Конвенція
про організації сільських працівників
та їхню роль в економічному і соціальному розвиткові
N 141 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1975 року на свою шістдесяту сесію,
враховуючи положення Конвенції 1949 року про право на
організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ), в якій
передбачається захист працівників від будь-яких дискримінаційних
дій, спрямованих на утиск свободи об'єднання в галузі праці,
визнаючи, що виходячи із значення сільських працівників у
світі, треба терміново залучати їх до здійснення завдань
економічного і соціального розвитку з метою забезпечення
постійного та ефективного поліпшення їхніх умов праці й життя,
зазначаючи, що в багатьох країнах світу і особливо в країнах,
що розвиваються, земля використовується вельми незадовільно, а
робоча сила в основному не має постійної роботи, і що ці обставини
спричиняють потребу заохочення сільських працівників до розвитку
вільних і життєдіяльних організація, здатних захищати та
обстоювати інтереси своїх членів таким чином, щоб забезпечити їхню
ефективну участь в економічному й соціальному розвиткові,
вважаючи, що такі організації можуть і повинні сприяти
скороченню постійної нестачі продовольства у різних районах світу,
визнаючи, що аграрна реформа у більшості країн, що
розвиваються, є одним з найважливіших факторів у поліпшенні умов
праці й життя сільських працівників, і що внаслідок цього
організації сільських працівників повинні активно співробітничати
і брати участь у проведенні такої реформи,
нагадуючи про чинні міжнародні конвенції та рекомендації з
питань праці, зокрема Конвенцію 1921 року про право на об'єднання
в сільському господарстві ( 993_141 ), Конвенцію 1948 року про
свободу асоціації та захист права на організацію ( 993_125 ) і
Конвенцію 1949 року про право на організацію та ведення
колективних переговорів ( 993_004 ), які підтверджують право всіх
працівників, серед них і сільських, створювати вільні й незалежні
організації, а також положення багатьох міжнародних конвенцій та
рекомендацій з питань праці, які можна застосувати до сільських
працівників і які вимагають, зокрема, щоб організації працівників
брали участь в їх застосуванні,
зазначаючи, що Організація Об'єднаних Націй і спеціалізовані
установи, зокрема Міжнародна організація праці та Продовольча й
сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй, виявляють
загальний інтерес до аграрної реформи та сільського розвитку,
зазначаючи, що нижченаведені норми було сформульовано у
співробітництві з Продовольчою й сільськогосподарською
організацією Об'єднаних Націй і що, з метою уникнути дублювання,
здійснюватиметься постійне співробітництво з цією організацією та
з Організацією Об'єднаних Націй у справі заохочення і забезпечення
застосування цих норм,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно організацій
сільських працівників і їхньої ролі в економічному і соціальному
розвиткові, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча
дев'ятсот сімдесят п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1975 року про організації сільських
працівників:
Стаття 1
Ця Конвенція застосовується до всіх типів організацій
сільських працівників, серед них організацій, котрі не обмежують
свого складу сільськими працівниками, проте репрезентують їхні
інтереси.
Стаття 2
1. Відповідно до мети цієї Конвенції вираз "сільські
працівники" означає будь-яку особу, зайняту в сільських районах на
сільськогосподарських роботах, в ремеслах або в суміжних
професіях, незалежно від того, чи є вона особою, що працює за
наймом, чи, згідно з параграфом 2 цієї статті, особою, яка працює
за свій власний рахунок, такою, як орендар, здольник або дрібний
землевласник.
2. Ця Конвенція застосовується тільки до тих орендарів,
здольників або дрібних землевласників, котрі одержують свій
основний дохід від сільського господарства і котрі обробляють
землю самі чи з допомогою лише власних сімей або використовують
від часу до часу допомогу третіх осіб і які:
a) не використовують працівників на постійній основі; або
b) не використовують значної кількості сезонних працівників;
або
c) не мають ділянок землі, що їх обробляють орендарі чи
здольники.
Стаття 3
1. Усі категорії сільських працівників, чи йдеться про осіб,
котрі працюють за наймом, чи про осіб, які працюють за свій
власний рахунок, мають право створювати свої вчасні організації, а
також вступати до організацій за своїм власним вибором відповідно
лише до правил даної організації, без попереднього дозволу.
2. Засади свободи об'єднання дотримуються цілковито;
організації сільських працівників за своїм родом є незалежними,
добровільними і вільними від будь-якого втручання, примусу чи
репресій.
3. Набуття правосуб'єктивності організаціями сільських
працівників не залежить від умов такого плану, який обмежує
застосування положень попередніх пунктів цієї статті.
4. Здійснюючи права, передбачені цією статтею, сільські
працівники та їхні відповідні організації, так само як і інші
особи чи організовані колективи, дотримуються національного
законодавства.
5. Національне законодавство не порушує, а також не
застосовується таким чином, щоб порушувати гарантії, передбачені в
цій статті.
Стаття 4
Однією з цілей національної політики розвитку сільських
районів є сприяння створенню та розвиткові на добровільній основі
сильних і незалежних організацій сільських працівників як
ефективного засобу забезпечення участі, без дискримінації, в дусі
Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять
( 993_161 ), сільських працівників в економічному й соціальному
розвиткові та в користуванні плодами такого розвитку.
Стаття 5
1. Для надання організаціям сільських працівників можливості
відігравати свою роль в економічному й соціальному розвиткові
кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, ухвалює і
здійснює політику активного заохочення цих організацій, зокрема з
метою усунення перешкод, що стоять на шляху створення їх, їхнього
зростання і здійснення ними законної діяльності, а також
припинення законодавчої та адміністративної дискримінації,
об'єктом якої можуть бути організації сільських працівників і їхні
члени.
2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
забезпечує, щоб національне законодавство чи правила не
перешкоджали, з урахуванням особливих умов сільського сектора,
створенню і розвиткові організацій сільських працівників.
Стаття 6
Треба вживати заходів для забезпечення по змозі найширшого
розуміння потреби подальшого розвитку організацій сільських
працівників і того внеску, який вони можуть зробити в поліпшення
можливостей зайнятості і загальних умов праці та життя у сільських
районах, а також у справу збільшення і кращого розподілу
національного доходу.
Стаття 7
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 8
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного
члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
Стаття 9
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду порядком,
встановленим у цій статті.
Стаття 10
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним
від членів Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 11
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
Стаття 12
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 13
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, якщо в новій
конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою
та змістом стосовно тих членів Організації, котрі її ратифікували,
але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 14
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 24 листопада 1977 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
об организациях сельских трудящихся и их роли
в экономическом и социальном развитии
N 141
Официальный перевод
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда на свою шестидесятую сессию,
признавая, что, исходя из значения сельских трудящихся в
мире, необходимо срочно привлекать их к осуществлению задач по
экономическому и социальному развитию с целью обеспечения
постоянного и эффективного улучшения их условий труда и жизни,
отмечая, что во многих странах мира и особенно в
развивающихся странах земля используется весьма
неудовлетворительно, а рабочая сила в основном не имеет постоянной
работы, и что эти обстоятельства вызывают необходимость поощрения
сельских трудящихся к развитию свободных и жизнедеятельных
организаций, способных защищать и отстаивать интересы своих членов
таким образом, чтобы обеспечить их эффективное участие в
экономическом и социальном развитии,
считая, что такие организации могут и должны способствовать
сокращению постоянной нехватки продовольствия в различных районах
мира,
признавая, что аграрная реформа в большинстве развивающихся
стран является одним из важнейших условий в улучшении условий
труда и жизни сельских трудящихся, и что вследствие этого
организации сельских трудящихся должны активно сотрудничать и
участвовать в проведении такой реформы,
напоминая о существующих международных конвенциях и
рекомендациях по труду, в частности Конвенции 1921 года о праве на
объединение в сельском хозяйстве ( 993_141 ), Конвенции 1948 года
о свободе ассоциации и защите права на организацию ( 993_125 ) и
Конвенции 1949 года о праве на организацию и ведение коллективных
переговоров ( 993_004 ), которые подтверждают право всех
трудящихся, включая сельских трудящихся, создавать свободные и
независимые организации, а также положения многих международных
конвенций и рекомендаций по труду, применимых к сельским
трудящимся и требующих, в частности, чтобы организации трудящихся
принимали участие в их применении,
отмечая, что Организация Объединенных Наций и
специализированные учреждения, в частности Международная
организация труда и Продовольственная и сельскохозяйственная
организация Объединенных Наций, проявляют общий интерес к аграрной
реформе и сельскому развитию,
отмечая, что нижеследующие нормы были сформулированы в
сотрудничестве с Продовольственной и сельскохозяйственной
организацией Объединенных Наций и что, с целью избежать
дублирования, будет осуществляться постоянное сотрудничество с
этой организацией и Организацией Объединенных Наций в деле
поощрения и обеспечения применения данных норм,
постановив принять ряд предложений об организациях сельских
трудящихся и их роли в экономическом и социальном развитии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает 23 июня 1975 года нижеследующую Конвенцию, которая
может именоваться Конвенцией 1975 года об организациях сельских
трудящихся:
Статья 1
Настоящая Конвенция применяется ко всем типам организаций
сельских трудящихся, включая организации, которые не ограничивают
свой состав сельскими трудящимся, но представляют их интересы.
Статья 2
1. В целях настоящей Конвенции выражение "сельские
трудящиеся" означает любое лицо, занятое в сельских районах на
сельскохозяйственных работах, в ремеслах или в смежных профессиях,
независимо от того, является ли оно лицом, работающим по найму,
или, в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, лицом,
работающим за свой собственный счет, таким, как арендатор,
издольщик или мелкий землевладелец.
2. Настоящая Конвенция применяется к тем арендаторам,
издольщикам или мелким землевладельцам, которые получают свой
основной доход от сельского хозяйства и которые обрабатывают землю
сами или с помощью только своих семей или используют время от
времени помощь третьих лиц и которые:
а) не используют трудящихся на постоянной основе; или
b) не используют значительного числа сезонных трудящихся; или
с) не имеют участков земли, обрабатываемых арендаторами или
издольщиками.
Статья 3
1. Все категории сельских трудящихся, идет ли речь о лицах,
работающих по найму, или о лицах, работающих за свой собственный
счет, имеют право создавать свои собственные организации, а также
вступать в организации по своему собственному выбору, в
соответствии только с правилами данной организации, без
предварительного разрешения.
2. Принципы свободы объединения соблюдаются полностью;
организации сельских трудящихся по своему характеру являются
независимыми, добровольными и свободными от какого-либо
вмешательства, принуждения или репрессий.
3. Приобретение правосубъектности организациями сельских
трудящихся не зависит от условий такого характера, который
ограничивает применение положений предыдущих пунктов данной
статьи.
4. При осуществлении прав, предусмотренных данной статьей,
сельские трудящиеся и их соответствующие организации, так же как и
другие лица или организационные коллективы, соблюдают национальное
законодательство.
5. Национальное законодательство не нарушает, а также не
применяется таким образом, чтобы нарушать гарантии,
предусмотренные в настоящей статье.
Статья 4
Одной из целей национальной политики развития сельских
районов является содействие созданию и развитию, на добровольной
основе, сильных и независимых организаций сельских трудящихся, как
эффективного средства обеспечения участия, без дискриминации, в
духе Конвенции 1958 года о дискриминации в области труда и
занятий ( 993_161 ), сельских трудящихся в экономическом и
социальном развитии и в пользовании плодами такого развития.
Статья 5
1. Для предоставления организациям сельских трудящихся
возможности играть свою роль в экономическом и социальном
развитии, каждое государство-член, которое ратифицирует настоящую
Конвенцию, принимает и осуществляет политику активного поощрения
этих организаций, в частности с целью устранения препятствий,
стоящих на пути их создания, их роста и осуществления ими законной
деятельности, а также прекращения законодательной и
административной дискриминации, объектом которой могут быть
организации сельских трудящихся и их члены.
2. Каждое государство-член, которое ратифицирует настоящую
Конвенцию, обеспечивает, чтобы национальное законодательство или
правила не препятствовали, с учетом особых условий сельского
сектора, созданию и развитию организаций сельских трудящихся.
Статья 6
Принимаются меры для обеспечения по возможности самого
широкого понимания необходимости дальнейшего развития организаций
сельских трудящихся и того вклада, который они могут внести в
улучшение возможностей занятости и общих условий труда и жизни в
сельских районах, а также в дело увеличения и лучшего
распределения национального дохода.
Статья 7
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 8
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Международной организации труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы генеральным директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации
двух членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации...*.
------------
* Статьи 10-14 Конвенции, касающиеся ее ратификации,
денонсации, пересмотра и языков, не приводятся.
Конвенция вступила в силу 24 ноября 1977 года. СССР ее не
ратифицировал.
"Международная защита прав и свобод
человека", Москва, Юридическая литература,
1990 год.