Задля забезпечення принципу змагальності сторін та надання їм рівних можливостей щодо доведення обставин Цивільним процесуальним кодексом чітко визначено, в якому порядку мають подаватися докази. Це забезпечує сторонам можливість належним чином відстоювати свої інтереси. Однак дуже часто докази подають в хаотичному порядку, з порушенням процесуального законодавства, і, незважаючи на це, суд приймає такі докази до розгляду.
Перед подачею позовної заяви особа окреслює для себе позовні вимоги, обставини, що необхідно довести, а також визначає докази, якими може бути доведено ці обставини. Останні мають зазначатися у позовній заяві. А відповідно до ч. 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК) позовна заява має містити зазначення доказів, якими особа обґрунтовує свої вимоги.
Звичайно, інша сторона продумує, яким чином вона може захиститися та якими доказами довести свою правоту, і при цьому нерідко притримує такі докази до того моменту, коли інша сторона з тих чи інших причин не зможе пред'явити проти таких доказів свої контраргументи. Однак ЦПК встановлює порядок, яким чином та коли докази мають бути подані суду, і дотримання цього порядку забезпечить не тільки рівність сторін у поданні доказів, а і справедливе вирішення справи.
Відповідно до ст. 130 ЦПК попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Саме в попередньому судовому засіданні суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які підлягають доказуванню. Так, у ч. 4 ст. 122 ЦПК встановлено, що в ухвалі про відкриття провадження по справі зазначається, зокрема, пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Також суд з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання. У попередньому судовому засіданні за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі спеціаліста, про судові доручення щодо збирання доказів.
Таким чином, при належному проведенні попереднього судового засідання, і суд, і сторони будуть повністю проінформовані про те, які існують докази по справі.
Необхідно мати на увазі, що всі існуючі докази повинні бути подані або витребувані саме на попередньому судовому засіданні, оскільки відповідно до ст. 131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.
Окрім того, докази мають бути подані у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. У разі порушення даних вимог докази не повинні прийматися. Виняток можливий лише у випадках, якщо докази не були подані з поважних причин, однак поважність причин ненадання підлягає обов'язковому доведенню.
Задля дотримання цих вимог сторона повинна до закінчення попереднього судового засідання чітко визначитись з тим, які обставини підлягають доказуванню, оскільки якщо вона упустить цей момент і згадає про такі обставини пізніше, і відповідно пізніше почне подавати докази на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, такі докази можуть бути не прийняті судом. Зазвичай перед закінченням попереднього судового засідання суд додатково з'ясовує у сторін, чи не бажають вони надати ще докази по справі, і після цього розпочинає судовий розгляд справи.
Вже у судовому засіданні після заслуховування пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
Під час судового засідання нові докази можуть подаватися лише з врахуванням положень ст. 131 ЦПК. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами відповідно до ст. 192 ЦПК головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. У даній статті не зазначено, що існує можливість подання додаткових доказів, можливості сторін обмежені виключно наданням додаткових пояснень.
Судове .засідання не завжди передбачуване, і цілком можливі випадки, коли необхідність подання доказів може виникнути вже після закінчення попереднього судового засідання.
Так, наприклад, заслуховування показань свідків відбувається саме у судовому засіданні, і лише тоді свідком може бути повідомлено обставини, про які інша сторона не знала і не могла знати, але вона може надати докази на заперечення повідомлених свідком обставин. Хоча строк на подання доказів вже пропущений, однак за певних умов прийняття доказів на заперечення виявленим обставинам у певних випадках можливе. Скажімо, цілком можливо обґрунтувати необхідність подання нових доказів тим, що ані стороні, ані суду не було відомо про те, що інша сторона буде оперувати такими відомостями в силу того, що такі обставини раніше іншою стороною не зазначалися і про них взагалі раніше нічого не було відомо. Такі підстави пропуску строку подання доказів є поважними, оскільки сторона за таких умов дійсно не могла подати докази. Однак всі ці поважні причини слід належно обґрунтувати.
Але, якщо стороною, яка просила допитати свідка, було названо обставини, які може повідомити свідок, а інша сторона не заявила про свої докази проти таких обставин виключно через свою неуважність, навіть не може йти мови про те, що такі обставини не були відомі і сторона з поважних причин не могла подати чи заявити про докази в попередньому судовому засіданні. Також не може бути прийнято докази у випадку, якщо сторона знала про існування таких обставин, але зі своєї вини не подала такі докази. Процес все ж таки є змагальним, і за свої помилки кожен відповідає сам.
Також вже у судовому розгляді може виникнути необхідність призначення судової експертизи, оскільки не виключено, що при дослідженні доказів можуть бути виявлені обставини, дослідження яких потребує спеціальних знань.
У випадку, якщо після попереднього судового засідання подаються письмові докази, необхідно звертати увагу на те, чи мала сторона можливість подати дані докази у попередньому судовому засіданні. Так, якщо це листи, цілком можливо, що вони можуть містити в собі дату їх підписання, наприклад, якщо це лист від підприємства, то він зазвичай містить вихідний номер та дату. Або доказом того, що такий лист було отримано особою після закінчення попереднього судового засідання може бути конверт відправника, який містить поштові печатки з датами. Такого роду докази поважності пропуску строку можуть бути використані як стороною, яка за допомогою них доводить, що причини пропуску строку є поважними, так і іншою стороною, яка може звернути увагу на те, що інша сторона не надала доказів про поважність пропуску строку або подані докази не свідчать про те, що строк було пропущено з поважних причин.
Судові дебати є "золотим часом" для повідомлення іншій стороні та суду, де сторона помиляється, а особливо того, чого вона не довела, але мала довести. Звичайно, в цей період особа може зрозуміти, що припустилася помилки і не звернула увагу на неповноту чи неточність своїх доказів, хоча могла своєчасно подбати про їх усунення. Проте після початку судових дебатів ст. 194 ЦПК передбачена можливість повернення до з'ясування обставин по справі. Наприклад, якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку. Тобто, можливість подання доказів все ж таки існує, але причини, через які вони не були подані в належний час до судових дебатів, мають бути поважними.
Після виходу суду до нарадчої кімнати сторони вже не можуть подавати нові докази. Після виходу суду з нарадчої кімнати всі докази по справі вже будуть оцінені судом та на їх підставі буде прийняте рішення, яке вже не може бути змінене. Під час перебування судді в нарадчій кімнаті існує єдиний випадок, коли до справи можуть бути долучені нові докази — це коли у суду під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, наприклад, судом може бути виявлено необхідність призначення судової експертизи. У такому випадку суд, не ухвалюючи рішення, постановлює ухвалу про поновлення судового розгляду, при цьому розгляд відбувається виключно в межах з'ясування обставин, що додатково перевірялися.
Подання доказів в апеляційному суді
Важливим є питання, які докази можливо подавати в межах апеляційного розгляду, оскільки не є рідкісним явищем, коли разом з апеляційною скаргою особа подає ще велику кількість доказів, які вона не подавала до суду першої інстанції і які суд не міг взяти до уваги при винесенні рішення, а в апеляційній скарзі, до того ж, є посилання на те, що подані до апеляційного суду докази свідчать, що рішення суду є незаконним.
Не всі докази, що подаються стороною, можуть бути прийняті апеляційним судом. Так, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Тобто докази, які може досліджувати апеляційний суд, можна умовно поділити на дві категорії: це докази, які з вини суду першої інстанції не були досліджені (неналежно досліджені, або було неправомірно відмовлено у прийнятті доказів), та докази, які сторона з поважних причин не могла надати суду першої інстанції.
За наявності таких обставин апелянт в апеляційній скарзі відповідно до ч. 3 ст. 295 ЦПК має зазначити, в чому полягає незаконність і необґрунтованість судового рішення, при цьому має бути зазначено про неправильність встановлення обставин справи, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження або через неподання доказів з поважних причин. Окрім того, має бути зазначено нові обставини, які підлягають встановленню чи оцінці, а також обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції.
При підготовці розгляду справи апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 301 ЦПК суддя-доповідач вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів. Звичайно, вчинення цих дій може напряму вплинути на те, чи залишить апеляційний суд рішення у силі. Однак під час прийняття суддею-доповідачем рішення відносно доказів, ці рішення приймаються одноособово ним і зацікавлена сторона не може особисто переконати суддю у тому, що вимоги апелянта є безпідставними. Тому, у разі зазначення апелянтом про помилки суду першої інстанції відносно доказів, іншій стороні бажано у своїх запереченнях на апеляційну скаргу звернути увагу на те, чому судом першої інстанції не було допущено помилок відносно доказів, на які посилається апелянт. Під час вивчення матеріалів справи суддя-доповідач може хоча б звернути увагу на дані запереченні: і утриматися від залучення доказів. У разі, якщо апелянт наголошує на тому, що він не мав можливості подати докази вчасно у суді першої інстанції, то поважність причин неподання доказів має відповідати тим самим критеріям, як і у випадку пропуску строку для подачі доказів у суді першої інстанції. При цьому, як сторонам, так і апеляційному суду необхідно звернути увагу на те, коли апелянт почав здійснювати дії по пошуку доказів і з яких причин про такі дії та доказк не зазначалося у суді першої інстанції, коли вчасному залученню таких доказів міг сприяти суд, а інша сторона могла подати свої заперечення проти таких доказів.
Вбачається вірним, що залучення нових доказів з причин неможливості подання їх у суді першої інстанції можливе лише у випадках, коли реальна можливість їх отримати була неможлива або про наявність таких доказів сторона дізналася після винесення рішення.
Апеляційний суд також вирішує, чи правомірно суд відмовив у прийнятті доказів сторони. У разі, якщо стороні було неправомірно відмовлено у прийнятті доказів, то суд приймає до розгляду такі докази і може прийняти рішення із їх врахуванням.
У межах касаційної інстанції суд вже не приймає і не вивчає нові докази, вія лише перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і вже не може встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.