Конвенція
про медичну допомогу та допомоги
у випадку хвороби
N 130 (укр/рос)
( Рекомендацію до Конвенції додатково див. в документі
( 993_185 ) від 25.06.1969 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1969 року на свою п'ятдесят третю
сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції
1927 року про страхування на випадок хвороби в промисловості
( 993_194 ) та Конвенції 1927 року про страхування на випадок
хвороби працівників у сільському господарстві ( 993_195 ), що є
п'ятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка
може називатися Конвенцією 1969 року про медичну допомогу та
допомоги у випадку хвороби:
Розділ I. Сфера застосування та визначення
Стаття 1
В цілях цієї Конвенції:
a) термін "законодавство" означає закони та постанови, а
також правила в галузі соціального забезпечення;
b) термін "встановлений" означає: визначений законодавством
країни або такий, що випливає із цього законодавства;
c) термін "промислове підприємство" охоплює всі підприємства,
що належать до таких галузей економічної діяльності: добувна
промисловість; обробна промисловість; будівництво; електроенергія,
газ та водопостачання; транспорт, склади та зв'язок;
d) термін "проживання" означає звичайне проживання на
території члена Організації, а термін "житель" означає особу,
котра звичайно проживає на території члена Організації;
e) термін "на утриманні" стосується стану залежності, що
існує в певних випадках;
f) термін "дружина" означає дружину, що перебуває на
утриманні свого чоловіка;
g) термін "дитина" охоплює:
i) дитину молодшу ніж вік закінчення обов'язкової шкільної
освіти або молодшу ніж 15 років, причому враховується вищий вік;
проте член Організації, який подав заяву відповідно до статті 2,
може протягом періоду дії цієї заяви застосовувати цю Конвенцію,
причому цей термін буде означати дитину молодшу ніж вік закінчення
обов'язкової шкільної освіти або молодшу ніж 15 років;
ii) дитину молодшу ніж встановлений вік, але старшу ніж
вік, вказаний у підпункті i) цього пункту, яка відвідує учнівські
курси, або є студентом, або має хронічне захворювання, або є
інвалідом, що не дає їй змоги займатися за встановлених умов
будь-якою діяльністю, що дає доход; проте ця вимога буде вважатися
виконаною, якщо національне законодавство визначить цей термін як
такий, що охоплює будь-яку дитину молодшу ніж вік, що значно
перевищує вік, вказаний в підпункті i) цього пункту;
h) термін "типовий отримувач допомоги" означає чоловіка, який
має дружину та двох дітей;
i) термін "стаж" означає, залежно від того, як це
встановлено, або період, протягом якого сплачувалися внески, або
стаж роботи, або тривалість проживання в певній країні, або
будь-яке поєднання цих умов;
j) термін "хвороба" означає будь-який хворобливий стан
незалежно від того, що його спричинило;
k) термін "медична допомога" включає також пов'язані з нею
послуги.
Стаття 2
1. Член Організації, економіка та система медичного
обслуговування якого не досягли достатнього розвитку, може шляхом
мотивованої заяви, що супроводжує його документи про ратифікацію,
скористатися можливістю зробити тимчасові винятки, що передбачено
в підпункті i) пункту g) статті 1, статтями 11, 14 і 20 і в
параграфі 2 статті 26. Будь-яка така заява має містити пояснення
причин таких винятків.
2. Будь-який член Організації, який подав заяву відповідно до
параграфа 1 цієї статті, сповіщає в доповідях про застосування
цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22 Статуту
Міжнародної організації праці ( 993_154 ), стосовно кожного такого
винятку:
a) або що причини таких винятків продовжують існувати;
b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від
права користування такими винятками.
3. Будь-який член Організації, який зробив заяву на підставі
параграфа 1 цієї статті, відповідно до умов такої заяви й
наскільки це дозволяють обставини:
a) збільшує кількість працівників, що підлягають
забезпеченню;
b) розширює медичне обслуговування;
c) збільшує термін виплати допомог у разі захворювання.
Стаття 3
1. Будь-який член Організації, законодавство якого забезпечує
захист тих, хто працює за наймом, може через заяву, що супроводжує
його документи про ратифікацію, тимчасово вилучити із сфери
застосування цієї Конвенції працівників сільськогосподарського
сектора, які на момент цієї ратифікації ще не захищені
законодавством, яке відповідає нормам цієї Конвенції.
2. Будь-який член Організації, який надіслав заяву на
підставі попереднього параграфа, зазначає в доповідях про
застосування Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), наскільки він
виконує або передбачає виконувати положення Конвенції щодо
працівників сільськогосподарського сектора, а також про будь-який
прогрес, досягнутий в галузі застосування Конвенції щодо цих
працівників, або, якщо змін немає, подає всі відповідні пояснення.
3. Будь-який член Організації, який надіслав заяву на
підставі параграфа 1 цієї статті, збільшує кількість працівників
сільськогосподарського сектора, забезпечених захистом, тією мірою
і такими темпами, які допускаються обставинами.
Стаття 4
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може за допомогою заяви, що супроводжує його документ про
ратифікацію, вилучити із сфери застосування Конвенції:
a) моряків, включаючи рибалок морського риболовства;
b) державних службовців,
коли ці категорії осіб охоплені спеціальними системами, які
передбачають призначення допомог, які в цілому щонайменше
еквівалентні допомогам, передбаченим цією Конвенцією.
2. Коли заява, подана відповідно до параграфа 1 цієї статті,
набула чинності, член Організації може вилучити:
a) осіб, що належать до вказаних у цій заяві категорій або
категорій, вилучених із сфери застосування Конвенції, з числа
осіб, що беруться до уваги при обрахуванні процента, передбаченого
в пункті c) статті 5, пункті b) статті 10, статті 11, пункті b)
статті 19, статті 20;
b) осіб, що належать до вказаної в цій заяві категорії або
категорій, вилучених із сфери застосування Конвенції, а також
їхніх дружин і дітей, з числа осіб, що беруться до уваги при
обрахуванні процента, передбаченого в пункті c) статті 10;
3. Будь-який член Організації, який подав заяву відповідно до
параграфа 1 цієї статті, може надалі сповістити Генерального
директора Міжнародного бюро праці, що він бере зобов'язання за
Конвенцією щодо будь-якої категорії або категорій, вилучених під
час ратифікації.
Стаття 5
Будь-який член Організації, законодавство якого забезпечує
захист осіб, що працюють за наймом, може у разі необхідності
вилучити із сфери застосування цієї Конвенції:
a) осіб, робота яких має випадковий характер;
b) членів сім'ї роботодавця, які проживають разом із ним, -
щодо роботи, яка виконується для нього;
c) інші категорії осіб, що працюють за наймом, чисельність
яких не перевищує 10 відсотків від загальної чисельності працюючих
за наймом, крім тих, які вилучені в порядку застосування пунктів
a) і b) цієї статті.
Стаття 6
В цілях застосування цієї Конвенції будь-який член
Організації може брати до уваги захист, який забезпечується
страхуванням, що на момент ратифікації, хоча і не є обов'язковим
для осіб, котрі підлягають забезпеченню відповідно до чинного
законодавства, проте:
a) контролюється державною владою або управляється відповідно
до усталених норм спільно роботодавцями та працівниками;
b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує
заробітку кваліфікованого працівника чоловічої статі, як він
визначається в параграфі 6 статті 22;
c) відповідає в належних випадках разом із іншими формами
захисту положенням Конвенції.
Стаття 7
До охоплених страхових випадків належать такі:
a) потреба в медичному обслуговуванні лікувального і за
встановлених умов потреба в медичному обслуговуванні
профілактичного характеру;
b) непрацездатність внаслідок хвороби, пов'язана з
призупиненням виплати заробітку згідно з тим, як вона визначається
національним законодавством.
Розділ II. Медичне обслуговування
Стаття 8
Кожний член Організації гарантує особам, що підлягають
забезпеченню, відповідно до встановлених умов надання медичної
допомоги лікувального або профілактичного характеру у випадку,
передбаченому в пункті a) статті 7.
Стаття 9
Медична допомога, передбачена статтею 8, надається з метою
збереження, відновлення або покращання здоров'я особи, що підлягає
забезпеченню, а також його працездатності й здатності задовольняти
свої особисті потреби.
Стаття 10
До осіб, що підлягають забезпеченню у разі настання випадку,
передбаченого пунктом a) статті 7, належать:
a) або всі, хто працює за наймом, включаючи учнів, а також
їхні дружини та діти;
b) або встановлені категорії економічно активного населення,
які становлять в загальній кількості не менше ніж 75 відсотків
всього економічно активного населення, а також дружини та діти
осіб, що належать до вищезгаданих категорій;
c) або встановлені категорії жителів, що становлять в
загальній кількості не менше ніж 75 відсотків усіх жителів.
Стаття 11
Коли заява, подана відповідно до статті 2, є чинною, до осіб,
що підлягають забезпеченню у випадку, передбаченому в пункті a)
статті 7, належать:
a) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом, які
в загальній кількості становлять не менше ніж 25 відсотків усіх,
хто працює за наймом, а також дружин і дітей осіб, що працюють за
наймом і належать до цих категорій;
b) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які в загальній кількості становлять не
менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових
підприємствах, а також дружин і дітей осіб, які працюють за наймом
і належать до цих категорій.
Стаття 12
Особи, що отримують допомоги із соціального забезпечення по
інвалідності, старості, у разі втрати годувальника або по
безробіттю, а також у відповідних випадках дружини та діти цих
осіб продовжують підпадати під забезпечення відповідно до
встановлених умов у випадку, передбаченому в пункті a) статті 7.
Стаття 13
Медична допомога, передбачена в статті 8, щонайменше включає:
a) загальну лікарську допомогу, включаючи допомогу вдома;
b) допомогу, що надається спеціалістами стаціонарним або
амбулаторним хворим, або допомога спеціалістів, яка може
надаватися поза лікарнею;
c) видачу необхідних медикаментів за рецептом лікаря або
іншого кваліфікованого спеціаліста;
d) госпіталізацію у разі необхідності;
e) стоматологічну допомогу, як це встановлено національним
законодавством;
f) медичну реабілітацію, серед іншого надання, ремонт і
заміну протезів або ортопедичних пристроїв, як це встановлено
національним законодавством.
Стаття 14
Якщо заява, подана відповідно до статті 2, є чинною, то
медична допомога, передбачена статтею 8, включає щонайменше:
a) загальну лікарську допомогу, включаючи по можливості
відвідання вдома;
b) допомогу, що надається спеціалістами стаціонарним або
амбулаторним хворим, і, наскільки це можливо, таку допомогу
спеціалістів, яка надається поза лікарнями;
c) видачу необхідних медикаментів за рецептом лікаря або
іншого кваліфікованого спеціаліста;
d) госпіталізацію у разі необхідності.
Стаття 15
Якщо законодавством члена Організації право на отримання
медичної допомоги, передбаченої статтею 8, обумовлюється наявністю
стажу в особи, що підлягає забезпеченню, або у його годувальника,
то умови, що визначають тривалість цього стажу, встановлюються
таким чином, щоб не позбавляти права на допомогу осіб, які
звичайно належать до категорій осіб, що підлягають забезпеченню.
Стаття 16
1. Медична допомога, передбачена статтею 8, надається
протягом всієї тривалості страхового випадку.
2. Якщо отримувач перестає належати до однієї з категорій
осіб, що підлягають забезпеченню, то подальше право на медичну
допомогу у випадку хвороби, що виникло в період, коли ця особа ще
належала до вказаної категорії, може бути обмежене періодом,
встановленим національним законодавством, тривалість якого не може
бути меншою ніж 26 тижнів, за умови, що медична допомога не
переривається, поки ця особа продовжує отримувати допомогу у
випадку хвороби.
3. Незважаючи на положення, що містяться в параграфі 2 цієї
статті, тривалість медичної допомоги збільшується стосовно
захворювань, які визнані такими, що вимагають тривалого лікування.
Стаття 17
Якщо законодавство члена Організації вимагає, щоб отримувач
або його годувальник брав участь у витратах з фінансування
медичної допомоги, передбаченої статтею 8, то правила, які
регулюють таку участь, встановлюються таким чином, щоб витрати не
були непосильними й не зменшували ефективності медичного та
соціального захисту.
Розділ III. Допомога у випадку хвороби
Стаття 18
Кожний член Організації гарантує особам, що підлягають
забезпеченню, відповідно до встановлених умов, надання допомоги у
випадку хвороби стосовно страхового випадку, передбаченого в
пункті b) статті 7.
Стаття 19
До осіб, що підлягають забезпеченню у випадку, передбаченому
в пункті b) статті 7, належать:
a) або всі, хто працює за наймом, включаючи учнів;
b) або встановлені категорії економічно активного населення,
які становлять в загальній кількості не менше ніж 75 відсотків
всього економічно активного населення;
c) або усі мешканці, чиї засоби існування протягом дії
страхового випадку не перевищують встановлених меж відповідно до
положень статті 24.
Стаття 20
Коли заява, подана відповідно до статті 2, є чинною, до
осіб, що підлягають забезпеченню у випадку, передбаченому в пункті
b) статті 7, належать:
a) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом, які
в загальній кількості становлять не менше ніж 25 відсотків усіх,
хто працює за наймом;
b) або встановлені категорії осіб, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які в загальній кількості становлять не
менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових
підприємствах.
Стаття 21
Допомоги у випадку хвороби, вказані в статті 18, надаються у
вигляді періодичних виплат, які обчислюються:
a) відповідно до положень статті 22 або статті 23, коли
забезпеченню підлягають особи, що працюють за наймом, або окремі
категорії економічно активного населення;
b) відповідно до положень статті 24, коли забезпеченню
підлягають усі жителі, матеріальні засоби яких протягом дії
страхового випадку не перевищують встановлених розмірів.
Стаття 22
1. У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця
стаття, ставка допомоги, збільшена на суму будь-якої сімейної
допомоги, що виплачується під час дії страхового випадку, складає
для типового отримувача згідно з передбаченним пунктом b) статті 7
випадку щонайменше 60 відсотків від загальної суми попередніх
заробітків отримувача допомоги та суми будь-яких сімейних допомог,
що виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню і має однакову з
типовим отримувачем кількість утриманців.
2. Попередні заробітки отримувача допомоги обраховуються
відповідно до встановлених правил, і там, де особи, що підлягають
забезпеченню, поділяються на категорії за розмірами заробітної
плати, розмір їхньої колишньої заробітної плати може
обраховуватися, виходячи з основної заробітної плати тієї
категорії, до якої вони належали.
3. Можуть встановлюватися максимальні розміри допомоги або
заробітку, що беруться до уваги у разі обчислення допомоги, за
умови, що ці максимальні розміри встановлюються таким чином, що у
випадку, коли попередній заробіток отримувача допомоги дорівнює
або нижчий ніж заробітна плата кваліфікованого робітника
(чоловіка), витримуються положення параграфа 1 цієї статті.
4. Попередня заробітна плата отримувача допомоги, заробітна
плата кваліфікованого робітника (чоловіка), розмір допомоги та
будь-які сімейні допомоги обраховуються на підставі одного й того
самого періоду часу.
5. Для інших отримувачів розмір допомог обраховується,
виходячи з розумного співвідношення із розміром допомоги типового
отримувача.
6. Для цілей цієї статті кваліфікованим робітником
(чоловіком) є:
a) слюсар або токар у машинобудуванні, виключаючи
електротехнічне машинобудування; або
b) особа, яка вважається типовою для кваліфікованої праці і
визначається відповідно до положень нижченаведеного параграфа 7;
або
c) особа, чия заробітна плата дорівнює або вище ніж заробітна
плата 75 відсотків усіх осіб, які підлягають забезпеченню; така
заробітна плата визначається, як це може бути встановлено, за рік
або коротший період; або
d) особа, чия заробітна плата дорівнює 125 відсоткам
середньої заробітної плати усіх осіб, що підлягають забезпеченню.
7. Типовим кваліфікованим робітником для цілей пункту b)
попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі
економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних
осіб (чоловіків), які підлягають забезпеченню у разі настання
страхового випадку, передбаченого пунктом b) статті 7, у
категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб; з цією метою
застосовується Міжнародна стандартна господарська класифікація
усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і
соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948 року та
наведена з поправками до 1968 року включно в додатку до цієї
Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які
можуть бути до неї внесені.
8. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від
району, звичайний дорослий робітник (чоловік) може визначатися для
кожного району відповідно до параграфів 4 і 5 цієї статті.
9. Заробітна плата звичайного дорослого робітника (чоловіка),
включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається,
визначається на підставі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, встановлених або колективними договорами, або,
залежно від випадку, законодавством країни або відповідно до
нього, або звичаєм; у випадку, коли такі ставки розрізняються за
районами, але при цьому параграф 6 цієї статті не застосовується,
береться середня ставка.
Стаття 23
1. У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця
стаття, ставка виплат, збільшена на суму будь-якої сімейної
допомоги, що виплачується під час дії страхового випадку, складає
для типового одержувача згідно з випадком, передбаченим у пункті
b) статті 7, щонайменше 60 відсотків від загальної суми заробітної
плати звичайного дорослого працівника (чоловіка) та суми будь-яких
сімейних допомог, що виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню
і має однакову з типовим одержувачем кількість утриманців.
2. Заробітна плата звичайного дорослого працівника
(чоловіка), розмір допомоги та будь-які сімейні допомоги
обраховуються на підставі одного й того самого періоду часу.
3. Для інших одержувачів допомога обраховується у розумному
співвідношенні із розміром допомоги типового одержувача.
4. Для цілей цієї статті, звичайним дорослим працівником
(чоловіком) є:
a) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці в
машинобудуванні, за винятком електротехнічного машинобудування;
або
b) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці,
що визначається відповідно до положень наступного параграфа.
5. Типовим працівником некваліфікованої праці у цілях пункту
b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній
галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно
активних осіб (чоловіків), що підлягають забезпеченню у разі
настання страхового випадку, передбаченого пунктом b) статті 7, у
категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб; з цією метою
застосовується або Міжнародна стандартна господарська класифікація
усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і
соціальною радою ООН на її 7-ій сесії 27 серпня 1948 року та
наведена з поправками до 1968 року включно в додатку до цієї
Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які
можуть бути до неї внесені.
6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від
району, звичайний дорослий працівник (чоловік) може визначатися
для кожного району відповідно до параграфів 4 та 5 цієї статті.
7. Заробітна плата звичайного дорослого працівника
(чоловіка), включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така
передбачається, визначається на підставі ставок заробітної плати
за нормальний робочий день, встановлених або колективними
договорами, або, залежно від випадку, законодавством країни або
відповідно до нього, або звичаєм; у випадку, коли такі ставки
розрізняються за районами, але при цьому пункт 6 цієї статті не
застосовується, береться середня ставка.
Стаття 24
У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття:
a) розмір допомоги визначається відповідно до встановленої
шкали або відповідно до шкали, що визначається компетентним
державним органом за встановленими правилами;
b) розмір допомоги може бути скорочений лише настільки,
наскільки інші кошти сім'ї отримувача перевищують встановлені
значні суми або значні суми, що визначаються компетентним
державним органом відповідно до встановлених правил;
c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів, за
вирахуванням значних сум, згаданих в пункті b), повинна бути
достатньою для підтримання здоров'я і належного матеріального
становища сім'ї отримувача і не може бути менше ніж відповідна
допомога, що обраховується на підставі вимог статті 23.
d) положення пункту c) вважаються виконаними, якщо загальна
сума грошових допомог у випадку хвороби, що виплачуються
відповідно до цієї Конвенції, перевищує щонайменше на 30 відсотків
загальну суму допомог, які були б надані внаслідок застосування
положень статті 23 та положень пункту b) статті 19.
Стаття 25
Якщо законодавством члена Організації право на допомогу у
випадку хвороби, передбачене статтею 18, зумовлюється наявністю
стажу в особи, яка підлягає забезпеченню, то умови, що визначають
цей стаж, повинні бути такими, щоб вони не залишали без допомоги
особу, яка звичайно належить до категорії осіб, що підлягають
забезпеченню.
Стаття 26
1. Допомоги на випадок хвороби, передбачені статтею 18,
виплачуються протягом усієї тривалості страхового випадку, за
умови, що тривалість виплати допомог може бути обмежена періодом
не менше ніж 52 тижня в кожному випадку непрацездатності, як це
може бути встановлено.
2. Коли заява, подана на підставі статті 2, є чинною,
тривалість виплат допомог на випадок хвороби, вказаних у статті
18, може бути обмежена періодом не менше ніж 26 тижнів у кожному
випадку непрацездатності, як це може бути встановлено.
3. Якщо законодавство члена Організації передбачає, що
допомога на випадок хвороби не виплачується протягом початкового
періоду призупинення виплати заробітної плати, то такий період не
повинен перевищувати трьох днів.
Стаття 27
1. У разі смерті особи, що отримувала або мала право на
отримання грошової допомоги у випадку хвороби, вказаної в статті
18, допомога на поховання виплачується відповідно до встановлених
умов особам, що мають право на допомогу в разі втрати
годувальника, іншим утриманцям або особі, що несла витрати на
поховання.
2. Член Організації може не дотримуватись положень параграфа
1 цієї статті, якщо:
a) він взяв на себе зобов'язання, викладені в розділі IV
Конвенції 1967 року про допомоги по інвалідності, по старості та в
разі втрати годувальника ( 993_326 );
b) його законодавством передбачається грошова допомога у
випадку хвороби в розмірі не менше ніж 80 відсотків заробітку
осіб, що підлягають забезпеченню;
c) більшість осіб, що підлягають забезпеченню, охоплюється
системою добровільного страхування, яка контролюється державними
органами і передбачає виплату допомоги на поховання.
Розділ IV. Загальні положення
Стаття 28
1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню,
мала б право завдяки застосуванню цієї Конвенції, може бути
призупинена настільки, наскільки це встановлюється національним
законодавством:
a) на весь час відсутності цієї особи на території
відповідного члена Організації;
b) на весь час, протягом якого ця особа отримує відшкодування
внаслідок того самого страхового випадку від третьої сторони в
межах розміру такого відшкодування;
c) якщо ця особа намагалася шляхом обману отримати таку
допомогу;
d) якщо страховий випадок викликаний кримінальними діями цієї
особи;
e) якщо страховий випадок викликаний серйозним і навмисним
вчинком цієї особи;
f) якщо ця особа без поважної причини нехтує медичною
допомогою, а також послугами служби медичної реабілітації,
наданими в його розпорядження, або не дотримується правил,
встановлених для перевірки наявності страхового випадку чи правил
поведінки отримувачів допомог;
g) щодо допомог на випадок хвороби, передбачених статтею 18,
протягом усього часу, поки ця особа перебуває на державному
утриманні або на утриманні установи чи служби соціального
забезпечення;
h) щодо допомог на випадок хвороби, передбачених статтею 18,
протягом часу, поки ця особа отримує іншу грошову допомогу із
соціального забезпечення, крім сімейної допомоги, за умови, що
частина допомоги, виплата якої призупинена, не перевищує розміру
іншої допомоги.
2. У встановлених випадках і межах частина звичайно належних
грошових допомог на випадок хвороби виплачується особам, що
перебувають на утриманні цієї особи.
Стаття 29
1. Кожний заявник має право на апеляцію у разі відмови у
призначенні допомоги та право на оскарження якості та розміру
допомоги.
2. У тих випадках, коли в силу застосування цієї Конвенції,
керівництво наданням медичної допомоги покладено на урядову
установу, відповідальну перед законодавчим органом, право на
апеляцію, передбачене в параграфі 1 цієї статті, може бути
замінене правом вимагати від компетентного органу розслідування
випадку відмови у наданні медичної допомоги або випадку,
пов'язаного з якістю наданої допомоги.
Стаття 30
1. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність за надання допомог, що виплачуються в силу цієї
Конвенції, і вживає для цього всіх належних заходів.
2. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність стосовно належного управління установами та
службами, що займаються застосуванням цієї Конвенції.
Стаття 31
Коли управління не доручено установі, підлеглій державній
владі або урядовій установі, відповідальній перед законодавчим
органом:
a) представники осіб, що підлягають забезпеченню, беруть
участь в управлінні на умовах, передбачених національним
законодавством;
b) національне законодавство у відповідних випадках
передбачає участь представників роботодавців;
c) національне законодавство може також передбачити участь
представників державної влади.
Стаття 32
Кожний член Організації забезпечує на своїй території для
осіб, що не є громадянами країни і звичайно проживають або
працюють у ній, рівноправність із своїми громадянами стосовно
права на допомоги, передбачені цією Конвенцією.
Стаття 33
1. Член Організації,
a) який взяв на себе зобов'язання, пов'язані з цією
Конвенцією, не скориставшись виключеннями і винятками,
передбаченими статтями 2 і 3;
b) який забезпечує в цілому вищі допомоги, ніж це передбачено
цією Конвенцією, і відповідні витрати якого на медичне
обслуговування і на допомоги на випадок хвороби складають
щонайменше 4 відсотка його національного доходу; і
c) який задовольняє щонайменше двом із трьох таких умов:
i) процент охвату його економічно активного населення
щонайменше на десять одиниць вищий, ніж процент, який вимагається
пунктом b) статті 10 і пунктом b) статті 19, або процент усіх
мешканців щонайменше на десять одиниць вище, ніж процент, що
вимагається пунктом c) статті 10,
ii) він забезпечує медичну допомогу лікувального та
профілактичного характеру значно вищого рівня, ніж та, що
передбачена статтею 13,
iii) він забезпечує допомогу у випадку хвороби, яка
щонайменше на десять одиниць перевищує процент, який вимагається
статтями 22 і 23,
може після консультацій з найбільш представницькими
організаціями роботодавців і працівників, де такі існують,
тимчасово не дотримуватися деяких положень розділів II і III цієї
Конвенції за умови, що такі відхилення суттєво не послаблять
основних гарантій, передбачених цією Конвенцією.
2. Кожний член Організації, який допустив таке відхилення,
вказує в своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, що
надсилаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної
організації праці ( 993_154 ), стан свого законодавства і практики
щодо такого відхилення і будь-якого прогресу щодо повного
застосування положень Конвенції.
Стаття 34
Ця Конвенція не застосовується щодо:
a) страхових випадків, які виникли до набуття нею чинності
для цього члена Організації;
b) допомог за страховими випадками, що виникли після набуття
нею чинності для цього члена Організації. Якщо право на отримання
цих допомог виникло в період, що передує цій даті.
Розділ V. Заключні положення
Стаття 35
Ця Конвенція є результатом перегляду Конвенції 1927 року про
страхування на випадок хвороби в промисловості ( 993_194 ) і
Конвенції 1927 року про страхування на випадок хвороби працівників
у сільському господарстві ( 993_195 ).
Стаття 36
1. Відповідно до положень статті 75 Конвенції 1952 року про
мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ) розділ III
згаданої Конвенції і відповідні положення інших її розділів не
застосовуються до будь-якого члена Організації, який ратифікував
цю Конвенцію, від дня набуття нею чинності для цього члена
Організації і жодна заява, зроблена згідно зі статтею 3, не діє.
2. За умови, що заява, зроблена згідно зі статтею 3, не діє,
прийняття зобов'язань, що містяться в цій Конвенції, розглядається
як прийняття зобов'язань, що містяться в розділі III Конвенції
1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення
( 993_011 ), і відповідних положень, що містяться в інших її
розділах, в цілях статті 2 цієї Конвенції.
Стаття 37
Коли це буде передбачено в будь-якій конвенції, яка може бути
надалі прийнята Конференцією щодо одного або кількох питань, що
розглядаються в цій Конвенції, положення цієї Конвенції, які
будуть спеціально вказані в новій конвенції, перестануть
застосовуватися щодо будь-якого члена Організації, який
ратифікував нову конвенцію, від дня набуття нею чинності стосовно
цього члена Організації.
Стаття 38
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 39
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в
Міжнародному бюро праці.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 40
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,
встановленому в цій статті.
Стаття 41
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію,
отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 42
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з
положеннями попередніх статей.
Стаття 43
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про повний чи
частковий її перегляд.
Стаття 44
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 40, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою
конвенцією, ця Конвенція закрита для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається в будь-якому випадку чинною за
формою та змістом щодо тих членів Організації, які її
ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 45
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Додаток
Міжнародна стандартна господарська класифікація
усіх видів економічної діяльності
(Переглянута останній раз у 1968 році)
Список розділів, підрозділів і груп
Розділ 1. Сільське господарство, мисливство,
лісове господарство та риболовство
Підрозділ Група
11 Сільське господарство та мисливство
111 Сільськогосподарське виробництво
112 Сільськогосподарське обслуговування
113 Мисливство, ловля дичини капканами та
розведення дичини
12 Лісове господарство та лісозаготовки
121 Лісове господарство
122 Лісозаготовки
13 130 Риболовство
Розділ 2. Гірничодобувна промисловість
21 210 Видобування вугілля
22 220 Видобування нафти та природного газу
23 230 Видобування металевих руд
29 290 Інші галузі гірничодобувної промисловості
Розділ 3. Обробна промисловість
31 Харчова промисловість, виробництво напоїв та
тютюнова промисловість
311-312 Харчова промисловість
313 Виробництво напоїв
314 Тютюнова промисловість
32 Текстильна, швейна та взуттєва і шкіряна
промисловість
321 Текстильна промисловість
322 Виробництво одягу
323 Виробництво шкіри та виробів із шкіри,
замінників шкіри, за винятком взуття та одягу
324 Виробництво взуття, за винятком взуття із
вулканізованої або формованої гуми або
пластичних матеріалів
33 Виробництво деревини і дерев'яних виробів,
включаючи меблі
331 Виробництво деревини, дерев'яних та пробкових
виробів, за винятком меблів
332 Виробництво неметалевих меблів і домашнього
обладнання
34 Виробництво паперу та виробів із паперу,
поліграфічна промисловість і видавнича справа
341 Виробництво паперу та паперових виробів
342 Поліграфічна промисловість, видавнича справа й
суміжні галузі господарства
35 Виробництво хімікаліїв, хімічних товарів,
продуктів переробки нафти та вугілля, гумових
та пластичних виробів
351 Виробництво промислових хімікаліїв
352 Виробництво інших хімічних товарів
353 Нафтопереробна промисловість
354 Виробництво різних продуктів переробки нафти
та вугілля
355 Виробництво гумових виробів
356 Виробництво пластичних виробів, які не включені
до інших категорій
36 Виробництво неметалевих мінеральних продуктів,
за винятком продуктів переробки нафти і
вугілля
361 Виробництво фаянсових, фарфорових і глиняних
виробів
362 Виробництво скла та скляних виробів
369 Виробництво інших неметалевих мінеральних
продуктів
37 Металургійна промисловість
371 Чорна металургія
372 Кольорова металургія
38 Металообробна промисловість, машинобудування
та виробництво устаткування
381 Металообробна промисловість, за винятком
машинобудування та виробництва обладнання
382 Машинобудування, за винятком виробництва
електричних машин
383 Електромашинобудування та виробництво
електричних апаратів і приладів та інших
електричних товарів
384 Виробництво транспортного обладнання
385 Виробництво професійного, наукового та
контрольно-вимірювального обладнання, яке не
включено до інших категорій, фотографічних і
оптичних товарів
39 390 Інші галузі обробної промисловості
Розділ 4. Електроенергія, газ і вода
41 410 Електроенергія, газ і пара
42 420 Водопостачання
Розділ 5. Будівництво
50 500 Будівництво
Розділ 6. Оптова та роздрібна торгівля,
ресторани та готелі
61 610 Оптова торгівля
62 620 Роздрібна торгівля
63 Ресторани та готелі
631 Ресторани, кафе та інші підприємства
громадського харчування
632 Готелі, пансіонати, кемпінги та інші
аналогічні підприємства
Розділ 7. Транспорт, складське господарство та зв'язок
71 Транспорт та складське господарство
711 Сухопутний транспорт
712 Водний транспорт
713 Повітряний транспорт
719 Пов'язані з транспортом види обслуговування
72 720 Зв'язок
Розділ 8. Фінансова справа, страхування, операції з
нерухомим майном та комерційні послуги
81 810 Фінансові установи
82 820 Страхування
83 Операції з нерухомим майном та комерційні
послуги
831 Операції з нерухомим майном
832 Комерційні послуги, за винятком оренди та
здавання в найом машин та обладнання
833 Оренда та здавання в найом машин та обладнання
Розділ 9. Комунальне, соціальне та особисте обслуговування
91 910 Державне управління та оборона
92 920 Санітарна служба та суміжні види обслуговування
93 Соціальне обслуговування та пов'язане з ним
комунальне обслуговування
931 Система освіти
932 Науково-дослідні установи
933 Медичне обслуговування та інші види охорони
здоров'я та ветеринарії
934 Установи соціального забезпечення та
обслуговування
935 Об'єднання роботодавців, профспілкові
об'єднання та професійні союзи
939 Інші види соціального обслуговування і
пов'язаного з ними комунального обслуговування
94 Культурне обслуговування
941 Кінематографія та інші види культурного
обслуговування
942 Бібліотеки, музеї, ботанічні сади та інші види
культурного обслуговування, які не включені до
інших категорій
949 Обслуговування в галузі розваг та відпочинку,
яке не включене до інших категорій
95 Особисте й домашнє обслуговування
951 Ремонтні служби, не включені до інших категорій
952 Пральні та прання білизни, хімічна чистка та
фарбування
953 Домашнє обслуговування
959 Різні види особистого обслуговування
96 960 Міжнародні та інші екстериторіальні організації
Розділ 0. Види діяльності, які не визначені з
достатньою точністю
0 000 Види діяльності, які не визначені з достатньою
точністю
Дата набуття чинності: 27 травня 1972 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о медицинской помощи и пособиях по болезни
N 130
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного
Бюро Труда и собравшаяся 4 июня 1969 года на свою пятьдесят третью
сессию,
постановив принять ряд предложений о пересмотре Конвенции
1927 года о страховании по болезни в промышленности ( 993_194 ) и
Конвенции 1927 года о страховании по болезни трудящихся в сельском
хозяйстве ( 993_195 ), что является пятым пунктом повестки дня
сессии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает сего двадцать пятого дня июня месяца тысяча
девятьсот шестьдесят девятого года нижеследующую Конвенцию,
которая будет именоваться Конвенцией 1969 года о медицинской
помощи и пособиях по болезни:
Раздел I. Сфера применения и определения
Статья 1
В целях настоящей Конвенции:
a) термин "законодательство" означает законы и постановления,
а также правила в области социального обеспечения;
b) термин "установленный" означает: определенный
законодательством страны или вытекающий из этого
законодательства;
c) термин "промышленное предприятие" охватывает все
предприятия, относящиеся к следующим отраслям экономической
деятельности: добывающая промышленность; обрабатывающая
промышленность; строительство; электроэнергия, газ и
водоснабжение; транспорт, склады и связь;
d) термин "проживание" означает обычное проживание на
территории Члена Организации, а термин "житель" означает лицо,
обычно проживающее на территории Члена Организации;
e) термин "на иждивении" относится к предполагаемому
состоянию зависимости, существующему в установленных случаях;
f) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении
своего мужа;
g) термин "ребенок" охватывает:
i) ребенка моложе возраста окончания обязательного школьного
образования или моложе 15 лет, причем учитывается более высокий
возраст; однако Член Организации, сделавший заявление в
соответствии со статьей 2, может, в течение периода действия
данного заявления, применять настоящую Конвенцию, причем этот
термин будет означать ребенка моложе возраста окончания
обязательного школьного образования или моложе 15 лет;
ii) ребенка моложе установленного возраста, но старше
возраста, указанного в абзаце i) настоящего подпункта, который
проходит курсы ученичества, или является студентом, или же
страдает хроническим заболеванием, или является инвалидом, что не
позволяет ему заниматься при установленных условиях какой-либо
деятельностью, приносящей доход; однако, это требование будет
считаться выполненным, если национальное законодательство
определяет этот термин как охватывающий любого ребенка моложе
возраста, который значительно превышает возраст, указанный в
абзаце i) настоящего подпункта;
h) термин "типичный получатель пособия" означает мужчину,
имеющего жену и двух детей;
i) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это
установлено, либо период, в течение которого уплачивались взносы,
либо стаж работы, либо продолжительность проживания в данной
стране, либо какое-либо сочетание этих условий;
j) термин "болезнь" означает всякое болезненное состояние,
независимо от его причины;
k) термин "медицинская помощь" включает также связанные с ней
услуги.
Статья 2
1. Член Организации, экономика и система медицинского
обслуживания которого не достигли достаточного развития, может
путем мотивированного заявления, сопровождающего его ратификацию,
воспользоваться временными изъятиями, предусмотренными в абзаце i)
подпункта g) статьи 1 и в статьях 11, 14 и 20 и пункте 2 статьи
26. Любое такое заявление должно содержать причины таких изъятий.
2. Любой Член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, сообщает в докладах о применении
настоящей Конвенции, представляемых согласно статье 22 Устава
Международной Организации Труда ( 993_154 ), в отношении каждого
такого изъятия:
a) либо что причины для такого изъятия продолжают
существовать;
b) либо что, начиная с определенной даты, он отказывается от
права пользоваться данным изъятием.
3. Любой Член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, в соответствии с условиями такого
заявления и по мере того, как позволяют обстоятельства:
a) увеличивает число подлежащих обеспечению трудящихся;
b) расширяет медицинское обслуживание;
c) увеличивает продолжительность выплаты пособий по болезни.
Статья 3
1. Любой Член Организации, законодательство которого
обеспечивает защиту работающих по найму, может посредством
заявления, сопровождающего его ратификацию, временно исключить из
сферы применения настоящей Конвенции трудящихся
сельскохозяйственного сектора, которые к моменту данной
ратификации еще не защищены законодательством, соответствующим
нормам данной Конвенции.
2. Любой Член Организации, сделавший заявление на основании
предыдущего пункта, указывает в докладах о применении Конвенции,
представляемых согласно статье 22 Устава Международной Организации
Труда ( 993_154 ), в какой мере он выполняет или предполагает
выполнять положения Конвенции в отношении трудящихся
сельскохозяйственного сектора, а также любой прогресс, достигнутый
в области применения Конвенции к данным трудящимся, или, если нет
перемен, представляет все соответствующие разъяснения.
3. Любой Член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, увеличивает число обеспеченных защитой
трудящихся сельскохозяйственного сектора в той мере и такими
темпами, которые допускаются обстоятельствами.
Статья 4
1. Любой Член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, может при помощи заявления, сопровождающего его
ратификацию, исключить из сферы применения Конвенции:
a) моряков, включая рыбаков морского рыболовства;
b) государственных служащих,
когда эти категории охвачены специальными системами,
предусматривающими назначение пособий, которые в общей сложности,
по крайней мере, эквивалентны пособиям, предусмотренным в
настоящей Конвенции.
2. Когда заявление, сделанное на основании пункта 1 настоящей
статьи, находится в силе, Член Организации может исключить:
a) лиц, принадлежащих к указанным в этом заявлении категории
или категориям, исключенным из сферы применения Конвенции, из
числа лиц, принимаемых в расчет при исчислении процента,
предусмотренного в статьях 5 c), 10 b), 11, 19 b) и 20;
b) лиц, принадлежащих к указанным в этом заявлении категории
или категориям, исключенным из сферы применения Конвенции, а также
их жен и детей, из числа лиц, принимаемых в расчет при исчислении
процента, предусмотренного в статье 10 c).
3. Любой Член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, может впоследствии сообщить
Генеральному Директору Международного Бюро Труда о том, что он
принимает обязательства Конвенции в отношении любой категории или
категорий, исключенных при ратификации.
Статья 5
Любой Член Организации, законодательство которого
обеспечивает защиту работающих по найму лиц, может, по мере
необходимости, исключить из сферы применения настоящей Конвенции:
a) лиц, работа которых носит случайный характер;
b) членов семьи предпринимателя, проживающих вместе с ним, -
в отношении работы, выполняемой для него;
c) другие категории работающих по найму лиц, численность
которых не превышает 10 процентов от общей численности работающих
по найму, кроме тех, которые исключены в порядке применения
пунктов a) и b) настоящей статьи.
Статья 6
В целях применения настоящей Конвенции любой Член Организации
может принимать в расчет защиту, обеспечиваемую страхованием,
которое к моменту ратификации, хотя и не является обязательным для
подлежащих обеспечению лиц на основании действующего
законодательства, однако:
a) контролируется государственными властями или управляется в
соответствии с установленными нормами совместно предпринимателями
и трудящимися;
b) охватывает значительную часть лиц, заработок которых не
превышает заработка квалифицированного трудящегося мужского пола,
как он определяется в пункте 6 статьи 22;
c) соответствует, в надлежащих случаях, совместно с другими
формами защиты, положениям Конвенции.
Статья 7
К числу охватываемых страховых случаев относятся следующие:
a) потребность в медицинском обслуживании лечебного и, в
установленных условиях, потребность в медицинском обслуживании
профилактического характера;
b) нетрудоспособность в результате болезни, связанная с
приостановкой выплаты заработка, в соответствии с тем, как она
определяется национальным законодательством.
Раздел II. Медицинское обслуживание
Статья 8
Каждый Член Организации гарантирует подлежащим обеспечению
лицам, в соответствии с установленными условиями, предоставление
медицинской помощи лечебного или профилактического характера в
случае, предусмотренном в статье 7 a).
Статья 9
Медицинская помощь, предусмотренная в статье 8, оказывается с
целью сохранения, восстановления или улучшения здоровья
подлежащего обеспечению лица, а также его трудоспособности и
способности удовлетворять свои личные потребности.
Статья 10
К лицам, подлежащим обеспечению при наступлении случая,
предусмотренного в статье 7 a), относятся:
a) либо все работающие по найму, включая учеников, а также их
жены и дети;
b) либо установленные категории экономически активного
населения, составляющие в общей сложности не менее 75 процентов
всего экономически активного населения, а также жены и дети лиц
вышеуказанных категорий;
c) либо установленные категории жителей, составляющие в общей
сложности не менее 75 процентов всех жителей.
Статья 11
Когда заявление, сделанное на основании статьи 2, находится в
силе, к лицам, подлежащим обеспечению в случае, предусмотренном в
пункте a) статьи 7, относятся:
a) либо установленные категории работающих по найму лиц,
составляющие в общей сложности не менее 25 процентов всех
работающих по найму, а также жен и детей работающих по найму лиц,
принадлежащих к этим категориям;
b) либо установленные категории работающих по найму на
промышленных предприятиях, составляющие в общей сложности не менее
50 процентов всех работающих по найму на промышленных
предприятиях, а также жен и детей работающих по найму лиц,
принадлежащих к этим категориям.
Статья 12
Лица, получающие пособия по социальному обеспечению по
инвалидности, старости, по случаю потери кормильца или по
безработице, а также в соответствующих случаях жены и дети этих
лиц продолжают подлежать обеспечению в соответствии с
установленными условиями, в отношении случая, предусмотренного в
пункте a) статьи 7.
Статья 13
Медицинская помощь, предусмотренная в статье 8, включает по
крайней мере:
a) общую врачебную помощь, включая посещения на дому;
b) помощь, оказываемую специалистами стационарным или
амбулаторным больным, и помощь специалистов, которая может
оказываться вне больницы;
c) отпуск необходимых медикаментов по рецепту врача или
другого квалифицированного специалиста;
d) госпитализацию в случае необходимости;
e) зубоврачебную помощь, как это установлено национальным
законодательством;
f) медицинское восстановление, в том числе предоставление,
ремонт и замену протезов или ортопедических приспособлений, как
это установлено национальным законодательством.
Статья 14
Если находится в силе заявление, сделанное на основании
статьи 2, то медицинская помощь, предусмотренная в статье 8,
включает, по крайней мере:
a) общую врачебную помощь, включая по возможности посещения
на дому;
b) помощь, оказываемую специалистами стационарным или
амбулаторным больным, и, по возможности, такую помощь
специалистов, которая оказывается вне больниц;
c) отпуск необходимых медикаментов по рецепту врача или
другого квалифицированного специалиста;
d) госпитализацию в случае необходимости.
Статья 15
Если законодательством Члена Организации право на получение
медицинской помощи, предусмотренной статьей 8, обусловливается
наличием стажа у подлежащего обеспечению лица или у его кормильца,
то условия, определяющие продолжительность этого стажа,
устанавливаются таким образом, чтобы не лишать права на пособие
лиц, которые обычно относятся к категориям подлежащих обеспечению
лиц.
Статья 16
1. Медицинская помощь, предусмотренная статьей 8,
предоставляется в течение всей продолжительности страхового
случая.
2. Если получатель перестает принадлежать к одной из
категорий подлежащих обеспечению лиц, то дальнейшее право на
медицинскую помощь в случае болезни, начавшейся в период, когда
данное лицо еще относилось к указанной категории, может быть
ограничено периодом, установленным национальным законодательством,
продолжительность которого не может быть менее 26 недель, при
условии, что медицинская помощь не прекращается, пока данное лицо
продолжает получать пособие по болезни.
3. Несмотря на положения, содержащиеся в пункте 2 настоящей
статьи, продолжительность медицинской помощи увеличивается в
отношении заболеваний, признанных требующими длительного лечения.
Статья 17
Если законодательство Члена Организации требует, чтобы
получатель или его кормилец участвовал в расходах по
финансированию медицинской помощи, предусмотренной в статье 8, то
правила, регулирующие это участие, устанавливаются таким образом,
чтобы расходы не были непосильными и не ослабляли эффективности
медицинской и социальной защиты.
Раздел III. Пособия по болезни
Статья 18
Каждый Член Организации гарантирует подлежащим обеспечению
лицам, в соответствии с установленными условиями, предоставление
пособий по болезни в отношении страхового случая, предусмотренного
в пункте b) статьи 7.
Статья 19
К лицам, подлежащим обеспечению в случае, предусмотренном в
пункте b) статьи 7, относятся:
a) либо все работающие по найму, включая учеников;
b) либо установленные категории экономически активного
населения, составляющие в общей сложности не менее 75 процентов
всего экономически активного населения;
c) либо все жители, чьи средства к существованию в течение
действия страхового случая не превышают установленных пределов в
соответствии с положениями статьи 24.
Статья 20
Когда заявление, сделанное на основании статьи 2, находится в
силе, к лицам, подлежащим обеспечению в случае, предусмотренном в
пункте b) статьи 7, относятся:
a) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие в общей сложности не менее 25 процентов всех
работающих по найму;
b) либо установленные категории работающих по найму на
промышленных предприятиях, составляющие в общей сложности не менее
50 процентов всех работающих по найму на промышленных
предприятиях.
Статья 21
Пособия по болезни, указанные в статье 18, предоставляются в
виде периодических выплат, исчисляемых:
a) согласно положениям статьи 22 или статьи 23, когда
обеспечению подлежат работающие по найму или отдельные категории
экономически активного населения;
b) согласно положениям статьи 24, когда обеспечению подлежат
все жители, материальные средства которых в течение действия
страхового случая не превышают установленных размеров.
Статья 22
1. При периодических выплатах, к которым применяется
настоящая статья, ставка пособий, увеличенная на сумму любого
семейного пособия, выплачиваемого во время действия страхового
случая, составляет для типичного получателя в отношении
предусмотренного статьей 7 b) случая, по меньшей мере, 60
процентов от общей суммы прежних заработков получателя пособия и
суммы любых семейных пособий, выплачиваемых подлежащему
обеспечению лицу, имеющему одинаковое с типичным получателем число
иждивенцев.
2. Прежние заработки получателя пособия исчисляются в
соответствии с установленными правилами, и там, где обеспечиваемые
лица разделяются на категории по размерам заработной платы, размер
их прежней заработной платы может исчисляться, исходя из основной
заработной платы той категории, к которой они принадлежали.
3. Могут устанавливаться максимальные размеры пособия или
заработка, принимаемого во внимание при исчислении пособия, при
условии, что эти максимальные размеры устанавливаются таким
образом, что в том случае, когда прежний заработок получателя
пособия равен или ниже заработной платы квалифицированного
рабочего (мужчины), соблюдаются положения пункта 1 настоящей
статьи.
4. Прежняя заработная плата получателя пособия, заработная
плата квалифицированного рабочего (мужчины), размер пособия и
любые семейные пособия исчисляются на основе одного и того же
периода времени.
5. Для других получателей размер пособий исчисляется, исходя
из разумного соотношения с размером пособия типичного получателя.
6. Для целей настоящей статьи квалифицированным рабочим
(мужчиной) является:
a) слесарь или токарь в машиностроении, исключая
электротехническое машиностроение; или
b) лицо, считающееся типичным для квалифицированного труда,
определяемое в соответствии с положениями следующего пункта 7; или
c) лицо, чья заработная плата равна или выше заработной платы
75 процентов всех подлежащих обеспечению лиц; такая заработная
плата определяется, как это может быть установлено, за год или
более короткий период; или
d) лицо, чья заработная плата равна 125 процентам средней
заработной платы всех подлежащих обеспечению лиц.
7. Типичным квалифицированным рабочим для целей подпункта b)
предыдущего пункта считается лицо, занятое в основной отрасли
экономической деятельности с наибольшим количеством экономически
активных лиц (мужчин), подлежащих обеспечению при наступлении
страхового случая, предусмотренного в статье 7 b), в категории,
охватывающей наибольшее число таких лиц; с этой целью применяется
Международная стандартная хозяйственная классификация всех видов
экономической деятельности, принятая Экономическим и Социальным
советом ООН на его 7-й сессии 27 августа 1948 года и приведенная с
поправками до 1968 года включительно в приложении к настоящей
Конвенции, либо эта же классификация с любыми изменениями, которые
могут быть в нее внесены.
8. В случае, когда размер пособия меняется в зависимости от
района, квалифицированный рабочий (мужчина) может быть определен
для каждого района в соответствии с пунктами 6 и 7 настоящей
статьи.
9. Заработная плата квалифицированного рабочего (мужчины)
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо
законодательством страны или в соответствии с ним, в зависимости
от случая, либо обычаем, включая надбавку на дороговизну, если
таковая предусматривается; в случае, когда такие ставки
различаются по районам, но пункт 8 настоящей статьи не
применяется, берется средняя ставка.
Статья 23
1. При периодических выплатах, к которым применяется
настоящая статья, ставка пособия, увеличенная на сумму любого
семейного пособия, выплачиваемого во время страхового случая,
составляет для типичного получателя в отношении случая,
предусмотренного статьей 7 b), по крайней мере 60 процентов от
общей суммы заработной платы обычного взрослого рабочего
(мужчины), и суммы любых семейных пособий, выплачиваемых
подлежащему обеспечению лицу, имеющему одинаковое с типичным
получателем число иждивенцев.
2. Заработная плата обычного взрослого рабочего (мужчины),
пособие и любые семейные пособия исчисляются на основе одного и
того же периода времени.
3. Для других получателей пособие исчисляется в разумном
соотношении с размером пособия типичного получателя.
4. Для целей настоящей статьи обычным взрослым рабочим
(мужчиной) является:
a) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда
в машиностроении, исключая электротехническое машиностроение; или
b) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда,
определяемого в соответствии с положениями следующего пункта.
5. Типичным работником неквалифицированного труда в целях
подпункта b) предыдущего пункта считается лицо, занятое в основной
отрасли экономической деятельности с наибольшим количеством
экономически активных лиц (мужчин), подлежащих обеспечению при
наступлении страхового случая, предусмотренного статьей 7 b), в
категории, охватывающей наибольшее число таких лиц; с этой целью
применяется либо Международная стандартная хозяйственная
классификация всех видов экономической хозяйственной деятельности,
принятая Экономическим и Социальным советом ООН на его 7-й сессии
27 августа 1948 года и приведенная с поправками до 1968 года
включительно в приложении к настоящей Конвенции, либо эта же
классификация с любыми изменениями, которые могут быть в нее
внесены.
6. В случае, когда размер пособия меняется в зависимости от
района обычный взрослый рабочий (мужчина) может определяться для
каждого района в соответствии с пунктами 4 и 5 настоящей статьи.
7. Заработная плата обычного взрослого рабочего (мужчины),
включая надбавку па дороговизну, если таковая предусматривается,
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо, в
зависимости от случая, законодательством страны или в соответствии
с ним, либо обычаем; в случае, когда такие ставки различаются по
районам, но при этом пункт 6 настоящей статьи не применяется,
берется средняя ставка.
Статья 24
При периодических выплатах, к которым применяется настоящая
статья:
a) размер пособия определяется в соответствии с установленной
шкалой или в соответствии со шкалой, определяемой компетентным
государственным органом в соответствии с установленными правилами;
b) размер пособия может быть сокращен только в той степени, в
какой другие средства семьи получателя превышают установленные
значительные суммы или значительные суммы, определяемые
компетентным государственным органом в соответствии с
установленными правилами;
c) общая сумма пособия и любых других средств, за вычетом
значительных сумм, упомянутых в пункте b), должна быть достаточной
для поддержания здоровья и надлежащего материального положения
семьи получателя и не может быть меньше, чем соответствующее
пособие, исчисленное на основании требований статьи 23.
d) положения пункта c) считаются выполненными, если общая
сумма денежных пособий по болезни, выплачиваемых согласно
настоящей Конвенции, превышает по крайней мере на 30 процентов
общую сумму пособий, которые были бы предоставлены в результате
применения положений статьи 23 и положений пункта b) статьи 19.
Статья 25
Если законодательством Члена Организации право на пособия по
болезни, предусмотренные статьей 18, обусловливается наличием
стажа у подлежащего обеспечению лица, то условия, определяющие
этот стаж, должны быть такими, чтобы они не лишали пособия лицо,
обычно относящееся к категориям подлежащих обеспечению лиц.
Статья 26
1. Пособия по болезни, предусмотренные статьей 18,
выплачиваются в период всей продолжительности страхового случая,
при условии, что продолжительность выплаты пособий может быть
ограничена периодом не менее 52 недель в каждом случае
нетрудоспособности, как это может быть установлено.
2. Когда заявление, сделанное на основании статьи 2,
находится в силе, то продолжительность выплаты указанных в статье
18 пособий по болезни может быть ограничена периодом не менее 26
недель в каждом случае нетрудоспособности, как это может быть
установлено.
3. Если законодательство Члена Организации предусматривает,
что пособие по болезни не выплачивается в течение первоначального
периода приостановления выплаты заработной платы, то такой период
не должен превышать трех дней.
Статья 27
1. В случае смерти лица, получавшего или имевшего право на
получение денежного пособия по болезни, указанного в статье 18,
пособие на погребение выплачивается, в соответствии с
установленными условиями, лицам, имеющим право на пособие по
случаю потери кормильца, другим иждивенцам или лицу, понесшему
расходы на похороны.
2. Член Организации может не соблюдать положения пункта 1
настоящей статьи, если:
a) он принял на себя обязательства, изложенные в разделе IV
Конвенции 1967 года о пособиях по инвалидности, по старости и по
случаю потери кормильца ( 993_326 );
b) его законодательством предусматривается денежное пособие
по болезни в размере не менее 80 процентов заработка подлежащих
обеспечению лиц;
c) большинство подлежащих обеспечению лиц охватывается
системой добровольного страхования, контролируемой
государственными органами и предусматривающей выплату пособия на
погребение.
Раздел IV. Общие положения
Статья 28
1. Выплата пособия, на которое лицо, подлежащее обеспечению,
имело бы право в силу применения настоящей Конвенции, может быть
приостановлена в той мере, как это устанавливается национальным
законодательством:
a) на все время отсутствия данного лица на территории
соответствующего Члена Организации;
b) на все время, пока данное лицо получает возмещение в связи
с тем же страховым случаем от третьей стороны в пределах размера
такого возмещения;
c) если данное лицо пыталось обманным путем получить такое
пособие;
d) если страховой случай вызван преступным деянием данного
лица;
e) если страховой случай вызван серьезным и умышленным
проступком данного лица;
f) если данное лицо без уважительной причины пренебрегает
медицинской помощью, а также услугами службы медицинского
восстановления, предоставленными в его распоряжение, или не
соблюдает правил, установленных для проверки наличия страхового
случая, или правил поведения получателей пособий;
g) в отношении пособий по болезни, предусмотренных статьей
18, на все время, пока данное лицо находится на государственном
содержании или на содержании учреждения или службы социального
обеспечения;
h) в отношении пособий по болезни, предусмотренных статьей
18, на все время, пока данное лицо получает другое денежное
пособие по социальному обеспечению, кроме семейного пособия, при
условии, что часть пособия, выплата которого приостановлена, не
превышает размера другого пособия.
2. В установленных случаях и пределах, часть обычно
причитающихся денежных пособий по болезни выплачивается лицам,
находящимся на иждивении данного лица.
Статья 29
1. Каждый заявитель имеет право апелляции в случае отказа в
назначении пособия и право обжалования в отношении качества и
размера пособия.
2. В тех случаях, когда, в силу применения настоящей
Конвенции, руководство оказанием медицинской помощи возложено на
правительственное учреждение, ответственное перед законодательным
органом, право апелляции, предусмотренное в пункте 1 настоящей
статьи, может быть заменено правом требовать от компетентного
органа расследования случая отказа в предоставлении медицинской
помощи или случая, связанного с качеством оказанной помощи.
Статья 30
1. Каждый Член Организации принимает на себя общую
ответственность за предоставление пособий, причитающихся в силу
настоящей Конвенции, и принимает все необходимые для этого меры.
2. Каждый Член Организации принимает на себя общую
ответственность в отношении надлежащего управления учреждениями и
службами, занимающимися применением настоящей Конвенции.
Статья 31
Когда управление не поручено учреждению, подчиненному
государственным властям, или правительственному учреждению,
ответственному перед законодательным органом:
a) представители подлежащих обеспечению лиц принимают участие
в управлении на условиях, предусмотренных национальным
законодательством;
b) национальное законодательство предусматривает, в
соответствующих случаях, участие представителей предпринимателей;
c) национальное законодательство может также предусматривать
участие представителей государственных властей.
Статья 32
Каждый Член Организации обеспечивает на своей территории для
лиц, не являющихся гражданами страны и обычно проживающих или
работающих в ней, равноправие со своими гражданами в отношении
права на пособия, предусмотренные настоящей Конвенцией.
Статья 33
1. Член Организации,
a) который принял на себя обязательства, связанные с
настоящей Конвенцией, не воспользовавшись изъятиями и
исключениями, предусмотренными в статьях 2 и 3,
b) который обеспечивает в целом более высокие пособия, чем
предусмотренные в настоящей Конвенции, и соответствующие расходы
которого на медицинское обслуживание и на пособия по болезни
составляют по меньшей мере 4 процента его национального дохода, и
c) который удовлетворяет, по крайней мере, двум из трех
следующих условий:
i) процент охвата его экономически активного населения по
меньшей мере на десять единиц выше процента, требуемого пунктом b)
статьи 10 и пунктом b) статьи 19, или процент всех жителей по
меньшей мере на десять единиц выше процента, требуемого пунктом c)
статьи 10,
ii) он обеспечивает медицинскую помощь лечебного и
профилактического характера значительно более высокого уровня, чем
та, которая предусматривается статьей 13,
iii) он обеспечивает пособие по болезни, которое по меньшей
мере на десять единиц превышает процент, требуемый статьями 22 и
23,
может после консультации с наиболее представительными
организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые
существуют, временно не соблюдать некоторые положения разделов II
и III настоящей Конвенции при условии, что такие отклонения
существенно не ослабляют основных гарантий, предусмотренных
настоящей Конвенцией.
2. Каждый Член Организации, допустивший такое отклонение,
указывает в своих докладах о применении настоящей Конвенции,
представляемых в соответствии со статьей 22 Устава Международной
Организации Труда ( 993_154 ), состояние своего законодательства и
практики в отношении такого отклонения и любого прогресса в
направлении полного применения положений Конвенции.
Статья 34
Настоящая Конвенция не применяется в отношении:
a) страховых случаев, которые возникли до ее вступления в
силу для данного Члена Организации;
b) пособий по страховым случаям, возникшим после ее
вступления в силу для данного Члена Организации, если право на
получение этих пособий возникло в период, предшествующий этой
дате.
Раздел V. Заключительные положения
Статья 35
Настоящая Конвенция является результатом пересмотра Конвенции
1927 года о страховании по болезни в промышленности ( 993_194 ) и
Конвенции 1927 года о страховании по болезни трудящихся в сельском
хозяйстве ( 993_195 ).
Статья 36
1. В соответствии с положениями статьи 75 Конвенции 1952 года
о минимальных нормах социального обеспечения ( 993_011 ), раздел
III указанной Конвенции и соответствующие положения других ее
разделов не применяются в отношении любого Члена Организации,
ратифицировавшего настоящую Конвенцию, со дня ее вступления в силу
для данного Члена Организации и никакое заявление, сделанное на
основании статьи 3, не действует.
2. При условии, что заявление, сделанное на основании статьи
3, не действует, принятие обязательств, содержащихся в настоящей
Конвенции, рассматривается как принятие обязательств, содержащихся
в разделе III Конвенции 1952 года о минимальных нормах социального
обеспечения ( 993_011 ), и соответствующих положений, содержащихся
в других ее разделах, в целях статьи 2 указанной Конвенции.
Статья 37
Когда это будет предусмотрено в какой-либо конвенции, которая
может быть впоследствии принята Конференцией по одному или
нескольким вопросам, рассматриваемым в настоящей Конвенции,
положения настоящей Конвенции, которые будут специально указаны в
новой конвенции, перестанут применяться к любому Члену
Организации, ратифицировавшему новую конвенцию, со дня ее
вступления в силу в отношении данного Члена Организации.
Статья 38
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
Статья 39
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным Директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации
двух Членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 40
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному Директору
Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 41
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает
всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех
документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации,
полученных им от Членов Организации.
2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им
второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их
внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 42
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет
Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации, заявлений и актов о денонсации,
зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих
статей.
Статья 43
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 44
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не будет предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо Членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 40 немедленную денонсацию настоящей
Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция
вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 45
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Приложение
Международная стандартная хозяйственная классификация
всех видов экономической деятельности
(Пересмотренная последний раз в 1968 году)
Список разделов, подразделов и групп
Раздел 1. Сельское хозяйство, охота,
лесное хозяйство и рыболовство
Подраздел Группа
11 Сельское хозяйство и охота
111 Сельскохозяйственное производство
112 Сельскохозяйственное обслуживание
113 Охота, ловля дичи капканами и разведение дичи
12 Лесное хозяйство и лесозаготовки
121 Лесное хозяйство
122 Лесозаготовки
13 130 Рыболовство
Раздел 2. Горно-добывающая промышленность
21 210 Добыча угля
22 220 Добыча нефти и природного газа
23 230 Добыча металлических руд
29 290 Прочие отрасли горно-добывающей промышленности
Раздел 3. Обрабатывающая промышленность
31 Пищевая промышленность, производство напитков и
табачная промышленность
311 Пищевая промышленность
312
313 Производство напитков
314 Табачная промышленность
32 Текстильная, швейная и обувная и кожевенная
промышленность
321 Текстильная промышленность
322 Производство одежды
323 Производство кожи и изделий из кожи,
заменителей кожи, за исключением обуви и одежды
324 Производство обуви, за исключением обуви из
вулканизированной или формованной резины или
пластических материалов
33 Производство древесины и деревянных изделий,
включая мебель
331 Производство древесины, деревянных и пробковых
изделий, за исключением мебели
332 Производство неметаллической мебели и домашнего
оборудования
34 Производство бумаги и изделий из бумаги,
полиграфическая промышленность и издательское
дело
341 Производство бумаги и изделий из бумаги
342 Полиграфическая промышленность, издательское
дело и смежные отрасли хозяйства
35 Производство химикалиев, химических товаров,
продуктов переработки нефти и угля, резиновых и
пластических изделий
351 Производство промышленных химикалиев
352 Производство прочих химических товаров
353 Нефтеперерабатывающая промышленность
354 Производство различных продуктов переработки
нефти и угля
355 Производство резиновых изделий
356 Производство пластических изделий, не
включенных в другие категории
36 Производство неметаллических минеральных
продуктов, за исключением продуктов переработки
нефти и угля
361 Производство фаянсовых, фарфоровых и глиняных
изделий
362 Производство стекла и стеклянных изделий
369 Производство других неметаллических минеральных
продуктов
37 Металлургическая промышленность
371 Черная металлургия
372 Цветная металлургия
38 Металлообрабатывающая промышленность,
машиностроение и производство оборудования
381 Металлообрабатывающая промышленность, за
исключением машиностроения и производства
оборудования
382 Машиностроение, за исключением производства
электрических машин
383 Электромашиностроение и производство
электрических аппаратов и приборов и прочих
электрических товаров
384 Производство транспортного оборудования
385 Производство профессионального и научного и
контрольно-измерительного оборудования, не
включенного в другие категории, и
фотографических и оптических товаров
39 390 Прочие отрасли обрабатывающей промышленности
Раздел 4. Электроэнергия, газ и вода
41 410 Электроэнергия, газ и пар
42 420 Водоснабжение
Раздел 5. Строительство
50 500 Строительство
Раздел 6. Оптовая и розничная торговля и
рестораны и гостиницы
61 610 Оптовая торговля
62 620 Розничная торговля
63 Рестораны и гостиницы
631 Рестораны, кафе и прочие предприятия
общественного питания
632 Гостиницы, пансионаты, кемпинги и прочие
аналогичные предприятия
Раздел 7. Транспорт, складское хозяйство и связь
71 Транспорт и складское хозяйство
711 Сухопутный транспорт
712 Водный транспорт
713 Воздушный транспорт
719 Связанные с транспортом виды обслуживания
72 720 Связь
Раздел 8. Финансовое дело, страхование, операции с
недвижимым имуществом и коммерческие услуги
81 810 Финансовые учреждения
82 820 Страхование
83 Операции с недвижимым имуществом и коммерческие
услуги
831 Операции с недвижимым имуществом
832 Коммерческие услуги, за исключением аренды и
сдачи в наем машин и оборудования
833 Аренда и сдача в наем машин и оборудования
Раздел 9. Коммунальное, социальное и личное обслуживание
91 910 Государственное управление и оборона
92 920 Санитарная служба и смежные виды обслуживания
93 Социальное обслуживание и связанное с ним
коммунальное обслуживание
931 Система образования
932 Научно-исследовательские учреждения
933 Медицинское обслуживание и прочие виды
здравоохранения и ветеринарии
934 Учреждения социального обеспечения и
обслуживания
935 Объединения предпринимателей, профессиональные
объединения и профессиональные союзы
939 Другие виды социального обслуживания и
связанного с ним коммунального обслуживания
94 Культурное обслуживание
941 Кинематография и прочие виды культурного
обслуживания
942 Библиотеки, музеи, ботанические и зоологические
сады и прочие виды культурного обслуживания, не
включенные в другие категории
949 Обслуживание в области развлечений и отдыха, не
включенное в другие категории
95 Личное и домашнее обслуживание
951 Ремонтные службы, не включенные в другие
категории
952 Прачечные и стирка белья, химическая чистка и
крашение
953 Домашнее обслуживание
959 Различные виды личного обслуживания
96 960 Международные и другие экстерриториальные
организации
Раздел 0. Виды деятельности, не определенные
достаточно точно
0 000 Виды деятельности, не определенные достаточно
точно
Дата вступления в силу: 27 мая 1972 года.
Конвенции и рекомендации, 1957 - 1990, Том II
Международное Бюро Труда, Женева