ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                   04.07.2005  N 26-06/437-5618


                   Щодо здійснення попереднього
             та поточного контролю під час здійснення
             видатків розпорядників коштів державного
              та місцевих бюджетів, у випадку коли,
                 забезпеченням виконання договору
                    є видача простих векселів


     Повноваження органів   Державного   казначейства  встановлені
Положенням  про  Державне  казначейство,  затвердженим  постановою
Кабінету Міністрів   України   від   31  липня  1995  року  N  590
( 590-95-п ) "Питання Державного казначейства".

     Пунктом 8 цього Положення  (  590-95-п  )  передбачені  права
органів Державного казначейства та підстави реалізації таких прав,
в тому  числі  і  щодо  припинення  фінансування  чи  призупинення
проведення  операцій  за реєстраційними рахунками у разі порушення
порядку  використання  бюджетних  коштів  чи   порядку   виконання
бюджету.

     У статті  1  Закону  України "Про закупівлю товарів,  робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) наведено визначення  терміну
забезпечення  виконання договору про закупівлю - надання учасником
замовнику гарантій виконання ним  вимог  договору  про  закупівлю,
включаючи  такі  способи  забезпечення,  як  банківські  гарантії,
резервні акредитиви,  чеки,  згідно з якими первинне  зобов'язання
несе будь-який банк, депозити, векселі.

     Відповідно до   листа  Міністерства  економіки  та  з  питань
європейської  інтеграції  України  від  31.03.2005  р.  355-36/645
бюджетні   організації   зобов'язуються   та  набувають  права  за
векселями лише у  випадках  і  в  порядку,  визначеному  Кабінетом
Міністрів  України.  На  даний  момент такого порядку не існує,  у
зв'язку з чим застосування векселя  як  способу  забезпечення  при
закупівлях бюджетних організацій обмежене.

     Вимога щодо  внесення забезпечення виконання договору у формі
простого векселя є виключно компетенцією замовника та  не  повинна
бути   підставою  для  відмови  органами  Державного  казначейства
розпоряднику коштів у здійсненні видатків за  договором,  оскільки
це   не  пов'язано  з  умовами  та  порядком  здійснення  видатків
відповідно до взятого фінансового зобов'язання органами Державного
казначейства.