Згідно з п.3.7.1 наказу Міністерства юстиції №74/5 від 15.12.1999 p., яким затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії щодо виконання рішення суду протягом шести місяців від дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а щодо виконання рішення немайно-вого характеру — у двомісячний строк. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.
Забезпечення виконання рішень, вироків, постанов та ухвал суду є невід'ємною частиною права громадян України на справедливий і неупереджений судовий розгляд.
Більш детально регламентовано обов'язковість виконання судового рішення у ст. 11 Закону України «Про судоустрій України». Визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Виконання рішень у цивільних справах та вироків у частині стягнення майнового характеру відбувається на підставі виконавчих листів, виписаних судом. Виконаний виконавчий лист повертається в місцевий суд для долучення до судової справи як доказ виконання рішення суду.'
Чинним законодавством передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішень суду посадовими особами. Зокрема, ст. 382 Кримінального кодексу України перед-
бачає, що умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У випадку невиконання судових рішень державною виконавчою службою можна оскаржити їхні дії до адміністративного суду. Ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби. У ній визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права.
Ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються також господарським судом. Зокрема, зазначена правова норма передбачає, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягузачем, боржником або прокурором. Тобто скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарського суду розглядає суд, який виніс це рішення?
У свою чергу, ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, також мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до зазначеного кодексу, порушено їхні права чи свободи.