Конвенція
про встановлення міжнародної системи
збереження прав у галузі соціального забезпечення
N 157 (укр/рос)
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 2 червня 1982 року на шістдесят восьму сесію,
нагадуючи принципи, закріплені у Конвенції 1962 року про
рівноправність у галузі соціального забезпечення ( 993_017 ), які
стосуються не тільки рівності ставлення, а й збереження набутих
прав і прав, що набуваються щодо всіх галузей соціального
забезпечення, на які поширюється Конвенція 1952 року про
мінімальні норми соціального забезпечення ( 993_011 ),
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно збереження прав
працівників-мігрантів у галузі соціального забезпечення (перегляд
Конвенції 48 ( 993_153 ), що є пунктом 4 порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює 21 червня 1982 року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1982 року про збереження прав у галузі
соціального забезпечення:
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1
Відповідно до мети цієї Конвенції:
a) термін "член Організації" означає будь-якого члена
Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною;
b) термін "законодавство" охоплює закони і постанови, а також
правила в галузі соціального забезпечення;
c) термін "компетентний член Організації" означає члена
Організації, за законодавством якого відповідна особа може
звернутися по допомогу;
d) термін "установа" означає орган чи відомство, які
безпосередньо відповідають за повне або часткове застосування
законодавства члена Організації;
e) термін "біженець" має те саме значення, що й у статті 1
Конвенції від 28 липня 1951 року про статус біженців ( 995_011 ) і
в параграфі 2 статті 1 Протоколу від 31 січня 1967 року про статус
біженців ( 995_363 );
f) термін "особа без громадянства" має те саме значення, що й
у статті 1 Конвенції від 28 вересня 1954 року про статус
апатридів ( 995_232 );
g) термін "член родини" означає осіб, яких визначають або
визнають як таких чи як членів домашнього господарства на підставі
законодавства, за яким відповідно призначається чи сплачується
допомога, чи осіб, яких визначають взаємною угодою відповідних
членів Організації; проте, якщо законодавство членами родини або
домашнього господарства визнають лише осіб, що мешкають поруч із
відповідною особою, то ця умова вважається виконаною щодо осіб,
які перебувають на утриманні відповідної особи;
h) термін "особи, що втратили годувальника" означає осіб,
яких визначають або визнають такими законодавством, за яким
призначається допомога; у випадках, коли це законодавство
розглядає як осіб, що втратили годувальника, які мешкали з
померлим небіжчиком, ця умова вважається виконаною щодо осіб, які
були на його утриманні;
i) термін "проживання" означає звичайне проживання;
j) термін "перебування" означає тимчасове перебування;
k) термін "періоди страхування" означає періоди сплачування
внесків, роботи за наймом, професійної діяльності чи проживання,
які визначають або визнають періодами страхування на підставі
законодавства, згідно з яким їх набуто, а також будь-які інші
періоди, прирівняні за цим законодавством до періодів страхування;
l) терміни "періоди роботи за наймом" та "періоди професійної
діяльності" означають періоди, визначені або визнані як такі
законодавством, згідно з якими їх було набуто, а також будь-які
інші періоди, визнані цим законодавством відповідно еквівалентними
періодами роботи за наймом чи професійної діяльності;
m) термін "періоди проживання" означає періоди проживання,
визначені або визнані як такі законодавством, згідно з яким їх
набуто;
n) термін "не обумовлений сплачуванням внесків" поширюється
на види допомоги, призначення яких не залежить ні від прямої
фінансової участі осіб, що підлягають забезпеченню, або їхнього
нового наймача, ні від наявності стажу професійної діяльності, а
також на системи, що надають лише такі види допомоги;
o) термін "види допомоги, призначені за перехідними
системами" охоплює види допомоги, призначені особам, вік яких на
день настання чинності застосовуваного законодавства перевищує
встановлений, а також види допомоги, що призначаються як
перехідний захід з урахуванням подій, що сталися, або періодів,
набутих за межами дійсних кордонів території члена Організації.
Стаття 2
1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту а) параграфа 3
статті 4 ця Конвенція поширюється на ті з нижчеперелічених галузей
соціального забезпечення, стосовно яких член Організації має чинне
законодавство:
a) медичне обслуговування;
b) допомоги на випадок хвороби;
c) допомоги по материнству;
d) допомоги по інвалідності;
e) допомоги по старості;
f) допомоги у разі втрати годувальника;
g) допомоги у разі трудового каліцтва та професійного
захворювання;
h) допомоги по безробіттю;
i) родинні допомоги.
2. Ця Конвенція поширюється на види допомог на реабілітацію,
передбачені законодавством, що стосується будь-якої з галузей
соціального забезпечення, зазначених у параграфі 1 цієї статті.
3. Ця Конвенція поширюється на всі загальні й спеціальні
системи соціального забезпечення, як обумовлені, так і не
обумовлені сплачуванням внесків, а також на системи, пов'язані з
обов'язками, покладеними законодавством на підприємства, стосовно
будь-якої галузі соціального забезпечення, зазначеної в параграфі
1 цієї статті.
4. Ця Конвенція не поширюється ні на соціальні системи для
службовців, ні на спеціальні системи для жертв війни, ні на
системи соціальної та медичної допомоги.
Стаття 3
1. З урахуванням положень параграфа 1 і пункту b) параграфа 3
статті 4 та параграфа 1 статті 9 ця Конвенція застосовується до
осіб, на яких поширюється або поширювалось законодавство одного чи
кількох членів Організації, до членів їхніх родин, а також до
членів цих родин, що втратили годувальника, у всіх випадках, коли
міжнародна система збереження прав, встановлена за цією
Конвенцією, зобов'язує враховувати законодавство іншого члена
Організації, а не того, на чиїй території проживають чи
перебувають відповідні особи.
2. Ця Конвенція не передбачає застосування членом Організації
її положень до осіб, яких з огляду на міжнародні акти вилучено зі
сфери застосування законодавства цього члена Організації.
Стаття 4
1. Члени Організації можуть здійснювати обов'язки, що
випливають з розділів II-VI цієї Конвенції, через дво- чи
багатосторонні акти, які гарантують виконання цих обов'язків на
умовах, визначених за взаємною згодою відповідних членів
Організації.
2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, положення
параграфа 4 статті 7, параграфів 2 і 3 статті 8, параграфів 1 і 4
статті 9, статті 11, статті 12, статті 14 і параграфа 3 статті 18
цієї Конвенції безпосередньо застосовує кожний член Організації з
моменту настання чинності цієї Конвенції для цього члена
Організації.
3. В актах, що згадуються у параграфі 1 цієї статті,
визначаються, зокрема:
a) галузі соціального забезпечення, до яких вони
застосовуються з урахуванням принципу взаємності, зазначеного в
статтях 6 і 10 цієї Конвенції; ці галузі охоплюють принаймні види
допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника та
в разі трудового каліцтва і професійного захворювання, зокрема
допомогу у зв'язку зі смертю, а також, з урахуванням положень
параграфа і статті 10, медичне обслуговування, види допомоги на
випадок хвороби, материнству і у разі трудового каліцтва і
професійного захворювання, крім пенсій і допомоги у разі смерті,
для членів Організації, які мають чинне законодавство в цих
галузях;
b) категорії осіб, до яких вони застосовуються; до них
належать принаймні працівники, які працюють за наймом, охоплюючи,
у разі потреби, працівників прикордонних районів і сезонних
працівників, а також члени їхніх родин і членів тих родин, що
втратили годувальника, котрі є громадянами одного з відповідних
членів Організації;
c) порядок відшкодування виплаченої допомоги та інших витрат,
яких зазнала установа одного члена Організації за рахунок іншого
члена Організації, крім випадків відмови від відшкодування;
d) правила, мета яких уникати неправомірного підсумовування
внесків чи інших виплат і видів допомоги.
Розділ II. Застосовуване законодавство
Стаття 5
1. Ухиляючись від колізії правових норм і небажаних
наслідків, які можуть виникнути для відповідних осіб у зв'язку з
відсутністю захисту чи внаслідок неправомірного підсумовування
внесків або інших виплат та видів допомоги, законодавство,
застосовуване до осіб, на яких поширюється ця Конвенція,
визначається за взаємною згодою відповідних членів Організації
такими правилами:
a) працівники, які звичайно працюють за наймом на території
одного з членів Організації, підпадають під дію його
законодавства, навіть якщо вони проживають чи якщо підприємство,
де вони працюють, юридично зареєстровано на території іншого члена
Організації чи їхній наймач проживає на території іншого члена
Організації;
b) працівники, які працюють не за наймом і звичайно
здійснюють свою діяльність на території одного члена Організації,
підпадають під дію його законодавства, навіть якщо вони проживають
на території іншого члена Організації;
c) працівники, які працюють за наймом і не за наймом на борту
судна, що плаває під прапором одного з членів Організації,
підпадають під дію законодавства цієї держави, навіть якщо вони
проживають або якщо підприємство, де вони працюють, юридично
зареєстровано на території іншого члена Організації чи їхній
наймач проживає на території іншого члена Організації;
d) особи, які не належать до економічно активного населення,
підпадають під дію законодавства того члена Організації, на
території якого вони проживають, тією мірою, наскільки на них
поширюється захист, передбачений пунктами a) і c) цього параграфа.
2. Попри положення пунктів a)-c) параграфа 1 цієї статті,
відповідні члени Організації можуть досягти домовленості про те,
що певні категорії працівників, зокрема працівники, які працюють
не за наймом, підпадають під дію законодавства того члена
Організації, на території якого вони проживають.
3. За взаємною згодою відповідні члени Організації можуть
запроваджувати в інтересах відповідних осіб інші вилучення з
правил, викладених у пункті 1 цієї статті.
Розділ III. Збереження набутих прав
Стаття 6
З урахуванням положень параграфа 3 а) статті 4 цієї Конвенції
кожний член Організації прагне брати участь разом з будь-яким
відповідним членом Організації у системі збереження набутих прав у
будь-якій галузі соціального забезпечення, котра згадується у
параграфі 1 статті 2 цієї Конвенції, стосовно якої кожний з членів
Організації має чинне законодавство щодо осіб, котрі послідовно чи
по черзі підпадають під дію законодавства зазначених членів
Організації.
Стаття 7
1. Система збереження набутих прав, згадана у статті 6 цієї
Конвенції, передбачає потрібне підсумовування періодів
страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи
проживання, залежно від випадку, нагромаджених на підставі
законодавства відповідних членів Організації, в цілях:
a) участі у добровільному страхуванні або продовження участі
у страхуванні за власним розсудом, у разі потреби;
b) набуття, збереження чи поновлення прав та, у відповідному
випадку, обчислення допомоги.
2. Періоди, нагромаджені на підставі законодавства двох чи
більше членів Організації, враховуються лише один раз.
3. Відповідні члени Організації за взаємною згодою
запроваджують у разі потреби спеціальні правила підсумовування
різного роду періодів, що надають право на допомогу за
спеціальними системами.
4. У разі, коли в особи нагромаджені періоди на підставі
законодавства трьох чи більше членів Організації, що є сторонами
різних дво- чи багатосторонніх актів, кожний член Організації, для
якого водночас є чинними два або кілька відповідних актів,
підсумовує, наскільки це потрібно, ці періоди відповідно до
положень вищезгаданих актів з метою набуття, збереження чи
поновлення прав на допомогу.
Стаття 8
1. До того ж система забезпечення набутих прав, згадана у
статті 6 цієї Конвенції, визначає порядок надання:
a) допомоги по інвалідості, старості та у разі втрати
годувальника;
b) допомоги у разі професійного захворювання, а також, при
потребі, пропорційний розподіл пов'язаних із цим витрат.
2. У випадку, зазначеному в параграфі 4 статті 7 цієї
Конвенції, кожний член Організації, для якого водночас є чинними
два чи більше відповідних актів, запроваджує положення цих актів
для потреб обчислення допомог, наданих згідно з його
законодавством, беручи до уваги періоди, підсумовані на підставі
законодавств відповідних членів Організації.
3. Якщо член Організації, запроваджуючи положення параграфа 2
цієї статті, повинен на підставі двох або кількох дво- чи
багатосторонніх актів надати одній і тій самій особі допомоги
однакового виду, то він зобов'язаний надати лише допомоги, які
найбільшою мірою відповідають інтересам цієї особи, у розмірах,
встановлених при початковому призначенні цих допомог.
4. Незалежно від положень параграфа 2 цієї статті відповідні
члени Організації можуть, у разі потреби, взяти за згодою
додаткові положення для обчислення зазначених у параграфі 3
допомог.
Розділ IV. Збереження прав і виплачування допомоги
Стаття 9
1. Кожний член Організації гарантує виплачування грошової
допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати годувальника,
пенсій у разі трудового каліцтва, а також особам, які є
громадянами будь-якої держави-члена Організації, біженцями чи
особами без громадянства, незалежно від місця їхнього проживання,
з урахуванням заходів, яких, при потребі, буде вжито з цією метою
за згодою між членами Організації чи з відповідними державами.
2. Незалежно від положень параграфа 1 цієї статті, відповідні
члени Організації, що беруть участь у системі збереження набутих
прав, згаданій у статті 6 цієї Конвенції, можуть домовитися
гарантувати надання видів допомоги, зазначених у попередньому
параграфі, правочинним особам, які проживають на території не
того, що є компетентним, а іншого члена Організації, в рамках дво-
або багатосторонніх угод, згаданих у параграфі 1 статті 4 цієї
Конвенції.
3. До того ж, стосовно не обумовлених сплачуванням внесків
допомог відповідні члени Організації визначають за взаємною згодою
умови, за яких гарантується виплачування цих видів допомоги
правочинним особам, які проживають на території не того, що є
компетентним, а іншого члена Організації, незалежно від положень
параграфа 1 цієї статті.
4. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті можуть не
поширюватися на:
a) спеціальні не обумовлені сплачуванням внесків види
допомоги, що призначаються для матеріальної підтримки або у
випадках злиденності;
b) види допомоги, що призначаються відповідно до перехідних
систем.
Стаття 10
1. Крім того, відповідні члени Організації прагнуть до участі
в системі збереження прав, набутих на підставі їхнього
законодавства, з урахуванням положень розділу III цієї Конвенції,
у кожній з нижчеперелічених галузей соціального забезпечення,
відносно яких кожен з цих членів Організації має чинне
законодавство: медичне обслуговування, допомога у випадку хвороби,
допомога по материнству і допомога у разі каліцтва, крім пенсій і
допомоги в разі смерті. Ця система гарантує виплачування цих видів
допомоги особам, які проживають чи перебувають на території
будь-якого іншого, а не компетентного члена Організації, на умовах
і в межах, визначених за взаємною згодою відповідних членів
Організації.
2. Якщо передбачений параграфом 1 цієї статті принцип
взаємності не забезпечується чинним законодавством, він може
забезпечуватися заходами, яких вживатиме член Організації, щоб
гарантувати відповідність наданих ним допомог до тих допомог, що
надаються на підставі законодавства іншого члена Організації, за
згодою цього члена Організації.
3. З урахуванням положень розділу III цієї Конвенції
відповідні члени Організації прагнуть брати участь у системі
збереження прав, набутих на підставі їхнього законодавства
відносно кожної з нижчеперелічених галузей соціального
забезпечення, щодо яких кожен з цих членів Організації має чинне
законодавство: допомога по безробіттю, родинна допомога і,
незалежно від положень параграфа 1 статті 9 цієї Конвенції та
параграфа 1 цієї статті, допомога на реабілітацію. Ця система
гарантує виплачування таких видів допомоги особам, які проживають
на території одного з цих членів Організації, а не на території
компетентного члена Організації, на умовах і в межах, визначених
за взаємною згодою відповідних членів Організації.
Стаття 11
Правила перерахунку допомоги, передбачені законодавством
члена Організації застосовуються до тих допомог, які підлягають
виплачуванню за цим законодавством на підставі положень цієї
Конвенції.
Розділ V. Адміністративна допомога та допомога
особам, на яких поширюється ця Конвенція
Стаття 12
1. Відомства та установи членів Організації надають взаємну
допомогу з метою сприяння застосуванню цієї Конвенції і
відповідного національного законодавства.
2. Адміністративна взаємодопомога цих відомств і установ
надається в принципі безплатно. Проте члени Організації можуть
домовитися про відшкодування певних витрат.
3. Відомства, установи та юридичні інстанції одного члена
Організації не мають права відмовляти у розгляді поданих їм заяв
чи інших документів на тій підставі, що вони укладені офіційною
мовою іншої держави члена Організації.
Стаття 13
1. У разі, коли людина, яка звертається по допомогу, проживає
на території не того, що є компетентним, а іншого члена
Організації, вона може на законній підставі подати свою заяву до
установи за місцем свого проживання, яка надішле її в установу
(установи), зазначену в заяві.
2. Заяви, прохання чи скарги, які повинні бути подані в
строк, передбачений законодавством одного члена Організації, до
відомства, установи чи юридичної інстанції цього члена
Організації, за умови дотримання цих строків, приймають відомство,
установа чи юридична інстанція іншого члена Організації, на
території якого проживає той, хто звертається по допомогу. У цьому
разі відомство, установа чи юридична інстанція, які отримали
заяву, прохання чи скаргу, негайно надсилають їх відомству,
установі чи юридичній інстанції першого члена Організації. Дата
подання заяви, прохання чи скарги відомству, установі чи юридичній
інстанції другого члена Організації вважається датою їх подання
органові чи юридичній інстанції для розгляду.
3. За угодою між відповідними членами Організації
виплачування допомоги, наданої членом Організації правочинній
особі, яка проживає або тимчасово перебуває на території іншого
члена Організації, може здійснюватись безпосередньо через
установу, що проводить такі виплати, або за посередництвом
установи, призначеної цим членом Організації, за місцем проживання
чи тимчасового перебування правочинної особи.
Стаття 14
Кожний член Організації сприяє розвиткові соціальних служб,
покликаних надавати особам, на яких поширюється ця Конвенція,
особливо працівникам, допомогу в їхніх відносинах з відомствами,
установами та юридичними інстанціями, зокрема, щодо надання та
отримання належної їм допомоги і здійснення їхнього права на
оскарження, а також для сприяння їхньому добробуту і добробуту
їхніх родин.
Розділ VI. Різні положення
Стаття 15
За винятком допомоги по інвалідності, старості, у разі втрати
годувальника або у разі професійного захворювання, витрати за
якими розподіляються пропорційно між двома чи більше членами
Організації, ця Конвенція не передбачає і не зберігає права на
отримання кількох допомог одного й того самого виду, яке виникло
на підставі одного й того самого періоду обов'язкового
страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи
проживання.
Стаття 16
1. Виплачена допомога та інші витрати, яких зазнала установа
держави-члена Організації за рахунок установи іншого члена
Організації, відшкодовуються згідно з процедурами, встановленими
за взаємною згодою цих членів Організації, крім випадків, коли
ухвалено рішення про несплачування відшкодування.
2. Перекази сум, що випливають із застосування цієї
Конвенції, проводяться у разі потреби, згідно з чинними угодами
між відповідними членами Організації в момент переказу. За
відсутності таких угод потрібний порядок визначається на основі
взаємної домовленості.
Стаття 17
1. Члени Організації можуть робити вилучення з положень цієї
Конвенції за допомогою спеціальних угод в рамках дво- та
багатосторонніх актів, укладених між двома чи більше державами за
умови, що вони не порушують прав і обов'язків інших членів
Організації та регулюють збереження прав у положеннях, які загалом
принаймні такі ж сприятливі, як і положення цієї Конвенції.
2. Вважається, що член Організації виконує положення
параграфа 1 статті 9 і положення статті 11 цієї Конвенції,
a) якщо він на дату її ратифікації гарантує виплату
відповідних видів допомоги в значному розмірі, передбаченому його
законодавством, усім правочинним особам, незалежно від їхнього
громадянства і місця проживання;
b) якщо він здійснює положення параграфа 1 статті 9 і статті
11 на основі дво- чи багатосторонніх актів, згаданих у параграфі 1
статті 4 цієї Конвенції.
3. Кожний член Організації, який скористався положеннями
параграфа 2 цієї статті, у своїх доповідях про застосування цієї
Конвенції, поданих відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної
організації праці ( 993_154 ), зазначає, що:
a) і надалі залишаються причини, які спонукали його діяти
таким чином; або
b) він відмовляється, починаючи із зазначеної дати, від права
застосовувати положення вищезгаданого параграфа цієї статті.
Стаття 18
1. Ця Конвенція не надає будь-якого права на допомогу щодо
періоду, що передував настанню її чинності для відповідного члена
Організації.
2. Для потреб застосування положень цієї Конвенції всі
періоди страхування, роботи за наймом, професійної діяльності чи
проживання, нагромаджені відповідно до законодавства члена
Організації до дати настання для відповідного члена Організації
чинності системи збереження набутих прав, згаданих у статті 6 цієї
Конвенції, враховуються для мети встановлення прав відповідно до
цієї системи, починаючи з дати настання її чинності, за умови
дотримання спеціальних положень, які передбачаються відповідними
членами Організації.
3. Будь-яка допомога, зазначена в параграфі 1 статті 9 цієї
Конвенції, яка не виплачувалася або виплачування якої було
припинено на тій підставі, що особа, яка звертається по допомогу,
проживає на території не того, що є компетентним, а іншого члена
Організації, на прохання цієї особи виплачується або її
виплачування поновлюється з дня настання чинності Конвенції в
компетентній державі-члені або з дня настання її чинності в
державі-члені, громадянином якої є відповідна особа, залежно від
того, де вона згодом набуде чинності, якщо тільки відповідна особа
раніше не отримала одноразової грошової винагороди замість цієї
допомоги. Положення законодавства компетентної держави-члена щодо
строку давності прав не є перешкодою для правочинної особи, що
подала клопотання протягом двох років з цього дня чи з дня набуття
чинності заходів, передбачених параграфом 1 статті 9, залежно від
випадку.
4. Відповідні члени Організації за взаємною згодою
визначають, якою мірою система збереження набутих прав, згадана у
статті 6 цієї Конвенції, поширюється на випадки, що трапилися до
настання чинності цієї системи для цих членів Організації.
Стаття 19
1) Денонсація Конвенції з боку члена Організації не порушує
його обов'язків щодо випадків, які трапилися до дати настання
чинності денонсації.
2) Набуті права, які зберігаються за цією Конвенцією, не
втрачаються через її денонсацію з боку члена Організації; їхнє
подальше збереження після дати настання чинності денонсації
визначатиметься дво- чи багатосторонніми актами в галузі
соціального забезпечення, укладеними цим членом Організації, або,
у разі відсутності таких актів, законодавством члена Організації.
Стаття 20
1. Ця Конвенція на підставі положень, викладених у подальших
параграфах цієї статті, переглядає Конвенцію 1935 року про
збереження за мігрантами пенсійних прав (48) ( 993_153 ).
2. Набуття чинності Конвенцією для будь-якого члена
Організації, пов'язаного обов'язками за Конвенцією 1935 року про
збереження за мігрантами пенсійних прав ( 993_153 ), не спричиняє,
ipso jure, негайну денонсацію останньої.
3. Проте Конвенція 1935 року про збереження за мігрантами
пенсійних прав ( 993_153 ) втрачає свою чинність у зносинах членів
Організації, які її ратифікували, в міру настання чинності в їхніх
відносинах системи збереження набутих прав відповідно до статті 6
цієї Конвенції.
Стаття 21
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 22
1. Ця Конвенція є чинною тільки для тих членів Організації,
документи про ратифікацію яких зареєстровані Генеральним
директором.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати
реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 23
1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду від дня, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
направленим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік від
дати реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і
протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі
десяти років не скористається передбаченим у цій статті правом на
денонсацію, буде зв'язаний цією Конвенцією на наступні десять
років, і надалі зможе денонсувати її після закінчення кожного
десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.
Стаття 24
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв і актів про денонсацію, отриманих
ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 25
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про
ратифікацію, заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до
положень попередніх статей.
Стаття 26
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 27
1. У разі якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка
повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій
конвенції не буде передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 34, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) від дати настання чинності нової, перглянутої конвенції цю
Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою
та за змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували,
але не ратифікували переглянуту конвенцію.
Стаття 28
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 11 серпня 1986 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
об установлении международной системы сохранения прав
в области социального обеспечения
N 157
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 2 июня 1982 года на 68-ю сессию,
напоминая принципы, закрепленные в Конвенции 1962 года о
равноправии в области социального обеспечения ( 993_017 ), которые
касаются не только равенства обращения, но и сохранения
приобретаемых и приобретенных прав,
считая необходимым предусмотреть применение принципов
сохранения приобретаемых и приобретенных прав в отношении всех
отраслей социального обеспечения, на которые распространяется
Конвенция 1952 года о минимальных нормах социального обеспечения
( 993_011 ),
постановив принять ряд предложений о сохранении прав
трудящихся мигрантов в области социального обеспечения (пересмотр
Конвенции 48 ( 993_153 ), что является пунктом 4 повестки дня
сессии,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает 21 июня 1982 года нижеследующую конвенцию, которая
будет называться Конвенцией 1982 года о сохранении прав в области
социального обеспечения.
Раздел 1. Общие положения
Статья 1
Для целей настоящей Конвенции:
а) термин "государство-член" означает любое государство-член
Международной организации труда, для которого настоящая Конвенция
имеет обязательную силу;
b) термин "законодательство" включает законы и постановления,
а также правила в области социального обеспечения;
с) термин "компетентное государство-член" означает
государство-член, по законодательству которого соответствующее
лицо может обратиться за пособием;
d) термин "учреждение" означает орган или ведомство,
непосредственно отвечающее за полное или частичное применение
законодательства государства-члена;
е) термин "беженец" имеет то же значение, что и в статье 1
Конвенции от 28 июля 1951 года о статусе беженцев ( 995_011 ) и в
пункте 2 статьи 1 Протокола от 31 января 1967 года о статусе
беженцев ( 995_363 );
f) термин "лицо без гражданства" имеет то же значение, что и
в статье 1 Конвенции от 28 сентября 1954 года о статусе апатридов
( 995_232 );
g) термин "члены семьи" означает лиц, определяемых или
признаваемых в качестве таковых или в качестве членов домашнего
хозяйства на основании законодательства, по которому
соответственно назначаются или выплачиваются пособия, или лиц,
определяемых по взаимному соглашению соответствующих
государств-членов; однако, если законодательством членами семьи
или домашнего хозяйства признаются только лица, проживающие
совместно с соответствующим лицом, то это условие считается
выполненным в отношении лиц, состоящих на иждивении
соответствующего лица;
h) термин "лица, потерявшие кормильца", означает лиц,
определяемых или признаваемых таковыми по законодательству, в
соответствии с которым назначаются пособия; в случаях, когда по
этому законодательству в качестве потерявших кормильца
рассматриваются только лица, проживавшие с умершим, это условие
будет считаться выполненным в отношении лиц, состоявших на его
иждивении:
i) термин "проживание" означает обычное проживание;
j) термин "пребывание" означает временное пребывание;
k) термин "периоды страхования" означает периоды уплаты
взносов, работы по найму, профессиональной деятельности или
проживания, определяемые или признаваемые периодами страхования на
основании законодательства, в соответствии с которым они
приобретены, а также любые другие периоды, приравненные по этому
законодательству к периодам страхования;
l) термины "периоды работы по найму" и "периоды
профессиональной деятельности" означают периоды, определяемые или
признаваемые в качестве таковых законодательством, в соответствии
с которым они были приобретены, а также любые другие периоды,
признаваемые этим законодательством соответственно эквивалентными
периодам работы по найму или профессиональной деятельности;
m) термин "периоды проживания" означает периоды проживания,
определяемые или признаваемые в качестве таковых
законодательством, в соответствии с которым они приобретены;
n) термин "не обусловленный уплатой взносов" распространяется
на пособия, назначение которых не зависит ни от прямого
финансового участия подлежащих обеспечению лиц или их нанимателя,
ни от наличия стажа профессиональной деятельности, а также на
системы, предоставляющие исключительно такие пособия;
о) термин "пособия, назначаемые по переходным системам",
охватывает пособия, назначаемые лицам, возраст которых на день
вступления в силу применяемого законодательства превышает
установленный, а также пособия, назначаемые как переходная мера с
учетом событий, имевших место, или периодов, приобретенных за
пределами существующих границ территории государства-члена.
Статья 2
1. С учетом положений пункта 1 и подпункта 3 "о" статьи 4
настоящая Конвенция распространяется на те из нижеперечисленных
отраслей социального обеспечения, в отношении которых
государство-член имеет действующее законодательство:
а) медицинское обслуживание;
b) пособия по болезни;
с) пособия по материнству;
d) пособия по инвалидности;
e) пособия по старости;
f) пособия по потере кормильца;
g) пособия в случае трудового увечья и профессионального
заболевания;
h) пособия по безработице;
i) семейные пособия.
2. Настоящая Конвенция распространяется на пособия по
реабилитации, предусмотренные законодательством, относящимся к
любой из отраслей социального обеспечения, указанных в пункте 1
настоящей статьи.
3. Настоящая Конвенция распространяется на все общие и
специальные системы социального обеспечения как обусловленные, так
и не обусловленные уплатой взносов, а также на системы, связанные
с обязательствами, возложенными законодательством на
предпринимателей, в отношении любой отрасли социального
обеспечения, указанной в пункте 1 настоящей статьи.
4. Настоящая Конвенция не распространяется ни на специальные
системы для служащих, ни на специальные системы для жертв войны,
ни на системы социальной и медицинской помощи.
Статья 3
1. С учетом положений пункта 1 и пункта 3 "b" статьи 4 и
пункта 1 статьи 9 настоящая Конвенция применяется к лицам, на
которых распространяется или распространялось законодательство
одного или нескольких государств-членов, к членам их семей, а
также к членам этих семей, потерявшим кормильца, во всех случаях,
когда международная система сохранения прав, установленная
настоящей Конвенцией, обязывает учитывать законодательство другого
государства-члена, а не того, на территории которого проживают или
пребывают соответствующие лица.
2. Настоящей Конвенцией не предусматривается применение
государством-членом ее положений к лицам, которые в силу
международных актов исключены из сферы применения законодательства
этого государства-члена.
Статья 4
1. Государства-члены могут осуществлять вытекающие из
разделов II-VI настоящей Конвенции обязательства посредством дву-
или многосторонних актов, гарантирующих выполнение этих
обязательств на условиях, определяемых по взаимному соглашению
соответствующих государств-членов.
2. Независимо от положений пункта 1 настоящей статьи,
положения пункта 4 статьи 7, пунктов 2 и 3 статьи 8, пунктов 1 и 4
статьи 9, статьи 11, статьи 12, статьи 14 и пункта 3 статьи 18
настоящей Конвенции непосредственно применяются каждым
государством-членом с момента вступления настоящей Конвенции в
силу для данного государства-члена.
3. В актах, упомянутых в пункте 1 настоящей статьи,
определяются в частности:
а) отрасли социального обеспечения, к которым они применяются
с учетом принципа взаимности, указанного в статьях 6 и 10
настоящей Конвенции; эти отрасли включают по меньшей мере пособия
по инвалидности, старости, потере кормильца и в случае трудового
увечья и профессионального заболевания, в том числе пособия по
случаю смерти, а также, с учетом положений пункта 1 статьи 10,
медицинское обслуживание, пособия по болезни, материнству и по
случаю трудового увечья и профессионального заболевания, кроме
пенсий и пособий в случае смерти, для государств-членов, имеющих
действующее законодательство в этих отраслях;
b) категории лиц, к которым они применимы; к ним относятся по
меньшей мере работающие по найму трудящиеся (включая, при
необходимости, трудящихся пограничных районов и сезонных рабочих),
а также члены их семей и члены этих семей, потерявшие кормильца,
которые являются гражданами одного из соответствующих
государств-членов или беженцами, или лицами без гражданства,
проживающими на территории одного из этих государств-членов;
с) порядок возмещения выплаченных пособий и других расходов,
понесенных учреждением одного государства-члена за счет другого
государства-члена, кроме случаев отказа от возмещения;
d) правила, цель которых избежать неправомерного суммирования
взносов или других выплат и пособий.
Раздел II. Применяемое законодательство
Статья 5
1. Во избежание коллизии правовых норм и нежелательных
последствий, которые могут возникнуть для соответствующих лиц,
либо в связи с отсутствием защиты, либо в результате
неправомерного суммирования взносов или других выплат и пособий,
законодательство, применяемое к лицам, на которых распространяется
настоящая Конвенция, определяется по взаимному соглашению
соответствующих государств-членов следующими правилами:
а) трудящиеся, обычно работающие по найму на территории
одного из государств-членов, подпадают под действие
законодательства этого государства-члена, даже если они проживают
или если предприятие, где они работают, юридически
зарегистрировано на территории другого государства-члена или их
наниматель проживает на территории другого государства-члена;
b) трудящиеся, работающие не по найму и обычно осуществляющие
свою деятельность на территории одного из государств-членов,
подпадают под действие законодательства этого государства-члена,
даже если они проживают на территории другого государства-члена;
с) трудящиеся, работающие по найму и работающие не по найму
на борту судна, плавающего под флагом одного из государств-членов,
подпадают под действие законодательства этого государства-члена,
даже если они проживают или если предприятие, где они работают,
юридически зарегистрировано на территории другого
государства-члена или их наниматель проживает на территории
другого государства-члена;
d) лица, не относящиеся к экономически активному населению,
подпадают под действие законодательства того государства-члена, на
территории которого они проживают, в той мере, в какой на них
распространяется защита, предусмотренная подпунктами а-с
настоящего пункта.
2. Несмотря на положения подпунктов а-с пункта 1 настоящей
статьи, соответствующие государства-члены могут достичь
договоренности о том, что определенные категории трудящихся, в
частности трудящиеся, работающие не по найму, подпадают под
действие законодательства того государства-члена, на территории
которого они проживают.
3. По взаимному соглашению соответствующие государства-члены
могут устанавливать в интересах соответствующих лиц другие
исключения из правил, изложенных в пункте 1 настоящей статьи.
Раздел III. Сохранение приобретаемых прав
Статья 6
С учетом положений пункта 3 а статьи 4 настоящей Конвенции
каждое государство-член стремится принимать участие вместе с любым
другим соответствующим государством-членом в системе сохранения
приобретаемых прав в отношении любой отрасли социального
обеспечения, упомянутой в пункте 1 статьи 2 настоящей Конвенции,
по которой каждое из государств-членов имеет действующее
законодательство, касающееся лиц, последовательно или поочередно
подпадающих под действие законодательства указанных
государств-членов.
Статья 7
1. Система сохранения приобретаемых прав, упомянутая в статье
6 настоящей Конвенции, предусматривает в необходимой мере
суммирование периодов страхования, работы по найму,
профессиональной деятельности или проживания, в зависимости от
случая, накопленных на основании законодательств соответствующих
государств-членов, в целях:
а) участия в добровольном страховании или продления участия в
страховании по собственному усмотрению, по мере необходимости;
b) приобретения, сохранения или возобновления прав и, в
соответствующем случае, исчисления пособий.
2. Периоды, накопленные одновременно на основании
законодательств двух или более государств-членов, учитываются
только один раз.
3. Соответствующие государства-члены по взаимному соглашению
устанавливают при необходимости специальные правила суммирования
различных по характеру периодов и периодов, дающих право на
пособия по специальным системам.
4. В случаях, когда лицом накоплены периоды на основании
законодательств трех или более государств-членов, являющихся
сторонами различных дву- или многосторонних актов, каждое
государство-член, для которого одновременно имеют обязательную
силу два или несколько соответствующих акта, суммирует, в
необходимой мере, эти периоды в соответствии с положениями
вышеупомянутых актов для целей приобретения, сохранения или
возобновления прав на пособия.
Статья 8
1. Кроме того, система сохранения приобретаемых прав,
упомянутая в статье 6 настоящей Конвенции, определяет порядок
предоставления:
а) пособий по инвалидности, старости и потере кормильца;
b) пособий в случае профессионального заболевания, а также,
по мере необходимости, пропорциональное распределение связанных с
этим расходов.
2. В случае, указанном в пункте 4 статьи 7 настоящей
Конвенции, каждое государство-член, для которого одновременно
имеют обязательную силу два или несколько соответствующих акта,
применяет положения этих актов для целей исчисления пособий,
предоставляемых согласно его законодательству, принимая во
внимание периоды, суммированные на основании законодательств
соответствующих государств-членов.
3. Если государство-член, применяя положения пункта 2
настоящей статьи, должно на основании двух или нескольких дву- или
многосторонних актов предоставить одному и тому же лицу пособия
одинакового характера, то оно обязано предоставить только пособия,
в наибольшей степени отвечающие интересам данного лица, в
размерах, установленных при первоначальном назначении этих
пособий.
4. Независимо от положений пункта 2 настоящей статьи
соответствующие государства-члены могут, при необходимости,
принять по соглашению дополнительные положения для исчисления
указанных в пункте 2 пособий.
Раздел IV. Сохранение приобретенных прав и выплата пособий
за границей
Статья 9
1. Каждое государство-член гарантирует выплату денежных
пособий по инвалидности, старости, потере кормильца, пенсий в
случае трудового увечья, а также пособий в случае смерти, право на
которые приобретено по его законодательству, правомочным лицам,
являющимся гражданами какого-либо государства-члена, беженцами или
лицами без гражданства, независимо от места их проживания, с
учетом мер, которые, при необходимости, будут приняты в этих целях
по соглашению между государствами-членами или с соответствующими
государствами.
2. Независимо от положений пункта 1 настоящей статьи,
соответствующие государства-члены, участвующие в системе
сохранения приобретаемых прав, упомянутой в статье 6 настоящей
Конвенции, могут прийти к соглашению гарантировать предоставление
пособий, указанных в предыдущем пункте, правомочным лицам,
проживающим на территории не компетентного, а другого
государства-члена, в рамках дву- или многосторонних соглашений,
упомянутых в пункте 1 статьи 4 настоящей Конвенции.
3. Кроме того, в случае не обусловленных уплатой взносов
пособий соответствующие государства-члены определяют по взаимному
соглашению условия, при которых гарантируется выплата этих пособий
правомочным лицам, проживающим на территории не компетентного, а
другого государства-члена, независимо от положений пункта 1
настоящей статьи.
4. Положения пунктов 1 и 2 настоящей статьи могут не
распространяться на:
а) специальные не обусловленные уплатой взносов пособия,
назначаемые в порядке вспомоществования или в случаях нуждаемости;
b) пособия, назначаемые в соответствии с переходными
системами.
Статья 10
1. Кроме того, соответствующие государства-члены стремятся
принимать участие в системе сохранения прав, приобретенных на
основании их законодательства, с учетом положений раздела III
настоящей Конвенции, в области каждой из нижеперечисленных
отраслей социального обеспечения, в отношении которых каждое из
этих государств-членов имеет действующее законодательство:
медицинское обслуживание, пособия по болезни, пособия по
материнству и пособия в случае трудового увечья, кроме пенсий и
пособий в случае смерти. Эта система гарантирует выплату таких
пособий лицам, проживающим или пребывающим на территории любого
другого, а не компетентного государства-члена, на условиях и в
пределах, определяемых по взаимному соглашению соответствующих
государств-членов.
2. Если предусмотренный пунктом 1 настоящей статьи принцип
взаимности не обеспечивается действующим законодательством, то он
может обеспечиваться мерами, принимаемыми государством-членом,
чтобы гарантировать соответствие предоставляемых им пособий
пособиям, предоставляемым на основании законодательства другого
государства-члена, при согласии этого государства-члена.
3. С учетом положений раздела III настоящей Конвенции
соответствующие государства-члены стремятся принимать участие в
системе сохранения прав, приобретенных на основании их
законодательства, в области каждой из нижеперечисленных отраслей
социального обеспечения, в отношении которых каждое из этих
государств-членов имеет действующее законодательство: пособия по
безработице, семейные пособия и, независимо от положений пункта 1
статьи 9 настоящей Конвенции и пункта 1 настоящей статьи, пособия
по реабилитации. Эта система гарантирует выплату таких пособий
лицам, проживающим на территории одного из этих государств-членов,
а не на территории компетентного государства-члена, на условиях и
в пределах, определяемых по взаимному соглашению соответствующих
государств-членов.
Статья 11
Правила перерасчета пособий, предусмотренные
законодательством государства-члена, применяются к пособиям,
подлежащим выплате по этому законодательству на основании
положений настоящей Конвенции.
Раздел V. Административная взаимопомощь и помощь лицам,
на которых распространяется настоящая Конвенция
Статья 12
1. Ведомства и учреждения государств-членов оказывают
взаимную помощь в целях содействия применению настоящей Конвенции
и соответствующего национального законодательства.
2. Административная взаимопомощь этих ведомств и учреждений
предоставляется в принципе бесплатно. Однако государства-члены
могут договариваться о возмещении определенных расходов.
3. Ведомства, учреждения и юридические инстанции одного
государства-члена не вправе отказывать в рассмотрении
представленных им заявлений или других документов на том
основании, что они составлены на официальном языке другого
государства-члена.
Статья 13
1. В случае, когда обращающийся за пособием проживает на
территории не компетентного, а другого государства-члена, он может
на законном основании подать свое заявление в учреждение по месту
своего проживания, которое направит его в учреждение (учреждения),
указанное в заявлении.
2. Заявления, просьбы или жалобы, которые должны быть
представлены в сроки, предусмотренные законодательством одного
государства-члена, ведомству, учреждению или юридической инстанции
этого государства-члена, при условии соблюдения этих сроков,
принимаются ведомством, учреждением или юридической инстанцией
другого государства-члена, на территории которого проживает
обращающийся за пособием. В этом случае ведомство, учреждение или
юридическая инстанция, получившие заявление, просьбу или жалобу,
безотлагательно направляют их ведомству, учреждению или
юридической инстанции первого государства-члена. Дата
представления заявления, просьбы или жалобы ведомству, учреждению
или юридической инстанции второго государства-члена считается
датой их подачи органу, учреждению или юридической инстанции для
их рассмотрения.
3. По соглашению между соответствующими государствами-членами
выплата пособий, предоставляемых государством-членом правомочному
лицу, проживающему или временно пребывающему на территории другого
государства-члена, может осуществляться либо непосредственно
учреждением, производящим такие выплаты, либо при посредничестве
учреждения, назначенного этим государством-членом, по месту
проживания или временного пребывания правомочного лица.
Статья 14
Каждое государство-член содействует развитию социальных
служб, призванных оказывать лицам, на которых распространяется
настоящая Конвенция, особенно трудящимся мигрантам, помощь в их
сношениях с ведомствами, учреждениями и юридическими инстанциями,
в частности, что касается предоставления и получения причитающихся
им пособий и осуществления их права на обжалование, а также для
содействия их благосостоянию и благосостоянию их семей.
Раздел VI. Различные положения
Статья 15
За исключением пособий по инвалидности, старости, потере
кормильца или в случае профессионального заболевания, расходы по
которым распределяются пропорционально между двумя или более
государствами-членами, настоящая Конвенция не предусматривает и не
сохраняет права на получение нескольких пособий одного и того же
вида, которое возникло на основе одного и того же периода
обязательного страхования, работы по найму, профессиональной
деятельности или проживания.
Статья 16
1. Выплаченные пособия и другие расходы, понесенные
учреждением государства-члена за счет учреждения другого
государства-члена, возмещаются в соответствии с процедурами,
устанавливаемыми по взаимному соглашению этих государств-членов,
кроме случаев, когда принято решение о невыплате возмещения.
2. Переводы сумм, вытекающих из применения настоящей
Конвенции, производятся, при необходимости, согласно действующим
соглашениям между соответствующими, государствами-членами в момент
перевода. При отсутствии таких соглашений, необходимый порядок
определяется на основе взаимной договоренности.
Статья 17
1. Государства-члены могут делать изъятия из положений
настоящей Конвенции посредством специальных соглашений в рамках
дву- и многосторонних актов, заключенных между двумя или более
государствами-членами, при условии, что они не затрагивают прав и
обязанностей других государств-членов и регулируют сохранение прав
в положениях, которые в целом являются по меньшей мере такими же
благоприятными, как положения настоящей Конвенции.
2. Считается, что государство-член выполняет положения пункта
1 статьи 9 и положения статьи 11 настоящей Конвенции,
а) если оно на дату ее ратификации гарантирует выплату
соответствующих пособий в значительном размере; предусмотренном
его законодательством, всем правомочным лицам, независимо от их
гражданства и места проживания;
b) если оно осуществляет положения пункта 1 статьи 9 и статьи
11 на основе дву- или многосторонних актов, упомянутых в пункте 1
статьи 4 настоящей Конвенции.
3. Каждое государство-член, воспользовавшееся положениями
пункта 2 настоящей статьи, в своих докладах о применении настоящей
Конвенции, представляемых в соответствии со статьей 22 Устава
Международной организации труда ( 993_154 ), указывает, что
а) продолжают существовать причины, побудившие его поступить
таким образом; или
b) оно отказывается, начиная с указанной даты, от права
применять положения вышеупомянутого пункта настоящей статьи.
Раздел VII. Переходные и заключительные положения
Статья 18
1. Настоящая Конвенция не предоставляет какого-либо права на
пособия в отношении периода, предшествовавшего ее вступлению в
силу для соответствующего государства-члена.
2. В целях применения положений настоящей Конвенции все
периоды страхования, работы по найму, профессиональной
деятельности или проживания, накопленные в соответствии с
законодательством государства-члена до даты вступления для
соответствующего государства-члена в силу системы сохранения
приобретаемых прав, упомянутых в статье 6 настоящей Конвенции,
учитываются для целей установления прав в соответствии с этой
системой, начиная с даты ее вступления в силу, при условии
соблюдения специальных положений, которые предусматриваются, при
необходимости, соответствующими государствами-членами.
3. Любое пособие, указанное в пункте 1 статьи 9 настоящей
Конвенции, которое не выплачивалось или выплата которого была
приостановлена на том основании, что обращающееся за пособием лицо
проживает на территории не компетентного, а другого
государства-члена, по просьбе этого лица выплачивается или его
выплата возобновляется со дня вступления Конвенции в силу в
компетентном государстве-члене или со дня ее вступления в силу в
государстве-члене, гражданином которого является соответствующее
лицо, в зависимости от того, где она позднее вступит в силу, если
только соответствующее лицо ранее не получило единовременного
денежного вознаграждения вместо этого пособия. Положения
законодательства компетентного государства-члена, касающиеся
сроков давности прав, не являются препятствием для правомочного
лица, представившего ходатайство в течение двух лет с этого дня
или со дня вступления в силу мер, предусмотренных пунктом 1 статьи
9, в зависимости от случая.
4. Соответствующие государства-члены по взаимному соглашению
определяют степень, в которой система сохранения приобретаемых
прав, упомянутая в статье 6 настоящей Конвенции, распространяется
на случаи, имевшие место до вступления в силу данной системы для
этих государств-членов.
Статья 19
1. Денонсация Конвенции государством-членом не затрагивает
его обязательств в отношении случаев, имевших место до даты
вступления денонсации в силу.
2. Приобретаемые права, которые сохраняются в силу настоящей
Конвенции, не утрачиваются в результате ее денонсации
государством-членом; их последующее сохранение после даты
вступления в силу денонсации будет определяться дву- или
многосторонними актами в области социального обеспечения,
заключенными этими государством-членом, или, в случае отсутствия
таких актов, законодательством этого государства-члена.
Статья 20
1. Настоящая Конвенция на основании положений, изложенных в
последующих пунктах настоящей статьи, пересматривает Конвенцию
1935 года о сохранении за мигрантами пенсионных прав (48)
( 993_153 ).
2. Вступление Конвенции в силу для любого государства-члена,
связанного обязательствами по Конвенции 1935 года о сохранении за
мигрантами пенсионных прав ( 993_153 ), не влечет, ipso jure,
незамедлительную денонсацию последней.
3. Однако Конвенция 1935 года о сохранении за мигрантами
пенсионных прав ( 993_153 ) утрачивает свою силу в сношениях
ратифицировавших ее государств-членов по мере вступления в силу в
их сношениях системы сохранения приобретаемых прав в соответствии
со статьей 6 настоящей Конвенции.
Статья 21
Официальные грамоты о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 22
1. Настоящая Конвенция имеет обязательную силу только для тех
членов Международной организации труда, ратификационные грамоты
которых зарегистрированы Генеральным директором.
2. Она вступит в силу через двенадцать месяцев после даты
регистрации Генеральным директором ратификационных грамот двух
членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступит в силу для
каждого члена Организации через двенадцать месяцев после даты
регистрации его ратификационной грамоты.
Статья 23
1. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, по истечении десяти лет со дня ее первоначального
вступления в силу может денонсировать ее заявлением о денонсации,
направленным Генеральному директору Международного бюро труда и
зарегистрированным им. Денонсация вступает в силу через год после
даты ее регистрации.
2. Для каждого члена Организации, который ратифицировал
настоящую Конвенцию и в годичный срок по истечении указанных в
предыдущем пункте десяти лет не воспользовался предусмотренным в
настоящей статье правом на денонсацию. Конвенция будет оставаться
в силе на следующие десять лет, и впоследствии он сможет
денонсировать ее по истечении каждого десятилетия в порядке,
предусмотренном в настоящей статье.
Статья 24
1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает
всех членов Международной организации труда о регистрации всех
ратификационных грамот и заявлений о денонсации, направленных ему
членами Организации.
2. Извещая членов Организации о регистрации полученной им
второй ратификационной грамоты. Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления в силу настоящей Конвенции.
Статья 25
Генеральный директор Международного бюро труда направляет
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) исчерпывающие сведения о всех
ратификационных грамотах и заявлениях о денонсации,
зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих
статей.
Статья 26
В случаях, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и
рассматривает целесообразность включения в повестку дня
Конференции вопроса о ее полном или частичном пересмотре.
Статья 27
1. Если Конференция примет новую конвенцию, полностью или
частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой
конвенции не предусмотрено иное, то:
а) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции, влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 23, незамедлительную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция, вступила в силу;
b) со дня вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции, настоящая Конвенция закрыта для ратификации членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается в любом случае в силе по
форме и содержанию для тех членов Организации, которые
ратифицировали ее, но не ратифицировали пересматривающую
конвенцию.
Статья 28
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.