Для реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом. Добір робочого місця провадять переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, 'наявних у нього професійних навичок і знань, а також медико-соціальної експертизи.
Законом «Про основи соціальної захищеності інвалідів» не передбачено норми щодо стовідсоткової оплати праці інваліда, який працює в режимі неповного робочого часу. Оплачують працю інвалідів за нормами трудового законодавства (Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП, Закони «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», Господарський кодекс тощо).
Відповідно до ст.572 КЗпП у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їхнє прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Згідно зі ст. 56 КЗпП оплачують працю в цих випадках пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Ст. 21 Закону «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. При цьому розмір зарплати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір зарплати в разі невиконання норм виробітку та з інших передбачених чинним законодавством причин.
Зазначені норми законодавства поширюються і на інвалідів, які працюють.