ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
28.05.2004 N 9
Про деякі питання застосування судами
України адміністративного та кримінального
законодавства у зв'язку з набранням чинності
Законом України від 22 травня 2003 р.
"Про податок з доходів фізичних осіб"
У зв'язку з набранням чинності 1 січня 2004 р. Законом
України від 22 травня 2003 р. N 889-IV ( 889-15 ) "Про податок з
доходів фізичних осіб" (далі - Закон) та з метою забезпечення
однакового і правильного застосування судами адміністративного та
кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень
або злочинів Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на те, що згідно з п.22.5 ст. 22
Закону ( 889-15 ), якщо норми відповідних законів містять
посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для
цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн.,
крім норм адміністративного та кримінального законодавства у
частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума
неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової
соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону
для відповідного року (з урахуванням положень п.22.4 ст. 22
Закону).
2. Судам необхідно враховувати, що запровадження Законом
( 889-15 ) податкових соціальних пільг не впливає на розмір
покарання й адміністративного стягнення у виді штрафу, якщо він
визначений у відповідних санкціях у неоподатковуваних мінімумах
доходів громадян.
Для вирішення питання про наявність складу адміністративного
правопорушення або злочину в діяннях, які були вчинені до 1 січня
2004 р., а також для їх кваліфікації положення Закону ( 889-15 )
не застосовуються. У таких випадках розрахунки провадяться
виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в розмірі
17 грн.
Визнаючи діяння, вчинене після 1 січня 2004 р., таким, яке
тягне кримінальну або адміністративну відповідальність, та
кваліфікуючи його, - у разі, коли настання відповідальності чи
кваліфікація обумовлені певною кількістю неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, - необхідно виходити з того, що сума
такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги,
визначеної підпунктом 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону ( 889-15 ) для
відповідного року (з урахуванням положень п.22.4 ст. 22 Закону).
3. При вирішенні питання про відповідальність за
продовжуваний злочин чи про його кваліфікацію у випадках, коли
одні діяння були вчинені до, а інші - після 1 січня 2004 р., треба
виходити з кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або кількості розмірів податкової соціальної пільги, вирахуваних
за кожен період окремо.
4. Суди мають регулярно вивчати практику застосування
кримінального та адміністративного законодавства у частині
кваліфікації тих злочинів або правопорушень, для яких сума
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян установлюється на
рівні податкової соціальної пільги, і вживати заходів до усунення
виявлених недоліків.