ГОЛОВНЕ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                     02.10.2006  N 25-16/593


             Щодо окремих питань проведення перевірок


     Головне контрольно-ревізійне  управління  України  розглянуло
<...>  звернення  <...>  щодо застосування підзаконних нормативних
актів та повідомляє.

     Головним завданням державної контрольно-ревізійної  служби  є
здійснення  державного  фінансового  контролю  за  використанням і
збереженням державних фінансових ресурсів,  необоротних  та  інших
активів,  правильністю  визначення  потреби  в бюджетних коштах та
взяття  зобов'язань,  ефективним  використанням  коштів  і  майна,
станом   і   достовірністю  бухгалтерського  обліку  і  фінансової
звітності в підконтрольних установах.

     Згідно зі ст.  147 та 150 Конституції України ( 254к/96-ВР  )
тлумачення законів України належить до повноважень Конституційного
Суду України.

     Відповідно до ст.  47 Закону України "Про судоустрій України"
(  3018-14  )  надання  роз'яснень  судам  з  питань  застосування
законодавства відноситься до компетенції Верховного Суду України.

     Роз'яснення чинного    законодавства    державним    органам,
підприємствам, установам     і    організаціям    відповідно    до
підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції  України,
затвердженого Указом  Президента  України  від  30.12.97 N 1396/97
( 1396/97 ) (у редакції Указу Президента  України  від  27.12.2002
N 1233/2002 ( 1233/2002 )), дає Міністерство юстиції України.

     ГоловКРУ не  надано право тлумачення чинного законодавства та
надання  роз'яснень  щодо  його  застосування,  а тому   в   межах
компетенції  висловлюємо  свою  точку  зору  на  поставлені  <...>
запитання.

     Щодо отримання кредиту бюджетною організацією,  то відповідно
до ст. 21 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) бюджетна установа
не  має  права  здійснювати  запозичення  у  будь-якій  формі  або
надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним
особам,  крім випадків,  передбачених Законом про Державний бюджет
України ( 3235-15 ).

     Що стосується перевірки будівельної організації,  яка виграла
тендер,  то відповідно до ст.  10  Закону  України  "Про  державну
контрольно-ревізійну службу в Україні" ( 2939-12 ) органам ДКРС на
підконтрольних  об'єктах  надано  право  перевіряти   грошові   та
бухгалтерські  документи,  звіти,  кошториси й інші документи,  що
підтверджують надходження  і  витрачання  коштів  та  матеріальних
цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей.

     Для повноти виконання контрольного заходу п. 12 ст. 10 Закону
(   2939-12   )   передбачено   право   проведення   у   суб'єктів
господарювання,   які  мали  правові  відносини  з  підконтрольною
установою, зустрічних звірок з метою документального підтвердження
виду,  обсягу  і якості операцій та розрахунків,  що здійснювались
між ними,  для з'ясування їх реальності та повноти відображення  в
обліку підконтрольної установи.

     Виходячи з  вищенаведеного,  при  використанні підконтрольним
об'єктом державних фінансових ресурсів або матеріальних  цінностей
на  проведення  ремонтно-будівельних робіт органи ДКРС перевіряють
усі  документи,  що  підтверджують  фактичні  обсяги  та  вартість
виконаних  робіт,  у  тому  числі  проводять  зустрічні  звірки  у
підрядній організації.

     Відносно надання платних послуг,  то п. 12 постанови Кабінету
Міністрів   України  від  25.12.96  N  1548  (  1548-96-п  )  "Про
встановлення повноважень органів виконавчої  влади  та  виконавчих
органів  міських  рад  щодо  регулювання  цін (тарифів)" тарифи на
платні послуги,  що надають  лікувально-профілактичні  державні  і
комунальні заклади охорони здоров'я, регулюють (встановлюють) Рада
міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласні,   Київська   та
Севастопольська міські державні адміністрації.

     Щодо питання  ревізії використання державного та комунального
майна,  то відповідно до статті 2  Закону  України  "Про  державну
контрольно-ревізійну  службу в Україні" ( 2939-12 ) (далі - Закон)
підприємства і організації,  які використовують (використовували в
періоді,    який    ревізується)    державне   майно,   вважаються
підконтрольними установами, однак ревізії, на наш погляд, підлягає
період,  впродовж  якого  використовувалось  державне  майно  і  в
частині  його  використання  а   не   вся   фінансово-господарська
діяльність.

     Згідно зі ст.  759 Цивільного кодексу України (435-15) оренда
передбачає строкове платне користування  майном  без  переходу  до
користувача права  власності на об'єкт оренди.  Відповідно власник
при укладанні договору оренди  (у  цьому  випадку  -  держава)  не
змінюється, а  тому  відповідно  до  статті  2  Закону ( 2939-12 )
підлягає ревізії стан використання державного майна і  майна,  яке
використовує підприємство і організація на правах оренди.

     Щодо підконтрольності   суб'єкта   господарювання  у  випадку
отримання від бюджетної установи коштів як попередньої  оплати  за
постачання товарів,  робіт  і  послуг,  то  відповідно до статті 2
Закону ( 2939-12 ) вид розрахунків не є критерієм  для  визначення
підконтрольності  об'єкта.  Проте  згідно з пунктом 12 статті 10 у
разі отримання коштів як оплати за  постачання  товарів,  робіт  і
послуг  на відповідному суб'єкті господарювання,  який мав правові
відносини   з   підконтрольною   установою,   можливе   проведення
зустрічних  звірок  з  метою  документального  підтвердження виду,
обсягу і якості операцій  та  розрахунків,  що  здійснювались  між
ними.  При  цьому  основною  метою  проведення зустрічних звірок є
з'ясування реальності та повноти відображення  таких  операцій  та
розрахунків в обліку підконтрольної установи.

     Відмова в проведенні планових контрольних заходів, про що йде
мова у <...> зверненні,  може бути винесена  в  разі  недотримання
вимог, установлених статтею 11 Закону ( 2939-12 ).

     Щодо "протиріччя"  між Бюджетним кодексом України ( 2542-14 )
та Законом України "Про  державну  контрольно-ревізійну  службу  в
Україні"  (  2939-12  )  стосовно надання ГоловКРУ чи органам ДКРС
права  на  здійснення  аудиту,  то  такого  протиріччя  не  існує,
оскільки   Бюджетний   кодекс  і  Закон  є  документами  однакової
юридичної сили.

     З приводу  інформування   правоохоронних   органів   у   разі
виявлення  на  об'єктах  контролю зловживань вважаємо,  що з метою
запобігання злочинності та боротьби з нею воно є доцільним.

     Така точка зору підкріплюється і обов'язком щодо інформування
про відомі скоєні порушення (злочини), або ті, що готуються, за що
у противному разі передбачено кримінальну відповідальність.

     Зокрема, частина 2 статті 12 Закону (  2939-12  )  встановлює
обов'язок працівників органів ДКРС у випадках виявлення зловживань
і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам
матеріали ревізії,  а також повідомляти про виявлені зловживання і
порушення державним органам  і  органам,  уповноваженим  управляти
державним майном.

     Щодо підконтрольності  суб'єктів  господарювання органам ДКРС
залежно  від  частки  державних  (комунальних)   ресурсів   у   їх
статутному  фонді  вважаємо,  що  оскільки  у  Законі України "Про
державну контрольно-ревізійну службу в Україні"  (  2939-12  )  не
означено  у відсотках частку державних ресурсів у статутному фонді
суб'єкта господарювання,  підконтрольними будуть всі,  у кого такі
ресурси є.

     Щодо списання  паливно-мастильних  матеріалів,  то  для цього
застосовуються Норми витрат  палива  і  мастильних  матеріалів  на
автомобільному   транспорті,   затверджені   наказом  Міністерства
транспорту України від 10.02.98 N 43 (  v0043361-98  ),  згідно  з
якими  нормування  витрат палива - це встановлення допустимої міри
його споживання в певних умовах роботи автомобілів.

     На нашу  думку,   понаднормові   витрати   паливно-мастильних
матеріалів  у випадку встановлення відповідною комісією факту,  що
такі витрати є наслідком технічного стану  автомобіля,  недостачею
не вважаються та не є підставою для стягнення з водія їх вартості.

 Заступник голови                                        С.Бєльчик