КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 11 травня 2006 р. N 263-р
Київ
Про схвалення Концепції Державної
програми реформування системи закладів
для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування
1. Схвалити Концепцію Державної програми реформування системи
закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, що додається.
Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми.
2. Мінсім'ямолодьспорту разом з іншими заінтересованими
центральними органами виконавчої влади розробити проект Державної
програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, і подати його Кабінетові
Міністрів України до 1 жовтня 2006 року.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 28
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 11 травня 2006 р. N 263-р
КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми реформування системи
закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування
Проблеми, що існують в системі закладів
для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування
За останні десять років на 60 відсотків збільшилася кількість
дітей, влаштованих до закладів усіх форм власності для дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - заклади).
Тільки протягом 2004 року до будинків дитини влаштовано 5 тис.,
дитячих будинків - 2,4 тис. і до інтернатних закладів - 3 тис.
дітей.
На даний час державні заклади займають провідне місце в
системі утримання та виховання, хоча статтею 5 Сімейного кодексу
України ( 2947-14 ) визначено пріоритет сімейних форм виховання.
Перевантаженість закладів не дає можливості створити
сприятливі умови для повноцінного виховання дітей.
У випускників інтернатних закладів виникають проблеми через
відсутність житла, постійного місця роботи, а також труднощі із
створенням власної сім'ї. Діти молодих одиноких матерів - колишніх
випускниць закладів виховуються у тих самих закладах, в яких
перебували їх матері.
В основу функціонування системи закладів покладено віковий
принцип. Це означає, що до досягнення повноліття дитина перебуває
в двох-трьох закладах - будинок дитини, дитячий будинок,
інтернатний заклад, пристосовуючись кожного разу до нового
середовищ , педагогічного та дитячого колективу, що спричиняє їх
психологічне травмування і ускладнює в подальшому соціальну
адаптацію.
Державна програма реформування системи закладів для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі -
Програма), поширюється на заклади усіх форм власності і спрямована
на створення умов для реалізації державної політики щодо
забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт
та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - діти), їх
соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними
формами виховання.
Мета Програми
Метою Програми є:
створення умов для реалізації державних гарантій і
конституційних прав кожної дитини;
реалізація права на розвиток у сім'ї, в територіальній
громаді, тобто виховання дітей насамперед за місцем їх походження;
створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку
кожної дитини;
забезпечення соціального захисту дітей, здобуття ними
належної освіти та опанування навичок до самостійного життя;
сприяння поширенню сімейних форм виховання дітей;
запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності,
правопорушенням, жорстокому поводженню з дітьми, насильству над
ними;
забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та
іншими родичами;
розвиток здібностей кожної дитини;
виховання братів і сестер в одному закладі;
забезпечення надання дітям індивідуальних психологічних,
соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних,
юридичних та інформаційних послуг;
утворення закладів нового типу із сімейними формами
виховання;
запобігання поширенню сирітства;
посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування за забезпечення соціального
захисту дітей.
Порівняльний аналіз можливих варіантів
розв'язання проблем та обґрунтування
оптимального варіанта
Реформування системи закладів може проводитися з урахуванням
місця походження та місця проживання дітей.
У процесі реформування системи закладів слід враховувати
місце походження дітей, оскільки при цьому більш повно
забезпечується захист їх прав на спілкування з батьками та іншими
родичами.
В Україні, зокрема в Дніпропетровській, Закарпатській,
Київській і Львівській областях, накопичений певний досвід з
розукрупнення інтернатних та утворення малокомплектних закладів,
вихованцями яких є діти, що народилися в місцевості, де
розташовані такі заклади. Діти, що виховуються в малокомплектних
закладах, навчаються у середніх загальноосвітніх школах,
підтримують стосунки з батьками та іншими родичами.
Реформування системи закладів повинне проводитися з
дотриманням вимог щодо граничної чисельності дітей, що перебувають
у них, з урахуванням місця походження з метою забезпечення їх прав
на розвиток, спілкування з батьками та іншими родичами, а також
захисту відповідно до статті 33 Закону України "Про забезпечення
організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування" ( 2342-15 ), житлових
і майнових прав після досягнення дітьми повноліття. Право на житло
зберігається за кожною дитиною, що влаштована до загальноосвітньої
школи-інтернату, згідно з житловим законодавством.
Етапи реформування системи закладів
Реформування системи закладів проводиться у чотири етапи:
перший - розроблення і затвердження Програми, вивчення і
запровадження відповідного міжнародного досвіду, удосконалення
діяльності закладів, запровадження сімейних форм виховання дітей
(один рік);
другий - створення нормативної бази, регулювання діяльності
закладів, пошук додаткових джерел для фінансування заходів,
визначених Програмою, в тому числі за участю міжнародних
організацій (один-два роки);
третій - утворення закладів нового типу, переведення до них
дітей, перепідготовка педагогічних та соціальних працівників (три
роки);
четвертий - перепрофілювання закладів та оптимальне
використання їх приміщень (сім-вісім років).
Реформування системи закладів проводиться шляхом переведення
дітей, що в них виховуються, до закладів нового типу, утворених
місцевими органами виконавчої влади за місцем походження дітей, з
урахуванням їх віку та соціального статусу.
У результаті реформування передбачається утворити заклади
нового типу, в яких виховуватиметься не більш як 50 дітей віком до
18 років. Навчання в середніх загальноосвітніх школах дасть їм
змогу здобути належну освіту, опанувати навички до самостійного
життя. До закладів нового типу в першу чергу переводяться діти
віком до 7 років, а також діти, що перебували тривалий час за
соціальними показаннями у закладах охорони здоров'я.
Під час переведення до закладів нового типу дітей віком від 7
до 18 років враховуються час їх перебування в закладі, готовність
до зміни місця перебування та бажання продовжити навчання. При
цьому діти віком до 10 років переводяться до закладів нового типу,
а діти віком від 10 років, як правило, продовжують перебувати та
навчатися у тих закладах, де вони виховувалися раніше, і вибувають
з них за віком або у зв'язку із закінченням навчання. Усі діти, що
влаштовуються до закладів уперше, направляються тільки до закладів
нового типу.
Умови для проживання, розвитку та виховання створюються з
урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, досвіду її життя.
Територіальне наближення дітей до місця їх походження дасть змогу
забезпечити їх спілкування з батьками та іншими родичами у разі,
коли це не суперечить інтересам дітей.
Строк виконання Програми
Орієнтовний строк здійснення заходів з реформування системи
закладів - 2007-2017 роки.
Строк реформування встановлюється з урахуванням періоду,
необхідного для випуску вихованців з числа дітей, що на даний час
навчаються і виховуються у загальноосвітніх школах-інтернатах і з
певних причин не переводяться до закладів нового типу.
Очікувані результати
Виконання Програми дасть можливість:
зменшити кількість дітей, які виховуються в інтернатних
закладах;
створити умови для утримання та виховання дітей відповідно до
вимог Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 );
удосконалити механізм своєчасного виявлення безпритульних і
бездоглядних дітей та їх влаштування, запобігти дитячій
безпритульності і бездоглядності;
забезпечити спілкування дітей з батьками та іншими родичами;
провадити ефективну діяльність щодо повернення дітей до
рідних батьків, підвищення їх відповідальності за виховання дітей;
забезпечити розвиток системи сімейних форм виховання
(усиновлення, встановлення опіки і піклування, прийомна сім'я,
дитячий будинок сімейного типу);
підвищити рівень освіти дітей шляхом організації навчання в
середніх загальноосвітніх школах, забезпечити їх подальше
працевлаштування та розв'язання житлових проблем;
підвищити ефективність роботи і відповідальність органів
опіки та піклування, місцевих органів виконавчої влади;
забезпечити соціальне супроводження випускників закладів.
Фінансове забезпечення виконання Програми
Для виконання Програми необхідно забезпечити:
запровадження механізму фінансування витрат, пов'язаних з
утриманням дітей незалежно від форми їх влаштування, за принципом
"гроші ходять за дитиною";
виділення коштів для перебудови, реконструкції та обладнання
близько 600 інтернатних закладів;
залучення іноземних інвесторів з метою реалізації проектів
розвитку сімейних форм виховання.