ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
14.03.2006 N 182/3/15-0810
ДПАУ до листа ВАТ стосовно визначення платника рентної плати
при здійсненні спільної діяльності (далі - СД) повідомляє.
Використане у Порядку обчислення та внесення до Державного
бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий
конденсат, що затверджений постановою КМУ від 22.03.2001 р. N 256
( 256-2001-п ) (у редакції постанови КМУ від 19.01.2005 р. N 59
( 59-2005-п ) (далі - Порядок), визначення платника рентної плати,
суб'єкта господарювання, який видобуває вуглеводневу сировину на
підставі спецдозволу на право користування надрами, виданого в
установленому законодавством порядку (далі - спецдозвіл),
відповідає нормам ст. 3 Закону України від 23.12.2004 р. N 2285-IV
( 2285-15 ) "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (в редакції
Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV ( 2505-15 ) та частини
першої ст. 3 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV
( 3235-15 ) "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Визначення платників рентної плати у законах України про
держбюджет відповідає визначенню, наведеному у абзаці
п'ятнадцятому частини першої ст. 1 Закону України від
12.07.2001 р. N 2665-III ( 2665-14 ) "Про нафту і газ" (далі -
Закон N 2665), поняття користувача нафтогазоносними надрами
(далі - надра) як юридичної або фізичної особи, що має спецдозвіл
на користування нафтогазоносними надрами. Тобто згідно з
законодавством, невід'ємною ознакою користувача нафтогазоносних
надр є наявність у такого суб'єкта спецдозволу.
Спецдозвіл, згідно з Законом N 2665 ( 2665-14 ), - документ,
що видається в установленому законодавством порядку і засвідчує
право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий,
здійснювати користування надрами протягом часу, в межах ділянки
надр, на умовах, передбачених у цьому документі. При цьому, як
зазначено у ст. 28 Закону N 2665, угода про умови користування
надрами є невід'ємним додатком до спецдозволу на користування
надрами, який регулює і конкретизує передбачені законодавством
України та спецдозволом технічні, технологічні, організаційні,
фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування
нафтогазоносними надрами на відповідній ділянці нафтогазоносних
надр. Затверджений цією статтею перелік істотних умов угод про
умови користування нафтогазоносними надрами передбачає
затвердження програми робіт, що повинна бути виконана власником
спецдозволу, але не передбачає можливого укладення договорів про
СД та відповідної реалізації такими договорами вказаних програм.
Встановлені у ст. 14 Закону N 2665 ( 2665-14 ) обмеження
повноважень власника спецдозволу в частині розпорядження ним
правами власності, що мають обмежений цивільний обіг, у формі
користування надрами базуються на нормах ст. 4 Кодексу України про
надра ( 132/94-ВР ) про визнання недійсними угод або дій, які в
прямій або прихованій формі порушують право власності народу
України на надра. Зокрема, частиною четвертою цієї статті
встановлено, що власник спецдозволу не може дарувати, продавати
або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спецдозволом на
користування надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі,
в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його
участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна СД.
Стаття 49 Закону N 2665 ( 2665-14 ) містить застереження про
те, що "у разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням
надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну
діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із
учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спецдозвіл
на користування нафтогазоносними надрами". Зауважимо, що у
зазначеній статті вказується на "діяльність, пов'язану з
користуванням нафтогазоносними надрами", а не на "діяльність з
користування нафтогазоносними надрами", склад якої встановлено при
визначенні у абзаці чотирнадцятому ст. 1 Закону N 2665 поняття
"користування нафтогазоносними надрами". Вказане застереження є
логічним з огляду на зміст визначених у ст. 14 Закону N 2665
обмежень повноважень власника спецдозволу в частині розпорядження
ним правами власності стосовно передачі їх до майна СД.
Отже, отримання суб'єктами господарювання, які не мають
спецдозволу, доступу до надр з метою видобування вуглеводневої
сировини є можливим лише у випадку об'єднання майна учасників
договору СД, один з яких є власником спецдозволу, у той час як
передача прав користування суперечить ст. 14 Закону N 2665
( 2665-14 ). При цьому суб'єктом, який набуває прав власності на
видобуту вуглеводневу сировину, є, згідно із ст. 10 Закону N 2665,
власник спецдозволу, і саме він несе відповідальність за всі дії
суб'єктів, які залучаються до користування надрами.
З огляду на викладене, ДПАУ дійшла висновку про недоцільність
внесення змін до Порядку обчислення та внесення до Державного
бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий
конденсат, що затверджений постановою КМУ від 22.03.2001 р. N 256
( 256-2001-п ) в частині СД.
Позицію ДПАУ стосовно недоцільності внесення змін до
вказаного Порядку ( 256-2001-п ) поділяють МФУ, Мінохоронприроди
України. Мінекономіки України зазначило, що візьме участь в
опрацюванні проектів актів законодавства у випадку прийняття
рішення про їх необхідність.
Натомість ВАТ висловило сумнів стосовно обґрунтованості
визначення у Порядку ( 256-2001-п ) суб'єктів господарювання, які
добувають вуглеводневу сировину на підставі спецдозволів,
платниками рентної плати.
Водночас, на думку ВАТ, у випадку, коли господарська
діяльність відбувається в рамках договорів про СД, то платниками
рентної плати мають бути суб'єкти господарювання, які фактично
здійснюють видобування вуглеводневої сировини, тобто
надрокористування за відсутності спецдозволів. Інакше кажучи, ВАТ
висловлюється на користь визначення платниками рентної плати
суб'єктів господарювання, які здійснюють користування надрами в
результаті того, що власники спецдозволів передали свої права
користування всупереч забороні, передбаченій ст. 14 Закону N 2665
( 2665-14 ), до майна СД.
При цьому ВАТ обстоюється теза про те, що оскільки власником
видобутої вуглеводневої сировини є договір про СД (що суперечить
ст. 10 Закону N 2665 ( 2665-14 ), то законодавче визначення
платника як суб'єкта господарювання, який видобуває вуглеводневу
сировину на підставі спецдозволів на право користування надрами,
слід вважати втручанням до господарської діяльності суб'єктів
господарювання, які уклали договір про СД і уповноважили одного із
учасників бути відповідальним за справляння податків, що виникають
під час СД.
З огляду на викладене, ДПАУ вважає наведене у Порядку
( 256-2001-п ) визначення платника рентної плати правомірним, за
умови, що договори про СД, як передбачено ст. 14 Закону N 2665
( 2665-14 ), укладені без об'єднання майна їх учасників в частині
передачі прав на користування надрами. В результаті господарська
діяльність з видобутку, із відповідним обліком результатів такої
діяльності, має здійснюватися виключно власниками спецдозволів або
за укладеними ними договорами найму суб'єктами господарювання, які
не набувають прав власності на видобуту вуглеводневу сировину.
Водночас, з метою недопущення ухилення від справляння рентної
плати в результаті незаконного набуття прав власності на видобуту
вуглеводневу сировину договорами про СД при фактичному видобутку
суб'єктами, які не мають спецдозволів, ДПАУ просить доручити
органам виконавчої влади, які вповноважені здійснювати контроль за
дотриманням норм законодавства з прав власності у
надрокористуванні, перевірити відповідність положень договорів про
СД нормі ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" ( 2665-14 ) про
заборону передачі до майна СД прав користування надрами та ужити
заходів, передбачених за порушення законодавства.
Заступник Голови Б.Горбанський