Мій колишній чоловік не сплачував аліменти на нашу дитину протягом майже чотирьох років. Раніше це мене не дуже турбувало, оскільки нас з донькою матеріально підтримували мої батьки, але тепер тато помер і ми потрапили у досить скрутне становище. Чи можливо якимось чином стягнути аліменти за минулі роки?
Із запитання не зрозуміло, чи виникла заборгованість за аліментами внаслідок невиконання колишнім чоловіком дописувачки судового рішення або ж вона взагалі не зверталася до суду з відповідним позовом. Звісно, вихід є в обох випадках, але з певними відмінностями.
Так, якщо дописувачка не пред'являла до суду позов про стягнення аліментів, то перш за все це слід негайно зробити. За таких обставин, аліменти за минулий час, скоріш за все, стягнути буде неможливо, оскільки за загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України (далі — СК), аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення відповідного позову. Проте у деяких випадках, за умови, що позивач надасть докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати, суд може присудити аліменти й за минулий час (але не більше як за три роки). При цьому ухиленням від сплати аліментів вважатиметься як пряма відмова відповідача від надання утримання дитині, так і його дії, свідомо на це спрямовані, — наприклад, приховування свого місцезнаходження або реального розміру свого заробітку чи доходу. У разі, коли позивач зможе довести наявність зазначених чи подібних до них обставин, він матиме право на стягнення аліментів й за минулий час (незалежно від причин, через які він не звертався до суду за примусовим стягненням аліментів раніше).
На відміну від стягнення аліментів за минулий час виплата заборгованості за аліментами (тобто, коли суд вже виніс рішення щодо стягнення аліментів на дитину, але воно з якихось підстав не виконується) відбувається не лише у разі ухилення відповідача від сплати аліментів, а й за будь-яких інших обставин (щоправда, знову ж таки не більше, ніж за три роки, які передували пред'явленню виконавчого листа до виконання). Розмір заборгованості за аліментами (звісно, якщо вони були встановлені не у твердій грошовій сумі) визначається на підставі з фактичного заробітку платника аліментів, який він одержував за час, протягом якого стягнення аліментів не провадилося (якщо ж платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, то її розмір відповідно до ст. 195 СК визначається із заробітку, який він одержує на час визначення її розміру, а якщо не працює і нині — то виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації чи некваліфікованого працівника для даної місцевості).
До речі, одержувач аліментів, якщо заборгованість за ними виникла з вини їх платника, вправі вимагати від нього не лише сплату суми цієї заборгованості, а й неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Звісно, стягнення заборгованості за аліментами (не кажучи вже про сплату неустойки) зазвичай ставить платника аліментів у досить таки важке матеріальне становище. З огляду на це положеннями сімейного законодавства передбачено можливість встановлення відстрочення або розстрочення сплати заборгованості й навіть повне або часткове звільнення від неї (якщо вона виникла у зв'язку з тяжкою хворобою платника аліментів чи через іншу обставину, що має істотне значення, — наприклад, перебування платника аліментів у місцях позбавлення волі). Крім того, не виключеним є й випадок, коли у виникненні заборгованості за аліментами на дитину винний одержувач аліментів, який без поважних на те причин не пред'явив виконавчий лист до виконання. У такому разі суд може повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за ними (ч. З ст. 197 СК).