МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
03.11.2005 N 77-37/2568
Замовник проводив відкриті торги за чотирма лотами. За одним
з лотів було подано лише одну тендерну пропозицію. Чи можна
вважати, що торги відбулися? Чи замовник повинен їх визнати
такими, що не відбулися?
Частиною третьою статті 14 Закону України "Про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (далі -
Закон) визначено, що замовник не має права ділити закупівлю
товарів, робіт, послуг на частини з метою уникнення проведення
відкритих торгів.
Згідно зі статтею 21 Закону ( 1490-14 ) тендерна документація
повинна містити опис окремої частини або частин предмета
закупівлі, щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції у
разі, якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції
тільки стосовно частини товарів, робіт чи послуг, що
закуповуються. Тобто, замовник у тендерній документації має
зазначити, що саме є частиною предмета закупівлі.
У разі, якщо замовник у тендерній документації чітко визначив
частини предмета закупівлі, а подана лише одна тендерна пропозиція
або зовсім не було подано тендерних пропозицій до окремої частини
предмета закупівлі, то торги саме за цією частиною повинні бути
відмінені (стаття 28 Закону ( 1490-14 ). Проведення подальшої
процедури закупівлі здійснюється виходячи із очікуваної вартості
цієї закупівлі (частини предмета закупівлі, за якою тоги було
відмінено). У такому разі, оскільки подання тендерних пропозицій
залежить безпосередньо від учасників торгів, а не від замовників,
вимоги статті 14 Закону не порушуються.
Чи повинні ввійти до річного плану всі закупівлі установи чи
тільки ті, яким необхідно пройти відповідні тендерні процедури?
Згідно з вимогами частини першої статті 22 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (далі - Закон) однією зі стадій державних закупівель є
затвердження річного плану державних закупівель.
Відповідно до визначень статті 1 Закону ( 1490-14 ) "державна
закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за
державні кошти у порядку, встановленому цим Законом".
Оскільки всі закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються
за рахунок державних коштів, Департамент рекомендує складати план
закупівель, у який включати також закупівлі товарів, робіт і
послуг, визначених статтею 2 Закону ( 1490-14 ), а у плані робити
помітки щодо особливостей закупівлі окремих предметів закупівлі
(наприклад, "положення Закону не застосовуються - сума не
перевищує 30 тисяч гривень" (300 тисяч гривень - у разі закупівлі
робіт).
Чи правомірні вимоги Управління державного казначейства (УДК)
по відношенню до замовника здійснювати всі закупівлі тільки у
відповідності до річного плану закупівель, адже існують разові
закупівлі на рік, вартість яких не перевищує 30 тис. грн.?
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством. Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Пунктом 12.3 Порядку обслуговування державного бюджету за
видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України
N 89 ( z0716-04 ) від 25.05.2004 р. (наказ зареєстрований у
Міністерстві юстиції України за N 716/9315 від 10.06.2004 р.),
визначено, що органи Державного казначейства здійснюють платежі за
дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі
наявності відповідного бюджетного зобов'язання. Підставою для
здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів
є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та
документи, які підтверджують цільове направлення коштів (договори
на закупівлю товарів, робіт і послуг; акти виконаних робіт; звіти
про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і
послуг за державні кошти, листи-погодження (у випадках,
передбачених законодавством); накладні, товарно-транспортні
накладні та рахунки до них; рахунки-фактури; трудові угоди; заявки
на перерахування коштів на карткові рахунки тощо).
П. 4.8 Порядку казначейського обслуговування місцевих
бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України
N 205 ( z0919-02 ) від 04.11.2002 р. (наказ зареєстрований у
Міністерстві юстиції України за N 919/7207 від 26.11.2002 р.),
відмови в оплаті рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних
коштів можуть надаватися:
- при відсутності затверджених кошторисів та помісячних
планів асигнувань розпорядників коштів і планів використання
бюджетних коштів одержувачів;
- при відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних
призначень;
- за відсутності або нестачі коштів на відповідних рахунках;
- при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати
рахунків (рахунків; рахунків-фактур; накладних;
товарно-транспортних накладних; трудових угод; договорів на
виконання робіт; актів виконаних робіт; звітів про результати
здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні
кошти тощо);
- при недотриманні або порушенні встановленого порядку
використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;
- за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих
бюджетів, прийнятих розпорядниками та одержувачами бюджетних
коштів зобов'язань;
- якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно
та/або не підтверджують цільове направлення коштів;
- у разі неподання розпорядниками та одержувачами бюджетних
коштів фінансової звітності.
При невиконанні однієї з цих вимог органи Державного
казначейства України відмовляють в оплаті та повертають документи
для усунення причин, через які було відмовлено в оплаті.
Звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів,
робіт і послуг за державні кошти та листи-погодження у випадках,
передбачених законодавством, надаються в органи Державного
казначейства згідно із вимогами п. 2 постанови Кабінету Міністрів
України N 1469 ( 1469-2000-п ) від 27.09.2000 р. "Про
організаційні заходи щодо функціонування системи державних
закупівель" у разі закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість
яких дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 5 тис. євро (для
робіт - 100 тис. євро).
З урахуванням викладеного, вимоги УДК зазначені у п. 2 листа,
є неправомірними.
Чи необхідно розписувати видатки установи у річному плані
закупівель, якщо це спеціальні кошти ("власні надходження
бюджетних установ"), тобто, це фактично видатки, передбачені
договорами НДДКР?
Згідно з визначенням статті 1 Закону ( 1490-14 ) до державних
коштів належать кошти Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та державні кредитні
ресурси, а також: кошти Національного банку України; державних
цільових фондів; Пенсійного фонду України; фондів соціального
страхування; загальнообов'язкового державного соціального
страхування; страхування на випадок безробіття;
загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням; кошти, передбачені Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ), які спрямовуються
на придбання товарів, робіт і послуг.
Починаючи з 2000 року, законами України про державний бюджет
на відповідний рік визначено, що джерелами формування спеціального
фонду Державного бюджету України також є власні надходження
бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного
бюджету.
З урахуванням викладеного, якщо вартість закупівель товарів,
робіт і послуг за рахунок спеціальних коштів перевищує
30 тисяч гривень (для робіт - 300 тисяч гривень), замовник повинен
внести такі закупівлі у річний план державних закупівель.
Чи має право УДК призупиняти фінансування замовника (за
винятком видатків на оплату праці та відповідних нарахувань), якщо
ще не складений річний план закупівель?
З урахуванням відповіді щодо питання 2, УДК не має права
призупиняти фінансування, якщо замовником не складений річний план
державних закупівель.
Як саме повинно УДК контролювати виконання річного плану
державних закупівель? Чи має УДК право на перевірку затверджених
кодів згідно класифікатора ДК 016-97 ( v0822217-97 )?
Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону
( 1490-14 ) контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель
належить до функцій спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і
послуг, яким є Міністерство економіки України.
З урахуванням викладеного та відповіді щодо питання 2, УДК не
має права контролювати виконання замовником річного плану
державних закупівель.
При цьому, оскільки визначення предмета закупівлі,
застосування норм Закону ( 1490-14 ) (чи незастосування - у разі,
якщо вартість закупівель не перевищує для товарів і послуг
30 тисяч гривень, для робіт - 300 тисяч гривень) та, відповідно,
вибір процедури закупівлі, зокрема, для товарів і послуг,
здійснюється на основі Державного класифікатора продукції та
послуг ДК 016-97 (далі - Класифікатор), затвердженого наказом
Державного комітету України стандартизації, метрології та
сертифікації N 822 ( v0822217-97 ) від 30.12.1997 р., Управління
Державного казначейства може здійснювати перевірку правильності
визначення замовником коду предмета закупівлі згідно з
класифікатором. Порядок відмови в оплаті рахунків розпорядників та
одержувачів бюджетних коштів здійснюється відповідно до п. 4.8
Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів,
затвердженого наказом Державного казначейства України N 205
( z0919-02 ) від 04.11.2002 р. (наказ зареєстрований у
Міністерстві юстиції України за N 919/7207 від 26.11.2002 р.).