню еталонні (моніторингові) чи тестові зразки спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які не призначені для продажу вроздріб і ввозяться на митну територію України акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензії на право виробництва відповідної продукції і володіють акредитованими випробувальними лабораторіями для проведення досліджень чи випробувань.

II. Суттєві зміни внесено до Закону № 329/95-BP

По-перше, з 1 липня 2005 р. запроваджуються марки акцизного збору для маркування виноробної продукції з нанесенням на них окремих видів цієї продукції, а саме: «вино сухе», «вино марочне», «вино напівсухе та напівсолодке», «вино з доданням спирту (міцне)», «вино ігристе», «вино газоване», «вино плодово-ягідне», «вермут», «коньяк», «бренді». Крім того, на акцизних марках для маркування горілки і лікеро-горілчаних виробів залежно від вмісту спирту наноситимуться такі позначення: «вміст спирту етилового до 25% об'ємних одиниць» та «вміст спирту етилового 25% і більше об'ємних одиниць».

Мета деталізації реквізитів акцизних марок — удосконалити контроль за обігом продукції, запобігти використанню акцизних марок не за призначенням і забезпечити своєчасність сплати акцизного збору до бюджету. На практиці непоодинокі підприємства замовляли акцизні марки для маркування лікеро-горілчаної продукції, як правило, міцністю від 8,5 до 25% (при придбанні акцизної марки на пляшку такої продукції сплачується від 0,68 до 2 грн. акцизного збору), а потім фактично використовували ці марки для маркування лікеро-горілчаної продукції міцністю 40 — 50% (при придбанні акцизної марки на пляшку такої продукції сплачується від 3,20 до 4 грн. акцизного збору), або придба-вали марки акцизного збору для маркування сухих вин (при придбанні марок для сухих вин акцизний збір не сплачується, а сплачується з реалізації цих вин), а потім маркували ними кріплені вина, але акцизний збір з кріплених вин повинен сплачуватися до бюджету при придбанні марок, а не з їх реалізації.

По-друге, через місяць з дня опублікування Закону № 2189-IV набирає чинності нова редакція частини двадцятої ст. 7 Закону № 329/95-BР Найголовнішою зміною буде те, що всі виробники горілки та лікеро-горілчаних виробів повинні видавати податковий вексель, авальований банком (податкову розписку) вже не після, а до отримання ними спирту з акцизного складу. Цей вексель, як і раніше, підтверджує зобов'язання у термін до 90 календарних днів, починаючи від дня його видачі, сплатити до бюджету суму акцизного збору за ставками для готових виробів. При цьому сума акцизного збору, визначена у векселі, підлягає коригуванню на підставі акта про фактично отриману кількість спирту, який складається під час отримання спирту підприємством-виробником за участю представника податкового органу, і таким чином визначається остаточна сума акцизного збору для сплати до бюджету. Значно посилюються вимоги до бан-ків-авалістів. Відтепер вони зобов'язані не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення до них податкового органу з опротестованим векселем (тобто у разі, коли виробник не погашає вексель в установлений термін), переказати суму акцизного збору за векселем податковому органу (на відповідні бюджетні рахунки). Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), розробляється ДПА, Мінагрополітики, Мінфіном, Мінекономіки та Мін'юстом України і буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Ще одна зміна щодо сплати акцизного збору з вин набуде чинності через місяць з дня опублікування Закону № 2189-IV, а саме: підприємства — виробники виноградних та плодово-ягідних кріплених вин (з доданням спирту) та міцних вин сплачуватимуть, як і зараз, акцизний збір при придбанні марок акцизного збору на суму, розраховану зі ставок акцизного збору на готову продукцію, виготовлену з виноматеріалів чи сусла, під час виготовлення яких використовується спирт етиловий, однак за винятком марочних кріплених (міцних) вин.

По-третє, суттєвих змін зазнав продаж марок акцизного збору (ці зміни частини третьої ст. 7 Закону № 329/95-ВР набирають чинності з дня опублікування) виробникам алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурова-ний. Передусім продавати марки виробникам горілки та лікеро-горілчаної продукції можна не на підставі сплати акцизного збору в рахунок погашення виданих податкових векселів, а на підставі довідок про взяття на облік виданих ними податкових векселів, авальованих банком.

Для отримання акцизних марок виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий, повинні надати продавцю цих марок:

• довідку про сплату акцизного збору або взяття на облік податкових векселів, авальованих банком;
• заявку-розрахунок кількості марок акцизного збору, які може отримати суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до сплаченої суми акцизного збору або на яку видано податковий вексель.
• Форми цих довідок та заявки-розрахунку розробляє і затверджує ДПА України.

Водночас, враховуючи вищезазначені документи для отримання марок акцизного збору, для підприємств залишається обов'язковим подання продавцю марок переліку документів, визначеного Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 567.

III. Законом № 2189-IV внесено суттєві зміни до статей 1 та 2 Закону України від 07.05.96 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» (далі — Закон № 178/96-ВР). З дня опублікування Закону № 2189-IV вводяться в дію нові ставки акцизного збору на вітчизняні вина виноградні, вина плодово-ягідні, вермути, спирт етиловий і спирт коньячний.

Розглянемо старі та нові розміри ставок акцизного збору на вищезазначені товари в порівняльній таблиці.

* Відповідно до п. «б» ст. З Декрету N» 18-92 та пп. «в» п. 2 ст. З Закону № 329/95-ВР оборот з реалізації (передачі) підакцизної продукції (товарів), яка використовується як сировина для виробництва іншої підакцизної продукції (товарів), не є об'єктом оподаткування акцизним збором З урахуванням пп "в" п 2 ст 3 Закону № 329/95-ВР та пунктів 2.2 і 5.1 Інструкції, затвердженої наказом Держмитслужби України від 21.01.2000 р. N''33 (у редакції наказу Держмитслужби України від 13 10.2000 р. № 568), акцизний збір не справляється з вартості та обсягів імпортованої української сировини, що ввозиться підприємствами — виробниками алкогольних напоїв для виробництва алкогольних напоїв, за наявності довідки податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням цього підприємства

У 3,7 раза зменшено ставку акцизного збору (з 0.92 грн. до 0,25 грн. за 1 л) на вина виноградні натуральні із вмістом цукру більше ніж 0,3 г/100 см3 (напівсухі, напівсолодкі). Відтепер така категорія вин не виділяється окремо в переліку згідно зі ст. 1 Закону № 178/96-ВР — ці вина увійшли до загальної товарної позиції «Вина виноградні натуральні» (код УКТ ЗЕД 2204 (крім 2204 10. 2204 21 10 00, 2204 29 10 00)), на які встановлено ставку акцизного збору в розмірі 0,25 грн. за 1 л. Це вина, що містять спирт природного бродіння. Наприклад, відповідно до ГСТУ 45.002-96 (Вина тихі. Загальні технічні умови) тихі вина поділяють на дві категорії: столові та кріплені. У свою чергу категорія столових вин складається з двох груп: натуральних і купажних. Столові вина, що виробляються без додання спирту етилового, поділяються на натуральні — сухі (вміст спирту природного бродіння 9 — 13% об.), напівсухі та напівсолодкі (вміст спирту природного бродіння 9 — 12% об.) та купажні — сухі, напівсухі та напівсолодкі (вміст спирту природного бродіння 9 — 12% об.).

У середньому в 3,5 раза зменшився розмір ставки акцизного збору на вина виноградні з доданням спирту та міцні (кріплені). Відтепер на ці вина встановлено ставку акцизного збору в розмірі 0,50 грн. за 1 л замість 0,10 грн. за 1 об'ємний відсоток спирту в 1 л. Однак на марочні кріплені вина ставку акцизного збору збільшено з 0,25 грн. за 1 л до 0,50 грн. за 1 л. Тобто всі виноградні вина з доданням спирту та міцні (кріплені), включаючи марочні кріплені, оподатковуватимуться за єдиною акцизною ставкою - 0,50 грн. за 1 л.

На вермути ставка акцизного збору зменшилася в 2,2 раза і становить 1,2 грн. за 1 л. Також зменшився розмір ставки акцизного збору на плодово-ягідні вина — з 0,07 грн. за об'ємний відсоток спирту в 1 л до 1,2 грн. за 1 л (у перерахунку акцизного збору на 1 л продукції нова ставка акцизного збору дійсно зменшується порівняно зі старою ставкою, якщо вміст спирту в продукції починає перевищувати 17%).

Слід зазначити, що ставку в розмірі 0 встановлено на спирт етиловий, що використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла без зазначення конкретних кодів згідно з УКТ ЗЕД на ці виноматеріали (сусло).

Окремо розглянемо питання, як визначити суму податкових зобов'язань з акцизного збору, коли ставки акцизного збору змінилися, а відвантаження продукції (чи надходження коштів за продукцію як оплата) відбулося раніше, коли діяли старі ставки акцизного збору. Відповідно до ст. 4 Декрету № 18-92 та ст. 2 Указу Президента України від 11.05.98 р. № 453/98 «Про платників та порядок сплати акцизного збору» датою виникнення податкового зобов'язання з акцизного збору з продажу алкогольних напоїв є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася перша з подій: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції'), що продаються, або дата відвантаження (передачі) товарів.

Таким чином, якщо відповідно до зазначених вимог визначено дату виникнення податкового зобов'язання за першою з подій ще до зміни ставки акцизного збору на певний товар, то в подальших операціях з цим товаром в частині нарахування податкових зобов'язань з акцизного збору застосовуються правила, що діяли до набрання чинності законом, яким змінено акцизну ставку на такий товар.

Щодо узгодження за певний податковий період податкових зобов'язань з акцизного збору, то платник відповідно до вимог Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 111, має право узгодити ці податкові зобов'язання шляхом подання до податкового органу розрахунку акцизного збору за відповідний базовий податковий (місячний) період, у якому податкове зобов'язання з акцизного збору виникло за першою з подій і сума якого обчислюється за ставкою акцизного збору, яка діяла на момент виникнення податкового зобов'язання з акцизного збору перед бюджетом.

Юрій ВІЛЬХОВИЙ, начальник управління організації перевірок та контрольно-аналітичної роботи ДААК ДПА України

ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 48 / 2004