Конвенція
про захист працівників від професійного ризику,
спричиненого забрудненням повітря, шумом
та вібрацією на робочих місцях
N 148 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 1 червня 1977 року на свою шістдесят третю
сесію,
зазначаючи положення відповідних міжнародних конвенцій та
рекомендацій, зокрема: Рекомендації 1953 року щодо охорони
здоров'я працівників ( 993_071 ); Рекомендації 1959 року щодо
служб охорони здоров'я на підприємстві ( 993_307 ); Конвенції
( 993_116 ) та Рекомендації 1960 року про захист від радіації
( 993_019 ); Конвенції ( 993_064 ) та Рекомендації 1963 року про
забезпечення машин захисними пристроями ( 993_097 ); Конвенції
1964 року про види допомоги у випадках виробничого травматизму
( 993_306 ); Конвенції ( 993_063 ) та Рекомендації 1964 року про
гігієну в торгівлі та установах ( 993_173 ); Конвенції ( 993_007 )
та Рекомендації 1971 року про бензол ( 993_073 ); Конвенції
( 993_162 ) та Рекомендації 1974 року про професійні ракові
захворювання ( 993_098 ),
ухваливши прийняти ряд пропозицій з питання про виробниче
середовище: забруднення повітря, шум та вібрація, що є четвертим
пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот
сімдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися
Конвенцією 1977 року про виробниче середовище (забруднення
повітря, шум та вібрація):
Розділ I. Сфера застосування та визначення
Стаття 1
1. Ця Конвенція застосовується до всіх галузей економічної
діяльності.
2. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може після
консультації із зацікавленими представницькими організаціями
роботодавців і працівників, де такі є, вилучити зі сфери
застосування цієї Конвенції деякі галузі економічної діяльності,
відносно яких її застосування викликає особливі проблеми, які
мають суттєве значення.
3. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, у
першій доповіді про застосування Конвенції, поданій відповідно до
статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ),
перелічує галузі, котрі могли бути вилучені відповідно до
параграфа 2 цієї статті, із зазначенням причин такого вилучення, а
в наступних доповідях повідомляє про стан свого законодавства і
своєї практики відносно вилучених галузей, а також про те, якою
мірою Конвенцію впроваджено в дію або впровадження її
передбачається відносно таких галузей.
Стаття 2
1. Кожний член Організації може, після консультації з
представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі
є, брати зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, окремо
стосовно:
a) забруднення повітря;
b) шуму;
c) вібрації.
2. Член Організації, який не бере на себе зобов'язань цієї
Конвенції відносно однієї або більше категорій ризику,
повідомляє про це у своєму документі про ратифікацію та
обгрунтовує це у першій доповіді про застосування цієї Конвенції,
поданій згідно зі статтею 22 Статуту МОП ( 993_154 ); він зазначає
у наступних доповідях про стан свого законодавств та своєї
практики відносно вилученої категорії або категорій ризику, а
також про те, якою мірою Конвенція впроваджується в дію або
впровадження її передбачається відносно кожної такої категорії
ризику.
3. Кожний член Організації, який при ратифікації не взяв
зобов'язань, передбачених цією Конвенцією, щодо всіх категорій
ризику, надалі, коли він вважатиме, що обставини дають таку змогу,
інформує Генерального директора Міжнародного бюро праці про те, що
він бере зобов'язання, передбачені цією Конвенцією, відносно
однієї або кількох раніше вилучених категорій.
Стаття 3
Відповідно до мети цієї Конвенції:
a) поняття "забруднення повітря" охоплює будь-яке забруднення
повітря речовинами, незалежно від їхнього фізичного стану, які є
шкідливими для здоров'я або небезпечними в іншому плані;
b) поняття "шум" охоплює будь-який звук, котрий може
спричинити втрату слуху чи бути шкідливим для здоров'я або
небезпечним в іншому плані;
c) поняття "вібрація" охоплює будь-яку вібрацію, яка
передається людському тілу твердими тілами і яка є шкідливою для
здоров'я чи небезпечною в іншому плані.
Розділ II. Загальні положення
Стаття 4
1. Національне законодавство приписує, що треба вживати
заходів, спрямованих на обмеження чи запобігання професійним
ризикам, спричиненим забрудненням повітря, шумом та вібрацією на
робочих місцях, а також на захист від цих ризиків.
2. Положення щодо практичного застосування таких приписаних
заходів можуть впроваджуватися шляхом технічних норм, зведень
практичних правил або шляхом інших відповідних методів.
Стаття 5
1. Застосовуючи положення цієї Конвенції, компетентний орган
влади діє за консультацією з найбільш представницькими
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
2. Представники роботодавців і працівників залучаються до
розроблення положень відносно практичного застосування заходів,
приписаних відповідно до статті 4.
3. Передбачається якомога тісніше співробітництво на всіх
рівнях між роботодавцями і працівниками у застосуванні заходів,
приписаних відповідно до цієї Конвенції.
4. Представникам роботодавців і працівників підприємства
надається можливість супроводжувати інспекторів під час здійснення
ними контролю за застосуванням заходів, приписаних відповідно до
цієї Конвенції, якщо, на думку інспекторів, у світлі загальних
інструкцій компетентного органу влади, це не завдасть шкоди
ефективності їхнього контролю.
Стаття 6
1. Роботодавці несуть відповідальність за застосування
приписаних заходів.
2. Якщо кілька роботодавців одночасно здійснюють діяльність
на одному робочому місці, вони зобов'язані співпрацювати з метою
застосування приписаних заходів, не завдаючи шкоди
відповідальності кожного роботодавця за здоров'я та безпеку своїх
працівників. У відповідних обставинах компетентний орган влади
приписує загальні процедури для здійснення такої співпраці.
Стаття 7
1. Працівники зобов'язані дотримуватися правил техніки
безпеки, спрямованих на профілактику та обмеження професійних
ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на
робочих місцях, а також на захист від них.
2. Працівники або їхні представники мають право давати
пропозиції, діставати інформацію та професійну підготовку і
звертатися до відповідних органів для забезпечення захисту від
професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом та
вібрацією на робочих місцях.
Розділ III. Заходи профілактики та захисту
Стаття 8
1. Компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають
змогу визначати небезпечність шкідливого впливу забруднення
повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби,
вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу.
2. У розробленні таких критеріїв і встановленні допустимих
рівнів впливу компетентний орган влади бере до уваги думку
технічно компетентних осіб, призначених найбільш представницькими
заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
3. Ці критерії та допустимі рівні впливу регулярно
встановлюються, доповнюються та переглядаються у світлі сучасних
національних і міжнародних знань і даних, враховуючи, в міру
можливості, будь-яке збільшення професійного ризику внаслідок
одночасного впливу кількох шкідливих факторів на робочому місці.
Стаття 9
У міру можливості, на робочих місцях усувається будь-який
ризик, спричинюваний забрудненням повітря, шумом та вібрацією:
a) за допомогою технічних заходів, котрі застосовуються до
нових установок або процесів у ході проектування чи спорудження,
або додаються до тих установок чи процесів, які є; або, якщо це
неможливо,
b) за допомогою додаткових організаційних заходів.
Стаття 10
Якщо заходи, яких вживають згідно зі статтею 9, не ведуть до
зниження забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях
до рівнів, зазначених у статті 8, роботодавець забезпечує
працівників відповідними засобами індивідуального захисту та
утримує їх у належному стані. Роботодавець не вимагає від
працівника виконання роботи без засобів індивідуального захисту,
надаваних згідно з цією статтею.
Стаття 11
1. Стан здоров'я працівників, які зазнали чи можуть зазнати
професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом або
вібрацією на робочих місцях, контролюється через відповідні
проміжки часу на умовах і за обставин, що визначаються
компетентним органом влади. Такий контроль містить попереднє
медичне обстеження перед призначенням на роботу та періодичні
огляди згідно з тим, як це визначено компетентним органом влади.
2. Заінтересовані працівники не зазнають ніяких витрат у
зв'язку з контролем, передбаченим у параграфі 1 цієї статті.
3. Якщо перебування працівника на робочому місці, де він
зазнає впливу забруднення повітря, шуму чи вібрації, протипоказано
з медичного погляду, має бути вжито всіх заходів, щоб відповідно
до національної практики та умов перевести заінтересованого
працівника на інше підхоже місце роботи або зберегти його дохід за
допомогою заходів соціального страхування чи будь-яких інших
заходів.
4. Заходи, яких вживають для здійснення цієї Конвенції, не
повинні несприятливо позначатися на правах працівника, що
надаються на підставі законодавства про соціальне забезпечення або
про соціальне страхування.
Стаття 12
Компетентний орган влади повідомляють про застосування
процесів, речовин, механізмів та обладнання, котрі визначає
компетентний орган влади, які наражають працівників на професійні
ризики внаслідок забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих
місцях і, у разі потреби, компетентний орган влади може на
встановлених умовах дозволяти або забороняти їхнє застосування.
Стаття 13
Усі зацікавлені особи:
a) дістають достатню і відповідну інформацію про потенційний
професійний ризик на робочих місцях внаслідок забруднення повітря,
шуму та вібрації;
b) дістають достатні й відповідні інструкції, що стосуються
наявних засобів обмеження цих ризиків та запобігання їм, а також
захисту від цих ризиків.
Стаття 14
Треба вживати, з урахуванням національних умов і ресурсів,
заходів для сприяння проведенню досліджень у галузі профілактики
та обмеження ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і
вібрацією на робочих місцях.
Розділ IV. Заходи щодо застосування
Стаття 15
Відповідно до порядку і в обставинах, котрі визначає
компетентний орган влади, роботодавець повинен призначити
компетентну особу або користуватися допомогою компетентної служби,
спільної для кількох підприємств, для вирішення питань, що
стосуються профілактики та обмеження забруднення повітря, шуму та
вібрації на робочих місцях.
Стаття 16
Кожний член Організації:
a) законодавчо або будь-яким іншим методом відповідно до
національної практики та умов вживає потрібних заходів, серед яких
відповідні заходи покарання, для впровадження в дію положень цієї
Конвенції;
b) доручає відповідним інспекційним службам контроль за
застосуванням положень цієї Конвенції або перевіряє, що належна
інспекція проводиться.
Розділ V. Прикінцеві положення
Стаття 17
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 18
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного
члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
Стаття 19
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її в цілому або відносно
однієї чи більше категорій ризиків, зазначених у статті 2 цієї
Конвенції, актом про денонсацію, надісланим Генеральному
директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним.
Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про
денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду порядком,
встановленим у цій статті.
Стаття 20
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним
від членів Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 21
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному сектретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифкацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
Стаття 22
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній Конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 23
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій
конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою
та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували,
але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 24
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 11 липня 1979 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о защите трудящихся от профессионального риска,
вызываемого загрязнением воздуха, шумом и
вибрацией на рабочих местах
N 148
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 1 июня 1977 года на свою шестьдесят
третью сессию,
отмечая положения соответствующих международных конвенций и
рекомендаций, в частности: Рекомендации 1953 года об охране
здоровья трудящихся ( 993_071 ); Рекомендации 1959 года о службах
здравоохранения на предприятии ( 993_307 ); Конвенции ( 993_116 )
и Рекомендации 1960 года о защите от радиации ( 993_019 );
Конвенции ( 993_064 ) и Рекомендации 1963 года о снабжении машин
защитными приспособлениями ( 993_097 ); Конвенции 1964 года о
пособиях в случаях производственного травматизма ( 993_306 );
Конвенции ( 993_063 ) и Рекомендации 1964 года о гигиене в
торговле и учреждениях ( 993_173 ); Конвенции ( 993_007 ) и
Рекомендации 1971 года о бензоле ( 993_073 ); Конвенции
( 993_162 ) и Рекомендации 1974 года о профессиональных раковых
заболеваниях ( 993_098 ),
постановив принять ряд предложений по вопросу о
производственный среде (загрязнение воздуха, шум и вибрация), что
является четвертым пунктом повестки дня сессии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает сего двадцатого дня июня месяца тысяча девятьсот
семьдесят седьмого года нижеследующую Конвенцию, которая может
именоваться Конвенцией 1977 года о производственной среде
(загрязнение воздуха, шум и вибрация).
Раздел I. Сфера применения и определения
Статья 1
1. Настоящая Конвенция применяется ко всем отраслям
экономической деятельности.
2. Член Организации, который ратифицирует настоящую
Конвенцию, может после консультации с заинтересованными
представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где
таковые существуют, исключить из сферы применения настоящей
Конвенции отдельные отрасли экономической деятельности, в
отношении которых ее применение вызывает особые проблемы, имеющие
существенный характер.
3. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, в первом докладе о применении Конвенции, представляемом
согласно статье 22 Устава Международной Организации Труда
( 993_154 ), перечисляет отрасли, которые могли быть исключены в
соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, с указанием причин
такого исключения, а в последующих докладах сообщает о состоянии
своего законодательства и своей практики в отношении исключенных
отраслей, а также о том, в какой степени Конвенция проведена в
действие или проведение ее предполагается в отношении таких
отраслей.
Статья 2
1. Каждый Член Организации может после консультации с
представительными организациями предпринимателей и трудящихся, где
таковые существуют, принимать обязательства, предусмотренные
настоящей Конвенцией, отдельно в отношении:
a) загрязнения воздуха;
b) шума;
c) вибрации.
2. Член Организации, который не берет на себя обязательств
настоящей Конвенции в отношении одного или более категорий риска,
сообщает об этом в своем документе о ратификации и обосновывает
это в первом докладе о применении настоящей Конвенции,
представляемом согласно статье 22 Устава МОТ ( 993_154 ); он
указывает в последующих докладах о состоянии своего
законодательства и своей практики в отношении исключенной
категории или категорий риска, а также о том, в какой степени
Конвенция проводится в действие или проведение ее предполагается в
отношении каждой такой категории риска.
3. Каждый Член Организации, который при ратификации не принял
обязательств, предусмотренных настоящей Конвенцией в отношении
всех категорий риска, впоследствии, когда он сочтет, что
обстоятельства позволяют это, информирует Генерального Директора
Международного Бюро Труда о том, что он принимает обязательства,
предусмотренные настоящей Конвенцией в отношении одной или
нескольких ранее исключенных категорий.
Статья 3
В целях настоящей Конвенции:
a) понятие "загрязнение воздуха" охватывает любое загрязнение
воздуха веществами, независимо от их физического состояния,
которые являются вредными для здоровья или опасными в другом
отношении;
b) понятие "шум" охватывает любой звук, который может вызвать
потерю слуха или быть вредным для здоровья или опасным в другом
отношении;
c) понятие "вибрация" охватывает любую вибрацию, передаваемую
человеческому телу твердыми телами и которая является вредной для
здоровья или опасной в другом отношении.
Раздел II. Общие положения
Статья 4
1. Национальное законодательство предписывает, что должны
приниматься меры, направленные на предупреждение и ограничение
профессиональных рисков, вызываемых загрязнением воздуха, шумом и
вибрацией на рабочих местах, а также на защиту от этих рисков.
2. Положения относительно практического применения таких
предписанных мер могут приниматься путем технических норм, сводов
практических правил или путем других соответствующих методов.
Статья 5
1. Применяя положения настоящей Конвенции, компетентный орган
власти действует при консультации с наиболее представительными
заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся.
2. Представители предпринимателей и трудящихся привлекаются к
разработке положений относительно практического применения мер,
предписанных в соответствии со статьей 4.
3. Предусматривается возможно более тесное сотрудничество на
всех уровнях между предпринимателями и трудящимися в отношении
применения мер, предписанных в соответствии с настоящей
Конвенцией.
4. Представителям предпринимателей и трудящихся предприятия
предоставляется возможность сопровождать инспекторов при
осуществлении ими контроля за применением мер, предписанных в
соответствии с настоящей Конвенцией, если, по мнению инспекторов,
в свете инструкций общего характера компетентного органа власти
это не нанесет ущерба эффективности их контроля.
Статья 6
1. Предприниматели несут ответственность за применение
предписанных мер.
2. Если несколько предпринимателей одновременно осуществляют
деятельность на одном рабочем месте, они обязаны сотрудничать с
целью применения предписанных мер, не нанося ущерба
ответственности каждого предпринимателя за здоровье и безопасность
своих трудящихся. В соответствующих обстоятельствах компетентный
орган власти предписывает общие процедуры для осуществления такого
сотрудничества.
Статья 7
1. Трудящиеся обязаны соблюдать правила техники безопасности,
направленные на профилактику и ограничение профессиональных
рисков, вызываемых загрязнением воздуха, шумом и вибрацией на
рабочих местах, а также на защиту от них.
2. Трудящиеся или их представители имеют право давать
предложения, получать информацию и профессиональную подготовку и
обращаться в соответствующие органы для обеспечения защиты от
профессиональных рисков, вызываемых загрязнением воздуха, шумом и
вибрацией на рабочих местах.
Раздел III. Меры профилактики и защиты
Статья 8
1. Компетентный орган власти устанавливает категории,
позволяющие определять опасность вредного воздействия загрязнения
воздуха, шума и вибрации на рабочих местах и, в случае
необходимости, указывает на основе этих критериев допустимые
уровни воздействия.
2. При разработке таких критериев и установлении допустимых
уровней воздействия компетентный орган власти принимает во
внимание мнение технически компетентных лиц, назначенных наиболее
представительными заинтересованными организациями предпринимателей
и трудящихся.
3. Эти критерии и допустимые уровни воздействия регулярно
устанавливаются, дополняются и пересматриваются в свете
современных национальных и международных знаний и данных,
учитывая, по мере возможности, любое увеличение профессионального
риска в результате одновременного воздействия нескольких вредных
факторов на рабочем месте.
Статья 9
По мере возможности, на рабочих местах устраняется любой
риск, вызываемый загрязнением воздуха, шумом и вибрацией:
a) при помощи технических мер, применяемых к новым установкам
или процессам в ходе проектирования или сооружения или добавляемых
к существующим установкам или процессам; или, если это невозможно,
b) при помощи дополнительных организационных мер.
Статья 10
Если меры, принимаемые согласно статье 9, не приводят к
снижению загрязнения воздуха, шума и вибрации на рабочих местах до
уровней, указанных в статье 8, предприниматель обеспечивает
трудящихся соответствующими средствами индивидуальной защиты и
содержит их в надлежащем состоянии. Предприниматель не требует от
трудящегося выполнения работы без средств индивидуальной защиты,
предоставляемых согласно настоящей статье.
Статья 11
1. Состояние здоровья трудящихся, которые подверглись или
могут подвергнуться профессиональному риску, вызываемому
загрязнением воздуха, шумом или вибрацией на рабочих местах,
контролируется через соответствующие промежутки времени на
условиях и при обстоятельствах, определяемых компетентным органом
власти. Такой контроль включает предварительное медицинское
обследование перед назначением на работу и периодические осмотры,
согласно тому как это определено компетентным органом власти.
2. Заинтересованные трудящиеся не несут никаких расходов в
связи с контролем, предусмотренным в пункте 1 настоящей статьи.
3. Если нахождение трудящегося на рабочем месте, где он
подвергается воздействию загрязнения воздуха, шума или вибрации,
противопоказано с медицинской точки зрения, должны быть
предприняты все меры, чтобы в соответствии с национальной
практикой и условиями перевести заинтересованного трудящегося на
другое подходящее место работы или сохранить его доход с помощью
мер социального страхования или любых других мер.
4. Меры, принимаемые для осуществления настоящей Конвенции,
не должны неблагоприятно отражаться на правах трудящихся,
предоставляемых на основании законодательства о социальном
обеспечении или о социальном страховании.
Статья 12
Компетентный орган власти извещается о применении процессов,
веществ, механизмов и оборудования, определяемых компетентным
органом власти, которые подвергают трудящихся профессиональным
рискам вследствие загрязнения воздуха, шума и вибрации на рабочих
местах, и, в случае необходимости, компетентный орган власти может
на установленных условиях разрешать или запрещать их применение.
Статья 13
Все заинтересованные лица:
a) получают достаточную и соответствующую информацию о
потенциальном профессиональном риске на рабочих местах вследствие
загрязнения воздуха, шума и вибрации;
b) получают достаточные и соответствующие инструкции,
касающиеся имеющихся средств предупреждения и ограничения этих
рисков, а также защиты от этих.
Статья 14
Принимаются, с учетом национальных условий и ресурсов, меры
для содействия проведению исследований в области профилактики и
ограничения рисков, вызываемых загрязнением воздуха, шумом и
вибрацией на рабочих местах.
Раздел IV. Меры по применению
Статья 15
В соответствии с порядком и в обстоятельствах, определяемых
компетентным органом власти, предприниматель должен назначать
компетентное лицо или пользоваться помощью компетентной службы вне
предприятия или службы, общей для нескольких предприятий, для
решения вопросов, касающихся профилактики и ограничения
загрязнения воздуха, шума и вибрации на рабочих местах.
Статья 16
Каждый Член Организации:
a) законодательно или любым другим методом в соответствии с
национальной практикой и условиями принимает необходимые меры,
включая соответствующие меры наказания, для проведения в действие
положений настоящей Конвенции;
b) поручает соответствующим инспекционным службам контроль за
применением положений настоящей Конвенции или проверяет, что
надлежащая инспекция проводится.
Раздел V. Заключительные положения
Статья 17
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
Статья 18
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным Директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации
двух Членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 19
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее в целом или в
отношении одной или более категорий рисков, указанных в статье 2
настоящей Конвенции, посредством акта о денонсации, направленного
Генеральному Директору Международного Бюро Труда и
зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после
регистрации акта о денонсации.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 20
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает
всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех
документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от
Членов Организации.
2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им
второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их
внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 21
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет
Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных
им в соответствии с положениями предыдущих статей.
Статья 22
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 23
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо Членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 19, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 24
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Документ о присоединении СССР к Конвенции сдан на хранение
Генеральному Директору Международного Бюро Труда 3 июня 1988 года.
Конвенция вступила в силу для СССР 3 июня 1989 года.
"Сборник международных договоров СССР".
Выпуск XLV. Москва, "Международные отношения", 1991 г.