Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто використовувати майно
для здійснення господарської та іншої діяльності. Зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння та користування іншим особам. Громадянин, який має у своїй власності офіс, може розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди тощо.
До відносин оренди застосовують відповідні положення Цивільного кодексу України (далі — ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно з чинним законодавством України громадяни мають право укладати договори оренди частини будинку, квартири, кімнати. Об'єктом оренди може бути також офіс або його частина. Площа офісу, яка може бути здана в оренду, не обмежується.
Розмір орендної плати за користування офісним приміщенням, що є власністю громадянина, встановлюється сторонами у договорі оренди (ст. 762 ЦК). Зміна умов договору щодо ставок орендної плати може мати місце лише за погодженням сторін.
Починаючи з 01.01.2004 р. ставка податку згідно з п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» становить 13 відсотків. Тому, отримавши дохід від надання в оренду офісного приміщення, фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, має сплатити податок у розмірі 13 відсотків з такого доходу.