ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
10.11.2006 N 12762/5/17-0716
Щодо застосування податкової соціальної пільги
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.03 р. N 889
( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон),
платник податку має право на зменшення суми загального місячного
оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території
України від одного працедавця у вигляді заробітної плати з
урахуванням норм п.6.5 цієї статті.
Підпунктом "д" п. 1.3 ст. 1 Закону ( 889-15 ) доходи у
вигляді заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені,
надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності
на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є
такий працедавець резидентом або нерезидентом.
Для цілей Закону під терміном "заробітна плата" розуміються
також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати
та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у
зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п. 1.1
ст. 1 Закону ( 889-15 ).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за
спеціальними системами і положеннями, компенсаційні виплати та
інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами
чинного законодавства або які провадяться понад встановлені
зазначеними (законодавчими) актами норми.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону ( 889-15 ) наймана особа - це
фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову
функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з
умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно
до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової
функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат
чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також
усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням,
отримуються (несуться) працедавцем).
Згідно із п. 1.17 ст. 1 Закону ( 889-15 ) працедавець - це
юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений
підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка
укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе
обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування,
утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд
оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Крім того, відповідно до п. 3.5 ст. 3 Закону ( 889-15 ), при
нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт
оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної
плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та
внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок
доходу найманої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 20.12.91 р. N 2011-XII
( 2011-12 ) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей", грошове забезпечення одержують
військовослужбовці за рахунок держави.
Під грошовим забезпеченням та іншими соціальними виплатами
слід розуміти всі види грошового забезпечення, в тому числі
матеріальні допомоги, виплати на оздоровлення, виплати, пов'язані
зі звільненням з військової служби, заборгованість (компенсація) з
окремих видів речового та продовольчого забезпечення, виплата яких
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України
(Міноборони, Мінфін, Наказ "Про додаткові заходи щодо погашення
заборгованості з грошового забезпечення та інших соціальних виплат
у Збройних Силах України" від 27.09.1999 N 297/225 ( z0699-99 ).
Положенням "Про порядок виплати грошового забезпечення
військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженим наказом
Міністра оборони України від 5 березня 2001 р. N 75 ( z0251-01 ),
визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах
асигнувань, визначених у кошторисі доходів і видатків військової
частини на грошове утримання військовослужбовців.
При цьому, п. 22.7 ст. 22 Закону ( 889-15 ) та Постанову
Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44 ( 44-2004-п )
"Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації
сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового
забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних
військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу",
суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового
забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних
військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення
служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної
компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Отже, до доходу військовослужбовців та осіб рядового і
начальницького складу, одержуваного у вигляді грошового
забезпечення, не може застосовуватися податкова соціальна пільга,
оскільки даний дохід не відповідає визначенню заробітної плати,
наведеному у п. 1.3 ст. 1 Закону ( 889-15 ) , а є виплатою на
утримання військовослужбовців, що здійснюється за рахунок коштів
Державного бюджету України, до якого застосовуються норми п. 22.7
ст. 22 Закону.
При цьому, згідно з п. 22.2 ст. 22 Закону ( 889-15 ), у разі,
якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять
правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб,
суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього
Закону.
Заступник Голови С.І.Лекарь