Угода
             між Кабінетом Міністрів України і Урядом
             Азербайджанської Республіки про принципи
                співробітництва в нафтовій галузі

 ( Угоду ратифіковано Законом
   N 3093-IV ( 3093-15 ) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.46 )



     Кабінет Міністрів України і Уряд Азербайджанської Республіки,
далі   іменовані   Сторони,   а  окремо  -  Українська  Сторона  і
Азербайджанська Сторона відповідно,

     керуючись положеннями    Меморандуму    між    Україною     і
Азербайджанської   Республікою   про   співробітництво   в  галузі
нафтогазової промисловості від 24 березня 1997 року,

     визнаючи, що нафтотранспортні  комплекси  Сторін  є  істотним
чинником розвитку економіки обох держав,

     беручи до   уваги   заінтересованість   Сторін   у   розвитку
взаємовигідного співробітництва у сфері транспортування нафти,

     і враховуючи положення Договору до Енергетичної Хартії від 17
грудня 1994 року ( 995_056 ),

     погодилися про таке:

                             Стаття 1

     Сторони співробітничають   у    нафтовій  галузі,   керуючись
принципами взаємної вигоди,  взаємодопомоги і недопущення дій,  що
завдають економічних збитків одна одній.

     Сторони забезпечують,    в    межах    наявних    потужностей
нафтотранспортних  засобів  і  об'єктів,  що  включають  засоби  і
об'єкти прийому,  відвантаження,  складування,  транспортування  і
перевантаження  нафти,  необхідні умови для здійснення безпечного,
ефективного,  безперешкодного  транспортування  нафти  територіями
своїх держав,  в тому числі нафти третіх сторін і,  в тому числі в
режимі  транзиту.  При   цьому   комерційні   умови   використання
нафтотранспортних    засобів   і   об'єктів   встановлюються   між
господарюючими суб'єктами,  що мають права власності на ці  засоби
або   повноваження  на  управління  цими  засобами  ("Господарюючі
суб'єкти"),  і вантажовласниками і  відображаються  у  відповідних
договорах     про    транспортування    нафти    ("Договори    про
транспортування").

                             Стаття 2

     Сторони гарантують,  що  право   власності   на   нафту,   що
транспортується   з   використанням  нафтотранспортних  засобів  і
об'єктів, розташованих на території держав Сторін, зберігається за
вантажовласниками  відповідно до Договорів про транспортування між
Господарюючими суб'єктами і вантажовласниками.

                             Стаття 3

     Сторони забезпечують збереження кількості і якості нафти,  що
транспортується,   відповідно   до   режиму  експлуатації  і  типу
використовуваних нафтотранспортних засобів і  об'єктів  на  умовах
відповідних Договорів про транспортування.

                             Стаття 4

     Сторони здійснюють  регулярний обмін інформацією про наявні і
перспективні потужності нафтотранспортних засобів  і  об'єктів  на
території держав Сторін.

     Азербайджанська Сторона     надасть    Українській    Стороні
можливість придбати нафту,  у необхідних для  Української  Сторони
обсягах,    на    комерційній,   недискримінаційній   основі   для
використання в нафтопроводах України.

     Українська Сторона  забезпечить  можливість   транспортування
азербайджанської  нафти територією України системами магістральних
нафтопроводів на комерційній, недискримінаційній основі.

                             Стаття 5

     Сторони всіляко     розвиватимуть     науково-технічне     та
інвестиційне   співробітництво,   а  також  сприятимуть  створенню
сприятливих умов для  реалізації  спільних  проектів  будівництва,
реконструкції   та   експлуатації   нафтотранспортних   засобів  і
об'єктів, в тому числі на території третіх країн.

                             Стаття 6

     Співробітництво в рамках цієї Угоди  здійснюється  без  шкоди
для   виконання   Сторонами  зобов'язань  за  іншими  міжнародними
договорами, учасницями яких вони є.

                             Стаття 7

     Податкові і митні режими переміщення нафти територіями держав
Сторін  визначаються  згідно  з діючим національним законодавством
держав Сторін,  відповідно  до  міжнародних  норм  і  зберігаються
незмінними на період дії Договорів про транспортування.

                             Стаття 8

     Кожна із  Сторін визначить орган,  уповноважений координувати
реалізацію положень цієї Угоди,  і про це повідомить іншу  Сторону
дипломатичними каналами.

                             Стаття 9

     Спори між   Сторонами   стосовно  тлумачення  і  застосування
положень цієї Угоди вирішуватимуться  шляхом  проведення  взаємних
консультацій і переговорів, причому наявність таких спорів не може
бути  підставою  для  переривання  і/або  припинення   на   момент
виникнення такого спору і/або змін умов цих договорів.

                            Стаття 10

     Внесення змін  і  доповнень  до  цієї  Угоди  здійснюється за
погодженням Сторін і оформляється окремими Протоколами, які будуть
невід'ємною частиною цієї Угоди.

                            Стаття 11

     Ця Угода  набуває  чинності з дати отримання по дипломатичних
каналах останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами
внутрідержавних процедур,  необхідних для набуття нею чинності,  і
діє  протягом  п'яти  років.  Дія  цієї  Угоди  буде   автоматично
продовжуватись  на  наступні  п'ятирічні  періоди,  якщо  жодна із
Сторін не виявить бажання припинити дію Угоди.

     Кожна із  Сторін  може  припинити  дію  цієї   Угоди   шляхом
направлення  письмового  повідомлення іншій Стороні,  у цьому разі
дія цієї Угоди  припиняється  по  закінченню  12  місяців  з  дати
отримання такого повідомлення.

     Вчинено в  м.  Києві  3  червня 2004 року у двох примірниках,
кожний українською,  азербайджанською  і  російською  мовами,  при
цьому  всі  тексти є автентичними.  У разі виникнення розбіжностей
при тлумаченні положень цієї Угоди  переважну  силу  матиме  текст
російською мовою.

 За Кабінет Міністрів                  За Уряд
 України                               Азербайджанської Республіки