Конвенція
про допомоги по інвалідності, по старості
і у зв'язку з втратою годувальника
N 128 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 7 червня 1967 року на свою п'ятдесят першу
сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції
1933 року про страхування по старості в промисловості ( 993_198 ),
Конвенції 1933 року про страхування по старості у сільському
господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933 року про страхування по
інвалідності в промисловості ( 993_201 ), Конвенції 1933 року про
страхування по інвалідності у сільському господарстві ( 993_202 ),
Конвенції 1933 року про страхування у разі втрати годувальника в
промисловості і т.д. ( 993_178 ), Конвенції 1933 року про
страхування у разі втрати годувальника в сільському господарстві
( 993_179 ), що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1967 року про допомоги по інвалідності,
по старості і у зв'язку з втратою годувальника:
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1
1. У цій Конвенції:
a) термін "законодавство" означає будь-які закони і
постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення;
b) термін "установлений" означає: визначений законодавством
або на підставі законодавства члена Організації;
c) термін "промислове підприємство" охоплює всі підприємства,
що належать до таких галузей економічної діяльності: добувна
промисловість; обробна промисловість; будівництво; електроенергія,
газ, водопостачання і санітарне обслуговування; транспорт, склади
та служби зв'язку;
d) термін "проживання" означає звичайне проживання на
території члена Організації; термін "житель" означає особу, яка
звичайно проживає на території члена Організації;
е) термін "на утриманні" стосується передбачуваного стану
залежності, який існує в установлених випадках;
f) термін "дружина" означає дружину, що перебуває на
утриманні свого чоловіка;
g) термін "удова" означає жінку, яка перебувала на утриманні
свого чоловіка до моменту його смерті;
h) термін "дитина" охоплює:
i) дитину молодшого, ніж вік закінчення обов'язкової
шкільної освіти, віку або молодшого, ніж 15 років, віку, причому
враховується більш дорослий вік; і
ii) за встановлених умов дитину молодшого, ніж
встановлено, віку, але дорослішу, ніж зазначено в i), що проходить
курси учнівства, або продовжує своє навчання, або ж хворіє на
хронічне захворювання, або є інвалідом, що не дає їй змоги
займатися будь-якою діяльністю, котра дає прибуток; проте вимоги
Конвенції вважатимуться виконаними, якщо національне законодавство
визначає цей термін просто як такий, що стосується будь-якої
дитини, чий вік молодше ніж той, що значно перевищує вік,
зазначений в i) цього пункту;
i) термін "стаж" означає, залежно від того, як це може бути
встановлено, або період, протягом якого сплачувались внески, або
стаж роботи, або тривалість проживання в певній країні, або
будь-яке поєднання цих умов;
j) терміни "допомоги, зумовлені сплатою внесків" і "допомоги,
не зумовлені сплатою внесків" означають, відповідно, допомоги,
надання яких залежить або не залежить від прямої фінансової участі
осіб, що підлягають забезпеченню, чи їхніх роботодавців, або ж від
стажу професійної діяльності.
Стаття 2
1. Кожний член Організації, відносно якого ця Конвенція є
чинною, дотримується:
a) положень розділу I;
b) положень принаймні одного з розділів II, III і IV;
c) відповідних положень розділів V і VI; і
d) положень розділу VII.
2. Кожний член Організації зазначає у своєму документі про
ратифікацію, відносно яких із розділів II-IV він бере на себе
зобов'язання щодо Конвенції.
Стаття 3
1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може
згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці
про те, що він бере на себе зобов'язання, котрі випливають з
Конвенції, відносно одного або кількох розділів II-IV, які не були
зазначені в його документі про ратифікацію.
2. Зобов'язання, передбачені в параграфі 1 цієї статті,
розглядаються як невід'ємна частина документа про ратифікацію і
мають однакову з ним чинність від дня повідомлення.
Стаття 4
1. За допомогою заяви, яка супроводжує документ про
ратифікацію, кожний член Організації, економіка якого ще не
досягла достатнього рівня розвитку, може скористатися тимчасовими
вилученнями, передбаченими у таких статтях: стаття 9, параграф 2;
стаття 13, параграф 2; стаття 16, параграф 2; стаття 22 параграф
2. У будь-якій такій заяві наводяться причини для таких вилучень.
2. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, вказує у своїх доповідях про
застосування Конвенції, поданих згідно зі статтею 22 Статуту
Міжнародної організації праці ( 993_154 ), відносно кожного такого
вилучення:
a) або що причини для такого вилучення все ще існують;
b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від
свого права допускати вищезазначені вилучення.
3. Кожний член Організації, який зробив заяву на підставі
параграфа 1 цієї статті, збільшує, в міру того, як на це дають
змогу обставини, кількість охоплених працівників.
Стаття 5
Коли для впровадження в життя якого-небудь з розділів II-IV
цієї Конвенції, зазначених у документі про ратифікацію, член
Організації повинен надати забезпечення визначеній категорії осіб,
яка становить не менш ніж певний відсоток усіх громадян, що
працюють за наймом або всього самодіяльного населення, то перш,
ніж брати зобов'язання щодо впровадження в життя цього розділу,
він упевнюється, що відповідного відсотка досягнуто.
Стаття 6
При проведенні в життя розділів II, III або IV цієї Конвенції
кожний член Організації може враховувати захист, що надається
через страхування, яке хоча й не є обов'язковим за законом
відносно осіб, котрі підлягають забезпеченню, але:
a) контролюється державними органами або відповідає
встановленим нормам, і знаходиться під спільним керуванням
роботодавців і працівників;
b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує
заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі;
c) задовольняє, в сукупності з іншими видами забезпечення,
якщо такі є, відповідні постанови Конвенції.
Розділ II. Допомога по інвалідності
Стаття 7
Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, котрі підлягають забезпеченню,
надання допомоги по інвалідності, згідно з подальшими статтями
цього розділу.
Стаття 8
До охоплюваного випадку належить нездатність, в установленій
мірі, займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, коли
припускається, що ця нездатність буде постійною або коли вона не
усувається до моменту закінчення встановленого періоду тимчасової
або початкової непрацездатності.
Стаття 9
1. Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або усі, хто працює за наймом, серед них учні;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менш ніж 75 відсотків усього самодіяльного
населення;
c) або всі жителі чи ті жителі, кошти яких за період
охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлених згідно з
положеннями статті 28.
2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 25 відсотків від усіх, хто працює за
наймом;
b) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які становлять не менше ніж 50
відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах.
Стаття 10
Допомога по інвалідності надається у вигляді періодичних
виплат, обчислюваних таким способом:
a) коли забезпеченням охоплено тих, хто працює за наймом, або
категорії самодіяльного населення - згідно з положеннями статті 26
або статті 27;
b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів або тих жителів,
кошти яких за період охоплюваного випадку не перевищують
установлених меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 11
1. Допомога, зазначена в статті 10, коли настає охоплюваний
випадок, забезпечується принаймні:
a) особі, що підлягає забезпеченню, котра до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами стаж,
який може бути 15-річним стажем сплати внесків або роботи за
наймом, або 10-річним стажем проживання в країні;
b) коли у принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення - особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами
трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного
віку було внесено встановлену річну або середньорічну кількість
внесків.
2. Коли виплата допомоги по інвалідності обумовлюється
мінімальним стажем сплати внесків, роботи за наймом або
проживання, скорочена допомога забезпечується принаймні:
a) особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами
п'ятирічний стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання;
b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне
населення - особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з встановленими правилами
трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного
віку було внесено половину середньорічної або річної кількості
внесків, встановленої згідно з пунктом b) параграфа 1 цієї статті.
3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями розділу V, але на
10 відсотків меншого розміру, ніж зазначено в додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, видається,
принаймні, тим особам, що підлягають забезпеченню, які набули
згідно з установленими правилами п'ятирічний стаж сплати внесків,
роботи за наймом або проживання в країні.
4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути
пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків,
роботи за наймом або проживання, який потрібен для отримання
відповідної скороченому відсоткові допомоги, перевищує 5 років,
але менший ніж 15 років сплати внесків чи роботи за наймом, або 10
років проживання; зменшена пенсія виплачується згідно з параграфом
2 цієї статті.
5. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті вважаються
виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями
розділу V, надається, принаймні, тим особам, що підлягають
забезпеченню, котрі набули згідно з установленими правилами стаж
сплати внесків або роботи за наймом, який не перевищує п'яти років
у встановленому мінімальному віці і який може бути збільшено із
зростанням віку, але не може перевищити встановлену максимальну
кількість років.
Стаття 12
Допомога, зазначена у статтях 10 і 11, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку або доти, доки дана особа не
набуде права на отримання пенсії по старості.
Стаття 13
1. Кожний член Організації, для якого розділ II цієї
Конвенції є чинним, за встановлених умов:
a) створює служби відновлення працездатності, метою яких є
підготовка інвалідів до поновлення їхньої попередньої діяльності в
усіх випадках, коли це можливо, або, якщо це неможливо, до іншої,
найбільш підхожої оплачуваної праці, з урахуванням їхніх
можливостей та здібностей;
b) вживає заходів для того, щоб сприяти влаштуванню інвалідів
на підхожу роботу.
2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4, член
Організації може допускати вилучення з положень параграфа 1 цієї
статті.
Розділ III. Допомога по старості
Стаття 14
Кожний член Організації, стосовно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, допомогу
по старості згідно з нижченаведеними статтями цього розділу.
Стаття 15
1. Охоплюваним випадком є досягнення встановленого віку.
2. Встановлений вік не перевищує 65 років. Проте компетентний
орган влади може встановити більш високу вікову межу з належним
урахуванням демографічних, економічних та соціальних критеріїв,
підтверджуваних статистикою.
3. Якщо встановлений вік дорівнює 65 рокам або старіший, вік
знижується за певних умов відносно осіб, котрі були зайняті на
таких роботах, які для потреб надання допомоги по старості
національне законодавство розглядає як важкі або шкідливі.
Стаття 16
1. Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або всі, хто працює за наймом, серед них учні;
b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 75 відсотків усього самодіяльного
населення;
c) або всі жителі чи ті жителі, кошти яких за час
охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлених згідно з
положеннями статті 28.
2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають такі особи:
a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 25 відсотків усіх, хто працює за
наймом;
b) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які становлять не менше ніж 50
відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах.
Стаття 17
Допомога по старості надається у вигляді періодичних виплат,
обчислюваних таким способом:
a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, або категорії самодіяльного населення, -
згідно з положеннями статті 26 або статті 27;
b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів або тих жителів,
кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують встановлених
меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 18
1. Допомога, зазначена в статті 17, забезпечується принаймні:
a) особі, що підлягає забезпеченню, котра до охоплюваного
випадку набула згідно з установленими правилами стаж, який може
бути 30-річним стажем сплати внесків чи роботи за наймом або
20-річним стажем проживання в країні;
b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення, - особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула встановленого стажу сплати внесків і за яку у
період її працездатного віку було внесено установлену
середньорічну кількість внесків.
2. Коли виплата допомоги по старості обумовлюється
мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за наймом, скорочена
допомога забезпечується, принаймні:
a) особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула відповідно до установлених правил 15-річний стаж
сплати внесків або роботи за наймом;
b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення, - особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула установленого стажу сплати внесків і за яку в
період її працездатного віку було внесено половину середньорічної
кількості внесків, установленої відповідно до пункту b) параграфа
1 цієї статті.
3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але
на 10 відсотків меншого розміру, ніж зазначено у додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, видається,
принаймні, тим особам, що підлягають забезпеченню, які набули
згідно з установленими правилами 10-річний стаж сплати внесків чи
роботи за наймом або 5-річний стаж проживання в країні.
4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути
пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків чи
роботи за наймом, який потрібен для одержання відповідної
скороченому відсоткові допомоги, перевищує 10 років сплати внесків
чи роботи за наймом, чи 5 років проживання, але менший ніж 30
років сплати внесків чи роботи за наймом, або 20 років проживання;
якщо такий стаж перевищує 5 років сплати внесків чи роботи за
наймом, виплачується скорочена допомога відповідно до параграфа 2
цієї статті.
Стаття 19
Допомога, визначена у статтях 17 і 18, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку.
Розділ IV. Допомога у зв'язку з втратою годувальника
Стаття 20
Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, надання
допомоги у зв'язку зі смертю годувальника відповідно до
нижченаведених статей цього розділу.
Стаття 21
1. До охоплюваного випадку належить втрата засобів до
існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника.
2. Для вдови право на допомогу може обумовлюватися
досягненням установленого віку. Такий вік не може бути більший від
віку, встановленого для отримання допомоги по старості.
3. Жодної вимоги щодо віку не встановлюється, якщо вдова:
a) є інвалідом у встановленому розумінні; або
b) виховує дитину, яка була на утриманні небіжчика.
4. Для того, щоб удова, яка не має дітей, мала право на
допомогу у зв'язку з втратою годувальника, може вимагатися певна
тривалість перебування в шлюбі з небіжчиком.
Стаття 22
1. Забезпеченню підлягають такі особи:
a) або дружини, діти та інші встановлені національним
законодавством утриманці будь-яких годувальників, які працювали за
наймом чи були учнями;
b) або дружини, діти та інші встановлені національним
законодавством утриманці годувальників, які належали до визначених
категорій самодіяльного населення, котрі становлять не менше ніж
75 відсотків всього самодіяльного населення;
c) або всі вдови, всі діти та всі інші встановлені
національним законодавством утриманці, що втратили годувальників,
котрі проживають у країні і, якщо це застосовно, кошти яких за час
охоплюваного випадку не перевищують меж, установлених відповідно
до положень статті 28.
2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають принаймні такі особи:
a) або дружини, діти і, як це може бути встановлено законом,
інші утриманці годувальників, які належали до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом на промислових підприємствах, які
становлять не менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за наймом;
b) або дружини, діти і, як це може бути встановлено законом,
інші утриманці годувальників, які належали до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом на промислових підприємствах,
котрі становлять не менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за
наймом на промислових підприємствах.
Стаття 23
Допомоги у зв'язку з втратою годувальника надаються у вигляді
періодичних виплат, обчислюваних таким способом:
a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, чи категорії самодіяльного населення, - згідно
з положеннями статті 26 або статті 27;
b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів чи тих жителів,
кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують установлених
меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 24
1. Допомога, визначена в статті 23, забезпечується в
охоплюваному випадку принаймні:
a) або особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої мав
відповідно до встановлених правил стаж, який може бути 15-річним
стажем сплати внесків чи роботи за наймом або 10-річним стажем
проживання; проте стосовно допомоги, виплачуваної вдові, замість
такого стажу може вимагатися наявність установленого строку
проживання такої вдови в даній країні;
b) або, коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і
діти всіх осіб, які належали до самодіяльного населення, - особі,
що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув відповідно до
встановлених правил трирічний стаж сплати внесків і за
годувальника якої під час його працездатного віку було внесено
встановлену річну або середньорічну кількість внесків.
2. Коли виплата допомоги у зв'язку з втратою годувальника
обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за
наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні:
a) або особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої
набув відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати
внесків чи роботи за наймом;
b) або коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і діти
всіх осіб, які належали до самодіяльного населення, - особі, що
підлягає забезпеченню, годувальник якої набув згідно з
установленими правилами трирічний стаж сплати внесків, - за умови,
що за цього годувальника в період його працездатного віку було
внесено половину середньорічної або річної кількості внесків,
установленої відповідно до пункту b) параграфа 1 цієї статті.
3. Вимоги параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо
допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але на 10
відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, забезпечується
принаймні особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув
відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків,
роботи за наймом чи проживання в країні.
4. Пропорційне скорочення відсотка, зазначеного в додатку до
розділу V, може бути здійснене у тому разі, коли стаж сплати
внесків, роботи за наймом чи проживання, що дає право на допомогу,
відповідну скороченому відсотку, перевищує п'ять років, але менший
ніж 15 років сплати внесків чи роботи за наймом, або 10 років
проживання; якщо таким стажем є стаж сплати внесків чи роботи за
наймом, скорочена допомога виплачується відповідно до параграфа 2
цієї статті.
5. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті вважаються
виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями
розділу V, видається принаймні особі, що підлягає забезпеченню,
годувальник якої набув відповідно до встановлених правил стаж
сплати внесків чи роботи за наймом, який не перевищує п'яти років
у встановленому мінімальному віці і який із збільшенням віку може
бути збільшений, але не може перевищити встановлену мінімальну
кількість років.
Стаття 25
Допомога, визначена в статтях 23 і 24, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку.
Розділ V. Норми періодичних виплат допомог
Стаття 26
1. Під час періодичних виплат, до яких застосовна ця стаття,
ставка допомоги, виплачуваної в охоплюваному випадку, збільшена на
суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час
охоплюваного випадку, становить відносно цього випадку для
типового одержувача, визначеного в додатку до цього розділу,
принаймні зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми
колишнього доходу одержувача допомоги чи його годувальника і від
суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, що підлягає
забезпеченню, яка має однакові з типовим одержувачем родинні
зобов'язання.
2. Колишні заробітки одержувача допомоги чи його годувальника
обчислюються згідно з установленими правилами, і там, де особи, що
підлягають забезпеченню, чи їхні годувальники поділяються на
категорії за розмірами заробітку, розмір їхнього колишнього
заробітку може обчислюватись, виходячи з базового заробітку тієї
категорії, до якої вони належали.
3. Може бути встановлено максимальні межі для ставки допомоги
або для розміру заробітку, який береться до уваги для обчислення
допомоги, за умови, що ці максимальні межі встановлюються таким
чином, щоб у тому разі, коли попередній заробіток одержувача
допомоги або його годувальника дорівнює заробітній платі
кваліфікованого робітника чоловічої статі або нижчий за неї, було
дотримано положень параграфа 1 цієї статті.
4. Колишній заробіток одержувача допомоги або його
годувальника, заробітна плата кваліфікованого робітника чоловічої
статі, розмір допомоги та будь-які родинні допомоги обчислюються
на основі одного й того самого періоду часу.
5. Для інших одержувачів розмір допомоги обчислюється у
розумному співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача.
6. Для потреб цієї статті кваліфікованим робітником чоловічої
статі є:
a) або слюсар чи токар на машинобудівному підприємстві, за
винятком електротехнічного машинобудування;
b) або особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці,
вибрана відповідно до положень наступного параграфа;
c) або особа, чия заробітна плата дорівнює або вища від
заробітної плати 75 відсотків усіх осіб, що підлягають
забезпеченню; така заробітна плата визначається, як це може бути
встановлено, за рік або коротший період;
d) або особа, чия заробітна плата дорівнює 125 відсоткам
середньої заробітної плати всіх осіб, які підлягають забезпеченню.
7. Типовим кваліфікованим працівником для потреб пункту b)
попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі
економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників
(чоловіків), що підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку,
самодіяльного населення або, залежно від випадку, годувальників
осіб, що підлягають забезпеченню, в категорії, яка охоплює
найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з цією
метою використовується Міжнародна стандартна промислова
класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята
Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948
року і наведена з поправками 1958 року у додатку до цієї
Конвенції, або та сама класифікація з будь-якими додатковими
змінами, які можуть бути внесені до неї.
8. У разі, якщо ставка допомоги змінюється залежно від
району, кваліфікований працівник (чоловік) може визначатися для
кожного району відповідно до параграфів 6 і 7 цієї статті.
9. Заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка)
визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, установлених або колективними договорами, або
законодавством члена Організації чи на його підставі, залежно від
випадку, або звичаєм, та включаючи надбавку на дорожнечу, якщо
така передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по
районах, але при цьому не застосовується параграф 8 цієї статті,
береться середня ставка.
Стаття 27
1. Для періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття,
ставка допомоги в охоплюваному випадку становить відносно цього
випадку для типового одержувача, визначеного в додатку до цього
розділу, принаймні вказаний у цьому додатку відсоток від загальної
суми заробітної плати звичайного дорослого робітника (чоловіка) та
від суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, яка
підлягає забезпеченню і має однакові з типовим одержувачем родинні
зобов'язання.
2. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої
статі, допомога та будь-які родинні допомоги обчислюються на
основі одного й того самого періоду часу.
3. Для інших одержувачів допомога обчислюється у розумному
співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача.
4. Для потреб цієї статті звичайним дорослим робітником
чоловічої статі є:
a) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці на
машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного
машинобудування; або
b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці,
вибрана відповідно до положень нижченаведеного параграфа.
5. Типовим працівником некваліфікованої праці відповідно до
мети пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в
основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю
працівників (чоловіків) із самодіяльного населення, що підлягають
забезпеченню в охоплюваному випадку, або, залежно від випадку,
годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, в категорії, яка
охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з
цією метою застосовується Міжнародна стандартна промислова
класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята
Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948
року та наведена з поправками 1958 року в додатку до цієї
Конвенції, або ця сама класифікація з будь-якими додатковими
змінами, які можуть бути до неї внесені.
6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від
району, звичайний дорослий робітник чоловічої статі може
визначатися для кожного району відповідно до параграфів 4 і 5 цієї
статті.
7. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої
статі визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, установлених або колективними угодами, або у
відповідному випадку законодавством країни чи на його підставі,
або звичаєм, та включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така
передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по районах,
але попередній параграф цієї статті не застосовується, береться
середня ставка.
Стаття 28
Для періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття:
a) розмір допомоги визначається відповідно до встановленої
шкали або відповідно до шкали, визначеної компетентним органом
влади згідно із встановленими правилами;
b) розмір допомоги може бути скорочений тільки настільки,
наскільки інші кошти родини одержувача перевищують встановлені
значні суми або значні суми, визначені компетентним державним
органом відповідно до встановлених правил;
c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів за
відрахуванням сум, відповідних значним сумам, згаданим у пункті
b), має бути достатньою для підтримання здоров'я та належного
матеріального становища родини одержувача і не може бути меншою,
ніж відповідна допомога, обчислена відповідно до вимог статті 27;
d) положення пункту c) вважаються виконаними, якщо загальна
сума допомог, виплачуваних на підставі положення відповідного
розділу, перевищує принаймні на 31 відсоток загальну суму допомог,
які були б надані внаслідок застосування положень статті 27 і
положень:
i) пункту b) параграфа 1 статті 9 для розділу II;
ii) пункту b) параграфа 1 статті 16 для розділу III;
iii) пункту b) параграфа 1 статті 22 для розділу IV.
Стаття 29
1. Розміри періодичних грошових допомог, вже виплачуваних на
підставі статті 10, статті 17 і статті 23, переглядаються у разі
істотних змін у загальному рівні заробітної плати або істотних
змін у вартості життя.
2. Кожний член Організації вносить результати таких
переглядів у свої доповіді про застосування цієї Конвенції, які
подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ), і зазначає будь-які ухвалені у зв'язку з цим
заходи.
Додаток до розділу V
Періодичні виплати типовому одержувачу
------------------------------------------------------------------
|Розділ| Охоплюваний випадок| Типовий одержувач |Відсоток|
|------+--------------------+---------------------------+--------|
| II |Інвалідність |Чоловік з дружиною та | 50 |
| | |двома дітьми | |
| III |Старість |Чоловік з дружиною у | 45 |
| | |пенсійному віці | |
| IV |Втрата годувальника |Удова з двома дітьми | 45 |
------------------------------------------------------------------
Розділ VI. Положення, застосовні до всіх розділів
Стаття 30
Національне законодавство забезпечує за встановлених умов
збереження набутих прав відносно допомог по інвалідності, по
старості та у зв'язку з втратою годувальника, виплачуваних у межах
систем, обумовлених сплатою внесків.
Стаття 31
1. Виплата допомоги по інвалідності, по старості або у
зв'язку з втратою годувальника може бути припинена за встановлених
умов, коли одержувач займається діяльністю, що дає прибуток.
2. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з
втратою годувальника, які надаються у межах системи, зумовленої
сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток одержувача
перевищує встановлену суму; розмір скорочення допомоги не може
перевищувати розмір заробітку.
3. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з
втратою годувальника, які надаються у межах системи, не
обумовленої сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток
одержувача, або інші його кошти, або і заробіток і кошти взяті
разом перевищують встановлену суму.
Стаття 32
1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню,
мала б право на підставі будь-якого з розділів II-IV цієї
Конвенції, може бути тимчасово припинена такою мірою, якою це може
бути встановлено:
a) на весь час відсутності цієї особи на території цього
члена Організації, за винятком того випадку, за встановлених умов,
коли допомога обумовлена сплатою внесків;
b) на весь час, протягом якого ця особа перебуває на
громадському утриманні або на утриманні якої-небудь установи чи
служби соціального забезпечення;
c) якщо ця особа поставила вимогу щодо видання допомоги на
неправдивій підставі;
d) якщо охоплюваний випадок трапився внаслідок кримінального
злочину, здійсненого цією особою;
e) якщо охоплюваний випадок був навмисно спричинений
серйозним проступком цієї особи; та
f) у відповідних випадках, коли ця особа без будь-якої
підстави нехтує послугами медичного обслуговування або органів по
перекваліфікації, наданими в її розпорядження, або не виконує
правил, установлених для засвідчення виникнення чи продовження
страхового випадку, або ж правил поведінки одержувачів;
g) стосовно допомоги вдові у зв'язку з втратою годувальника -
на весь час, протягом якого вона живе з чоловіком як його дружина.
2. У встановлених випадках та межах частина допомоги, яка
належала б цій особі, виплачується її утриманцям.
Стаття 33
1. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала б право
одночасно на більше ніж одну допомогу, передбачену цією
Конвенцією, то розмір цих допомог може бути скорочений за
встановлених умов та меж; особа, яка підлягає забезпеченню,
отримує в цілому суму, яка принаймні дорівнює найвигіднішій
допомозі.
2. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала б право
на допомогу, передбачену в цій Конвенції, і отримує іншу грошову
допомогу по соціальному забезпеченню за той самий страховий
випадок, крім родинної допомоги, допомога, виплачувана згідно з
цією Конвенцією, може бути зменшена або тимчасово припинена за
відповідних встановлених умов та у встановлених межах за умови, що
частина допомоги, яка зменшується або виплата якої тимчасово
припиняється, не перевищує іншої допомоги.
Стаття 34
1. Кожний претендент на отримання допомоги має право на
оскарження у разі відмови у наданні допомоги і право на подання
скарги відносно її виду або розміру.
2. Встановлюється процедура, яка дає подавачу скарги змогу,
коли це доцільно, бути представленим компетентною особою за своїм
вибором чи делегатом представницької організації осіб, які
підлягають забезпеченню, або користуватися їхньою підтримкою.
Стаття 35
1. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність за належне надання допомог, які видаються
відповідно до цієї Конвенції, та вживає з цією метою всіх
потрібних заходів.
2. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність за належне керування закладами та службами, що
відають застосуванням цієї Конвенції.
Стаття 36
У разі, якщо керування соціальним забезпеченням не доручено
будь-якій установі, що перебуває під державним контролем, або
урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом,
представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть участь у
керуванні на встановлених умовах; національне законодавство може
також передбачати участь представників як роботодавців, так і
державних органів.
Розділ VII. Різні положення
Стаття 37
Будь-який член Організації, законодавство якого охоплює
забезпеченням громадян, що працюють за наймом, може у разі потреби
вилучити зі сфери застосування Конвенції:
a) осіб, робота яких має випадковий характер;
b) членів родини роботодавця, які мешкають разом із ним,
відносно до роботи, що виконується для нього;
c) інші категорії осіб, що працюють за наймом, загальна
кількість яких не перевищує 10 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом, окрім осіб, вже вилучених на підставі
пунктів a) і b) цієї статті.
Стаття 38
1. Будь-який член Організації, чиє законодавство охоплює
забезпечення осіб, що працюють за наймом, може за допомогою заяви,
яка супроводжує його ратифікаційні документи, тимчасово вилучити
зі сфери застосування цієї Конвенції осіб, що працюють за наймом у
секторі, куди входить сільськогосподарська зайнятість, які до
моменту ратифікації ще не забезпечені його законодавством.
2. Кожний член Організації, який зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту ( 993_154 ), якою мірою здійснюються і якого мірою
припускається здійснити положення Конвенції відносно осіб, які
працюють за наймом у секторі, куди входить сільськогосподарська
зайнятість, та будь-який прогрес, якого могло бути досягнуто в
напрямі застосування Конвенції до таких осіб, що працюють за
наймом, або, у тому разі, коли змін не відбулося, надає всі
потрібні пояснення.
3. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, збільшує кількість осіб, що працюють за
наймом у сільськогосподарському секторі, яких охоплено
забезпеченням, до таких розмірів і такими темпами, як дають змогу
обставини.
Стаття 39
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може за допомогою заяви, доданої до документа про ратифікацію,
вилучити зі сфери застосування Конвенції:
a) моряків, серед них морських рибалок;
b) державних службовців, коли ці категорії охоплено
спеціальними системами, які забезпечують у цілому види допомоги,
що, принаймні, дорівнюють тим, котрі передбачаються цією
Конвенцією.
2. Коли є чинною заява, передбачена в параграфі 1 цієї
статті, член Організації може вилучити осіб, що належать до
категорії або до категорій, вилучених зі сфери застосування
Конвенції, з числа осіб, яких беруть до уваги в підрахунку
відсотків, передбачених у пункті b) параграфа 1 та пункті b)
параграфа 2 статті 9, у пункті b) параграфа 1 і пункті b)
параграфа 2 статті 16, пункті b) параграфа 1 і пункті b) параграфа
2 статті 22 та пункті c) статті 37.
3. Будь-який член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, може згодом повідомити Генерального
директора Міжнародного бюро праці про взяті на себе зобов'язання,
що випливають з цієї Конвенції, стосовно тієї категорії або тих
категорій осіб, які було вилучено на момент ратифікації.
Стаття 40
Якщо у випадку смерті годувальника особа, яка підлягає
забезпеченню, має право на підставі національного законодавства на
інші види періодичної допомоги, ніж допомога у зв'язку з втратою
годувальника, то такі види періодичної допомоги можуть для потреб
застосування цієї Конвенції прирівнюватися до допомог у зв'язку з
втратою годувальника.
Стаття 41
1. Член Організації, який:
a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та
b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 і пункті
b) параграфа 1 статті 22, або задовольняє умови пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22; та
c) надає відносно не менше ніж двох страхових випадків,
охоплених у розділах II, III і IV, допомоги, що перевищують
принаймні на 5 відсотків ставки, наведені у додатку до розділу V,
може скористатись положеннями нижченаведеного параграфа.
2. Такий член Організації може:
a) замінити в цілях пункту b) параграфа 2 статті 11 і пункту
b) параграфа 2 статті 24 встановлений у них трирічний стаж
п'ятирічним стажем;
b) визначити одержувачів допомоги у зв'язку з втратою
годувальника інакше, ніж у статті 21, але так, щоб загальна
кількість одержувачів не була меншою від кількості одержувачів,
яка була б встановлена внаслідок застосування статті 21.
3. Кожний член Організації, який користується положеннями
параграфа 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), стан свого
законодавства та практики в питаннях, які є предметом цього
параграфа, і будь-який прогрес у напрямі повного застосування
Конвенції.
Стаття 42
1. Член Організації, який:
a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та
b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 та пункті
b) параграфа 1 статті 22 або задовольняє вимоги пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22, може відхилятися від деяких окремих
положень розділів II, III і IV за умови, що загальна сума допомог,
що виплачуються на підставі відповідного розділу, дорівнює,
принаймні, 110 відсоткам загальної суми, яка виходила б внаслідок
застосування всіх положень цього розділу.
2. Кожний член Організації, який допускає таке відхилення,
зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, що
надаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ), стан свого законодавства та практики з огляду
на таке відхилення, і будь-який прогрес у напрямі повного
застосування Конвенції.
Стаття 43
Ця Конвенція не застосовується до:
a) страхових випадків, що виникли до настання чинності
відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена Організації;
b) допомог по страхових випадках, які виникли після настання
чинності відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена
Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в період,
що передував цій даті.
Стаття 44
1. Згідно з положеннями цієї статті, ця Конвенція здійснює
перегляд Конвенції 1933 року про страхування по старості у
промисловості ( 993_198 ), Конвенції 1933 року про страхування по
старості у сільському господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933
року про страхування по інвалідності в промисловості ( 993_201 ),
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському
господарстві ( 993_202 ), Конвенції 1933 року про страхування у
зв'язку з втратою годувальника в промисловості ( 993_178 ),
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у сільському господарстві ( 993_179 ).
2. Для члена Організації, який, будучи стороною однієї або
кількох переглянутих Конвенцій, бере на себе зобов'язання, що
випливають з цієї Конвенції, коли вона набуде чинності, це
спричиняє такі юридичні наслідки:
a) визнання зобов'язань, які випливають з розділу II цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у
промисловості ( 993_201 ) і Конвенції 1933 року про страхування по
інвалідності у сільському господарстві ( 993_202 );
b) визнання зобов'язань, які випливають з розділу III цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по старості у промисловості
( 993_198 ) та Конвенції 1933 року про страхування по старості у
сільському господарстві ( 993_199 );
c) визнання зобов'язань, які випливають з розділу IV цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у промисловості ( 993_178 ) та Конвенції 1933 року
про страхування у зв'язку з втратою годувальника у сільському
господарстві ( 993_179 ).
Стаття 45
1. Згідно з положеннями статті 75 Конвенції 1952 року про
мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ) такі розділи
названої Конвенції і відповідні положення інших її розділів не
застосовуються до будь-якого члена Організації, який ратифікував
цю Конвенцію, починаючи від дати, коли ця Конвенція набуває
чинності для цього члена Організації і при цьому не є чинною жодна
заява, подана згідно зі статтею 38:
a) розділ IX, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу II;
b) розділ V, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу III;
c) розділ X, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу IV.
2. Визнання зобов'язань, які випливають з цієї Конвенції, за
умови, що не було подано заяви згідно зі статтею 38, розглядається
в цілях статті 2 Конвенції 1952 року про мінімальні норми
соціального забезпечення ( 993_011 ) як визнання зобов'язань з
таких розділів цієї Конвенції та з відповідних положень інших її
розділів:
a) розділ IX, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу II;
b) розділ V, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу III;
c) розділ X, якщо член Організації взяв зобов'язання за цією
Конвенцією відносно розділу IV.
Стаття 46
У тому разі, коли це буде передбачено в якій-небудь
конвенції, котру згодом може ухвалити Конференція з одного чи
кількох питань, що розглядаються в цій Конвенції, положення цієї
Конвенції, які будуть спеціально зазначені в новій конвенції, не
застосовуватимуться до будь-якого члена Організації, який
ратифікував нову концепцію, від дня її набуття чинності відносно
члена Організації.
Стаття 47
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 48
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного
члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації
його документа про ратифікацію.
Стаття 49
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її чи будь-який її розділ
або розділи від II до IV актом про денонсацію, надісланим
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим
ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта
про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення зазначеного у попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років і згодом зможе денонсувати цю
Конвенцію чи будь-який її розділ або розділи від II до IV після
закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому
в цій статті.
Стаття 50
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, одержаних ним
від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію одержаного
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 51
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з
положеннями попередніх статей.
Стаття 52
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 53
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій
конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 49, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою
та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували,
але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Стаття 54
Англійський та французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Додаток
Міжнародна стандартна промислова класифікація
всіх галузей господарської діяльності
(Переглянута у 1958 році)
Перелік розділів та груп
Група Розділ
Розділ 0. Сільське господарство, лісівництво,
мисливство та рибальство
01. Сільське господарство.
02. Лісівництво та лісове господарство.
03. Мисливство, розставлення капканів та відновлення
поголів'я дичини.
04. Рибальство.
Розділ 1. Добувна промисловість
11. Видобуток вугілля.
12. Видобуток руд.
13. Неочищена нафта і природний газ.
14. Добування будівельного каменю, глини та піску.
15. Добування інших неметалічних мінералів.
Розділи 2-3. Обробна промисловість
20. Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв.
21. Виробництво напоїв.
22. Тютюнова промисловість.
23. Текстильна промисловість.
24. Виробництво взуття, готового одягу та різних текстильних
виробів.
25. Деревообробна та коркова промисловість, за винятком
виготовлення меблів.
26. Виробництво меблів.
27. Виробництво паперу та паперових виробів.
28. Поліграфічна промисловість, видавнича справа та суміжні
види діяльності.
29. Шкіряна промисловість, хутра та вироби з шкіри й хутра,
за винятком взуття та інших частин одягу.
30. Каучукова промисловість.
31. Хімічна промисловість.
32. Переробка нафти й вугілля.
33. Виробництво мінеральних неметалічних виробів, за винятком
похідних нафти й вугілля.
34. Основна металургійна промисловість.
35. Металообробна промисловість, за винятком машинобудування
та виробництва транспортного обладнання.
36. Машинобудівна промисловість, за винятком електромашин.
37. Виробництво електромашин, апаратів, приладів та предметів
електрозабезпечення.
38. Виробництво транспортного обладнання.
39. Різні види обробної промисловості.
Розділ 4. Будівництво
40. Будівництво.
Розділ 5. Електроенергія, газ, вода і санітарне обслуговування
51. Електроенергія, газ та пара.
52. Водопостачання і санітарне обслуговування.
Розділ 6. Торгівля
61. Оптова та роздрібна торгівля.
62. Банки та інші фінансові установи.
63. Страхування
64. Нерухоме майно.
Розділ 7. Транспорт, склади та зв'язок
71. Транспорт.
72. Товарні склади.
73. Служби зв'язку.
Розділ 8. Різні види обслуговування
81. Урядові установи.
82. Громадське обслуговування.
83. Обслуговування підприємств.
84. Розваги.
85. Особисте обслуговування.
Розділ 9. Різні види діяльності, які не піддаються
точному визначенню
91. Різні види діяльності, які не піддаються точному
визначенню.
Дата набуття чинності: 1 листопада 1969 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о пособиях по инвалидности, по старости
и по случаю потери кормильца
N 128
(Женева, 29 июня 1967 года)
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 7 июня 1967 года на свою пятьдесят первую
сессию,
постановив принять ряд предложений о пересмотре Конвенции
1933 года о страховании по старости в промышленности и т.д.
( 993_198 ), Конвенции 1933 года о страховании по старости в
сельском хозяйстве ( 993_199 ), Конвенции 1933 года о страховании
по инвалидности в промышленности и т.д. ( 993_201 ), Конвенции
1933 года о страховании по инвалидности в сельском хозяйстве
( 993_202 ), Конвенции 1933 года о страховании на случай потери
кормильца в промышленности и т.д. ( 993_178 ), Конвенции 1933 года
о страховании на случай потери кормильца в сельском хозяйстве
( 993_179 ), что является четвертым пунктом повестки дня сессии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего двадцать девятого дня июня месяца тысяча
девятьсот шестьдесят седьмого года нижеследующую Конвенцию,
которая будет именоваться Конвенцией 1967 года о пособиях по
инвалидности, по старости и по случаю потери кормильца:
Раздел I. Общие положения
Статья 1
1. В настоящей Конвенции:
a) термин "законодательство" означает любые законы и
постановления, а также правила в области социального обеспечения;
b) термин "установленный" означает: определенный
законодательством страны или на основе законодательства страны;
c) термин "промышленное предприятие" охватывает все
предприятия, относящиеся к следующим отраслям экономической
деятельности: добывающая промышленность; обрабатывающая
промышленность; строительство; электроэнергия, газ, водоснабжение
и санитарное обслуживание; транспорт, склады и службы связи;
d) термин "проживание" означает обычное проживание на
территории члена Организации; термин "житель" означает лицо,
обычно проживающее на территории члена Организации;
e) термин "на иждивении" относится к предполагаемому
состоянию зависимости, существующему в установленных случаях;
f) термин "жена" означает жену, находящуюся на иждивении
своего мужа;
g) термин "вдова" означает женщину, находившуюся на иждивении
своего мужа к моменту его смерти;
h) термин "ребенок" охватывает:
i) ребенка моложе возраста окончания обязательного школьного
образования или моложе 15 лет, причем учитывается более высокий
возраст; и
ii) в установленных условиях ребенка моложе установленного
возраста, на старше указанного в абзаце "i", который проходит
курсы ученичества, или продолжает свою учебу, или же страдает
хроническим заболеванием, или является инвалидом, что не позволяет
ему заниматься какой-либо деятельностью, приносящей доход; однако
требования Конвенции будут считаться выполненными, если
национальное законодательство определяет этот термин просто как
охватывающий любого ребенка моложе возраста, который значительно
превышает возраст, указанный в абзаце "i" настоящего подпункта;
i) термин "стаж" означает, в зависимости от того, как это
может быть установлено, либо период, в течение которого
уплачивались взносы, либо стаж работы, либо продолжительность
проживания в данной стране, либо какое-либо сочетание этих
условий;
j) термины "пособия, обусловленные уплатой взносов" и
"пособия, не обусловленные уплатой взносов" означают,
соответственно, пособия, предоставление которых зависит или не
зависит от прямого финансового участия подлежащих обеспечению лиц
или их предпринимателей или же от стажа профессиональной
деятельности.
Статья 2
1. Каждый член Организации, в отношении которого настоящая
Конвенция находится в силе, соблюдает:
a) положения раздела I;
b) положения по крайней мере одного из разделов II, III, IV;
c) соответствующие положения разделов V и VI; и
d) положения раздела VII.
2. Каждый член Организации указывает в своем документе о
ратификации, в отношении каких из разделов II - IV он принимает на
себя обязательства Конвенции.
Статья 3
1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может впоследствии уведомить Генерального директора
Международного бюро труда о том, что он принимает на себя
обязательства, вытекающие из Конвенции, в отношении одного или
нескольких разделов II - IV, которые не были указаны в его
документе о ратификации.
2. Обязательства, предусмотренные в пункте 1 настоящей
статьи, рассматриваются как неотъемлемая часть документа о
ратификации и имеют равную с ним силу со дня уведомления.
Статья 4
1. Путем заявления, сопровождающего документ о ратификации,
любой член Организации, экономика которого еще не достигла
достаточной степени развития, может воспользоваться временными
изъятиями, предусмотренными в следующих статьях: статья 9, пункт
2; статья 13, пункт 2; статья 16, пункт 2; статья 22, пункт 2. В
любом таком заявлении приводятся причины для таких изъятий.
2. Каждый член Организации, сделавший заявление в
соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, указывает в своих
докладах о применении Конвенции, представляемых согласно статье 22
Устава Международной организации труда ( 993_154 ), в отношении
каждого такого изъятия:
a) либо что причины для такого изъятия все еще существуют;
b) либо что, начиная с определенной даты, он отказывается от
своего права допускать вышеуказанные изъятия.
3. Каждый член Организации, сделавший заявление на основании
пункта 1 настоящей статьи, увеличивает, по мере того, как это
позволяют обстоятельства, число охваченных трудящихся.
Статья 5
Когда для проведения в жизнь какого-либо из разделов II - IV
настоящей Конвенции, указанных в документе о ратификации, член
Организации обязан предоставить обеспечение установленной
категории лиц, составляющей не менее определенного процента всех
работающих по найму или всего самодеятельного населения, то до
принятия обязательства о проведении в жизнь этого раздела он
удостоверяется, что соответствующий процент достигнут.
Статья 6
При проведении в жизнь разделов II, III или IV настоящей
Конвенции, любой член Организации может принимать в расчет защиту,
предоставляемую посредством страхования, которое хотя и не
является обязательным по закону в отношении лиц, подлежащих
обеспечению, но:
a) контролируется государственными органами или находится в
соответствии с установленными нормами под совместным руководством
предпринимателей и трудящихся;
b) охватывает значительный круг лиц, заработок которых не
превышает заработка квалифицированного рабочего мужского пола;
c) удовлетворяет, в совокупности с другими видами
обеспечения, если таковые существуют, соответствующим
постановлениям Конвенции.
Раздел II. Пособия по инвалидности
Статья 7
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по инвалидности, в
соответствии со следующими статьями этого раздела.
Статья 8
Охватываемый случай включает неспособность в установленной
степени заниматься какой бы то ни было оплачиваемой деятельностью,
когда предполагается, что эта неспособность будет постоянной или
когда она не устраняется к моменту истечения установленного
периода временной или первоначальной нетрудоспособности.
Статья 9
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо все работающие по найму, включая учеников;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 75 процентов всего самодеятельного
населения;
c) либо все жители или те жители, средства которых за время
охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых
согласно положениям статьи 28.
2. Когда в силе находится заявление, сделанное на основе
статьи 4, то обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 25 процентов всех работающих по найму;
b) либо установленные категории работающих по найму в
промышленных предприятиях, составляющих не менее 50 процентов всех
работающих по найму в промышленных предприятиях.
Статья 10
Пособие по инвалидности предоставляется в виде периодических
выплат, исчисляемых следующим образом:
a) когда обеспечением охвачены работающие по найму или
категории самодеятельного населения, - согласно положениям статьи
26 или статьи 27;
b) когда обеспечением охвачены все жители или те жители,
средства которых за время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - согласно положениям статьи 28.
Статья 11
1. Пособие, указанное в статье 10, при наступлении
охватываемого случая обеспечивается по меньшей мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами стаж, который может быть 15-летним стажем уплаты взносов
или работы по найму, или 10-летним стажем проживания в стране;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами трехлетний стаж уплаты взносов и за которое в период его
трудоспособного возраста было внесено установленное годовое или
среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата пособия по инвалидности обусловливается
минимальным стажем уплаты взносов, работы по найму или проживания,
сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами пятилетний стаж уплаты взносов, работы по найму или
проживания;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до наступления
охватываемого случая приобрело в соответствии с установленными
правилами трехлетний стаж уплаты взносов и за которое в период его
трудоспособного возраста была внесена половина среднегодового или
годового числа взносов, установленного в соответствии с подпунктом
"b" пункта 1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в Приложении к данному разделу для соответствующего
типичного получателя, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами пятилетний стаж уплаты взносов работы по
найму или проживания в стране.
4. Проценты, указанные в Приложении к разделу V, могут быть
пропорционально сокращены в тех случаях, когда стаж уплаты
взносов, работы по найму или проживания, требуемый для получения
соответствующего сокращенному проценту пособия, превышает пять
лет, но меньше 15 лет уплаты взносов или работы по найму или 10
лет проживания; сокращенная пенсия выплачивается в соответствии с
пунктом 2 настоящей статьи.
5. Положения пункта 1 и 2 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами стаж уплаты взносов или работы по найму,
который не превышает пяти лет в установленном минимальном возрасте
и который может быть увеличен с повышением возраста, но не может
превзойти установленное максимальное число лет.
Статья 12
Пособие, указанное в статьях 10 и 11, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая или до тех
пор, пока данное лицо не приобретет право на получение пенсии по
старости.
Статья 13
1. Каждый член Организации, для которого раздел II настоящей
Конвенции находится в силе, в установленных условиях:
a) создает службы восстановления трудоспособности, целью
которых является подготовка инвалидов к возобновлению их прежней
деятельности во всех случаях, когда это возможно, или, если это
невозможно, к иному, наиболее подходящему оплачиваемому труду с
учетом их возможностей и способностей;
b) принимает меры для того, чтобы способствовать устройству
инвалидов на подходящую работу.
2. Когда находится в силе заявление, сделанное на основе
статьи 4, член Организации может допускать исключения из положений
пункта 1 настоящей статьи.
Раздел III. Пособия по старости
Статья 14
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам пособие по старости в соответствии с
нижеследующими статьями данного раздела.
Статья 15
1. Охватываемым случаем является достижение установленного
возраста.
2. Установленный возраст не превышает 65 лет. Однако
компетентный орган власти может установить более высокий
возрастной предел с должным учетом демографических, экономических
и социальных критериев, оправдываемых статистикой.
3. Если установленный возраст равен 65 годам или старше,
возраст снижается при определенных условиях в отношении лиц,
которые были заняты на таких работах, которые для целей
предоставления пособий по старости национальное законодательство
рассматривает как тяжелые или вредные.
Статья 16
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо все работающие по найму, включая учеников;
b) либо установленные категории самодеятельного населения,
составляющие не менее 75 процентов всего самодеятельного
населения;
c) либо все жители или те жители, средства которых за время
охватываемого случая не превышают пределов, устанавливаемых
согласно положениям статьи 28.
2. Когда в силе находится заявление, сделанное на основе
статьи 4, то обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо установленные категории работающих по найму,
составляющие не менее 25 процентов всех работающих по найму;
b) либо установленные категории работающих по найму в
промышленных предприятиях, составляющие не менее 50 процентов всех
работающих по найму в промышленных предприятиях.
Статья 17
Пособие по старости представляется в виде периодических
выплат, исчисляемых следующим образом:
a) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму
или категории самодеятельного населения, - согласно положениям
статьи 26 или статьи 27;
b) когда обеспечением охвачены все жители или те жители,
средства которых за время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - согласно положениям статьи 28.
Статья 18
1. Пособие, указанное в статье 17, обеспечивается по крайней
мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело в соответствии с установленными правилами стаж,
который может быть 30-летним стажем уплаты взносов или работы по
найму, или 20-летним стажем проживания в стране;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело установленный стаж уплаты взносов и за которое в
период его трудоспособного возраста было внесено установленное
среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата пособия по старости обусловливается
минимальным стажем уплаты взносов или работы по найму, сокращенное
пособие обеспечивается по крайней мере:
a) подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело в соответствии с установленными правилами
15-летний стаж уплаты взносов или работы по найму;
b) когда в принципе обеспечением охвачено все самодеятельное
население - подлежащему обеспечению лицу, которое до охватываемого
случая приобрело установленный стаж уплаты взносов и за которое в
период его трудоспособного возраста была внесена половина
среднегодового числа взносов, установленного в соответствии с
подпунктом "b" пункта 1 настоящей статьи.
3. Положения пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в Приложении к данному разделу для соответствующего
типичного получателя, выдается, по меньшей мере, тем подлежащим
обеспечению лицам, которые приобрели в соответствии с
установленными правилами 10-летний стаж уплаты взносов или работы
по найму, или 5-летний стаж проживания в стране.
4. Проценты, указанные в Приложении к разделу V, могут быть
пропорционально сокращены в тех случаях, когда стаж уплаты взносов
или работы по найму, требуемый для получения соответствующего
сокращенному проценту пособия, превышает 10 лет уплаты взносов или
работы по найму, или 5 лет проживания, но меньше 30 лет уплаты
взносов или работы по найму, или 20 лет проживания; если такой
стаж превышает 15 лет уплаты взносов или работы по найму, то
выплачивается сокращенное пособие в соответствии с пунктом 2
настоящей статьи.
Статья 19
Пособие, определенное в статьях 17 и 18, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая.
Раздел IV. Пособия по случаю потери кормильца
Статья 20
Каждый член Организации, в отношении которого настоящий
раздел Конвенции находится в силе, обеспечивает подлежащим
обеспечению лицам предоставление пособия по случаю смерти
кормильца в соответствии с нижеследующими статьями этого раздела.
Статья 21
1. Охватываемый случай включает утрату средств к
существованию вдовой или ребенком в результате смерти кормильца.
2. Для вдовы право на пособие может обусловливаться
достижением установленного возраста. Такой возраст не может быть
выше возраста, установленного для получения пособий по старости.
3. Никакого требования в отношении возраста не
устанавливается, если вдова:
a) является инвалидом в установленном понятии, или
b) воспитывает ребенка, состоявшего на иждивении умершего.
4. Для того, чтобы вдова, которая не имеет детей, могла иметь
право на пособие по случаю потери кормильца, может требоваться
определенная продолжительность состояния в браке с умершим.
Статья 22
1. Обеспечению подлежат следующие лица:
a) либо жены, дети и другие установленные национальным
законодательством иждивенцы любых кормильцев, работавших по найму
или бывших учениками;
b) либо жены, дети и другие установленные национальным
законодательством иждивенцы кормильцев, принадлежавших к
установленным категориям самодеятельного населения, составляющим
не менее 75 процентов всего самодеятельного населения;
c) либо все вдовы, все дети и все другие установленные
национальным законодательством иждивенцы, потерявшие кормильцев,
которые проживают в стране и, если это применимо, средства которых
за время охватываемого случая не превышают пределов, установленных
в соответствии с положениями статьи 28.
2. Когда в силе находится заявление, сделанное на основе
статьи 4, то обеспечению подлежат по крайней мере следующие лица:
a) либо жены, дети и, как это может быть установлено законом,
другие иждивенцы кормильцев, принадлежавших к установленным
категориям работающих по найму, составляющим не менее 25 процентов
всех работающих по найму;
b) либо жены и дети и, как это может быть установлено
законом, другие иждивенцы кормильцев, принадлежавших к
установленным категориям работающих по найму в промышленных
предприятиях, составляющим не менее 50 процентов всех работающих
по найму в промышленных предприятиях.
Статья 23
Пособия по случаю потери кормильца предоставляются в виде
периодических выплат, исчисляемых следующим образом:
a) когда обеспечением охвачены категории работающих по найму
или категории самодеятельного населения, - согласно положениям
статьи 26 или статьи 27;
b) когда обеспечением охвачены все жители или те жители,
средства которых за время охватываемого случая не превышают
установленных пределов, - согласно положениям статьи 28.
Статья 24
1. Пособие, определенное в статье 23, обеспечивается в
охватываемом случае по меньшей мере:
a) либо подлежащему обеспечению лицу, кормилец которого имел
в соответствии с установленными правилами стаж, который может быть
15-летним стажем уплаты взносов или работы по найму, или 10-летним
стажем проживания; однако в отношении пособия, выплачиваемого
вдове, взамен такого стажа может требоваться наличие
установленного срока проживания такой вдовы в данной стране;
b) либо, когда в принципе обеспечению подлежат жены и дети
всех лиц, принадлежащих к самодеятельному населению, - подлежащему
обеспечению лицу, кормилец которого приобрел на основании
установленных правил трехлетний стаж уплаты взносов, и за
кормильца которого во время его трудоспособного возраста было
внесено установленное годовое или среднегодовое число взносов.
2. Когда выплата пособия по случаю потери кормильца
обусловливается минимальным стажем уплаты взносов или работы по
найму, сокращенное пособие обеспечивается по крайней мере:
a) либо подлежащему обеспечению лицу, кормилец которого
приобрел в соответствии с установленными правилами 5-летний стаж
уплаты взносов или работы по найму;
b) либо, когда в принципе обеспечению подлежат жены и дети
всех лиц, принадлежащих к самодеятельному населению, - подлежащему
обеспечению лицу, кормилец которого приобрел на основании
установленных правил трехлетний стаж уплаты взносов, - при условии
что за данного кормильца во время его трудоспособного возраста
была внесена половина среднегодового или годового числа взносов,
установленного в соответствии с подпунктом "b" пункта 1 настоящей
статьи.
3. Требования пункта 1 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, но на 10 процентов меньше размера,
указанного в Приложении к данному разделу для соответствующего
типичного получателя, обеспечивается по меньшей мере подлежащему
обеспечению лицу, кормилец которого приобрел в соответствии с
установленными правилами 5-летний стаж уплаты взносов, работы по
найму или проживания в стране.
4. Пропорциональное сокращение процента, указанного в
Приложении к разделу V, может быть осуществлено в том случае, если
стаж уплаты взносов, работы по найму или проживания, дающий право
на пособие, соответствующее сокращенному проценту, превышает пять
лет, но меньше 15 лет уплаты взносов или работы по найму, или 10
лет проживания; если таким стажем является стаж уплаты взносов или
работы по найму, сокращенное пособие выплачивается в соответствии
с пунктом 2 настоящей статьи.
5. Положения пунктов 1 и 2 настоящей статьи считаются
выполненными, если пособие, исчисляемое в соответствии с
положениями раздела V, выдается по меньшей мере подлежащему
обеспечению лицу, кормилец которого выполнил в соответствии с
установленными правилами стаж уплаты взносов или работы по найму,
который не превышает пяти лет в установленном минимальном возрасте
и который с повышением возраста может быть увеличен, но не может
превзойти установленное максимальное число лет.
Статья 25
Пособие, определенное в статьях 23 и 24, предоставляется в
течение всей продолжительности охватываемого случая.
Раздел V. Нормы периодических выплат пособий
Статья 26
1. При периодических выплатах, к которым применима настоящая
статья, ставка пособия, выплачиваемого в охватываемом случае,
увеличенная на сумму любого семейного пособия, выплачиваемого во
время охватываемого случая, составляет в отношении данного случая
для типичного получатели, определяемого в Приложении к настоящему
разделу, по меньшей мере указанный в этом Приложении к настоящему
разделу, по меньшей мере указанный в этом Приложении процент от
общей суммы прежних доходов получателя пособия или его кормильца и
от суммы любых семейных пособий, выплачиваемых подлежащему
обеспечению лицу, имеющему одинаковые с типичным получателем
семейные обязательства.
2. Прежние заработки получателя пособия или его кормильца
исчисляются в соответствии с установленными правилами, и там, где
подлежащие обеспечению лица или их кормильцы разделяются на
категории по размерам заработка, размер их прежнего заработка
может исчисляться исходя из базового заработка той категории, к
которой они принадлежали.
3. Могут быть установлены максимальные пределы для ставки
пособия или для размера заработка, принимаемого во внимание для
исчисления пособия, при условии, что эти максимальные пределы
устанавливаются таким образом, чтобы в том случае, когда прежний
заработок получателя пособия или его кормильца равен заработной
плате квалифицированного рабочего мужского пола или ниже ее,
соблюдались положения пункта 1 настоящей статьи.
4. Прежний заработок получателя пособия или его кормильца,
заработная плата квалифицированного рабочего мужского пола, размер
пособия и любые семейные пособия исчисляются на основе одного и
того же периода времени.
5. Для других получателей размер пособий исчисляется в
разумном соотношении с размером пособия типичного получателя.
6. Для целей настоящей статьи квалифицированным рабочим
мужского пола является:
a) либо слесарь или токарь на машиностроительном предприятии,
исключая электротехническое машиностроение;
b) либо лицо, считающееся типичным для квалифицированного
труда, избранное в соответствии с положениями следующего пункта;
c) либо лицо, чья заработная плата равна или выше заработной
платы 75 процентов всех подлежащих обеспечению лиц; такая
заработная плата определяется, как это может быть установлено, за
год или более короткий период;
d) либо лицо, чья заработная плата равна 125 процентам от
средней заработной платы всех подлежащих обеспечению лиц.
7. Типичным квалифицированным рабочим для целей подпункта "b"
предыдущего пункта считается лицо, занятое в основной отрасли
экономической деятельности с наибольшим количеством подлежащих
обеспечению в охватываемом случае работников (мужчин) из числа
самодеятельного населения, или, в зависимости от случая,
кормильцев подлежавших обеспечению лиц, в категории, охватывающей
наибольшее число таких лиц или их кормильцев; с этой целью
используется Международная стандартная промышленная классификация
всех отраслей хозяйственной деятельности, принятая Экономическим и
Социальным Советом ООН на его 7-й сессии 27 августа 1948 года и
приведенная с поправками 1958 года в Приложении к настоящей
Конвенции, либо эта же классификация с любыми дополнительными
изменениями, которые могут быть в нее внесены.
8. В случае, когда ставка пособия меняется в зависимости от
района, квалифицированный рабочий (мужчина) может определяться для
каждого района в соответствии с пунктами 6 и 7 настоящей статьи.
9. Заработная плата квалифицированного рабочего (мужчины)
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо
законодательством страны или в соответствии с ним, в зависимости
от случая, либо обычаем и включая надбавку на дороговизну, если
таковая предусматривается; в случае, когда такие ставки
различаются по районам, но при этом не применяется пункт 8
настоящей статьи, берется медианная ставка.
Статья 27
1. При периодических выплатах, к которым применяется
настоящая статья, ставка пособия в охватываемом случае,
увеличенная на сумму любого семейного пособия, выплачиваемого во
время охватываемого случая, составляет в отношении данного случая
для типичного получателя, определяемого в Приложении к настоящему
разделу, по крайней мере указанный в этом Приложении процент от
общей суммы заработной платы обычного взрослого рабочего (мужчины)
и от суммы любых семейных пособий, выплачиваемых подлежащему
обеспечению лицу, имеющему одинаковые с типичным получателем
семейные обязательства.
2. Заработная плата обычного взрослого рабочего мужского
пола, пособие и любые семейные пособия исчисляются на основе
одного и того же периода времени.
3. Для других получателей пособие исчисляется в разумном
соотношении с размером пособия типичного получателя.
4. Для целей настоящей статьи обычным взрослым рабочим
мужского пола является:
a) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда
на машиностроительном предприятии, исключая электротехническое
машиностроение; или
b) лицо, считающееся типичным для неквалифицированного труда,
избранное в соответствии с положениями следующего пункта.
5. Типичным работником неквалифицированного труда в целях
подпункта "b" предыдущего пункта считается лицо, занятое в
основной отрасли экономической деятельности с наибольшим
количеством подлежащих обеспечению в охватываемом случае
работников (мужчин) из числа самодеятельного населения, или, в
зависимости от случая, кормильцев подлежащих обеспечению лиц, в
категории, охватывающей наибольшее число таких лиц или их
кормильцев; с этой целью применяется Международная стандартная
промышленная классификация всех отраслей хозяйственной
деятельности, принятая Экономическим и Социальным Советом ООН на
его 7-й сессии 27 августа 1948 года и приведенная с поправками
1958 года в Приложении к настоящей Конвенции, или эта же
классификация с любыми дополнительными изменениями, которые могут
быть в нее внесены.
6. В случае, когда размер пособия меняется в зависимости от
района, обычный взрослый рабочий мужского пола может определяться
для каждого района в соответствии с пунктами 4 и 5 настоящей
статьи.
7. Заработная плата обычного взрослого рабочего мужского пола
определяется на основе ставок заработной платы за нормальный
рабочий день, установленных либо коллективными договорами, либо в
соответствующем случае законодательством страны или в соответствии
с ним, либо обычаем, и включая надбавку на дороговизну, если
таковая предусматривается; в случае, когда такие ставки
различаются по районам, но предыдущий пункт настоящей статьи не
применяется, берется медианная ставка.
Статья 28
При периодических выплатах, к которым применяется настоящая
статья:
a) размер пособия определяется в соответствии с установленной
шкалой или в соответствии со шкалой, определяемой компетентным
органом власти в соответствии с установленными правилами;
b) размер пособия может быть сокращен только в той степени, в
какой другие средства семьи получателя превышают установленные
значительные суммы или значительные суммы, определяемые
компетентным государственным органом в соответствии с
установленными правилами;
c) общая сумма пособия и любых других средств, за вычетом
сумм, соответствующих значительным суммам, упомянутым в подпункте
"b", должна быть достаточной для поддержания здоровья и
надлежащего материального положения семьи получателя и не может
быть меньше, чем соответствующее пособие, исчисленное в
соответствии с требованиями статьи 27;
d) положения подпункта "c" считаются выполненными, если общая
сумма пособий, выплачиваемых в силу положений соответствующего
раздела, превышает по крайней мере на 30 процентов общую сумму
пособий, которые были бы представлены в результате применения
положений статьи 27 и положений:
i) подпункта "b" пункта 1 статьи 9 для раздела II;
ii) подпункта "b" пункта 1 статьи 16 для раздела III;
iii) подпункта "b" пункта 1 статьи 22 для раздела IV;
Статья 29
1. Размеры периодических денежных пособий, уже выплачиваемых
на основании статьи 10, статьи 17 и статьи 23, пересматриваются в
случае существенных изменений в общем уровне заработной платы или
существенных изменений в стоимости жизни.
2. Каждый член Организации включает результаты таких
пересмотров в свои доклады о применении настоящей Конвенции,
представляемые в соответствии со статьей 22 Устава Международной
организации труда ( 993_154 ), и указывает любые принятые в связи
с этим меры.
Приложение к разделу V
Периодические выплаты типичному получателю
-----------------------------------------------------------------
| Раздел | Охватываемый случай | Типичный получатель |Процент|
|--------+---------------------+------------------------+-------|
| II |Инвалидность |Мужчина с женой и двумя | 50 |
| | |детьми | |
| III |Старость |Мужчина с женой в | 45 |
| | |пенсионном возрасте | |
| IV |Потеря кормильца |Вдова с двумя детьми | 45 |
-----------------------------------------------------------------
Раздел VI. Положения, применимые ко всем разделам
Статья 30
Национальным законодательством обеспечивается в установленных
условиях сохранение приобретаемых прав в отношении пособий по
инвалидности, по старости и по случаю потери кормильца,
выплачиваемых в рамках систем, обусловленных уплатой взносов.
Статья 31
1. Выплата пособий по инвалидности, по старости или по случаю
потери кормильца может быть приостановлена в установленных
условиях, когда получатель занимается деятельностью, приносящей
доход.
2. Пособия по инвалидности, по старости или по случаю потери
кормильца, предоставляемые в рамках системы обусловленной уплатой
взносов, могут быть сокращены, когда заработок получателя
превышает установленную сумму; размер сокращения пособия не может
превышать размера заработка.
3. Пособия по инвалидности, по старости или по случаю потери
кормильца, предоставляемые в рамках системы, не обусловленной
уплатой взносов, могут быть сокращены, когда заработок получателя,
или его другие средства, или и заработок, и средства вместе взятые
превышают установленную сумму.
Статья 32
1. Выплата пособия, на которое подлежащее обеспечению лицо
имело бы право на основании любого из разделов II - IV настоящей
Конвенции, может быть временно приостановлена в такой мере, в
какой это может быть установлено:
a) на все время отсутствия данного лица на территории данного
члена Организации, за исключением того случая, в установленных
условиях, когда пособие обусловлено уплатой взносов;
b) на все время, в течение которого данное лицо находится на
общественном содержании или на содержании какого-либо учреждения
или службы социального обеспечения;
c) если данное лицо предъявило требование о выдаче пособия на
ложных основаниях;
d) если охватываемый случай наступил вследствие уголовного
преступления, совершенного данным лицом;
e) если охватываемый случай был преднамеренно вызван
серьезным проступком данного лица; и
f) в соответствующих случаях, когда данное лицо без
какого-либо основания пренебрегает услугами медицинского
обслуживания или органов по переквалификации, предоставленными в
его распоряжение, или не выполняет правил, установленных для
засвидетельствования возникновения или продолжения страхового
случая, или же правил поведения получателей;
g) в случае пособия вдове по случаю потери кормильца, на все
время, в течение которого она живет с мужчиной в качестве его
жены.
2. В установленных случаях и пределах часть пособия, которое
причиталось бы данному лицу, выплачивается его иждивенцам.
Статья 33
1. Если подлежащее обеспечению лицо имеет или имело бы право
одновременно на более, чем одно пособие, предусмотренное настоящей
Конвенцией, то размер этих пособий может быть сокращен в
установленных условиях и пределах; подлежащее обеспечению лицо
получает в целом сумму, по крайней мере равную самому выгодному
пособию.
2. Если подлежащее обеспечению лицо имеет или имело бы право
на пособие, предусмотренное в настоящей Конвенции, и получает
другое денежное пособие по социальному обеспечению за тот же
страховой случай, кроме семейного пособия, пособие, выплачиваемое
согласно настоящей Конвенции, может быть уменьшено или
приостановлено при соответствующих установленных условиях и в
установленных пределах при условии, что часть пособия, которая
уменьшается или выплата которой приостанавливается, не превышает
другого пособия.
Статья 34
1. Каждый претендент на получение пособия имеет право
обжалования в случае отказа в назначении пособия и право подачи
жалобы в отношении его характера или размера.
2. Устанавливается процедура, дающая подателю жалобы
возможность, когда это целесообразно, быть представленным
компетентным лицом по своему выбору или делегатом представительной
организации подлежащих обеспечению лиц или пользоваться их
помощью.
Статья 35
1. Каждый член Организации берет на себя общую
ответственность за надлежащее предоставление пособий, выдаваемых в
соответствии с настоящей Конвенцией, и принимает с этой целью все
необходимые меры.
2. Каждый член Организации принимает на себя общую
ответственность за надлежащее руководство учреждениями и службами,
ведающими применением настоящей Конвенции.
Статья 36
В случае, если управление социальным обеспечением не вверено
какому-либо учреждению, находящемуся под государственным
контролем, или правительственному ведомству, ответственному перед
законодательным органом, представители подлежащих обеспечению лиц
участвуют в управлении на установленных условиях; национальное
законодательство может также предусматривать участие
представителей как предпринимателей, так и государственных
органов.
Раздел VII. Разные положения
Статья 37
Любой член Организации, законодательство которого охватывает
обеспечением работающих по найму, может в случае необходимости
исключить из сферы применения Конвенции:
a) лиц, работа которых носит случайный характер;
b) членов семьи предпринимателя, проживающих вместе с ним, в
отношении работы, выполняемой для него;
c) другие категории работающих по найму лиц, общая
численность которых не превышает 10 процентов общей численности
работающих по найму, кроме тех, которые уже исключены в силу
подпунктов "a" и "b" настоящей статьи.
Статья 38
1. Любой член Организации, законодательство которого
охватывает обеспечение лиц, работающих по найму, может путем
заявления, сопровождающего его ратификацию, временно исключить из
применения настоящей Конвенции лиц, работающих по найму в секторе,
охватывающем сельскохозяйственную занятость, которые к моменту
ратификации еще не обеспечены его законодательством.
2. Каждый член Организации, который сделал заявление согласно
пункту 1 настоящей статьи, указывает в своих докладах о применении
настоящей Конвенции, представляемых согласно статье 22 Устава, в
какой мере осуществляется и в какой мере предполагается
осуществить положения Конвенции в отношении работающих по найму в
секторе, охватывающем сельскохозяйственную занятость, и о любом
прогрессе, который мог быть достигнут с целью применения Конвенции
к таким работающим по найму лицам, или, в тех случаях, когда
изменений не произошло, представляет все необходимые объяснения.
3. Каждый член Организации, который сделал заявление согласно
пункту 1 настоящей статьи, увеличивает число работающих по найму в
сельскохозяйственном секторе, охватываемых обеспечением, до таких
размеров и такими темпами, которые допускаются обстоятельствами.
Статья 39
1. Любой член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, может путем заявления, приложенного к документу о
ратификации, исключить из сферы применения Конвенции:
a) моряков, включая морских рыбаков;
b) государственных служащих, когда эти категории охватываются
специальными системами, обеспечивающими в общей сложности пособия
по крайней мере равные тем, которые предусматриваются настоящей
Конвенцией.
2. Когда находится в силе заявление, предусмотренное в пункте
1 настоящей статьи, член Организации может исключить лиц,
принадлежащих к категории или категориям, исключенным из сферы
применения Конвенции, из числа лиц, принимаемых во внимание при
подсчете процентов, предусмотренных в подпункте "b" пункта 1 и
подпункте "b" пункта 2 статьи 9, в подпункте "b" пункта 1 и
подпункте "b" пункта 2 статьи 16, подпункте "b" пункта 1 и
подпункте "b" пункта 2 статьи 22 и подпункте "c" статьи 37.
3. Любой член Организации, сделавший заявление в соответствии
с пунктом 1 настоящей статьи, может в дальнейшем известить
Генерального директора Международного бюро труда о принятии им на
себя обязательств, вытекающих из настоящей Конвенции, в отношении
той категории или тех категорий лиц, которые были им исключены в
момент ратификации.
Статья 40
Если в случае смерти кормильца подлежащее обеспечению лицо
имеет право в силу национального законодательства на периодические
пособия другие, чем пособия по случаю потери кормильца, то такие
периодические пособия могут в целях применения настоящей Конвенции
приравниваться к пособиям по случаю потери кормильца.
Статья 41
1. член Организации, который:
a) принял на себя обязательства, вытекающие из настоящей
Конвенции, в отношении разделов II, III и IV, и
b) охватывает такую долю самодеятельного населения, которая
по крайней мере на 10 процентов больше, чем та, которая требуется
подпунктом "b" пункта 1 статьи 9, подпунктом "b" пункта 1 статьи
16 и подпунктом "b" пункта 1 статьи 22, или удовлетворяет условиям
подпункта "c" пункта 1 статьи 9, подпункта "c" пункта 1 статьи 16
и подпункта "c" пункта 1 статьи 22, и
c) предоставляет в отношении не менее двух страховых случаев,
охваченных в разделах II, III и IV, пособия, превышающие по
крайней мере на 5 процентов ставки, приведенные в Приложении к
разделу V, может воспользоваться положениями следующего пункта.
2. Такой член Организации может:
a) заменить в целях подпункта "b" пункта 2 статьи 11 и
подпункта "b" пункта 2 статьи 24 установленный в них трехлетний
стаж пятилетним стажем;
b) определить получателей пособий по случаю потери кормильца
иначе, чем в статье 21, но так, чтобы общее число получателей не
было ниже числа получателей, которое было бы установлено в
результате применения статьи 21.
3. Каждый член Организации, который пользуется положениями
пункта 2 настоящей статьи, указывает в своих докладах о применении
настоящей Конвенции, представляемых в силу статьи 22 Устава
Международной организации труда, положение своего законодательства
и практики в отношении вопросов, которые являются предметом этого
пункта, и в отношении любого прогресса в направлении полного
применения Конвенции.
Статья 42
1. Член Организации, который:
a) принял на себя обязательства, вытекающие из настоящей
Конвенции, в отношении разделов II, III и IV, и
b) охватывает такую долю самодеятельного населения, которая
по крайней мере на 10 процентов больше, чем та, которая требуется
подпунктом "b" пункта 1 статьи 9, подпунктом "b" пункта 1 статьи
16 и подпунктом "b" пункта 1 статьи 22, или удовлетворяет условиям
подпункта "c" пункта 1 статьи 9, подпункта "c" пункта 1 статьи 16
и подпункта "c" пункта 1 статьи 22,
может отклоняться от некоторых отдельных положений разделов
II, III и IV при условии, что общая сумма пособий, выплачиваемых
на основании соответствующего раздела, равняется по крайней мере
110 процентам общей суммы, которая получалась бы в результате
применения всех положений данного раздела.
2. Каждый член Организации, допускающий такое отклонение,
указывает в своих докладах о применении настоящей Конвенции,
представляемых в силу статьи 22 Устава Международной организации
труда ( 993_154 ), состояние своего законодательства и практики в
отношении такого отклонения и любого прогресса в направлении
полного применения Конвенции.
Статья 43
Настоящая Конвенция не применяется к:
a) страховым случаям, которые возникли до вступления в силу
соответствующего раздела настоящей Конвенции для данного члена
Организации;
b) пособиям по страховым случаям, возникшим после вступления
в силу соответствующего раздела настоящей Конвенции для данного
члена Организации, если права на получение этих пособий возникли в
период, предшествующий этой дате.
Статья 44
1. Согласно положениям настоящей статьи, настоящая Конвенция
является пересмотром Конвенции 1933 года о страховании по старости
в промышленности и т.д. ( 993_198 ), Конвенции 1933 года о
страховании по старости в сельском хозяйстве ( 993_199 ),
Конвенции 1933 года о страховании по инвалидности в промышленности
и т.д. ( 993_201 ), Конвенции 1933 года о страховании по
инвалидности в сельском хозяйстве ( 993_202 ), Конвенции 1933 года
о страховании на случай потери кормильца в промышленности и т.д.
( 993_178 ), Конвенции 1933 года о страховании на случай потери
кормильца в сельском хозяйстве ( 993_179 ).
2. Для члена Организации, являющегося стороной одной или
нескольких пересмотренных Конвенций, принятие на себя
обязательств, вытекающих из настоящей Конвенции, когда она вступит
в силу, влечет за собой следующие юридические последствия:
a) принятие обязательств, вытекающих из раздела II настоящей
Конвенции, автоматически влечет за собой немедленную денонсацию
Конвенции 1933 года о страховании по инвалидности в промышленности
и т.д. ( 993_201 ) и Конвенции 1933 года о страховании по
инвалидности в сельском хозяйстве ( 993_202 );
b) принятие обязательств, вытекающих из раздела III настоящей
Конвенции, автоматически влечет за собой немедленную денонсацию
Конвенции 1933 года о страховании по старости в промышленности и
т.д. ( 993_198 ) и Конвенции 1933 года о страховании по старости в
сельском хозяйстве ( 993_199 );
c) принятие обязательств, вытекающих из раздела IV настоящей
Конвенции, автоматически влечет за собой немедленную денонсацию
Конвенции 1933 года о страховании на случай потери кормильца в
промышленности и т.д. ( 993_178 ) и Конвенции 1933 года о
страховании на случай потери кормильца в сельском хозяйстве
( 993_179 ).
Статья 45
1. В соответствии с положениями статьи 75 Конвенции 1952 года
о минимальных нормах социального обеспечения ( 993_011 ),
следующие разделы названной Конвенции и соответствующие положения
других ее разделов перестают применяться к любому члену
Организации, который ратифицировал настоящую Конвенцию, начиная с
даты, когда настоящая Конвенция вступает в силу для данного члена
Организации и не находится в силе никакое заявление в соответствии
со статьей 38:
a) раздел IX, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела II;
b) раздел V, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела III;
c) раздел X, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела IV.
2. Принятие обязательств, вытекающих из настоящей Конвенции,
при условии, что не было сделано заявления в соответствии со
статьей 38, рассматривается в целях статьи 2 Конвенции 1952 года о
минимальных нормах социального обеспечения ( 993_011 ) как
принятие обязательств по следующим разделам этой Конвенции и по
соответствующим положениям других ее разделов:
a) раздел IX, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела II;
b) раздел V, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела III;
c) раздел X, если член Организации принял обязательства
настоящей Конвенции в отношении раздела IV.
Статья 46
В тех случаях, когда это будет предусмотрено в какой-либо
конвенции, которая может быть принята впоследствии Конференцией по
одному или нескольким вопросам, рассматриваемым в настоящей
Конвенции, положения настоящей Конвенции, которые будут специально
указаны в новой конвенции, перестанут применяться к любому члену
Организации, ратифицировавшему новую конвенцию, со дня ее
вступления в силу в отношении данного члена Организации.
Статья 47
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 48
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Международной организации труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации
двух членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 49
1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее или любой ее
раздел или разделы от II до IV посредством акта о денонсации,
направленного Генеральному директору Международного бюро труда и
зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после
регистрации акта о денонсации.
2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок после истечения упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию или любой ее раздел или разделы
от II до IV по истечении каждого десятилетнего периода в порядке,
установленном в настоящей статье.
Статья 50
1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает
всех членов Международной организации труда о регистрации всех
документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от
членов Организации.
2. Извещая членов Организации о регистрации полученного им
второго документа о ратификации, Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 51
Генеральный директор Международного бюро труда направляет
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных
им в соответствии с положениями предыдущих статей.
Статья 52
Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 53
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 49, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции, настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 54
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Конвенция вступила в силу 01.11.69.
Россия не ратифицировала Конвенцию.
Приложение
Международная стандартная промышленная классификация
всех отраслей хозяйственной деятельности
(пересмотренная в 1958 году)
Перечень разделов и групп
Группа Раздел
Раздел 0. Сельское хозяйство, лесоводство, охота
и рыбная ловля
01. Сельское хозяйство.
02. Лесоводство и лесное хозяйство.
03. Охота, расстановка капканов и восстановление поголовья
дичи.
04. Рыбная ловля.
Раздел 1. Добывающая промышленность
11. Добыча угля.
12. Добыча руд.
13. Неочищенная нефть и природный газ.
14. Добыча строительного камня, глины и песка.
19. Добыча других неметаллических минералов.
Разделы 2 - 3. Обрабатывающая промышленность
20. Пищевая промышленность, за исключением производства
напитков.
21. Производство напитков.
22. Табачная промышленность.
23. Текстильная промышленность.
24. Производство обуви, готового платья и разных текстильных
изделий.
25. Деревообрабатывающая и пробковая промышленность, за
исключением изготовления мебели.
26. Производство мебели.
27. Производство бумаги и бумажных изделий.
28. Полиграфическая промышленность, издательское дело и
смежные виды деятельности.
29. Кожевенная промышленность, меха и изделия из кожи и меха,
за исключением обуви и других частей одежды.
30. Каучуковая промышленность.
31. Химическая промышленность.
32. Переработка нефти и угля.
33. Производство минеральных неметаллических продуктов, за
исключением производных нефти и угля.
34. Основная металлургическая промышленность.
35. Металлообрабатывающая промышленность, за исключением
машиностроения и производства транспортного оборудования.
36. Машиностроительная промышленность, за исключением
электромашин.
37. Производство электромашин, аппаратов, приборов и
предметов электроснабжения.
38. Производство транспортного оборудования.
39. Разные виды обрабатывающей промышленности.
Раздел 4. Строительство
40. Строительство.
Раздел 5. Электроэнергия, газ, вода и санитарное
обслуживание
51. Электроэнергия, газ и пар.
52. Водоснабжение и санитарное обслуживание.
Раздел 6. Торговля
61. Оптовая и розничная торговля.
62. Банки и другие финансовые учреждения.
63. Страхование.
64. Недвижимое имущество.
Раздел 7. Транспорт, склады и связь
71. Транспорт.
72. Товарные склады.
73. Службы связи.
Раздел 8. Различные виды обслуживания
81. Правительственные учреждения.
82. Общественное обслуживание.
83. Обслуживание предприятий.
84. Развлечения.
85. Личное обслуживание.
Раздел 9. Различные виды деятельности, не поддающиеся
точному определению
90. Различные виды деятельности, не поддающиеся точному
определению.